№а-718\10
18 жовтня 2010 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Войнаренко Л.Ф., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі про перерахунок та виплату пенсії,
встановила:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на порушення відповідачем його прав, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який нараховує і виплачує державну (основну) та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, без дотримання вимог цього Закону.
Просить визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті його пенсії в розмірі, який відповідає вимогам ст. 50, 54 Закону України від 28.02.1991р. № 796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», неправомірними та зобов'язати відповідача з 18 серпня 2010 року провести перерахунок і виплату його державної (основної) та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 54 та п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України від 28.02.1991р. № 796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із урахуванням виплачених сум.
Відповідач письмові заперечення в передбачений строк не надав.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з ступного:
З матеріалів справи вбачаються спірні правовідносини, що виникли між управлінням Пенсійного фонду України у Вишгородському районі та ОСОБА_1 з приводу обчислення розміру пенсії, яка призначена та виплачується останньому на умовах Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При вирішенні цієї справи суд застосовує Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (№ 796), при цьому підпункти 9, 12 і 15 пункту 28 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», якими запроваджено нову редакцію ст.. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд до уваги не приймає, як таку, що звужує обсяг вже визначених прав і свобод позивача та суперечить Конституції України.
Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду у Вишгородському районі Київської області, отримує пенсію на умовах Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вона є особою, віднесеною до категорії 1, інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного із наслідками Чорнобильської катастрофи, а отже, суб'єктом, визначеним у статтях 49, 50, 54 (Закону № 796), особою, що має право на отримання щомісячної державної (основної) пенсії в розмірі, який в усіх випадках не може бути меншим 8 мінімальних пенсій за віком і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Одержувані позивачем виплати щомісячної пенсії, розміру, визначеному ст. 50 та 54 Закону не відповідають. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» відповідач встановив позивачу іншу мінімальну величину.
Додаткова пенсія позивача виплачується в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 - 20 % від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, і також є набагато меншим від розміру, визначеного ст. 50 Закону.
Таким чином, усупереч ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачеві пенсія виплачувалася в розмірах установлених урядовими нормативними актами й без дотримання вимог даного Закону, який за загальними засадами є пріоритетним при визначенні розміру пенсії і тому підлягає застосуванню у цій справі.
Вважаю, що позивач має право на отримання щомісячної державної (основної) пенсії в розмірі не меншому, аніж 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46).
Відповідно до статей 21 і 22 Конституції України конституційні права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.
Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту Основного Закону в жодному разі не може бути порушена. Конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримуватися від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі прав осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи на отримання ними соціальних виплат.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, (про що зазначено у рішеннях № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року та № 6-рп від 9 липня 2007 року), від 22 травня 2008 року № 10-рп, від 27 листопада 2008 року № 26-рп), і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать і особи, які стали інвалідами від захворювання, пов'язаного із наслідками Чорнобильської катастрофи, та яким призначається пенсія за спеціальним законом.
В рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів статтею 22 Конституції України не допускається.
Згідно ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України, а тому питання визначення розрахункової величини, що використовується для розрахунку розміру пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, є також предметом виключно законів України.
За висновками Конституційного Суду України зупинення законом України про державний бюджет України дію інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України не відповідає статтям 1,3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
При цьому зазначено й те, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих положень чи законів та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Зі змісту ст. 50, 54 Закону № 796 випливає, що для обчислення розміру додаткової пенсії має використовуватись мінімальна пенсія за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, зокрема, законом про державний бюджет на відповідний рік. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав чи встановлював розмір мінімальної пенсії за віком немає.
Таким чином, при вирішені спору не приймаються до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких розмір мінімальної пенсії за віком застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії згідно ст.. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України, статтею 9 КАС України суд при розгляді цієї справи виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, вважаю, що дії управління Пенсійного фонду у Вишгородському районі Київської області щодо виплати позивачеві щомісячної державної (основної) пенсії в розмірах менших за 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірах менших від 75 процентів мінімальної пенсії за віком є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ч. 4 ст. 54 і ст. 50 Закону № 796.
Відповідач в своїх запереченнях наполягає на застосуванні строку звернення до суду передбаченому ст. 99 КАС України.
В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України законодавцем щодо шестимісячного строку внесено застереження такого змісту «… якщо не встановлено інше». «Інше» передбачено ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до якої суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1832, 160-163 КАС України
постановила:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати щомісячної державної (основної) та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_1 згідно ч. 4 ст. 54 і ч. 3 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області з 18 серпня 2010 року провести перерахунок і виплату щомісячної державної (основної) та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 54, п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796, з урахуванням виплачених сум, виходячи з розміру визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови відповідно до ст. 186 КАС України.
Суддя