донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.10.2010 р. справа №20/34
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
за участю
представників сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача:Жемга С.В.,довіреність б/н від 01.09.2010р.
Боєнко О.В., довіреність №19-170 від 25.12.2009р.
від прокуратури:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву м.Київ
на рішення
господарського суду Донецької області
від03.08.2010року
у справі№20/34/головуючий суддя Е.В. Сгара,
судді - Н.В. Ломовцева, О. М. Сковородіна/
за позовомДержавного комітету України з державного матеріального резерву м.Київ
до Відкритого акціонерного товариства „Донбасенерго” м.Горлівка
за участюПрокуратури Донецької області в інтересах держави
простягнення 91 168 861, 20 грн.
Державний комітет України з державного матеріального резерву м. Київ звернувся до господарського судуДонецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Донбасенерго” м. Горлівка Донецької області про стягнення 54 692 802,22 грн., в тому числі: 53 941 337,20 грн. -сума відсотків за користування тимчасовими позичками, 616 630,51 грн. -сума інфляційних витрат та 134 834,51 грн. -сума 3% річних. /арк. справи 2-13, том1/.
У відповідності з приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 72 634 622,48 грн., в тому числі : 53 941 337,20 грн. -суму відсотків за користування тимчасовими позичками, 16 047 696,52 грн. -суму інфляційних витрат та 2 654 588,76грн. -суму 3% річних./арк. справи 64-80, том1/.
Рішенням господарського суду Донецької області від 31.03.2008року у справі №20/34 у задоволенні позовних вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву м.Київ відмовлено у повному обсязі./арк. справи 32-36, том2/.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.05.2008р. у справі №20/34 рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2008р. у справі №20/34 залишено без змін./арк. справи 79-83, том2/.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2008р. у справі №20/34 рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2008р. у справі №20/34 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.05.2008р. у справі №20/34 скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області./арк. справи 135-140, том2/.
Ухвалою Верховного суду України від 22.01.2009р. по справі №20/34 у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 23.10.2008р. у справі №20/34 відмовлено./арк. справи 178, том2/.
Позивач у відповідності з приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заявою б/н від 12.06.2009року збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути 91168861,20грн., у тому числі відсотки за користування тимчасовими позичками в сумі 70166634грн.95коп., інфляційні витрати в сумі 18272647грн.77коп. за період з 16.01.2008року по 01.06.2009 року, 3% річних в сумі 2738578грн.48коп. за період з 16.01.2008 року по 01.06.2009 року. /арк. справи 102-103, том4/.
У ході розгляду спору в порядку статті 29 ГПК України у справу за своєю ініціативою вступила Прокуратура Донецької області м.Донецьк. (повідомлення за вих. № 05/1-1266 від 01.07.2009року).
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.08.2009р. у справі №20/34 у задоволенні позовних вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву м.Київ відмовлено у повному обсязі./арк. справи 134- 142, том4/.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2009р. у справі №20/34 рішення господарського суду Донецької області від 13.08.2009р. у справі №20/34 скасовано, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області./арк. справи 198-203, том4/.
Ухвалою Верховного суду України від 11.02.2010р. по справі №20/34 у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 03.12.2009р. у справі №20/34 відмовлено./арк. справи 225, том4/.
Рішенням від 03.08.2010року господарський суд Донецької області / головуючий суддя Е.В. Сгара, судді - Н.В. Ломовцева, О. М. Сковородіна/ у задоволенні позовних вимог відмовиви./арк. справи 30-35, том 6/.
Рішення мотивоване тим, що позивач в позовній заяві як на підставу своїх вимог по зобов'язанню відповідача сплатити відсотки, посилався на п.2.3., 2.4 договору від 02.02.1998р. №6, який був укладений на строк до 10.10.1998р.; Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2002р. №2045 строк повернення матеріальних цінностей продовжено до 01.01.2023р., протоколом від 06.02.2003р. встановлення послідовності виконання мирових угод та договорів обов'язок відповідача по сплаті відсотків за умовами договору №юр-2/200-2003 від 06.02.2003р. починається з 2013р.;у договорі №6 від 02.02.1998р. сторонами визначено обов'язок сплачувати відсотки за користування матеріальними цінностями до 01.10.1998р., загальна сума відсотків за договором №6 від 02.02.1998р. є фіксованою, умовами договору №6 від 02.02.1998р. не передбачені можливість чи право позивача збільшувати вказаний розмір відсотків, обов'язок відповідача перед позивачем щодо сплати відсотків за користування цінностями за період визначений позивачем -відсутній; На виконання розпорядження Кабінету міністрів від 03.08.1998р. №631-р між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ДАЕГК “Донбасенерго”, правонаступником якого є відповідач по справі, 03.08.1998р. було укладено договір №юр-7/91-98 на відпуск із державного матеріального резерву в порядку тимчасового позичання природного газу в кількості 111,38 млн.куб.м., при проведенні сторонами звірки заборгованості станом на 10.11.2006р., було встановлено, що за договором №юр-7/91-98 від 03.08.1998р. заборгованість складає 14913637 грн. 29 коп., відсотки за користування -794323 грн. 77 коп., про що складено акт від 10.11.2006р.; договорі №юр-7/91-98 від 03.08.1998р. сторонами визначено обов'язок сплачувати відсотки за користування матеріальними цінностями до 01.12.1998р., загальна сума відсотків за договором №юр-7/91-98 від 03.08.1998р. є фіксованою, умовами договору №юр-7/91-98 від 03.08.1998р. не передбачені можливість чи право позивача збільшувати вказаний розмір відсотків, обов'язок щодо сплати відсотків за користування цінностями за період визначений позивачем -відсутній; 06.02.2003р. