Справа №761/32225/20 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2787/2024 Доповідач: ОСОБА_2
20 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ухвалу Шевченківськогорайонного суду м. Києва від 30 січня 2024 року про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року, задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюпо 29 березня 2024 року, включно.
Захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та замінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід (нічний домашній арешт або особисте зобов'язання) або визначити розмір застави.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ОСОБА_6 , інкримінований йому злочин не вчиняв, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце мешкання, соціальні зв'язки, є військовослужбовцем ЗСУ та має наміри в подальшому боронити Батьківщину. Вважає, що ризики, про які зазначив прокурор в своєму клопотанні є безпідставними та не доведеними. ОСОБА_6 , до моменту затримання та по теперішній час має постійне місце проживання, та під час військового стану можливості виїхати за межі України не має. Сторона обвинувачення обгрунтування щодо знищення, приховування та спотворення доказів з боку обвинуваченого не надала, так як і незаконного впливу на потерпілого та свідків. Відсутні докази можливих дій з боку ОСОБА_6 щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Вислухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Враховуючи, що захисником було подано клопотання про розгляд за його участі та обвинуваченого, яке не узгоджується з наведеним положенням ч. 4 ст. 422-1 КПК України щодо участі саме сторін кримінального провадження, розгляд даної апеляційної скарги здійснюється без участі сторін.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 11, 12ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, що є тяжким та особливо тяжким злочинами.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд першої інстанції посилався на доведеність ризиків неналежної процесуальної поведінки, а саме: можливість переховуватись від суду, здійснення незаконного впливу на свідків та потерпілих, враховуючи, що на теперішній час свідки та потерпілі у судовому провадженні не допитані, вчинення іншого кримінального правопорушення. З оскаржуваної ухвали суду вбачається, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України про не визначення розміру застави з огляду на обвинувачення у вчиненні злочину, що спричинило загибель людини. Застосування найсуворішого запобіжного заходу зумовлене тим, що ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні злочинів, за який передбачено покарання на строк від до 10 до 15 років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна з огляду також на те, що за змістом обвинувального акту внаслідок вчинення вказаного кримінального правопорушення настала смерть малолітньої дитини. Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення злочинів, відомості про особу обвинуваченого, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за інкриміновані злочини, може з метою уникнення покарання переховуватись від суду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об'єктивно встановлено продовження існування обставин, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки прокурором доведено існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Зважаючи на наведене, підстав вважати, що менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим належну процесуальну поведінку, колегія суддів не вбачає.
Доводи захисника про не вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину є безпідставними, оскільки на даному етапі провадження встановлення всіх обставин справи є завданням судового розгляду. При вирішенні питання щодо продовження строку запобіжного заходу суд повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення суспільно-небезпечного діяння вірогідною та достатньою для застосування, продовження щодо особи обмежувальних заходів та не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Посилання захисника на те, що обвинувачений має постійне місце мешкання, соціальні зв'язки, є військовослужбовцем ЗСУ та має наміри в подальшому боронити Батьківщину, саме по собі не може слугувати підтвердженням його належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків, з якими закон пов'язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Щодо недоведеності заявлених прокурором ризиків, суд вважає необґрунтованим, оскільки клопотання прокурора містить обґрунтовані доводи щодо продовження існування заявлених ризиків з наявністю у цій справі специфічних ознак у частині вимог задоволення публічного інтересу, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає правило поваги до особистої свободи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про необґрунтованість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також безпідставність клопотання прокурора, колегія суддів вважає непереконливими.
На переконання колегії суддів клопотання прокурора є вмотивованим, а суд першої інстанції достатньо врахував всі обставини, надав їм правильну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість на даний час застосування до обвинуваченого будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу. Враховуючи, що будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року про продовження ОСОБА_6 заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
____________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4