05 квітня 2024 року № 320/7957/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бюро економічної безпеки України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України, направлені на звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Територіального управління БЕБ у Львівській області;
- зобов'язати Бюро економічної безпеки України утриматись від звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Територіального управління БЕБ у Львівській області на підставі ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади" на основі критеріїв визначених п. 7 ч. 1 ст. 3 та п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про очищення влади".
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що з 24 липня 2023 року він призначений на посаду заступника керівника Територіального управління БЕБ у Львівській області без конкурсного відбору до дня призначення на цю посаду переможця конкурсного відбору, але не більше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану. Стверджує, що у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", яким відновлено процедуру проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", ним 31.01.2024 подано заяву про проведення відповідної перевірки, а також подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік. Пояснює, що за результатами проведеної перевірки керівником Департаменту персоналу Бюро економічної безпеки було складено висновок, в якому зазначено про виявлення критеріїв встановлених п. 7 ч. 1 ст. 3 та п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про очищення влади" щодо позивача.
Позивач не погоджується зі складеним висновком, оскільки останній базується виключно на тому, що ОСОБА_1 у відповідні періоди обіймав посади, визначені Законом України "Про очищення влади" та не був звільнений з них за власним бажанням. Водночас, такий висновок не містить жодних відомостей про наявність фактів протиправної поведінки позивача, спрямованих на узурпацію влади тодішнім Президентом України, підриву основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. За твердженням позивача, заборони передбачені Законом України "Про очищення влади" на нього не розповсюджуються, оскільки лише одного факту зайняття посади не достатньо для їх застосування, вина особи повинна бути доведена в кожному конкретному випадку, відповідальність має носити індивідуальний, а не колективний характер. Беручи до уваги те, що складений висновок є підставою для звільнення позивача з займаної посади, він звернувся до суду з позов у цій справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що права та законні інтереси позивача жодним чином не порушені складанням висновку та порівнянням його трудової діяльності із приписами Закону України "Про очищення влади", оскільки ОСОБА_1 не звільнений із займаної посади та не відсторонений від виконання обов'язків з посади, а, отже, жодних негативних наслідків такий висновок для нього не несе. Також, відповідач звертає увагу суду на те, що позивач фактично просить здійснити захист його прав шляхом заборони звільнення у майбутньому, що суперечить меті адміністративного судочинства, оскільки суд може захистити вже порушене право особи, а не право, яке може бути порушене у майбутньому. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому наголошує на тому, що його звернення до суду мотивоване сукупними діями відповідача при проведенні люстраційної перевірки відносно позивача відповідно до Законом України "Про очищення влади" та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті першої Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №563, який незаконно встановлює критерії здійснення очищення влади та вчиняє дії направлені на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади. Просить суд позов задовольнити.
Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив позивача, в яких зазначено, що Бюро економічної безпеки України вчиняло дії щодо перевірки позивача виключно у спосіб та в межах визначених Законом України "Про очищення влади" та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті першої Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №563, що, на думку відповідача, не може бути підставою для твердження про протиправність дій бюро.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про здійснення розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Личаківським РВ УМВС України у Львівській області 26.05.1997.
Наказом Бюро економічної безпеки України від 21.07.2023 №431-к ОСОБА_1 призначено на посаду заступника керівника Територіального управління БЕБ у Львівській області, без конкурсного відбору з 24.07.2023, до дня призначення на цю посаду переможця конкурсного відбору, але на строк не більше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису у розмірі 29400,00 грн., зі встановленням випробування строком шість місяців.
31.01.2024 позивачем на ім'я в.о. Директора Бюро економічної безпеки України Андрія Пащука подано заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", в якій ОСОБА_1 повідомив, що заборони передбачені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" щодо нього не застосовуються, а також, що ним подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік відповідно до вимог розділу VІІ Закону України "Про запобігання корупції".
У заяві, позивач також, надав згоду на проходження відповідної перевірки та оприлюднення відомостей щодо нього згідно з вимогами Закону України "Про очищення влади".
За результатами проведеної перевірки керівником Департаменту персоналу Бюро економічної безпеки було складено висновок від 31.01.2024, в якому зазначено про виявлення відповідності ОСОБА_1 критеріям здійснення очищення влади (люстрації):
- у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року обіймав сукупно не менше одного року посади визначені пунктом 7 частини першої статті 3 Закону України "Про очищення влади", а саме з 31.10.2011 по 11.12.2012, обіймав посаду першого заступника начальника управління нагляду за додержанням законів органами СБУ, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України Головного управління нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства Генеральної прокуратури України. У період з 12.12.2012 по 21.06.2013, обіймав посаду першого заступника начальника управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України Головного управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України;
- у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймав посаду визначену пунктом 4 частини другої статті 3 Закону України "Про очищення влади" та не був звільнений в цей період з відповідної посади за власним бажанням, а саме з 21.06.2013 по 02.04.2014, обіймав посаду заступника прокурора Миколаївської області (звільнено з займаної посади в порядку переведення).
