Справа № 372/3376/22 Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/361/2024 Суддя в 2-й інстанції ОСОБА_2
20 березня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
суддів: ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
за участю:
прокурора - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 4202211234000000114 від 23.06.2022за апеляційною скаргою з доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 31 січня 2023 року,
Вироком Обухівського районного суду Київської області від 31 січня 2023 року,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Новоорлівка, Шахтарського р-ну, Донецької області, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, засуджено:
за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;
на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю в 1 рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
вирішене питання про речові докази та процесуальні витрати.
Відповідно до вироку, ОСОБА_9 , в квітні 2022 року, точного часу судом не встановлено, перебуваючи в приміщенні клініки сімейної медицини, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , незаконно придбав бойові припаси та почав їх зберігати до 25 травня 2022 року, коли в період часу з 07 години 20 хвилин по 15 годину 01 хвилину, в ході проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено дані бойові припаси, які обвинувачений ОСОБА_9 незаконно придбав, носив та зберігав без передбаченого законом дозволу.
В апеляційній скарзі захисник, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, вважав вирок незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його суворість. В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник указав, що місцевий суд, призначаючи покарання обвинуваченому безпідставно не застосував до останнього положення ст. 69 КК України, оскільки визнав лише одну обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття та залишив поза увагою інші наведені захистом обставини, такі як вчинення злочину вперше, проходження військової служби, позитивні характеристики з місця проживання та проходження служби, наявність 3 групи інвалідності. Наведене, на переконання апелянта, у поєднанні з відсутністю обтяжуючих обставин покарання, вказує про можливість застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України. Просив вирок змінити в частині призначеного покарання та призначити покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді штрафу.
В доповненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_8 зазначив, що при розгляді вказаної справи судом першої інстанції не в повній мірі враховано покази обвинуваченого та обставини справи. А саме, відповідно до змісту обвинувального акту, ОСОБА_9 інкримінується незаконне придбання і зберігання бойових припасів, проте це не відповідає фактичним обставинам справи, адже він разом зі своїми побратимами військовослужбовцями не був забезпечений повністю бойовими припасами для ведення бойових дій, дані бойові припаси брались у стані крайньої необхідності для усунення небезпеки як самому ОСОБА_9 , так і іншим особам та інтересам держави. Просив суд взяти до уваги всі вищевказані обставини, які були залишені поза увагою судом першої інстанції, та дати їм належну правову оцінку. З наведених обставин, просив вирок скасувати та ухвалити виправдувальний вирок відносно ОСОБА_9 через відсутність в його діях складу злочину.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги з доповненнями та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника, просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника з доповненнями підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування вироку при розгляді справи судом апеляційної інстанції.
За результатами апеляційного розгляду колегією суддів встановлена наявність порушень вимог КПК України, які регламентують порядок дослідження доказів, забезпечують повноту з'ясування обставин кримінального провадження та забезпечують дотримання прав обвинуваченого на справедливий судовий розгляд.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 був проведений відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, за яких суд обмежився лише допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.
За змістом частин третьої та четвертої ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. При цьому допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених частиною третьою статті 323 та статтею 381 КПК України. Аналіз указаної норми закону дає підстави стверджувати те, що умовами її застосування є з'ясування судом розуміння та усвідомлення учасниками судового провадження змісту обставин, які не оспорюються та роз'яснення їм неможливості оскарження цих обставин у апеляційному порядку. Лише за умови внутрішнього переконання суду у правильності розуміння та усвідомлення зазначених обставин учасниками судового провадження, в тому числі і щодо неможливості їх оскарження в апеляційному порядку, при наявності на це згоди всіх учасників судового провадження суд може ухвалити рішення про судовий розгляд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Обов'язковість допиту обвинуваченого, передбачена ч. 4 ст. 349 КПК України, викликана необхідністю з'ясування дійсності визнання обвинуваченим фактичних обставин кримінального провадження, усвідомлення ним сутності цього обвинувачення, з'ясування факту доведеності обставин, визначених у ч. 1 ст. 91 КПК України, внаслідок чого відпадає необхідність дослідження доказів у суді першої інстанції. При здійсненні судового розгляду в порядку ч. 3 ст.349 КПК України учасники судового провадження законодавцем обмежуються у можливості оскарження вироку в частині обставин, докази щодо яких не досліджувались, що викликає у суду обов'язок не лише належного з'ясування зазначених вище обставин, але і роз'яснення наслідків у виді обмеження на апеляційне оскарження та з'ясування того, що учасники судового провадження правильно розуміють сутність цих наслідків.
