Справа № 2-1939/10р.
29 вересня 2010 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Гармаш Т.І., при секретарі Пересунько О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Світловодську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного товариства "Промсантехніка" про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ "Промсантехніка" про стягнення нарахованої але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що він був звільнений з підприємства за угодою сторін 10 березня 2010 року. На день звільнення відповідач заборгував йому заробітну плату за період з 1 грудня 2009 року по 10 березня 2010 року у сумі 10791 грн.97 коп. але не виплатив її не зважаючи на його неодноразові звернення. Крім цього вважає, що відповідач відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України повинен виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку починаючи з 11 березня 2010 року по день фактичного розрахунку.
Позивач уточнював свої позовні вимоги та остаточно просив суд стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату у сумі 8510 грн. 88 коп. за період з 01 грудня 2009 року, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 6346 грн. 44 коп. всього 14857 грн. 32 коп. та стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку починаючи з 11.03.2010 року по день ухвалення судом рішення.
Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, пославшись на обставини, якими обгрунтовує позовні вимоги та на докази, що їх стверджують просять позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач не заперечуючи наявність заборгованості по заробітній платі перед позивачем у сумі 14857 грн. 32 коп. вказує на те, що заборгованість по заробітній платі виникла внаслідок міжнародної фінансової кризи, яка призвела до зупинки діяльності підприємства. Лише у травні 2010 року після зміни керівництва підприємства діяльність підприємства була відновлена і 31 травня 2010 року усім працівникам у тому числі і ОСОБА_1 була нарахована до виплати заробітна плата, проте ОСОБА_1 не проявив власної ініціативи по отриманню остаточного розрахунку, з письмовим проханням провести з ними розрахунок не звертався, а тому кошти належні йому до виплати були депоновані 02.06.2010 року.
Крім того пояснив, що не мав змоги скористатись послугами банку, на розрахунково-касове обслуговування з видачі заробітної плати з використанням платіжної картки, оскільки ОСОБА_1 після звільнення втратив статус працівника, а відтак банк припинив розрахунково-касове обслуговування підприємства з видачі заробітної плати з використанням платіжної картки відносно цієї особи.
Заслухавши доводи сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши докази суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у ВАТ "Промсантехніка на посаді комерційного директора та був звільнений з посади 10.03.2010 року за згодою сторін (а.с.4-5).
Відповідач не провів остаточний розрахунок у день звільнення ОСОБА_1 тобто 10.03.2010 року і заборгованість по заробітній платі разом з компенсацією за невикористану відпустку складає 14857 грн. 32 коп. Зазначена сума заборгованості визнається сторонами і її розмір сторонами не оспорюється.
Таким чином суд вважає, що сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача у сумі 14857 грн. 32 коп.
Вирішуючи питання щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди суд виходить з того що відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган сплачує зазначене відшкодування лише у разі коли спір вирішено на користь працівника.
Тобто для покладення на власника або уповноваженого ним органу відповідальності відповідно до ст. 117 КЗпП України закон вимагає наявність наступних умов: вини власника або уповноваженого ним органу, відсутності спору щодо розміру належних звільненому працівникові або вирішення спору на користь працівника.
В судовому за сіданні встановлено, що між сторонами спір щодо розміру належних звільненому працівникові сум відсутній.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
В судовому засіданні встановлено, і даний факт не заперечується сторонами, що позивач в день звільнення працював проте розрахунок з ним не був проведений.
Факт того, що позивач неодноразово звертався до позивача з вимогою про отримання заробітної плати заперечується відповідачем, а позивач не підтвердив дану обставину письмовими доказами.
З цього приводу був допитаний свідок ОСОБА_2, який виконував обов'язки керівника з 11.03.2010 року, та який пояснив, що ОСОБА_1 звертався до нього з приводу виплати заробітної плати, проте не зазначив дати такого звернення. Несвоєчасну виплату заробітної плати пояснює тяжким фінансовим становищем підприємства, яке фактично призупинило свою діяльність, про що було відомо ОСОБА_1
Із наказу від 13 січня 2009 року (а.с. 37) встановлено, що ВАТ "Промсантехніка" вбачається, що підприємство працювало у режимі неповного робочого часу у зв'язку з тяжким фінансовим становищем.
Беручи до уваги зазначені обставини суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача в частині покладання на відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, а саме стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволенню не підлягають у зв'язку з недоведеністю вини відповідача у несвоєчасній виплаті належної позивачеві суми заробітку.
На підставі викладеного та ст.ст. 116, 117, КЗпП України, керуючись ст. ст. 10,11,209,212,214-215,217,218 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Промсантехніка на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 14857 (чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят сім) грн. 32 коп.
У решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ВАТ "Промсантехніка" у прибуток держави судовий збір у сумі 148 (сто сорок вісім) грн. 32 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення позову у сумі 120 (сто двадцять) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Світловодського міськрайонного суду Т.І. Гармаш