26 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.02.2024 задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 12.04.2024 включно, в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002320 від 19.09.2018.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_6 зставу у межах 171 472,59 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 519 219 022 гривень, зобов'язавши підозрюваного виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; не відлучатися із міста, в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину згідно переліку,
Справа № 757/7406/24-к Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2301/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
зазначеного слідчим; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого ГСУ ДБР.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт послався на необґрунтованість підозри ОСОБА_6 , оскільки останній, будучи заступником Голови правління Банку, не приймав участь у засіданні кредитного комітету, яким було прийнято рішення про надання позичальнику ТОВ «ТД «Р енд Р коммодітіз» коштів у користування в межах відновлювальної кредитної лінії на суму 255 000 000 грн. Укладання кредитного договору з ТОВ «ТД «Р енд Р коммодітіз» відбулось без участі та відома ОСОБА_6 .
Крім того, відповідно до наказу АТ «Банк «Фінанси та Кредит» №302-о від 12.04.2010 «Про розподіл обов'язків між членами Правління та іншими посадовими особами банку», жодні повноваження ОСОБА_6 не узгоджувалися з інформацією, що викладена у повідомленні про підозру та клопотанні слідчого, а саме кредитування юридичних осіб, як взагалі, так і тих, що зазначені у підозрі.
Також вказав, що 14.11.2016 ОСОБА_6 було вручене повідомлення про підозру в іншому кримінальному провадженні № 12015100010000279, і в рамках цього кримінального провадження до ОСОБА_6 не застосовувався запобіжний захід у виді тримання під вартою. Протягом дії застосованих до нього запобіжних заходів ОСОБА_6 жодного разу не порушував покладених на нього обов'язків.
На думку апелянта, клопотання про застосування запобіжного заходу за своїм змістом не відповідає вимогам ч. 1 ст. 184 КПК України, оскільки у ньому відсутній виклад обставин, на підставі яких слідчий дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, а також відсутнє посилання на матеріали, які підтверджують вказані обставини.
Також клопотання не містить обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Визначений судом розмір застави є явно непомірним для ОСОБА_6 , оскільки єдиним джерелом доходів є його заробітна плата.
Також, слідчий суддя не врахував, що ОСОБА_6 має трьох дітей, серед яких одна дитина є неповнолітньою, має постійне місце роботи, займає відповідальну посаду, має добру репутацію, на роботі характеризується як професійний фахівець.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002320 від 19.09.2018 за підозрою ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 та ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 та ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 та ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України та за фактом кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ст. 219, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 382 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.02.2024 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002320 до шести місяців, тобто до 13.05.2024.
Відповідно до даних протоколу затримання від 14.02.2024, цього ж дня о 08 год. 35 хв. затримано ОСОБА_6 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 208 та абзацу 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
14.02.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 42018000000002320 в участі у злочинній організації та в участі у злочинах, вчинюваних такою організацією, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001), а також у розтраті чужого майна, яке перебувало у його віданні, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією в особливо великих розмірах, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у розтраті чужого майна - коштів АТ «Банк «Фінанси та Кредит», які перебували у його та інших службових осіб - Голови та членів Правління АТ «Банк «Фінанси та Кредит», віданні, шляхом зловживання своїм службовим становищем, у складі злочинної організації в сумі 519 219 022 гривень.
15.02.2024 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді із клопотанням, погодженим прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , в якому просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб в межах строку досудового розслідування, із визначенням застави в розмірі 519 219 022 гривень.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.02.2024 задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 12.04.2024 включно, в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002320 від 19.09.2018, із визначенням застави у межах 171 472,59 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 519 219 022 гривень, та покладенням на підозрюваного обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду,
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення,
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні,
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином,
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 та ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України.
Обгрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень, та суму збитків, заподіяння яких інкриміновано ОСОБА_6 у складі злочинної організації, дійшов обґрунтованого висновку про визначення йому застави у розмірі 171 472,59 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 519 219 022 гривень.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 . Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є обґрунтованим, та підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого, колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційних скаргах доводи про недоведеність обґрунтованості повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_13 зазначених злочинів.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_6 , будучи заступником Голови правління Банку, не приймав участь у засіданні кредитного комітету, яким було прийнято рішення про надання позичальнику ТОВ «ТД «Р енд Р коммодітіз» коштів у користування в межах відновлювальної кредитної лінії на суму 255 000 000 грн., а також посилання на те, що обставини підозри не узгоджуються з повноваженнями ОСОБА_6 , колегія суддів вважає передчасними, оскільки вказані обставини підлягають встановленню під час розгляду по суті.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій та наявність або відсутність у його діях складу інкримінованих злочинів, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Посилання захисника на те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1-5ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, посилання захисника на дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , який має трьох дітей, серед яких одна дитина є неповнолітньою, має постійне місце роботи, займає відповідальну посаду, має добру репутацію,враховані слідчим суддею, проте не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу або зменшення йому визначеного слідчим суддею розміру застави.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_6 жодного разу не порушував покладених на нього обов'язків, у тому числі у межах іншого кримінального провадження № 12015100010000279, в якому йому 14.11.2016 було повідомлено про підозру без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не впливають на правильність висновків слідчого судді у межах даного судового провадження, та самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Твердження захисника про непомірність визначеного слідчим суддею розміру застави, є безпідставними, оскільки з урахуванням обсягу повідомленої підозри, майнового та сімейного стану підозрюваного, суми заподіяних у кримінальному провадженні збитків, колегія суддів приходить до висновку, що застава у розмірі 171 472,59 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 519 219 022 гривень є такою, що достатньою мірою гарантуватиме виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та спонукатиме до їх виконання належним чином.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3