донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.10.2010 р. справа №8/175/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
При секретарі: Жильцовій О.В.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Віннер" м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 08.07.2010р.
у справі № 8/175/10 (суддя Попова І.А.)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 м.Чернігів
до відповідача ТОВ "Віннер" м.Запоріжжя
про стягнення 7500 грн. основного боргу за заявкою про надання транспортних послуг від 15.01.2010р., 135грн.78коп. втрат від інфляції грошових коштів, 453 грн.16 коп. штрафних санкцій
Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.07.2010р. по справі № 8/175/10 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Віннер" м.Запоріжжя на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Чернігів суму 7500 грн. основного боргу, 135грн. 78коп. витрат від інфляції. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення господарського суду мотивовано тим, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (перевізник) та ТОВ "Віннер" (замовник) за допомогою факсимільного звґязку підписали заявку на вантажні перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до цієї заявки сторони узгодили перевезення вантажу -ЛГВ на паллетах вагою 20 тон, обґємом 86 куб.м, маршрутом м.Запоріжжя (Україна)- м.Орєхово - Зуєво (Росія); дата завантаження - 15.01.2010р. на 8-00; перевезення вантажу здійснюється CMR; автомобіль : НОМЕР_1/НОМЕР_2, строк доставки вантажу 3 дні.
Також сторони встановили, що оплата за перевезення становить 8600грн.
Згідно з міжнародною товарно - транспортною накладною CMR А № 0133874 19.01.2010р. ТОВ "ТД "Мегаполіс" у точці призначення (Росія) отримало вантаж, про що свідчить підпис, відтиск печатки на накладній.
Таким чином, позивач виконав взяті на себе зобовґязання, вантаж доставлений та отриманий вантажоодержувачем.
На підставі рахунку-фактури СПД ОСОБА_1 № 2 від 25.01.2010р. на суму 8600 грн. (без ПДВ) ТОВ "Віннер" сплачено 12.03.2010 р. суму 1000,00 грн. та 12.05.2010р. суму 100 грн. з призначенням платежу: "сплата за транспортні послуги згідно з рахунком № 2 від 25.01.2010р. без ПДВ", що підтверджується виписками з особового рахунку.
21.04.2010р. СПД ОСОБА_1 направив ТОВ "Віннер" претензію щодо сплати в строк до 30.04.2010р. суми 7600 грн., яка згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення отримана відповідачем 26.04.2010р. Доказів належного виконання зобовґязання щодо повної сплати за отримані послуги перевезення вантажу відповідач суду не надав.
Господарський суд, з врахуванням вимог ст.ст.908, 909, 525, 526, 530 ЦК України, ст.193 ГК України, визнав позовні вимоги в сумі 7500 грн. такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами ст.625 ЦК України, господарський суд грошові вимоги про стягнення інфляційних збитків в сумі 135,78 грн. визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З посиланням на вимоги ст.ст.610, 611, 546, 547 ЦК України, ч.ч.4,5,6 ст.231 ГК України, господарський суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір - заявка від 15.01.2010р. не містить умови щодо конкретного виду та розміру забезпечення виконання грошових зобовґязань, що випливають з нього (зокрема пені), а тому відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій з відповідача.
Оскаржуючи рішення суду, скаржник просить його скасувати, оскільки воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник, посилаючись на вимоги ст.ст.32, 33 ГПК України, ст.307 ГК України, ст.47 Статуту автомобільного транспорту зазначає, що товарно-транспортна накладана є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі путьових листів та прикладених до них товарно-транспортних накладних або актів заміру (зважування).
Позивачем не була надана відповідна СМR.
За вказаним перевезенням заявка виконана ТОВ "Десна Транс Груп", що підтверджується СМR № 0133874 від 15.01.2010р. та заявкою № 8413 від 03.12.2010р.
Акти виконаних робіт з СПД ФО ОСОБА_1 були підписані помилково, а грошові кошти в обсязі 1100 грн. перераховані без належної правової підстави.
Розглянувши матеріали справи, судова колегія встановила:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (перевізник) та ТОВ "Віннер" (замовник) за допомогою факсимільного звґязку підписали заявку на вантажні перевезення автомобільним транспортом. (а.с.12).