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ВАТ “Донбасенерго” було укладено договір №юр-2/201-2003 про встановлення порядку погашення заборгованості; умовами договору №юр-2/201-2003 від 06.02.2003р. не передбачений розмір відсотків за користування відпущеним паливом; позивач в позовній заяві як на підставу своїх вимог по зобов'язанню відповідача сплатити відсотки, посилався на п.2.3., 2.4 договору №юр-7/91-98 від 03.08.1998р., який був укладений на строк до 01.12.1998р.; на виконання розпорядження Кабінету міністрів України від 09.10.1998р. №812-р між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ДАЕК “Донбасенерго”, правонаступником якого є відповідач по справі, 09.10.1998р. було укладено договір №юр-7/95-98 на відпуск із державного матеріального резерву в порядку тимчасового позичання природного газу в кількості 92,38 млн.куб.м.; при проведенні сторонами звірки заборгованості станом на 10.11.2006р. було встановлено, що за договором №юр-7/95-98 від 09.10.1998р. заборгованість складає суму 9075482 грн. 60 коп., відсотки за користування -408396 грн. 72 коп., про що складено акт від 10.11.2006р.; 06.02.2003р. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ВАТ “Донбасенерго” було укладено договір №юр-2/202-2003 про встановлення порядку погашення заборгованості, предметом даного договору є погашення заборгованості перед Держкомрезервом, яка виникла на підставі та у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №юр-7/95-98 від 09.10.1998р.; позивач в позовній заяві як на підставу своїх вимог по зобов'язанню відповідача сплатити відсотки, посилався на умови договору №юр-7/95-98 від 09.10.1998р., який був укладений на строк до 01.04.1999р.; в договорі №юр-7/95-98 від 09.10.1998р. сторонами визначено обов'язок сплачувати відсотки за користування матеріальними цінностями до 01.04.1999р., загальна сума відсотків за договором №юр-7/95-98 від 09.10.1998р. є фіксованою, умовами договору №юр-7/95-98 від 09.10.1998р. не передбачені можливість чи право позивача збільшувати вказаний розмір відсотків, обов'язок щодо сплати відсотків за користування цінностями за період визначений позивачем -відсутній. На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 209-рс від 22.03.199р. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ДАЕГК “Донбасенерго”, правонаступником якого є відповідач по справі, 30.03.1999р. було укладено договір №юр-7/524-99 на відпуск із державного матеріального резерву в порядку тимчасового позичання вугілля в кількості 2278785,789 тонн; при проведенні сторонами звірки заборгованості станом на 10.11.2006р., встановлено, що за договором №юр-7/524-99 від 30.03.1999р. заборгованість складає 74506654 грн. 51 коп., відсотки за користування -2880923 грн. 97 коп., про що складено акт від 10.11.2006р.; 06.02.2003р. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ВАТ “Донбасенерго” було укладено договір № юр-2/199-2003 про встановлення порядку погашення заборгованості; в умовах договору №юр-2/199-2003 від 06.02.2003р. не передбачений розмір відсотків за користування відпущеним паливом; позивач в позовній заяві як на підставу своїх вимог по зобов'язанню відповідача сплатити відсотки, посилався на п.2.3., 2.4 договору від №юр-7/524-99 від 30.03.1999р., який був укладений на строк до 01.12.1999р.; у договорі №юр-7/524-99 від 30.03.1999р. сторонами визначено обов'язок сплачувати відсотки за користування матеріальними цінностями до 01.12.1999р., загальна сума відсотків за договором №юр-7/524-99 від 30.03.1999р. є фіксованою, умовами договору №юр-7/524-99 від 30.03.1999р. не передбачені можливість чи право позивача збільшувати вказаний розмір відсотків, обов'язок щодо сплати відсотків за користування цінностями за період визначений позивачем -відсутній; на виконання постанови Кабінету міністрів №1138 від 16.10.1997р. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ДАЕГК “Донбасенерго”, правонаступником якого є відповідач по справі, 18.12.1997р. було укладено договір №ДЭ97-1/411 на відпуск із державного матеріального резерву в порядку тимчасового позичання природного газу в кількості 654 млн.куб.м.; за договором №ДЭ97-1/411 від 18.12.1997р. заборгованість складає 85532161 грн. 74 коп., відсотки за користування -6300166 грн. 51 коп., про що складено акт від 10.11.2006р.; 06.02.2003р. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ВАТ “Донбасенерго” було укладено договір №юр-2/198-2003 про встановлення порядку погашення заборгованості; в умовах договору №юр-2/198-2003 від 06.02.2003р. не передбачений розмір відсотків за користування відпущеним паливом, позивач в позовній заяві як на підставу своїх вимог по зобов'язанню відповідача сплатити відсотки, посилався на договір №ДЭ97-1/411 від 18.12.1997р., який був укладений на строк до 01.06.1998р.; в договорі №ДЭ97-1/411 від 18.12.1997р. сторонами визначено обов'язок сплачувати відсотки за користування матеріальними цінностями до 01.06.1998р., загальна сума відсотків за договором №ДЭ97-1/411 від 18.12.1997р. є фіксованою, умовами договору №ДЭ97-1/411 від 18.12.1997р. не передбачені можливість чи право позивача збільшувати вказаний розмір відсотків, обов'язок щодо сплати відсотків за користування цінностями за період визначений позивачем -відсутній. Відповідач до подачі позовної заяви до суду (дата звернення до суду -21.01.2008р.) сплатив всю суму відсотків за спірними договорами, факт оплати суми відсотків за спірними договорами також підтверджений двостороннім актом звірки заборгованості станом на 09.10.2007р. та представником позивача у судових засіданнях 12.07.2010р. та 29.07.2010р., що зафіксовано відповідними протоколами судового засідання, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача відсотків за користування цінностями за вищевказаними договорами задоволенню не підлягають, у зв'язку з безпідставністю заявлення.