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає таке.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682-VII (Закон №1682-VII), яким визначено правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.
Відповідно до статті 1 Закону №1682-VII:
очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (частина перша);
очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист;
протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
За змістом наведеної норми, люстрація застосовується з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які протягом певного періоду обіймали визначені посади та які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади ОСОБА_3 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. При цьому процедури люстрації мають здійснюватися з дотриманням принципів: верховенства права та законності, відкритості, прозорості та публічності, презумпції невинуватості, індивідуальної відповідальності, гарантування права на захист.
Як було встановлено судом висновком Бюро економічної безпеки України від 31 січня 2024 року про результати перевірки відомостей про особу, що складений стосовно ОСОБА_1 за результатами проведення перевірки достовірності відомостей про застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" визначено, що позивач підлягає люстрації, оскільки щодо нього встановлені критерії, передбачені пунктом 7 частини першої статті 3, пунктом 4 частини другої статті 3 Закону №1682-VII, - у періоди: з 31.10.2011 по 11.12.2012, обіймав посаду першого заступника начальника управління нагляду за додержанням законів органами СБУ, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України Головного управління нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства Генеральної прокуратури України; з 12.12.2012 по 21.06.2013, обіймав посаду першого заступника начальника управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України Головного управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України; з 21.06.2013 по 02.04.2014, обіймав посаду заступника прокурора Миколаївської області, та не був звільнений та не був звільнений в цей період з відповідної посади за власним бажанням.
За змістом статті 3 Закону №1682-VII: заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25.02.2010 по 22.02.2014: керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції (пункт 7 частини першої);
заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21.11.2013 по 22.02.2014 та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням: керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах у місті Києві (пункт 1 частини другої).
Разом з тим матеріали справи не містять доказів того, що позивач перебуваючи на посадах першого заступника начальника управління нагляду за додержанням законів органами СБУ, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України Головного управління нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства Генеральної прокуратури України, першого заступника начальника управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України Головного управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України та заступника прокурора Миколаївської області відповідав критеріям, визначеним статтею 1 Закону №1682-VII, відповідно до якої особа підлягає люстрації, якщо встановлено, що вона своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.
Зі змісту висновку Бюро економічної безпеки України від 31 січня 2024 року про результати перевірки відомостей про особу щодо позивача вбачається, що таких обставин відносно ОСОБА_1 не встановлено.
Відповідно до статті 6 Закону №1682-VII:
особа, яка претендує на зайняття посади, визначеної пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону (крім громадян, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу та на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або залучаються до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях), подає заяву, якою повідомляє про те, що до неї не застосовуються заборони, визначені частинами третьою або четвертою статті 1 цього Закону, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей стосовно неї відповідно до цього Закону (частина перша);
відомості, зазначені у заяві, передбаченій частиною першою цієї статті, перевіряються під час проведення спеціальної перевірки відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" у порядку та строки, визначені цим Законом (частина друга);
встановлення перевіркою факту належності особи до переліку осіб, щодо яких застосовуються заборони, визначені частинами третьою або четвертою статті 1 цього Закону, є підставою для відмови у призначенні такої особи на посаду, на яку вона претендує (частина третя).
Позивачем подано заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", в якій, серед іншого вказано, що до ОСОБА_1 не застосовуються відповідні заборони.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про очищення влади":
організація проведення перевірки осіб (крім суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка (частина четверта);
перевірці підлягають: достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел (частина п'ята);
у разі встановлення за результатами перевірки особи недостовірності відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, надсилає копію висновку про результати перевірки до Міністерства юстиції України для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України інформації про надходження такого висновку та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", не пізніш як у триденний строк з дня одержання такого висновку (частина дванадцята).
Отже, за змістом наведеної норми та враховуючи принципи, за якими проводиться процедура люстрації (верховенства права та законності, презумпції невинуватості, індивідуальної відповідальності) саме на орган, який проводить перевірку покладено обов'язок встановити наявність у заявника усіх критеріїв, визначених статтею 1 Закону №1682-VII.
