№44\10
ІМ”ЯМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2010 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Войнаренко Л.Ф.
при секретарі Терновій Г.В.
розглянувши в судовому засіданні в м.Вишгороді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном,
В травні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном. 23 вересня 2010 року уточнила позовні вимоги.
Свої позовні вимоги позивачка мотивувала тим,що їй на праві спільної сумісної власності належить садовий \дачний будинок, який знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 Тривалий час будинок використовувався нею та відповідачем ОСОБА_3 для проживання у вихідні дні та літній період, слугував для особистих потреб подружжя. Після розірвання шлюбу стосунки між нею та ОСОБА_3 погіршились. 3 грудня 2008 року відповідач ОСОБА_3 без її згоди поселив в будинок на постійне місце проживання свою мати- ОСОБА_2 яка самовільно почала користуватись будинком та особистими речами позивачки. 4 квітня 2009 року відповідачі вигнали її з будинку. Відповідачка ОСОБА_2 має постійне житло в м.Алушта. Відповідачі чинять їй перешкоди в користуванні її власністю.
Просила виселити відповідача ОСОБА_2 з садового \дачного будинку за адресою : АДРЕСА_1, зобов»язати ОСОБА_3 надати їй безперешкодний доступ до садового будинку, заборонити ОСОБА_3 вселення таабо перебування у садовому \дачному будинку будь-яких третіх осіб без її згоди.
В уточненій позовній заяві вказала, що їй належить на праві сумісної власності садові будинку за адресою: АДРЕСА_1 Всі будинку буди придбані за час перебування в шлюбі з ОСОБА_3, будинки АДРЕСА_1 використовувались для здійснення підприємницької діяльності, а саме передавались в оренду. Відповідач ОСОБА_3 регулярно та систематично протягом майже двух років створює перешкоди у користуванні нерухомим майном, яке належить їй на праві спільної сумісної власності, не допускає її на територію, де розташовані вказані будинки, на подвір»ї АДРЕСА_1 бігають великі собаки \дві німецькі вівчарки. Вона не має можливості відпочивати та оздоровлюватись, здійснювати підприємницьку діяльність. Доповнила позовні вимоги і просить додатково зобов»язати відповідача ОСОБА_3 не чинити перешкод в користуванні будинками АДРЕСА_1, шляхом надання їй ключів від воріт та всіх вхідних дверей будинків АДРЕСА_1 та здійснювати вселення та \або дозволяти перебування у вказаних будинках будь-яких третіх осіб без її згоди, покласти судові витрати на відповідачів в рівних частинах.
В судовому засіданні позивачка та її представники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали і просять задовільнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 позов не визнав, просить в задоволенні позову відмовити.
Відповідачка - ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилась, про день і час слухання справи повідомлена шляхом оголошення в газеті.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Суд прийшов до такого висновку, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.60 ч.1 СК України набуте подружжям за час шлюбу майно належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності.
Згідно ст.316 ч.1 ЦК України правом власності особи на річ \майно є право, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. При цьому власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Зі ст.321 ЦК України вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно \а.с.4,44\ ОСОБА_1 належать садові будинки АДРЕСА_1
Зі слів позивачки будинок за АДРЕСА_1 належить відповідачу ОСОБА_3, документа про право власності суду не надано.
Зі слів сторін дані будинки належать їм на праві сумісної власності подружжя, поділ цього майна не проведено.
Зі слів позивачки ОСОБА_1 вона не може користуватись цим майном, оскільки відповідачі чинять перешкоди в цьому, не допускають до будинків, відповідач ОСОБА_3 без її згоди поселив в будинку АДРЕСА_1 свою мати- ОСОБА_2
Ії пояснення в судовому засіданні підтверджені показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, актами \а.с.18,19,47,48,49,51\
Суд приходить до висновку, що дійсно, не зважаючи на те, що позивачці належать на праві власності будинки АДРЕСА_1,АДРЕСА_1 вона не може використовувати своє право на користування ними. ЇЇ позовні вимоги в цій частині щодо виселення ОСОБА_2 з садовогодачного будинку , який знаходиться за адресою :АДРЕСА_1 та зобов»язання ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні будинками №АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 в тому числі шляхом надання ОСОБА_1 ключів від воріт та вхідних дверей вказаних будинків №АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 є обоснованними і такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно будинку за АДРЕСА_1 за вказаною адресою суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки доказів про те, що дане майно належить сторонам на праві сумісної власності подружжя суду не надано. Одночасно суд відмовляє в задоволенні позовних вимог відносно заборони відповідачу ОСОБА_3 здійснювати вселення та \або дозволяти перебування у вказаних будинках будь-яких третіх осіб без згоди ОСОБА_1, оскільки такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів не передбачений ст.16 ч.2 ЦК України.
Керуючись ст.11,208,209,213 ЦПК України, ст.ст.316-319,321,368,386,391 ЦК України, ст.ст.31,61,63 СК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовільнити частково.
Зобов»язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні будинками №АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 в тому числі шляхом надання ОСОБА_1 ключів від воріт та вхідних дверей вказаних будинків №АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1.
Виселити ОСОБА_2 з садовогодачного будинку , який знаходиться за адресою :АДРЕСА_1
В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 щодо усунення перешкод в користуванні садовим будинком АДРЕСА_1 та заборони здійснювати вселення та перебування у садових будинках №АДРЕСА_1,АДРЕСА_1,АДРЕСА_1 будь-яких третіх осіб без згоди ОСОБА_1 - відмовити.
На рішення суду може бути протягом десяти днів подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд.
Суддя Л.Ф.Войнаренко