Державний комітет України з державного матеріального резерву м.Київ у апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 03.08.2010року у справі №20/34 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи./арк. справи 40-42, том6/.
Апеляційна скарга мотивована тим, що підписуючи договори відповідач взяв на себе зобов'язання по сплаті відсотків за користування матеріальними цінностями державного резерву щомісячно до повного повернення позички; позовні вимоги позивача про стягнення відсотків, що нараховані з січня 2008року по травень 2009року не сплачені.
Представник Відкритого акціонерного товариства „Донбасенерго” м.Горлівка вважає рішення господарського суду Донецької області від 03.08.2010року у справі №20/34 законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки відповідач виконав зобов'язання по сплаті відсотків за користування позикою у повному обсязі; нарахування позивачем відсотків за межами строку дії договорів є неправомірним.
Представник Державного комітету України з державного матеріального резерву м.Київ у судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.
Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, сторони, що належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, не скористались своїм правом на участь представників у судовому засіданні, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Державного комітету України з державного матеріального резерву м.Київ.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів” та ст. 101 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, які з'явились у судове засідання, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів Державного матеріального резерву врегульовані Законом України "Про державний матеріальний резерв".
За приписами статті 1 цього Закону, державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях та в порядку передбачених цим Законом.
Порядок відпуску матеріальних цінностей з Державного матеріального резерву унормований статтею 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв", якою встановлено, що відпуск матеріальних цінностей здійснюється, зокрема, у порядку тимчасового позичання лише за рішенням Кабінету Міністрів України, в якому визначаються одержувачі, строки, умови відпуску та строки їх повернення.
За позичання матеріальних цінностей передбачається плата, розмір якої визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України і не може перевищувати розміру облікової ставки Національного банку України.
З зазначеною нормою кореспондується і пункт 16 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями матеріального резерву (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 року №1129). Приписами цього пункту встановлено, що розмір плати за тимчасове позичання матеріальних цінностей із державного резерву встановлюється у відсотках до їх вартості в межах розміру облікової ставки Національного банку України, що діє на момент позичання і фіксується в договорі.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України “Про державний матеріальний резерв” відпуск матеріальних цінностей з державного резерву в порядку тимчасового позичання провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, в якому визначаються одержувачі, строки та умови відпуску матеріальних цінностей із державного резерву, а також строки їх повернення. За позичання матеріальних цінностей з державного резерву передбачається плата, розмір якої визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не може перевищувати розміру облікової ставки Національного банку України.
Пункти 13, 16 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997р. № 1129, передбачають, що відпуск матеріальних цінностей із державного резерву в порядку тимчасового позичання на термін понад шість місяців та з незнижуваного запасу здійснюється згідно з актом Кабінету Міністрів України, проект якого готується за зверненням центрального, місцевого органу виконавчої влади, з визначенням терміну та умов відпуску матеріальних цінностей із державного резерву, розмір плати за позичання, а також терміну їх повернення. Розмір плати за тимчасове позичання матеріальних цінностей із державного резерву встановлюється у відсотках до їх вартості в межах розміру облікової ставки Національного банку, що діє на момент позичання і фіксується в договорі. В разі зміни облікової ставки Національним банком розмір зазначеної плати може бути переглянутий за домовленістю сторін договору з внесенням до нього відповідних змін.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.1998року між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ДАЕГК “Донбасенерго”, правонаступником якого є відповідач, укладено договір №6 на відпуск із державного матеріального резерву в порядку тимчасового позичання вугілля в кількості 2243346,678 тонн.
Пунктом 9.1. договору встановлено термін дії договору з часу його підписання до 01.10.1998року.
Пункт 2.2 договору передбачає зобов'язання відповідача повернути до 01.10.1998р. в державний резерв вугілля в кількості 2243346,678 тонн або провести оплату його вартості на поточний спеціальний рахунок, а відповідно до п.2.3 зобов'язався щомісячно перерахувати 0,1% від вартості вугілля в Держкомрезерв України за фактичне використане вугілля на рахунок позивача.
Пункт 3 договору передбачає, що вартість продукції, що підлягає відпуску з державного резерву складає 146035692 грн. 15 коп.; 0,1 % вартості товарного кредиту за користування на протязі 8 місяців складає 1168285 грн. 52 коп.Загальна сума договору складає 147203977 грн.67 коп.
Факт відпуску вугілля та його отримання не заперечується сторонами, графік повернення вугілля узгоджено з березня по вересень 1998р.
Згідно акту від 10.11.2006р. при проведенні сторонами звірки заборгованості станом на 10.11.2006р. встановлено, що за договором №6 від 02.02.1998р. заборгованість складає суму 15181482 грн. 16 коп., відсотки за користування -120945 грн. 81 коп.
Постановою Кабінету Міністрів України №2045 від 28.12.2002р. “Про погашення заборгованості та впорядкування розрахунків підприємств електроенергетики з Державним комітетом з державного матеріального резерву” строк повернення органічного палива відпущеного з державного резерву у порядку тимчасового позичання підприємствам електроенергетики згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.01.1998р. №73-2 продовжено до 01.01.2023р.
Пунктом 4 вказаної Постанови запропоновано, що підприємства електроенергетики у місячний строк укладають з Державним Комітетом угоди про реструктуризацію заборгованості за відпущене їм відповідно до п.1 цієї постанови паливо, які мають бути погоджені з Міністерством палива та енергетики.
06.02.2003року між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ВАТ “Донбасенерго” укладено договір №юр-2/200-2003 про встановлення порядку погашення заборгованості.
Предметом даного договору є погашення заборгованості перед Держкомрезервом, яка виникла на підставі та у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №6 від 02.02.1998р./п. 1.1. договору/.
Згідно п. 2.1.1. договору відповідач повинен повернути до 01.01.2023р. вугілля в кількості 342500,00 тонн або сплатити його вартість у сумі 15181482 грн. 16 коп. та відсотки за користування у сумі 120945 грн. 81 коп.
Відповідно п.2.1.2. договору № юр-2/200-2003 від 06.02.2003р. відповідач зобов'язаний у відповідності із Протоколом від 06.02.2003р. встановлення послідовності виконання мирових угод та договорів сплатити відсотки за користування паливом держрезерву до повного його повернення у строк до 01.01.2023р.
Згідно п.п.1, 3 Протоколу від 06.02.2003р. встановлення послідовності виконання мирових угод та договорів, в першу чергу підлягає погашенню заборгованість за договором №юр-2/197 від 06.02.2003р. до 2013р., потім підлягає погашенню заборгованість за договором від 06.02.2003р. №№юр-2/198-2003, юр-2/199-2003, юр-2/200-2003, юр-2/201-2003, юр-2/202-2003 до 01.01.2023р.
Відповідно пункту 2 вищевказаного протоколу кожен наступний договір виконується після повного погашення заборгованості за попереднім договором.
Пунктом 2.1.2 договору №юр-2/200-2003 від 06.02.2003р. передбачена сплата відсотків за користування вугіллям у строк до 01.01.2023 року шляхом перерахування грошових коштів на реєстраційний рахунок Комітету відповідно до абз.4. п. 4 Постанови.
У Постанові №2045 від 28.12.2002р. абзац 4 пункту 4 відсутній.
В абзаці 3 п.4 Постанови №2045 від 28.12.2002р. встановлений обов'язок енергогенеруючих компаній та теплоелектроцентралей починаючи з 1 січня 2003р. щоденно відраховувати на реєстраційний рахунок Державного комітету з державного матеріального резерву кошти в обсязі не менш одного відсотка сум, отриманих кожним з ним на поточний рахунок згідно з алгоритмом розподілу коштів оптового ринку електричної енергії.
Відповідно, умовами договору №юр-2/200-2003 від 06.02.2003р. не передбачений розмір відсотків за користування відпущеним паливом та порядок і строк їх сплати.
Як зазначає суд першої інстанції, позивач в позовній заяві як на підставу своїх вимог по зобов'язанню відповідача сплатити відсотки, посилався на п.2.3., 2.4 договору від 02.02.1998р. №6, який укладений на строк до 10.10.1998р.
Постановою Кабінету Міністрів України №2045 від 28.12.2002р. строк повернення матеріальних цінностей продовжено до 01.01.2023р., протоколом від 06.02.2003р. встановлення послідовності виконання мирових угод та договорів обов'язок відповідача по сплаті відсотків за умовами договору №юр-2/200-2003 від 06.02.2003р. починається з 2013р.
Оскільки в договорі №6 від 02.02.1998р. сторонами визначено обов'язок сплачувати відсотки за користування матеріальними цінностями до 01.10.1998р., загальна сума відсотків за договором №6 від 02.02.1998р. є фіксованою, відповідно умовами договору №6 від 02.02.1998р. не передбачені можливість чи право позивача збільшувати вказаний розмір відсотків.
Тобто, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обов'язок відповідача перед позивачем щодо сплати відсотків за користування цінностями за період визначений позивачем -відсутній.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання розпорядження Кабінету міністрів №631-р від 03.08.1998р., 03.08.1998р. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ДАЕГК “Донбасенерго”, правонаступником якого є відповідач, укладено договір №юр-7/91-98 на відпуск із державного матеріального резерву в порядку тимчасового позичання природного газу в кількості 111,38 млн.куб.м.
Пунктом 8.1 договору встановлено термін дії договору з часу його підписання до 01.12.1998р.
Згідно пункту 2.2 укладеного договору відповідач зобов'язувався повернути до 01.12.1998р. в державний резерв природний газ в кількості 111,38 млн.куб.м. або провести оплату його вартості на поточний спеціальний рахунок Комітету, здійснити оплату вартості зберігання на поточний рахунок Комітету, здійснити оплату на поточний рахунок Комітету щомісячно 1,5 % від вартості поставленого природного газу за фактичне користування тимчасовою позичкою.
Вартість продукції, що підлягає відпуску з державного резерву складає 9110,884 тис. дол. США, з якої вартість зберігання складає 200,484 тис. дол..США,1,5% вартості запозиченого природного газу на протязі 4 місяців користування складає 546,653 тис. дол. США, загальна сума договору складає 9657,537 тис. дол..США./ п.3 договору №юр-7/91-98 від 03.08.1998р./
Факт відпуску природного газу та його отримання не заперечується сторонами, графік повернення природного газу узгоджено сторонами.
Актом від 10.11.2006р. станом на 10.11.2006р. встановлено, що за договором №юр-7/91-98 від 03.08.1998р. заборгованість складає 14913637 грн. 29 коп., відсотки за користування -794323 грн. 77 коп.
Постановою Кабінету Міністрів України №2045 від 28.12.2002р. строк повернення органічного палива відпущеного з державного резерву у порядку тимчасового позичання підприємствам електроенергетики згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.03.1999р. №209-рс продовжено до 01.01.2023р. та пунктом 4 постанови запропоновано, що підприємства електроенергетики у місячний строк укладають з Державним Комітетом угоди про реструктуризацію заборгованості за відпущене їм відповідно до п.1 цієї постанови паливо, які мають бути погоджені з Міністерством палива та енергетики.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2003р. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ВАТ “Донбасенерго” укладено договір №юр-2/201-2003 про встановлення порядку погашення заборгованості.