За висновком суду, обіймання особою визначених посад у певний період не є достатнім для застосування люстраційних заборон, оскільки статті 1 Закону №1682-VII вимагає встановлення, що особа своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювала заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади ОСОБА_3 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.
Отже, висновок Бюро економічної безпеки про результати перевірки відомостей особи та відповідність ОСОБА_1 критеріям здійснення очищення влади (люстрації) є необґрунтованим.
Приймаючи таке рішення, суд керується правовими позиціями Верховного Суду, викладених у постановах: від 03.06.2020 справа №817/3431/14, від 04.06.2020 справа №821/4571/14, від 25.06.2020 справа №825/1262/15-а, від 25.06.2020 справа №826/18037/14, від 17.06.2020 справа №826/1137/16, від 19.06.2020 справа № 822/256/16, від 12.08.2020 справа №826/17778/14, від 25.11.2020 справа №826/25523/15, від 10.02.2022 справа №813/7762/14.
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що застосування до осіб заборон, передбачених частиною третьою статті Закону України "Про очищення влади", може здійснюватися виключно крізь призму приписів частини другої статті 1 цього Закону, тобто з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, та з урахуванням відповідних принципів, зокрема, верховенства права, презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності.
Тобто, має бути доведено, що відповідна особа причетна до дій, спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3 , чи таких, що підривали демократичну форму правління, верховенство права, національну безпеку, оборону або права людини тощо.
Без аналізу індивідуальної поведінки неможливо встановити особисту вину осіб, до яких застосовано означені заборони, для того, щоб переконатися у застосуванні до цих осіб індивідуальної відповідальності, а не колективної, як це задекларовано у принципах Закону №1682-VII, що мали б спрямовувати процес очищення влади (люстрації).
Без встановлення зв'язку між указаними особами та узурпацією влади неможливо дійти висновку, що було досягнуто легітимної мети Закону №1682-VII - недопущення до участі в управлінні державними справами саме осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. Отже, не можливо й дійти висновку, що було досягнуто справедливого балансу між захистом інтересів демократичного суспільства, з одного боку, та повагою до прав позивача - з іншого.
Натомість у спорі, що розглядається, позивача визнано таким, що відповідає критеріям здійсненню очищення влади (люстрації) через обіймання ним певних посад у минулому. Відповідачем не доведено, що позивач причетний до дій, спрямованих на узурпацію влади колишнім Президентом України ОСОБА_3 , чи таких, що підривали демократичну форму правління, верховенство права, національну безпеку, оборону або права людини тощо. Також відповідачем складено висновок до отримання відповідей від відповідних органів.
Отже висновок Бюро економічної безпеки України від 31 січня 2024 року про результати перевірки відомостей про особу, що складений стосовно ОСОБА_1 за результатами проведення перевірки достовірності відомостей про застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" є передчасним, таким що складений без повної та належної перевірки.
Згідно з частиною одинадцятою статті 5 Закону №1682-VII орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки. Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.
Відповідно до наведеної норми висновок про відповідність особи критеріям люстрації, передбачених Законом №1682-VII, може бути оскаржений до суду.
При цьому, суд звертає увагу на те, що в прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України, направлені на звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Територіального управління БЕБ у Львівській області та зобов'язати Бюро економічної безпеки України утриматись від звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Територіального управління БЕБ у Львівській області на підставі ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади" на основі критеріїв визначених п. 7 ч. 1 ст. 3 та п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про очищення влади".
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, вихід за межі заявлених позовних вимог допускається з метою захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина.
При цьому, відповідно до положень частини першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
В абзаці десятому пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора; справа № 1-12/2003) Конституційний Суд України, серед іншого, констатував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Суд погоджується з доводами відповідача, що судовому захисту підлягають вже порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому з метою захисту та ефективного поновлення порушеного права позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, захистивши їх шляхом визнання протиправним та скасування висновку Бюро економічної безпеки України від 31 січня 2024 року про результати перевірки відомостей про особу, що складений стосовно ОСОБА_1 за результатами проведення перевірки достовірності відомостей про застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", а не у спосіб визначений позивачем в прохальній частині позову.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Бюро економічної безпеки України .
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати висновок Бюро економічної безпеки України від 31 січня 2024 року про результати перевірки відомостей про особу, що складений стосовно ОСОБА_1 за результатами проведення перевірки достовірності відомостей про застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади".
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Бюро економічної безпеки України (ідентифікаційний код 44168316).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.