м. Вінниця
05 квітня 2024 р. Справа № 120/15796/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: ІНФОРМАЦІЯ_1 про: визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії
В суд звернувся адвокат Григоренко Юрій Сергійович в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови Могилів-Подільської позаштатної постійно діючої ВЛК, якою його визнано придатним до військової служби.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив щодо задоволення позовних вимог. Зазначив, що постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатної ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.
01.03.2022 позивач пройшов військово-лікарську комісію за результатами якої була видана довідка військово-лікарської комісії від 01.03.2022 №24/661 та був визнаний придатним до військової служби. Другий примірник довідки ВЛК на виконання вимог Положення був наданий ОСОБА_1 . Представник відповідача вказав, що предметом позову у справі є довідка військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.03.2022 №24/661, яка на час подання позову до суду вичерпала свою дію в часі, а тому фактично предмету позову нема.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив у якому заперечив доводи відповідача. Зазначив, що довідка ВЛК оформлюється у вигляді довідки ВЛК, а довідка ВЛК дійсна протягом 6 місяців, а тому нібито відсутній предмет позову не заслуговують на увагу, оскільки предметом позову є визнання протиправною та скасування постанови ВЛУ, а не довідки яку складено на її підставі. Постанова ВЛК за загальним правилом чинна 5 років.
Крім того, у відповіді на відзив представник позивача заявив клопотання про витребування у відповідача картку обстеження та медичного огляду на ім'я ОСОБА_1 .
Представник відповідача подав до суду 23.11.2023 заперечення згідно яких зазначив, що у даній справі необхідно керуватися редакцією Положення "Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 чинною на момент виникнення спірних правовідносин. Оскільки позивач пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої була видана довідка ВЛК від 01.03.2022 відтак до застосування підлягає редакція від 16.04.2021.
Так, згідно п. 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Відтак предмет позову, на переконання представника відповідача, відсутній, а в задоволенні позову належить відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
01.03.2022 Могилів -Подільською позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача визнано «придатним до військової служби», згідно довідки ВЛК №24/661.
Позивач, вважаючи вказане рішення ВЛК протиправним, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим відносинам, суд виходить з такого.
Правове регулювання даних правовідносин передбачене Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232).
Згідно із частиною першою статті 1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Як встановлено частиною третьою статті 1 Закону №2232 військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із пунктом 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I - II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів (пункт 1.2 розділу І Положення №402).
Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Згідно із пунктом 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.
Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов'язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.
Відповідно до підпункту 2.4.4 пункту 2.4 розділу ІІ Положення №402 на ВЛК регіону покладаються, зокрема, обов'язки з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.
Згідно із підпунктом 2.4.5 пункту 2.4 розділу І Положення №402 ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов'язаних, резервістів, працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Відповідно до пункту 6.10 глави 6 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії). Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.
Пунктом 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Згідно пунктів 1.4 та 1.5 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 військовозобов'язані, які призиваються та проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період проводиться медичний огляд ВЛК військових комісаріатів, гарнізонні (госпітальні) ВЛК.
У воєнний час військовослужбовці, військовозобов'язані, працівники Збройних Сил України, крім ВЛК, зазначених у пункті 1.4 розділу II Положення, проходять медичний огляд також у ВЛК евакуаційних пунктів, госпітальних баз.
Згідно з пунктом 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення № 402 при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови, зокрема, такого змісту: а) «Придатний» до військової служби; «Непридатний» до військової служби з виключенням з військового обліку; до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (На воєнний час приймається постанова: «Обмежено придатний до військової служби»).
Відповідно до пунктів 20.1-20.2 глави 20 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення.
Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).
Відповідно до абзацу 4 пункту 2.4.5. та пункту 2.4.10 глави 2 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК. Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
Відповідно до абзацу 14 пункту 2.3.4,та пункту 2.3.5 глави 2 розділу І Положення № 402 ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України. Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Отже, законодавством регламентовано чітку процедуру проведення військово-лікарської експертизи військовослужбовця ВЛК, яка передбачає здійснення медичного огляду особи відповідними лікарями за загальним переліком та лікарями інших спеціальностей за наявності медичних показань.