Предметом даного договору є погашення заборгованості перед Держкомрезервом, яка виникла на підставі та у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №юр-7/91-98 від 03.08.1998р.
Пунктом 2.1.1. договору №юр-2/201-2003 від 06.02.2003р. встановлено, що відповідач повинен повернути до 01.01.2023р. природний газ в обсязі 85,399 млн. м. куб. або сплатити його вартість у сумі 14913637 грн. 29 коп. та відсотки за користування у сумі 794323 грн. 77 коп.
Згідно п.2.1.2. договору № юр-2/201-2003 від 06.02.2003р. відповідач зобов'язаний у відповідності із Протоколом від 06.02.2003р. встановлення послідовності виконання мирових угод та договорів сплатити відсотки за користування паливом держрезерва до повного його повернення у строк до 01.01.2023р.
Згідно п.п.1, 3 Протоколу від 06.02.2003р. встановлення послідовності виконання мирових угод та договорів, в першу чергу підлягає погашенню заборгованість за договором №юр-2/197 від 06.02.2003р. до 2013р., потім підлягає погашенню заборгованість за договором від 06.02.2003р. №№юр-2/198-2003, юр-2/199-2003, юр-2/200-2003, юр-2/201-2003, юр-2/202-2003 до 01.01.2023р.
Пункт 2 вищевказаного протоколу передбачає, що кожен наступний договір виконується після повного погашення заборгованості за попереднім договором.
Пунктом 2.1.2 договору №юр/2/201-2003 від 06.02.2003р. передбачена сплата відсотків за користування вугіллям у строк до 01.01.2023 року шляхом перерахування грошових коштів на реєстраційний рахунок Комітету відповідно до абз.4. п. 4 Постанови.
У Постанові №2045 від 28.12.2002р. абзац 4 пункту 4 відсутній.
В абзаці 3 пункту 4 Постанови №2045 від 28.12.2002р. встановлений обов'язок енергогенеруючих компаній та теплоелектроцентралей починаючи з 1 січня 2003р. щоденно відраховувати на реєстраційний рахунок Державного комітету з державного матеріального резерву кошти в обсязі не менш одного відсотка сум, отриманих кожним з них на поточний рахунок згідно з алгоритмом розподілу коштів оптового ринку електричної енергії.
Відповідно, умовами договору №юр-2/201-2003 від 06.02.2003р. не передбачений розмір відсотків за користування відпущеним паливом.
Як вбачається з позовної заяви, позивач в позовній заяві як на підставу своїх вимог по зобов'язанню відповідача сплатити відсотки, посилався на п.2.3., 2.4 договору №юр-7/91-98 від 03.08.1998р., який укладений на строк до 01.12.1998р.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2002р. №2045 строк повернення матеріальних цінностей продовжено до 01.01.2023р., протоколом від 06.02.2003р. встановлення послідовності виконання мирових угод та договорів обов'язок відповідача по сплаті відсотків за умовами договору №юр-2/201-2003 від 06.02.2003р. починається з 2013р.
Оскільки в договорі №юр-7/91-98 від 03.08.1998р. сторонами визначено обов'язок сплачувати відсотки за користування матеріальними цінностями до 01.12.1998р., загальна сума відсотків за договором №юр-7/91-98 від 03.08.1998р. є фіксованою, відповідно умовами договору №юр-7/91-98 від 03.08.1998р. не передбачено можливість чи право позивача збільшувати вказаний розмір відсотків.
Тобто, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обов'язок щодо сплати відсотків за користування цінностями за період визначений позивачем - відсутній.
На виконання розпорядження Кабінету міністрів України від 09.10.1998р. №812-р 09.10.1998р. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ДАЕК “Донбасенерго”, правонаступником якого є відповідач, укладено договір №юр-7/95-98 на відпуск із державного матеріального резерву в порядку тимчасового позичання природного газу в кількості 92,38 млн.куб.м.
Пунктом 8.1. договору встановлено термін дії договору з часу його підписання до 01.04.1999р.
Відповідно пункту 2.2 укладеного договору відповідач зобов'язувався повернути до 01.04.1999р. в державний резерв природний газ в кількості 92,38 млн.куб.м. або провести оплату його вартості на поточний спеціальний рахунок, здійснити оплату вартості зберігання на поточний рахунок Комітету, здійснити оплату на поточний рахунок Комітету щомісячно 2,0 % від вартості поставленого природного газу за фактичне користування тимчасовою позичкою.
Пунктом 3 договору №юр-7/95-98 від 09.10.1998р. встановлено, що вартість продукції, що підлягає відпуску з державного резерву складає 7390,4 тис. дол. США, оплата вартості зберігання -304,854 тис. дол.. США, ПДВ -60,9708 тис. дол. США на загальну вартість за зберігання 365,8248 тис. дол.. США; 2,0 % вартості запозиченого природного газу на протязі 5,7 місяців користування тимчасовою позичкою складає 842,5056 тис. дол.США, загальна сума договору складає 8598,7304 тис. дол..США.
Факт відпуску природного газу та його отримання не оскаржується сторонами, графік повернення природного газу узгоджено з квітня по листопад 1999р.
Актом від 10.11.2006р. встановлено, що станом на 10.11.2006р. за договором №юр-7/95-98 від 09.10.1998р. заборгованість складає суму 9075482 грн. 60 коп., відсотки за користування -408396 грн. 72 коп.
Постановою Кабінету Міністрів України №2045 від 28.12.2002р. “Про погашення заборгованості та впорядкування розрахунків підприємств електроенергетики з Державним комітетом з державного матеріального резерву” строк повернення органічного палива відпущеного з державного резерву у порядку тимчасового позичання підприємствам електроенергетики згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.10.1998р. №812 продовжено до 01.01.2023р. та пунктом 4 постанови запропоновано, що підприємства електроенергетики у місячний строк укладають з Державним Комітетом угоди про реструктуризацію заборгованості за відпущене їм відповідно до п.1 цієї постанови паливо, які мають бути погоджені з Міністерством палива та енергетики.
Як встановлено судом першої інстанції, 06.02.2003р. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ВАТ “Донбасенерго” укладено договір №юр-2/202-2003 про встановлення порядку погашення заборгованості.
Предметом даного договору є погашення заборгованості перед Держкомрезервом, яка виникла на підставі та у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №юр-7/95-98 від 09.10.1998р.
Пунктом 2.1.1. договору встановлено, що відповідач повинен повернути до 01.01.2023р. природний газ в обсязі 32,365 млн. м. куб. або сплатити його вартість у сумі 9075482 грн. 60 коп. та відсотки за користування у сумі 408396 грн. 72 коп.
Згідно п.2.1.2. договору №юр-2/202-2003 від 06.02.2003р. відповідач зобов'язаний у відповідності із Протоколом від 06.02.2003р. встановлення послідовності виконання мирових угод та договорів сплатити відсотки за користування паливом держрезерва до повного його повернення у строк до 01.01.2023р.
Відповідно п.п.1, 3 Протоколу від 06.02.2003р. встановлення послідовності виконання мирових угод та договорів, в першу чергу підлягає погашенню заборгованість за договором №юр-2/197 від 06.02.2003р. до 2013р., потім підлягає погашенню заборгованість за договором від 06.02.2003р. №№юр-2/198-2003, юр-2/199-2003, юр-2/200-2003, юр-2/201-2003, юр-2/202-2003 до 01.01.2023р.
Згідно пункту 2 вищевказаного протоколу кожен наступний договір виконується після повного погашення заборгованості за попереднім договором.
Пунктом 2.1.2 договору №юр-2/202-2003 від 06.02.2003р. передбачена сплата відсотків за користування вугіллям у строк до 01.01.2023 року шляхом перерахування грошових коштів на реєстраційний рахунок Комітету відповідно до абз.4. п. 4 Постанови.
У Постанові №2045 від 28.12.2002р. відсутній абзац 4 пункту 4.
В абзаці 3 п.4 Постанови №2045 від 28.12.2002р. встановлений обов'язок енергогенеруючих компаній та теплоелектроцентралей починаючи з 1 січня 2003р. щоденно відраховувати на реєстраційний рахунок Державного комітету з державного матеріального резерву кошти в обсязі не менш одного відсотка сум, отриманих кожним з ним на поточний рахунок згідно з алгоритмом розподілу коштів оптового ринку електричної енергії.
Відповідно, умовами договору №юр-2/202-2003 від 06.02.2003р. не передбачений розмір відсотків за користування відпущеним паливом.
Як вбачається з позовної заяви, позивач як на підставу своїх вимог по зобов'язанню відповідача сплатити відсотки, посилається на умови договору №юр-7/95-98 від 09.10.1998р., який був укладений на строк до 01.04.1999р.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2002р. №2045 строк повернення матеріальних цінностей продовжено до 01.01.2023р., протоколом від 06.02.2003р. встановлення послідовності виконання мирових угод та договорів обов'язок відповідача по сплаті відсотків за умовами договору №юр-2/202-2003 від 06.02.2003р. починається з 2013р.
Оскільки в договорі №юр-7/95-98 від 09.10.1998р. сторонами визначено обов'язок сплачувати відсотки за користування матеріальними цінностями до 01.04.1999р., загальна сума відсотків за договором №юр-7/95-98 від 09.10.1998р. є фіксованою, відповідно умовами договору №юр-7/95-98 від 09.10.1998р. не передбачені можливість чи право позивача збільшувати вказаний розмір відсотків.
Тобто, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що обов'язок щодо сплати відсотків за користування цінностями за період визначений позивачем відсутній.
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 209-рс від 22.03.199р. 30.03.1999р. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ДАЕГК “Донбасенерго”, правонаступником якого є відповідач, укладено договір №юр-7/524-99 на відпуск із державного матеріального резерву в порядку тимчасового позичання вугілля в кількості 2278785,789 тонн.
Пунктом 9.1 договору встановлено термін дії договору з часу його підписання до 01.12.1999р.
Згідно пункту 2.2 укладеного договору відповідач зобов'язувався повернути до 01.12.1999р. в державний резерв вугілля в кількості 2278785,789 тонн або провести оплату його вартості на поточний спеціальний рахунок, а відповідно до п.2.3 зобов'язався щомісячно перерахувати 0,5% від вартості вугілля в Держкомрезерв України за фактичне використане вугілля на рахунок позивача.
Пунктом 3 договору №юр-7/524-99 від 30.03.1999р. встановлено, що вартість продукції, що підлягає відпуску з державного резерву складає 245449617 грн. 63 коп., 0,5% вартості за користування на протязі 8 місяців складає 9817984 грн. 71 коп., загальна сума договору складає 255267608 грн. 50 коп.
Як встановлено судом першої інстанції, факт відпуску вугілля та його отримання не оскаржується сторонами, графік повернення вугілля узгоджено сторонами.
Актом від 10.11.2006р. встановлено, що станом на 10.11.2006р., заборгованість договором №юр-7/524-99 від 30.03.1999р. складає 74506654 грн. 51 коп., відсотки за користування -2880923 грн. 97 коп.
