Справа № 759/23296/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3131/2024
03 квітня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гижицької І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Поліщука Валентина Вячеславовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі у складі судді Ключника А.С.,
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перша васильківська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин,-
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся у суд із заявою про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі адвокат Поліщук В.В. в інтересах ОСОБА_1 , просить скасувати оскаржувану ухвалу, як незаконну та необґрунтовану, а справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла рідна сестра ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим Васильківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).
07 липня 2023 року Першою Васильківською державною нотаріальною конторою заведено та зареєстровано спадкову справу, номер у Спадковому реєстрі: 70901420, номер у нотаріуса: 126/2023, спадкодавець: ОСОБА_3 , дата та місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Теліжинці, дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №73110764, дата видачі: 07 липня 2023 року.
Вказує, що згідно із ч. 1 ст. 1262 Цивільного кодексу України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері, таким чином заявник є спадкоємцем другої черги за законом.
Крім того, у зв'язку із зміною спадкодавцем за життя свого імені з « ОСОБА_4 » (як вказано у свідоцтві про народження) на « ОСОБА_3 » (як вказано в свідоцтві про смерть) та втратою свідоцтва про зміну імені, неможливістю отримання дубліката свідоцтва про зміну імені, заявник не має об'єктивної можливості підтвердити факт родинних відносин зі спадкодавцем, а саме що спадкодавець ОСОБА_3 є рідною сестрою ОСОБА_1 . У зв'язку із неможливістю підтвердження родинних відносим із спадкодавцем Першою Васильківською державною нотаріальною конторою було усно відмовлено заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Скаржником зазначено, що оскаржувана ухвала не містить жодного обґрунтування, на підставі якого суд дійшов висновку про наявність інших спадкоємців, а також наявність спору між заявником та цими іншими спадкоємцями; не навів обґрунтування, чиї спадкові права заперечуються, оспорюються чи не визнаються та ким саме. При цьому судом не було встановлено, чи є особи, які перешкоджають у реалізації спадкових прав заявника, заперечують, оспорюють чи не визнають їх, що зокрема і становить сутність спору.
Вказано, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, який подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини. При цьому шестимісячний строк для звернення спадкоємців із заявою про прийняття спадщини сплив 08 вересня 2023 року, а заява про встановлення факту родинних відносин була отримана судом 27 листопада 2023 року. Тобто на момент подання заяви про встановлення факту родинних відносин інші спадкоємці не зверталися із заявою про прийняття спадщини, будь-яке підтвердження протилежного відсутнє.
Вважає, що судом порушено ст. ст. 263, 315 ЦПК України при постановленні ухвали, оскільки відмовлено у відкритті провадження за заявою про встановлення факту родинних відносин без належного обґрунтування з посиланням на конкретні обставини та докази, які викладені та/або долучені до заяви про встановлення факту родинних відносин, з яких вбачаються підстави для висновку про наявність спору між сторонами, що є підставою для відмови у відкритті провадження.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Колегія суддів, заслухавши адвоката Поліщука В.В. в інтересах ОСОБА_1 , який просив апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час якого, судом повідомлявся у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд справи відсутності осіб, що не з'явилися.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Зі справи убачається, що ОСОБА_1 звернувся у суд із заявою про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції вважав, що встановлення вказаного факту пов'язане з наступним вирішенням спору про право на спадщину, що підлягає розгляду в загальному порядку за правилами позовного провадження.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони не відповідають положенням процесуального права, які підлягають застосуванню.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частинами третьою, четвертою, шостої статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.
Виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19.
Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (див. постанови Верховного Суду від 07 листопада2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22)).
Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що метою його звернення до суду є встановлення в судовому порядку факту родинних відносин з рідною сестрою ОСОБА_3 , необхідного для прийняття спадщини.
Відмовляючи у відкритті окремого провадження суд першої інстанції не перевірив його доводів, не встановив і в оскаржуваній ухвалі не зазначив, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (ЦК України), який би оспорював факт родинних відносин та право ОСОБА_1 на прийняття спадщини, тобто не встановив коло спадкоємців, а також між ким існує спір, адже існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.
Необхідність встановлення факту родинних відносин для отримання спадщини сама по собі не свідчить про наявність спору.
Отже, висновок суду про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтверджений.
Без відкриття провадження у справі неможливо встановити фактичні обставини щодо наявності або відсутності спору про право.
Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14 грудня2022 року у справі № 180/2132/21, від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19, від 20 грудня 2023 року у справі № 761/16555/23.
Виходячи з викладеного відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України ухвала судді підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.
Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає розгляду справи, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України.
Оскільки наразі вирішується лише процесуальне питання, а не розглядається справа по суті, то підстав для розподілу судового збору за розгляд справи апеляційним судом не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Поліщука Валентина Вячеславовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09 квітень 2024 року.
Суддя-доповідач:
Судді: