№ 11-кп/824/2094/2024 Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_1
20 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження заапеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_13 на вирок Тетіївський районний суд Київської області від 24 липня 2023 року щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12022111030001536, -
Вироком Тетіївський районний суд Київської області від 24 липня 2023 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку м. Тетієва Київської області, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 ; з вищою освітою, не одружену, працюючу головним бухгалтером КП «Тетіївське БТІ» виконавчого комітету Тетіївської міської ради, раніше не судиму,-
визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та призначено їй покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді 3 (трьох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки; на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки. Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покладено на обвинувачену ОСОБА_7 обов?язки: періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволеночастково.
Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 100 000 (сто тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_9 , 30 (тридцять три тисячі дев'ятсот сорок чотири) грн 30 коп. матеріальної шкоди, в задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Судом визнано доведеним, що обвинувачена ОСОБА_7 02.07.2022 року близько 18 год. на нерегульованому перехресті вул. Соборна та вул. Миру в м. Тетієві Білоцерківського району Київської області, керуючи технічно-справним автомобілем «OPEL ASTRA» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Соборна в м. Тетієві Київської області від мікрорайону «Дзержинський» у напрямку до центра міста, виконуючиповорот ліворуч на вул. Миру в м. Тетієві Київської області. У порушення вимог п. 1.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року та введених в дію з 01.01.2002 року (далі - Правила дорожнього руху), відповідно до яких «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими», п.1.5 Правил дорожнього руху України, де вказано: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; п.2.3. (б) Правил дорожнього руху України, де вказано: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; п.10.1 Правил дорожнього руху України, де вказано: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п.12.1 Правил дорожнього руху України, де вказано: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»; п.12.3 Правил дорожнього руху України, де вказано: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»; п.16.13 Правил дорожнього руху України, де вказано: «Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку чи праворуч ..», - не вірно оцінила дорожню обстановку, проявила неуважність, відволіклася від керування транспортним засобом у дорозі, перед початком руху та зміною напрямку руху ліворуч не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перед повором ліворуч не дала дорогу та допустила зіткнення з мотоциклом «SKYBIKE 200 Y- A» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_9 , який рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо через вказане перехрестя по своїй смузі руху, та мав перевагу в русі.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 отримав легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Сукупність допущених водієм ОСОБА_7 порушень вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3.(б), 10.1, 12.1, 12.3. 16.13 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв?язку із вчиненою дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції, обвинувачена ОСОБА_11 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок Тетіївський районний суд Київської області від 24 липня 2023 року змінити в частині призначеного покарання, а саме: призначити їй покарання у виді виправних робіт строком на 1 рік з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнити її від відбування основного покарання з випробуванням строком 1 рік. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що вона щиро розкаялась у вчиненому, висловила жаль з приводу вчиненого, вибачилась перед потерпілим; в силу матеріального становища не змогла відшкодувати спричинені збитки, однак згодна відшкодувати моральну шкоду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченої, які підтримали апеляційну скаргу; потерпілого та прокурора, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої; провівши судові дебати, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, вислухавши останнє слово обвинуваченої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченої задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до частини 1ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_12 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за обставин, встановлених судом, є правильним, обґрунтованим, і в цій частині ніким із учасників судового провадженняне оспорюється.
З огляду на доведеність винності вірною є й кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесне ушкодження середньої тяжкості.
Порушень кримінального процесуального закону, які могли би істотно вплинути на висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченої за ч. 1 ст. 286 КК України, колегія суддів не вбачає.
Як убачається із вироку, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65 КК України: врахував ступінь тяжкості вчинення ОСОБА_13 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином; особу винної, яка раніше не судима, працевлаштована, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не відшкодувала завдані збитки, висновок органу пробації про можливість виправлення обвинуваченої без позбавлення або обмеження волі на певний строк, а також обставини, що пом?якшують покарання: визнання вини та щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, - та дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_7 основного покарання у виді обмеження волі строком на три роки та додаткового покарання - у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки.
Також суд умотивував належним чином свої висновки про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.
На переконання колегії суддів, саме таке покарання відповідатиме меті покарання у розумінні ст. 50 КК України, буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. При цьому, з огляду на фактичні обставини справи та наслідки вчиненого кримінального правопорушення відсутні підстави для призначення ОСОБА_7 менш суворого виду основного покарання у виді виправних робіт, а також для зменшення строку додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Отже, суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 покарання з дотриманням вимог ст. ст. 50, 65 КК України, яке за своїм видом і розміром є справедливим та співмірним вчиненому кримінальному правопорушенню.
З урахуванням викладеного, підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для зміни вироку з наведених апелянтом мотивів колегією суддів не встановлено, а тому апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 залишити без задоволення, вирок Тетіївський районний суд Київської області від 24 липня 2023 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - без зміни.
Касаційна скарга на дану ухвалу суду може бути подана до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: ______________ ________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4