Постановою Кабінету Міністрів України №2045 від 28.12.2002р. строк повернення органічного палива відпущеного з державного резерву у порядку тимчасового позичання підприємствам електроенергетики згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.03.1999р. №209-рс продовжено до 01.01.2023р. та пунктом 4 постанови запропоновано, що підприємства електроенергетики у місячний строк укладають з Державним Комітетом угоди про реструктуризацію заборгованості за відпущене їм відповідно до п.1 цієї постанови паливо, які мають бути погоджені з Міністерством палива та енергетики.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2003р. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ВАТ “Донбасенерго” укладено договір № юр-2/199-2003 про встановлення порядку погашення заборгованості.
Предметом даного договору є погашення заборгованості перед Держкомрезервом, яка виникла на підставі та у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №юр-7/524-99 від 30.03.1999р.
Пунктом 2.1.1. договору №юр-2/199-2003 від 06.02.2003р. встановлено, що відповідач повинен повернути до 01.01.2023р. вугілля в кількості 1185000,00 тонн або сплатити його вартість у сумі 74506654 грн. 51 коп. та відсотки за користування у сумі 2880923 грн. 97 коп.
Згідно п.2.1.2. договору № юр-2/199-2003 від 06.02.2003р. відповідач зобов'язаний у відповідності із Протоколом від 06.02.2003р. встановлення послідовності виконання мирових угод та договорів сплатити відсотки за користування паливом держрезерва до повного його повернення у строк до 01.01.2023р.
Відповідно п.п.1, 3 Протоколу від 06.02.2003р. встановлення послідовності виконання мирових угод та договорів, в першу чергу підлягає погашенню заборгованість за договором №юр-2/197 від 06.02.2003р. до 2013р., потім підлягає погашенню заборгованість за договором від 06.02.2003р. №№юр-2/198-2003, юр-2/199-2003, юр-2/200-2003, юр-2/201-2003, юр-2/202-2003 до 01.01.2023р.
Згідно пункту 2 вищевказаного протоколу кожен наступний договір виконується після повного погашення заборгованості за попереднім договором.
Пунктом 2.1.2 договору №юр-2/199-2003 від 06.02.2003р. передбачена сплата відсотків за користування вугіллям у строк до 01.01.2023 року шляхом перерахування грошових коштів на реєстраційний рахунок Комітету відповідно до абз.4. п. 4 Постанови.
У Постанові №2045 від 28.12.2002р. відсутній абзац 4 пункту 4.
В абзаці 3 пункту 4 Постанови №2045 від 28.12.2002р. встановлений обов'язок енергогенеруючих компаній та теплоелектроцентралей починаючи з 1 січня 2003р. щоденно відраховувати на реєстраційний рахунок Державного комітету з державного матеріального резерву кошти в обсязі не менш одного відсотка сум, отриманих кожним з них на поточний рахунок згідно з алгоритмом розподілу коштів оптового ринку електричної енергії.
Відповідно, в умовах договору №юр-2/199-2003 від 06.02.2003р. не передбачений розмір відсотків за користування відпущеним паливом.
Як вбачається з позовної заяви, позивач, як на підставу своїх вимог по зобов'язанню відповідача сплатити відсотки, посилається на п.2.3., 2.4 договору від №юр-7/524-99 від 30.03.1999р., який був укладений на строк до 01.12.1999р.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2002р. №2045 строк повернення матеріальних цінностей продовжено до 01.01.2023р., протоколом від 06.02.2003р. встановлення послідовності виконання мирових угод та договорів обов'язок відповідача по сплаті відсотків за умовами договору №юр-2/199-2003 від 06.02.2003р. починається з 2013р.
Оскільки в договорі №юр-7/524-99 від 30.03.1999р. сторонами визначено обов'язок сплачувати відсотки за користування матеріальними цінностями до 01.12.1999р., загальна сума відсотків за договором №юр-7/524-99 від 30.03.1999р. є фіксованою, відповіднор умовами договору №юр-7/524-99 від 30.03.1999р. не передбачені можливість чи право позивача збільшувати вказаний розмір відсотків.
Тобто, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обов'язок щодо сплати відсотків за користування цінностями за період визначений позивачем відсутній.
На виконання постанови Кабінету міністрів №1138 від 16.10.1997р., 18.12.1997р. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ДАЕГК “Донбасенерго”, правонаступником якого є відповідач, укладено договір №ДЭ97-1/411 на відпуск із державного матеріального резерву в порядку тимчасового позичання природного газу в кількості 654 млн.куб.м.
Пунктом 9.1 договору встановлено термін дії договору з часу його підписання до 01.06.1998р.
Згідно пункту 2.2 укладеного договору відповідач зобов'язувався повернути до 01.06.1998р. в державний резерв природний газ в кількості 654 млн.куб.м. або провести оплату його вартості на поточний спеціальний рахунок Комітету, а відповідно пункту 2.3. відповідач зобов'язувався розраховуватися до 15 числа наступного за звітним місяцем перерахуванням коштів за отриманий в попередньому місяці природний газ в обсягах не менш 10% його вартості при цьому кількість природного газу зменшується на суму перерахованих коштів та сплачує на поточний рахунок комітету щомісячно 1,3% від вартості поставленого природного газу за користування тимчасовою позичкою.
Пунктом 3 договору №ДЭ97-1/411 від 18.12.1997р. встановлено, що вартість продукції, що підлягає відпуску з державного резерву складає 63961,2 тис.дол..США, 1,3% вартості запозиченого природного газу щомісячно за період користування тимчасовою позичкою складає 5820,469 тис.дол.США., загальна сума договору складає 69781,669 тис.дол..США.
Факт відпуску природного газу та його отримання не оскаржується сторонами, графік повернення природного газу узгоджено сторонами.
