справа №369/19752/23 головуючий у суді І інстанції Козак І.А.
провадження №33/824/1558/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
01 квітня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2024 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП,-
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №550309 від 06 листопада 2023року) та накладено адміністративне стягнення у виді попередження. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2024 року, провадження у справі закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що з 03 листопада 2023 року виконує свої трудові обов'язки у ТОВ «Управління персоналом» дистанційно, тому на місці вчинення правопорушення не перебувала, і під час знаходження сина у ліцеї відповідальність за життя та здоров'я дітей покладається на керівника та інших працівників закладу освіти. Зазначає, що батьки, перебуваючи на роботі, не в змозі контролювати своїх дітей, які перебувають у школі. Дітей та їх поведінку мають контролювати педагогічні працівники, які і мають нести відповідальність за законом.
Вказала, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №550309 від 06 листопада 2023 року, ВП №1 (м. Боярка) Фастівського РУП ГУНП в Київській області допущено помилки у прізвищах, а саме у пункті «склад адміністративного правопорушення» «гр. ОСОБА_1 », а також неправильно зазначено прізвище сина апелянта « ОСОБА_2 », а має бути зазначено правильне прізвище « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_2 », тобто по суті протокол складено неправильно.
Крім того, протокол не містить посилань на конкретні обов'язки від виконання яких ухилилася ОСОБА_1 , інші відомості, необхідні для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим вказаний протокол не може бути використано як належний та допустимий доказ у справі.
При цьому, ОСОБА_1 даний протокол не підписувала, вини своєї у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, вважає, що її вина у вчиненні інкримінованого правопорушення не доведена.
У судовому засіданні ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши думку учасників справи, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 , ухилилися від виконання, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній в навчальному закладі БАЛ «Лідер», який розташований за адресою: вул. П.Сагайдачного, 62, м. Боярка, Фастівський район, Київська область, 03 листопада 2023 року під час прогулянки вдарив ОСОБА_5 , 2017 року народження.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення, яке передбачене ч.1 ст.184КУпАП, а саме ухилення батьків від виконання, передбачених законодавством обов'язків щодо виховання свого малолітнього сина.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суд першої інстанції, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є законним і обґрунтованим.
При цьому, суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП, виходячи з наступного.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ст. 184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, а об'єктивна сторона полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Статтею 150 Сімейного кодексу України, визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, за обставин, викладених у постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №550309 від 06 листопада 2023 року, рапортом виклику працівників поліції, довідкою КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня», письмовими поясненнями, роздруківками переписки з чату «Ліцей «Лідер» 1-Б», копіями паспортних даних ОСОБА_1 , протоколом прийняття заяви ОСОБА_1 .
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про неналежне виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов'язків щодо до свого неповнолітнього сина, зокрема щодо виховання дитини в дусі поваги до прав та свобод інших людей, правильності кваліфікації її дій за ч. 1 ст.184 КУпАП та необхідність накладення на неї стягнення у вигляді попередження. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Одночасно, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
Апеляційний суд також вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, зокрема в ньому не зазначено які саме дії вчинила ОСОБА_1 , оскільки він відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, згідно якої у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи, і порушень при його складанні, що стали би підставою для скасування постанови суду, не встановлено.
Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення суддею першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Таким чином, апеляційний суд не встановив підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції, оскільки вона є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, -
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №550309 від 06 листопада 2023року) та накладено адміністративне стягнення у виді попередження - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2024 року - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Р.В. Березовенко