Разом з тим системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що медичний огляд військовозобов'язаного повинен здійснюватися за методом індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби, тобто з урахуванням усіх медичних показників щодо стану здоров'я особи.
Як вбачається з матеріалів справи, спірним рішенням позаштатної постійно діючої ВЛК, яке оформлене довідкою №24/661 від 01.03.2022 року, позивача визнано придатним до військової служби.
Обґрунтовуючи протиправність такого висновку ВЛК, представник позивача вказує, що під час проходження медичного огляду військово-лікарською комісією позивачем було надано на розгляд комісії документи, які підтверджують наявність у нього ряду хвороб. Однак, під час ВЛК лікарями ВЛК такі документи фактично не оглядалися, а посилання ним на відповідні довідки ними ігнорувалися.
Надаючи оцінку вказаним доводам сторони позивача, суд звертає увагу, що Могилів -Подільська позаштатна постійно діюча військово-лікарська комісія Могилів-Подільського РТЦК та Сп, яка проводила медичний огляд позивача, результати якого оформлені постановою у формі довідки №24/661 від 01.03.2022 року є позаштатною гарнізонною ВЛК, підпорядкованою ВЛК регіону.
Суд зауважує, що Положення № 402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних гарнізонних ВЛК у судовому порядку.
Згідно із нормами Положення № 402, у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК.
У свою чергу, ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Оскарженню у судовому порядку, за приписами п. 2.4.10. розділу І Положення № 402 підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК.
Разом з тим, звертаючись до суду позивачем наводились аргументи з приводу того, що під час проходження військово - лікарської комісії, медичний огляд позивача комісією проводився з порушеннями Положення № 402, відповідачем не враховано всю інформацію, що свідчить про формальний підхід до стану здоров'я останнього, а тому позивач вважає, що спірна постанова про визнання позивача придатним до військової служби є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку твердженням позивача про невідповідність висновків відповідача, вказаних у Довідці №24/661 від 01.03.2022 року, відповідно до якої позивача визнано придатним до військової служби, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16 зазначив: "…що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі".
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Суд також зазначає, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18.
Беручи до уваги ті обставини, що перевірка рішень позаштатних гарнізонних ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК.
Доказів звернення позивача зі скаргою про протиправність дій/бездіяльності членів Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 при проведенні медичного огляду ні до ВЛК регіону, ні до ЦВЛК та проханням провести повторний медичний огляд із дотримання вимог Положення № 402 стороною позивача до суду не надано.
Тобто, позивач не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду з метою встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва).
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 30.11.2021 по справі №826/17175/18.
Оскільки, позивач оскаржує рішення позаштатної ВЛК, а не остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби, суд дійшов висновку про недотримання позивачем вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
В контексті спірних правовідносин суд також бере до уваги термін дії оскаржуваного рішення. Так, відповідно до вимог Положення № 402 ( у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), зокрема відповідно до підпункт 3.8 Розділу 3 Постанова ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_4 про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у двох примірниках, яка дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду.
Враховуючи зазначене, оскаржувана довідка про визнання позивача придатним до військової служби станом на дату звернення до суду із даним позовом вичерпала свою дію у часу зі впливом шестимісячного терміну її дії, а відтак його скасування не призведе до захисту прав позивача.
З огляду на викладене, суд відхиляє аргументи позивача у цьому позові та приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи позивача, не спростовують наведених вище висновків суду.
У контексті оцінки аргументів учасників справи, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи адміністративного позову отримали достатню оцінку.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи відповідача, а тому з огляду на наведені вище норми та обставини справи, зважаючи на правову позицію Верховного Суду у цій категорії справ, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
Суддя Комар Павло Анатолійович