Актом від 10.11.2006р.встанолено, що станом на 10.11.2006р., заборгованість за договором №ДЭ97-1/411 від 18.12.1997р. складає 85532161 грн. 74 коп., відсотки за користування -6300166 грн. 51 коп.
Постановою Кабінету Міністрів України №2045 від 28.12.2002р. строк повернення органічного палива відпущеного з державного резерву у порядку тимчасового позичання підприємствам електроенергетики згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.10.1997р. №1138 продовжено до 01.01.2023р. та пунктом 4 постанови запропоновано, що підприємства електроенергетики у місячний строк укладають з Державним Комітетом угоди про реструктуризацію заборгованості за відпущене їм відповідно до п.1 цієї постанови паливо, які мають бути погоджені з Міністерством палива та енергетики.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2003р. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ВАТ “Донбасенерго” укладено договір №юр-2/198-2003 про встановлення порядку погашення заборгованості.
Предметом даного договору є погашення заборгованості перед Держкомрезервом, яка виникла на підставі та у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №ДЭ97-1/411 від 18.12.1997р.
Пунктом 2.1.1. договору №ДЭ97-1/411 від 18.12.1997р. встановлено, що відповідач повинен повернути до 01.01.2023р. природний газ в обсязі 530,357 млн.куб.м. або сплатити його вартість у сумі 85532161 грн. 61 коп. та відсотки за користування у сумі 6300166 грн. 51 коп.
Згідно п.2.1.2. договору №юр-2/198-2003 від 06.02.2003р. відповідач зобов'язаний у відповідності із Протоколом від 06.02.2003р. встановлення послідовності виконання мирових угод та договорів сплатити відсотки за користування паливом держрезерва до повного його повернення у строк до 01.01.2023р.
Відповідно п.п.1, 3 Протоколу від 06.02.2003р. встановлення послідовності виконання мирових угод та договорів, в першу чергу підлягає погашенню заборгованість за договором №юр-2/197 від 06.02.2003р. до 2013р., потім підлягає погашенню заборгованість за договором від 06.02.2003р. №№юр-2/198-2003, юр-2/199-2003, юр-2/200-2003, юр-2/201-2003, юр-2/202-2003 до 01.01.2023р.
Згідно пункту 2 вищевказаного протоколу кожен наступний договір виконується після повного погашення заборгованості за попереднім договором.
Пунктом 2.1.2 договору №юр-2/198-2003 від 06.02.2003р. передбачена сплата відсотків за користування природним газом у строк до 01.01.2023 року шляхом перерахування грошових коштів на реєстраційний рахунок Комітету відповідно до абз.4. п. 4 Постанови.
У Постанові №2045 від 28.12.2002р. відсутній абзац 4 пункту 4.
В абзаці 3 пункту 4 Постанови №2045 від 28.12.2002р. встановлений обов'язок енергогенеруючих компаній та теплоелектроцентралей починаючи з 1 січня 2003р. щоденно відраховувати на реєстраційний рахунок Державного комітету з державного матеріального резерву кошти в обсязі не менш одного відсотка сум, отриманих кожним з них на поточний рахунок згідно з алгоритмом розподілу коштів оптового ринку електричної енергії.
Відповідно, в умовах договору №юр-2/198-2003 від 06.02.2003р. не передбачений розмір відсотків за користування відпущеним паливом.
У позовній заяві, які на підставу позовних вимог, позивач посилається на договір №ДЭ97-1/411 від 18.12.1997р., який був укладений на строк до 01.06.1998р.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2002р. №2045 строк повернення матеріальних цінностей продовжено до 01.01.2023р., протоколом від 06.02.2003р. встановлення послідовності виконання мирових угод та договорів обов'язок відповідача по сплаті відсотків за умовами договору №юр-2/198-2003 від 06.02.2003р. починається з 2013р.
Оскільки в договорі №ДЭ97-1/411 від 18.12.1997р. сторонами визначено обов'язок сплачувати відсотки за користування матеріальними цінностями до 01.06.1998р., загальна сума відсотків за договором №ДЭ97-1/411 від 18.12.1997р. є фіксованою, відповідно умовами договору №ДЭ97-1/411 від 18.12.1997р. не передбачені можливість чи право позивача збільшувати вказаний розмір відсотків.
Тобто, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що обов'язок щодо сплати відсотків за користування цінностями за період визначений позивачем -відсутній.
Судова колегія звертає увагу, що відповідач до 21.01.2008р./дата подачі позовної заяви до суду/ сплатив всю суму відсотків за спірними договорами , в підтвердження чого надані платіжні доручення №7118 від 27.12.2006р., №7121 від 27.12.2006р., №7120 від 27.12.2006р., №7119 від 27.12.2006р., №7114 від 27.12.2006р., №7122 від 27.12.2006р.
Як вбачається з матеріалів справи, факт оплати суми відсотків за спірними договорами також підтверджений двостороннім актом звірки заборгованості станом на 09.10.2007р.
Посилання у апеляційній скарзі, що відповідачем не сплачено відсотки, що нараховані з січня 2008року по травень 2009року , не є доцільним, оскільки дані вимоги позивачем не заявлялись.
Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача відсотків за користування цінностями за вищевказаними договорами задоволенню не підлягають.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки встановлено, що позовні вимоги щодо основного боргу не підлягають задоволенню, не підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення інфляційні витрати в сумі 18272647грн.77коп. за період з 16.01.2008року по 01.06.2009 року, 3% річних в сумі 2738578грн.48коп. за період з 16.01.2008 року по 01.06.2009 року.
Доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.
З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд
Рішення господарського суду Донецької області від 03.08.2010року у справі №20/34 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву м.Київ -без задоволення.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 7 прим.
1-позивачу
2-3відповідачу
4-у справу
5-ГСДО
6-ДАГС
7-прокуратурі