справа № 760/1774/24
провадження № 22-ц/824/8301/2024
головуючий у суді І інстанції Українець В.В.
9 квітня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Аграрний фонд» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до АТ «Аграрний фонд» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, в якому просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку з розрахунку 12 072,91 грн за кожен день затримки, починаючи з 21 травня 2020 року по день фактичного розрахунку та 180 000 грн моральної шкоди.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 31 січня 2024 року позовна заява залишена без руху та надано строк на усунення її недоліків терміном п'ять днів з моменту отримання копії ухвали.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Аграрний фонд» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди повернуто позивачу.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та повернути справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала є передчасною, поставленою з порушенням норм процесуального права, за неповного з'ясування обставин справи.
Вказує, що відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції вдався до надмірного формалізму, що спричинило порушення конституційного права позивача на доступ до суду та судовий захист порушеного права.
Зазначає, що на день звернення з позовом до суду позивач не міг передбачити фактичний розрахунок, тому суд повинен був вжити заходи передбачені ч. 2 ст. 177 ЦПК України, а не повертати позовну заяву.
За правилом пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п. 6 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У зв'язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким вимогам ухвала суду не відповідає
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 31 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків терміном п'ять днів з моменту отримання копії ухвали.
Відповідно до цієї ухвали позовна заява не відповідала вимогам пунктів 3, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, згідно яких позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Вказано, що позивачем заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з розрахунку 12 072 гривні 91 копійка за кожний день затримки, починаючи з 21 травня 2020 року по день фактичного розрахунку, однак зміст цієї вимоги є не чітким.
Також вказано, що ОСОБА_1 не зазначив, в якому розмірі він просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Визначення розміру вимог є правом саме позивача та належить до змісту позовних вимог.
Крім того, зазначено, що позовна заява також не відповідає вимозі ч. 4 ст. 177 ЦПК України, згідно якої до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
На виконання вимог ухвали у лютому 2024 року представник позивача подав до суду клопотання про відстрочку сплати судового збору.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2024 року клопотання ОСОБА_1 про відстрочку сплати судового збору задоволено.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Аграрний фонд» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди повернуто позивачу.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що в ухвалі судді Солом'янського районного суду м. Києва від 31 січня 2024 року зазначалося про те, що зміст вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є не чітким. ОСОБА_1 не вказав, в якому розмірі він просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Також суд вказав на те, що позивачем не було сплачено судовий збір.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлено зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Вимоги до позовної заяви визначено статтею 175 ЦПК України.
Згідно з частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (абзац перший частини першої статті 185 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху, як й інші судові рішення, має бути якісною, чіткою, зрозумілою стороні, якій запропоновано усунути недоліки позовної заяви (постанова Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 215/1484/20).
Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
У справі, яка переглядається, недоліки позовної заяви ОСОБА_1 полягали у тому, що позивач не чітко вказав в якому розмірі він просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, не сплатив судовий збір.
В той же час, відповідно до частини 2 статті 176 ЦПК України передбачено дії суду, коли на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, а саме: якщо на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Отже, зі змісту вказаної норми також вбачається, що якщо на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, то ціна позову встановлюється судом при вирішенні справи.
Крім того, зважаючи на визначені частиною першої статті 189 ЦПК України завдання підготовчого провадження, суд першої інстанції, з метою остаточного визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, у разі необхідності, має можливість заслухати уточнення позовних вимог та заперечень проти них у підготовчому засіданні (пункт 3 частини другої статті 197 ЦПК України).
Колегія суддів також звертає увагу на те, що суд першої інстанції безпідставно зазначив в ухвалі про повернення позовної заяви з підстав не сплати судового збору, оскільки ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2024 року клопотання ОСОБА_1 про відстрочку сплати судового збору було задоволено, і того ж дня повернено позовну заяву.
При цьому, суд першої інстанції не врахував, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом.
Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21, провадження № 14-97цс22.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право подавати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, це положення, яке містить у собі «право на суд», з якого випливає право доступу до суду, тобто право порушувати провадження у суді в цивільних справах, становить лише один аспект; однак це є той аспект, який дійсно робить можливим використання подальших гарантій, закладених у пункті 1 статті 6. Такі характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено. І в цивільних справах навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95, пункт 52).
ЄСПЛ зазначає, що «право на суд» включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2002 року у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25; від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України», заява № 377/02, пункт 52).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі №761/36873/18 зазначила, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.
Отже, за відсутності у позивача можливості провести точний розрахунок грошової суми, яка стягується, та те, що ухвалою від 12 лютого 2024 року було задоволено клопотання позивача та відстрочено сплату судового збору за подання позову, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви у зв'язку з неусуненням недоліків є помилковим.
Ураховуючи наведене та з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали та передачі справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийТ.О. Писана
СуддіК. П. Приходько
С.О. Журба