м. Вінниця
08 квітня 2024 р. Справа № 120/14471/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) з вимогами про :
- визнати протиправними дії, що вказані у відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06.10.2021 № 11540-11810/Л-02/8-0200/21 щодо нарахування позивачу пенсії за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати і виплачувати позивачу з 29.06. 2021 пенсію по віку згідно ст. 26 та в порядку ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні 2018,2019,2020 років.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо відмови у здійсненні позивачу нарахування пенсії за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати по України з 2020-2022роки.
Ухвалою суду від 25.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подачу відзиву.
У встановлений судом строк, від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній зазначає, що позивачу з 17.12.2014 була призначена пенсія за вислугу років, як працівнику освіти відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», що була обчислена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-1V від 09 07.2003р. (далі - Закон №1058). На переконання відповідача, підстави для перерахунку пенсії позивачеві із застосуванням показників середньої заробітної плати за 2020, 2021, 2022 роки відсутні, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України середня заробітна плати за три календарні роки, що передують року звернення, застосовується при призначенні пенсії. З урахуванням зазначеного відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримувала пенсію за вислугу років згідно зі ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівник освіти з 17.12.2014.
28.03.2023 року в зв'язку з досягненням пенсійного віку позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії по віку відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З листа відповідача від 18.08.2023 №0200-0307-8/81648 слідує, що з 28.03.2023 позивачеві проведений перерахунок пенсії перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, по передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2014-2016 роки.
Не погоджуючись з такими діями управління, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За змістом ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Конституції України).
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 10 цього ж Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
У відповідності до частини другої статті 40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + … + Кз n);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до приписів частини третьої статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Вказані норми свідчать, що частиною третьою статті 45 Закону №1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058.
Натомість за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернулась вперше, подавши 28.03.2023 заяву про призначення пенсії за віком згідно зі ст. 26 Закону № 1058-IV.
Оскільки за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернулась вперше у березні 2023 року, тому відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення частини третьої статті 45 Закону №1058.
Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 7 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Згідно з п. 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
У випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.
Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення.
Такий правовий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 10.07.2018 (справі № 520/6808/17), від 31.10.2018 (справа № 577/2576/17), від 31.07.2019 (справа № 720/208/17) та від 18.08.2020 (справа № 263/6611/17).
Також суд зауважує, що положення ст. 40 Закону № 1058-IV регламентують показники для розрахунку розміру пенсії, а пенсія за віком призначається на підставі ст. 26 Закону № 1058-IV.
Отже, пенсія за віком мала бути призначена позивачу на підставі ст. 26 Закону № 1058-IV, а розмір пенсії з дати її призначення, тобто з 28.03.2023, повинен був визначатись пенсійним органом відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV із застосуванням середньої заробітної плати в Україні.
З огляду на викладене суд приходить до переконання про наявність правових підстав для визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати позивачу пенсії за віком згідно із ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014, 2015, 2016 роки.
Відтак з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача суд вважає необхідним зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачеві пенсії за віком з 28.03.2023 із урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2020-2022 роки відповідно до положень ст. 26 та ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В силу вимог п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Отже, перевіривши доводи сторін, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов слід задовольнити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з такого.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн. Таким чином, поверненню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області підлягає сума у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015 та 2016 роки
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 28.03.2023 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, що передують року звернення за призначенням пенсії з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович