справа № 2-2867/2010 р .
іменем України
20 жовтня 2010 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.
при секретарі Балинській О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду в м.Ірпінь справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про визнання частини угоди недійсною та зміну умов кредитного договору,-
Позивач в серпні 2010 р. звернувся до суду з даним позовом, який мотивував тим, що 21.04.2008 р. між ним та ПАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав позивачу кредит в розмірі 190000 доларів США на 30 років із розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом. Посилався, що 25.06.2010 р. між ним та банком було укладено договір банківського вкладу (депозит), згідно якого він вніс 50 доларів США на депозитний вклад в банку під 7,9 % річних. Вказував, що в розділі 8 кредитного договору встановлено відповідальність позивачальника за невиконання умов кредитного договору, однак ні в кредитному, ні в депозитному договорі не передбачено відповідальності банку у випадку невиконання умов кредитного чи депозитного договорів. Вважав, що розділ 8 кредитного договору слід визнати недійсним, на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України, як такий що суперечить діючому законодавству, зокрема ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», бо наявний істотний дисбаланс договірних прав і обов»язків на шкоду споживача. Так відповідач на його думку встановив непропорціно велику суму компенсації з боку позивачльника у разі невиконання зобов»язань за договором, яка фактично призводить до необхідності сплати позивачем понад 100 % вартості кредиту. Просив визнати недійсним кредитний договір від 21.04.2008 р. в частині пунктів 8.1, 8.2, 8.3, 8.4, 8.5 розділу 8 та змінити кредитний договір в частині п.8.1, виклавши його в наступній редакції «за порушення умов цього договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства».
В судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали, підтвердили наведені в позові обставини, просили задоволити.
Відповідач ПАТ «Сведбанк» в судове засідання не з»явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується повідомленням про вручення рекомендованого відправлення, причин неявки не сповістив, а тому за згодою позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи відповідно до вимог ст.ст. 224, 225 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Суд, заслухавши доводи позивача та його представників, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені слідуючі обставини : 21.04.2008 р. між позивачем та ПАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав позивачу кредит в розмірі 190000 доларів США строком на 30 років із розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом. Повернення кредиту згідно п.3.1, 3.3 кредитного договору передбачено шляхом внесення позичальником щомісячних платежів згідно додатку № 1 (а.с.5-12). Розділ 8 кредитного договору передбачає відповідальність позичальника у випадку порушення ним строків погашення кредиту та відсотків у вигляді пені (п.8.1) та відповідальність позичальника за порушення, пов»язані із умовами передачі ним майна в іпотеку, зміною місця проживання, імені, фінасового стану у вигляді штрафу (п.8.2).(а.с.10).
Також встановлено, що 25.06.2010 р. між позивачем та ПАТ «Сведбанк» укладено договір банківського вкладу (депозит), згідно якого позивач вніс 50 доларів США на депозитний вклад в банку під 7,9 % річних (а.с.13).
- 2 -
Вказані обставини стверджуються кредитним договором та договором банківського вкладу.
Вирішуючи спір про визнання недійсним частини кредитного договору, суд керується наступним.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодесу, іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (ч.1). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов»язків на шкоду споживача (ч.2).
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінюючи всі докази у їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача про визнання недійсним кредитного договору в частині відповідальності сторін за невиконання умов договору не підлягають до задоволення, поскільки позивач не надав доказів, що укладений між сторонами кредитний договір порушує ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», ЦК України чи інші акти цивільного законодавства.
Суд вважає необгрунтованими посилання позивача на відсутність в кредитному та в депозитному договорі відповідальності банку у випадку невиконання умов кредитного чи депозитного договорів як на несправедливі умови.
По-перше, суд вважає, що кредитний та депозитний договір це є окремими видами договірних відносин, вони регулюються окремими параграфами та статями ЦК України і необгрунтовано мотивувати справедливість чи несправедливість умов кредитного договору - умовами договору банківського вкладу.
По-друге, предметом спору згідно вимог позивача є саме кредитний договір і відповідальність, яка вказана в розділі 8 договору у вигляді пені за порушення строків погашення кредиту та у вигляді штрафу за інші порушення, в повному обсязі відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема ст.ст.549-551 ЦК України, які регулюють такий вид забезпечення виконання зобов»язань як неустойка (штраф, пеня).
В даному випадку умови договору в частині розмірів та строків пені і штрафу повністю відповідають приписам ст.ст.549-551 ЦК України і не виходять за їх межі.
Доводи позивача про наявність в кредитному договорі істотного дисбалансу договірних прав і обов»язків на шкоду споживача також не знайшли свого підтвердження. Як вбачається зі змісту договору його предметом є позика банком певної суми коштів позичальнику в даному випадку позивачу. Фактично у банку є один основний обов»язок - надати кошти, який ним виконаний і порушення прав позивача щодо ненадання кредиту в повному розмірі відсутнє.
У позичальника навпаки значно більший обсяг обов»язків за кредитним договором, в тому числі щодо повернення суми кредиту, дотримання графіку повернення, розміру та строків щомісячних платежів, обов»язки щодо дотримання умов передачі ним майна в іпотеку, обставини щодо зміни місця проживання, імені, фінасового стану та інші, а тому в договорі обгрунтовано передбачена значний обсяг відповідальності позичальника за невиконання цих обов»язків, яка не свідчить про їх дисбаланс на шкоду позивача.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на непропорційно велику суму компенсації з його боку у разі невиконання зобов»язань за договором, яка фактично призводить до необхідності сплати позивачем понад 100 % вартості кредиту. Як вже вище зазначалося умови договору відповідають вимогам закону. В тому числі ЦК України встановлює, що для стягнення неустойки (пені, штрафу), застосовується річний строк позовної давності, який позивач вправі застосувати на свій розсуд, а не весь час нарахування.
- 3 -
Крім того, відмовляючи в позові, суд керується ст.627 ЦК України, згідно якої сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
В даному випадку позивач на свій розсуд визначив умови договору, до укладення якого інша сторона його не примушувала.
З наведених вище підстав не підлягають до задоволення вимоги позивача про зміну кредитного договору в частині п.8.1 та викладення його в іншій редакції, як похідні від основної вимоги, у задоволенні якої суд відмовляє.
При цьому суд керується ч.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої положення договору може бути змінено або визнано недійсними, лише якщо положення договору визнано несправедливим.
На підставі ст.ст.203, 215, 549-551 ЦК України, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Відмовити в позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про визнання частини угоди недійсною та зміну умов кредитного договору.
Рішення в повному обсязі буде ви готовлене не пізніше 25.10.2010 року.
Копію заочного рішення направити відповідачу для відома.
Рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання відповідачем його копії.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя С.І.Савченко