Цих вимог закону суд першої інстанції у повній мірі не дотримався.
Так, у ході апеляційного розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_9 пояснив, що під час активних бойових дій на території Київської області, в ході виконання своїх обов'язків військової служби в смт. Гостомель Київській області ним випадково було знайдено бойові припаси залишені ворогом і, оскільки, на той час матеріального забезпечення, у тому числі бойових припасів не вистачало, він вирішив забрати їх з собою, поклавши до сумки, а потім до машини. Після цього, готуючись до передислокації на східну Україну, він вигрузив сумку з боєприпасами з машини та залишив її вдома разом з іншими речами, які були на той час в автомобілі, а сам направився на виконання своїх завдань. Про сумку з боєприпасами, яку він залишив вдома він забув, оскільки командуванням військової частини їм було надано лише кілька годин для підготовки та прощання з сім'єю перед направленням для виконання бойових завдань на схід України. Пізніше йому зателефонувала дружина і запитала, що лежить в сумці і лише тоді він знову згадав про них. Зазначив, що умислу на придбання та незаконне зберігання бойових припасів з будь-якою метою він не мав, а просто забув про них. Вказані бойові припаси він забрав лише з метою забезпечення можливості виконання бойових завдань під час оборони Київської області. Також вказав, що в суді першої інстанції він надавав аналогічні показання.
Наведене свідчить про те, що під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_9 хоч і визнав в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки не заперечував той факт, що забрав бойові припаси з собою, однак надавши свої пояснення фактично заперечив свій умисел на вчинення ним кримінально-протиправних дій, вказавши, що вчинив це з крайньої необхідності, з метою забезпечення можливості виконання бойових завдань під час оборони Київської області, що свідчить про недоведеність стороною обвинувачення суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, тобто недоведеність визначених у ч. 1 ст. 91 КПК України обставин.
За відсутності факту з'ясування обставин вчинення цього кримінального правопорушення суд першої інстанції позбавлений був можливості зробити висновки про те, що обвинувачений у повній мірі визнавав свою вину у його вчиненні, тобто не оспорював фактичних обставин кримінального провадження у цій частині. Ухваливши за цих обставин рішення про можливість проведення розгляду справи в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, тобто без дослідження доказів у цьому кримінальному провадженні, суд першої інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке, на думку колегії суддів є істотним та таким, що позбавило можливості суд першої інстанції ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що частина 1 статті 263 КК України, яка інкримінується обвинуваченому ОСОБА_9 , передбачає відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Разом з тим, Закону, який би регулював порядок поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими пристроями, зокрема підстави і процедуру одержання спеціальних дозволів на їх придбання, носіння і зберігання, в Україні не прийнято, а підзаконні нормативно-правові акти не мають силу закону та в ієрархії нормативно-правових актів мають меншу юридичну силу.
За наявності зазначених вище істотних порушень вимог кримінального процесуального закону вирок Обухівського районного суду Київської області від 31 січня 2023 року щодо ОСОБА_9 не може визнаватись законним та обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню.
У зв'язку із тим, що в ході судового розгляду у суді першої інстанції не досліджувались докази, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути порушення допущені судом першої інстанції шляхом ухвалення свого рішення із урахуванням того, що обвинувачений пояснив суду те, що він не у повній мірі визнає свою вину у пред'явленому обвинуваченні. У зв'язку із цим колегія суддів вважає за необхідне призначити новий розгляд вказаного кримінального провадження у суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Обухівського районного суду Київської області від 31 січня 2023 року щодо ОСОБА_9 скасувати.
Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4