Відповідно до цієї заявки сторони узгодили перевезення вантажу -ЛГВ на паллетах вагою 20 тон, обґємом 86 куб.м, маршрутом м.Запоріжжя (Україна)- м.Орєхово - Зуєво (Росія); дата завантаження - 15.01.2010р. на 8-00; перевезення вантажу здійснюється CMR; автомобіль : НОМЕР_1/НОМЕР_2, строк доставки вантажу 3 дні.
Також сторони встановили, що оплата за перевезення становить 8600 грн.
Згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною CMR А № 0133874 19.01.2010р. ТОВ "ТД "Мегаполіс" у точці призначення (Росія) отримало вантаж, про що свідчить підпис, відтиск печатки на накладній.
Таким чином, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач виконав взяті на себе зобовґязання, а вантаж доставлений та отриманий вантажоодержувачем.
На підставі рахунку - фактури СПД ОСОБА_1 № 2 від 25.01.2010р. на суму 8600 грн. (без ПДВ) (а.с.17), ТОВ "Віннер" сплачено 12.03.2010 р. суму 1000,00 грн. та 12.05.2010р. суму 100 грн. з призначенням платежу: "сплата за транспортні послуги згідно з рахунком № 2 від 25.01.2010р. без ПДВ", що підтверджується виписками з особового рахунку. (а.с.19-20).
СПД ОСОБА_1 21.04.2010р. направив ТОВ "Віннер" претензію щодо сплати в строк до 30.04.2010р. суми 7600 грн. заборгованості , яка виникла за надання автотранспортної послуги , яка згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення отримана відповідачем 26.04.2010р. (а.с.16).
Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 909 передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Таким чином, господарський суд дійшов вірного висновку про те, що між сторонами шляхом підписання заявки від 15.04.2010р. на вантажні перевезення автомобільним транспортом виникли договірні відносини, які мають ознаки договору перевезення.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобовґязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обовґязку не встановлений або визначений моментом предґявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовґязок у семиденний строк від дня предґявлення вимоги, якщо обовґязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідач оплатив надані послуги частково. Направлення позивачем рахунку на оплату від 25.01.2010р. та претензії від 21.04.2010р. свідчить про пред'явлення вимоги сплатити вартість послуг 8600 грн. Доказів належного виконання зобовґязання щодо повної сплати за отримані послуги перевезення вантажу відповідачем до матеріалів справи не надано.
Тому, господарський суд правомірно визнав позовні вимоги про стягнення 7500 грн. боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, твердження позивача, що перевезення здійснювалось на підставі договору № б/н на перевезення вантажів у міжнародному сполучені, копія якого надана до матеріалів справи (а.с.8-11) є необґрунтованим, оскільки договір не містить підпису директора ТОВ "Віннер" та печатки цього підприємства, тобто є неукладеним (ст.639 ЦК України, ст.181 ГК України).
Відповідно до вимог ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовґязання, на вимогу кредитора зобовґязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення факту несвоєчасного виконання грошових зобовґязань, вимогу про стягнення суми 135,78 грн. інфляційних збитків, господарський суд вірно визнав обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України, невиконання або неналежне виконання зобовґязання є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ч.ч.4,5,6 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобовґязання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобовґязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобовґязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовґязання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.
Укладений між сторонами договір - заявка від 15.01.2010р. не містить умови щодо конкретного виду та розміру забезпечення виконання грошових зобовґязань, що випливають з нього (зокрема пені), а тому господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій з відповідача в розмірі 453,16грн. на підставі ч.5 ст.231 ГК України
Посилання скаржника на те, що акти виконаних робіт з СПД ФО ОСОБА_1 були підписані помилково, а грошові кошти в обсязі 1100грн. перераховані без належної правової підстави не може бути прийнято до уваги,оскільки ці обставини не підтверджені матеріалами справи.
З огляду на наведене, рішення господарського суду відповідає приписам чинного законодавства, матеріалам справи та не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 103, 104, 105 ГПК України, судова колегія,-
Рішення господарського суду Запорізької області від 08.07.2010р. по справі № 8/175/10 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий
Судді:
Надіслано 5 примірників:
1-до справи
1-позивачу
1-відповідачу
1-госп.суду
1-ДАГС