донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.10.2010 р. справа №09-07/1059
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів:
при секретарі: Кобзар М.В.
За участю представників
сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за дов. №589324
від відповідача : Борисенков В.С. - за дов. від 12.10.2010р. №07-10
від 3 особи: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу:
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м.Запоріжжя
на ухвалу господарського суду Запорізької області:
від 09.09.2010р. у справі №09-07/1059 (суддя: Місюра Л.С.)
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м.Запоріжжя
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” м.Запоріжжя
3 особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою
„Автомобільний ринок” м.Запоріжжя
про: визнання недійсним рішення Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” від 26.02.2010 року б/н, рішення адміністрації Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” від 01.04.2010 року б/н та наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” від 26.07.2010 року № 121 в частині позбавлення позивача торгівельних місць на Запорізькому автомобільному ринку; про припинення дій Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” щодо позбавлення позивача торгівельних місць і створенню позивачу перешкод у здійсненні господарської діяльності.
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” м.Запоріжжя, 3 особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою „Автомобільний ринок” м.Запоріжжя про визнання недійсним рішення Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” від 26.02.2010 року б/н, рішення адміністрації Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” від 01.04.2010 року б/н та наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” від 26.07.2010 року № 121 в частині позбавлення позивача торгівельних місць на Запорізькому автомобільному ринку; про припинення дій Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” щодо позбавлення позивача торгівельних місць і створенню позивачу перешкод у здійсненні господарської діяльності.
Ухвалою від 09.09.2010р. по справі №09-07/1059 господарський суд Запорізької області (суддя: Місюра Л.С.):
- повернув позовну заяву вих. б/н від 30.08.2010 року в частині вимог про визнання недійсним рішення Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” від 26.02.2010 року б/н, визнання недійсним рішення адміністрації Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” від 01.04.2010 року б/н, посилаючись на п.п.3, 5 ст. 63 ГПК України;
- відмовив у прийнятті позовної заяви в частині заявлених вимог про визнання недійсним наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” від 26.07.2010 року № 121 в частині позбавлення позивача торгівельних місць на Запорізькому автомобільному ринку, а також в частині вимог про припинення дій Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” щодо позбавлення позивача торгівельних місць і створенню позивачу перешкод у здійсненні господарської діяльності, посилаючись на п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що в позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не вказані докази, які підтверджують викладені в заяві обставини, а також порушено правило об'єднання позовних вимог; тим, що у наданій до суду позовній заяві не зазначено конкретну норму чинного законодавства, відповідно до якої позивач просить суд визнати недійсними рішення б/н від 26.02.2010 року та рішення б/н від 01.04.2010 року; тим, що позивачем порушено правила поєднання позовних вимог; тим, що сумісний розгляд цих вимог суттєво утруднить вирішення спору, оскільки про розгляді такого позову суд повинен надати оцінку кожному рішенню окремо, правомірності прийнятті рішення як робочою комісією, так і керівником підприємства, визначити обґрунтованість та правомірність його складання саме у тій редакцій, в якій він існує, а також надати правову оцінку змісту даних рішень, їх відповідність або невідповідність конкретним нормам чинного законодавства; тим, що позовна заява про визнання недійсним наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” від 26.07.2010 року №121 в частині позбавлення позивача торгівельних місць на Запорізькому автомобільному ринку, а також в частині припинення дій Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” щодо позбавлення позивача торгівельних місць і створенню позивачу перешкод у здійсненні господарської діяльності не підлягає розгляду в господарських судах.
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 м.Запоріжжя, з прийнятою ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.09.2010р. по справі №09-07/1059 не погодився та подав апеляційну скаргу з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання.
Ухвалою від 01.10.2010р. Донецьким апеляційним господарським судом відновлено пропущений процесуальний строк на звернення з апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м.Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 09.09.2010р. по справі №09-07/1059.
Заявник в обгрунтування вимог про скасування посилається на те, що господарським судом першої інстанції порушено положення ст.54 ГПК України; на те, що об'єднання в позовній заяві вимог про визнання недійсними однакових за змістом рішень відповідача здійснено на підставі ст.58 ГПК України; на те, що господарський суд першої інстанції всупереч положенням Господарського процесуального кодексу повертати позовну заяву з тієї обставини, що в ній відсутні посилання на норми законодавства; на те, що обраний позивачем спосіб захисту прав є тотожним для вимог за кожним із спірних рішень відповідача.
Заявник апеляційної скарги вважає також, що місцевим господарським судом невірно застосовано ст.62 ГПК України, оскільки “припинення дій, що порушують право” -це спосіб захисту прав суб'єктів господарювання, визначений Господарським кодексом України, а суб'єктний склад спірних правовідносин відповідає вимогам ГПК України.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” м.Запоріжжя, у відзиві на апеляційну скаргу заперечення заявника відхилив з огляду на те, що в апеляційній скарзі позивач безпідставно та не обґрунтовано стверджує, що між ним та відповідачем укладені господарські договори від 01.09.2007 року № 58, 179, 205; на те, що позивачем у позовній заяві та апеляційній скарзі порушено правила поєднання позовних вимог, не викладений зміст обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги; на те, що позивачем не вказана конкретна норма чинного законодавства, відповідно до якої рішення відповідача повинні взнатись недійсними, а також не зазначена норма, якій би вони суперечили, що передбачено приписами п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України.
Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.4 4, ст.811, ст.99, ст.101 ГПК України.
Вивчивши подані матеріали, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, судова колегія встановила:
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м.Запоріжжя подавалась про:
- визнання недійсним рішення Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” від 26.02.2010 року б/н, рішення адміністрації Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” від 01.04.2010 року б/н та наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” від 26.07.2010 року №121 в частині позбавлення позивача торгівельних місць на Запорізькому автомобільному ринку;
- припинення дій Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” щодо позбавлення позивача торгівельних місць і створенню позивачу перешкод у здійсненні господарської діяльності.
Згідно з п.3 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, законодавство, на підставі якого подається позов.
Повертаючи позовну заяву без розгляду, господарський суд першої інстанції зіслався на те, що в позовній заяві не вказано конкретну норму чинного законодавства, відповідно до якої позивач просить суд визнати недійсними рішення б/н від 26.02.2010 року та рішення б/н від 01.04.2010 року, не вказано норму чинного законодавства, якій суперечать та не відповідають вказані рішення.
Проте з невмотивованим висновком місцевого господарського суду погодитись не можна.
Стаття 63 ГПК України не наділяє місцевий господарський суд повноваженнями на повернення позовних заяв з тієї підстави, що в позові не зроблені посилання на норми законодавства.
Позовні вимоги повинні бути обгрунтовані певними обставинами, до яких належать:
1) обставини, на яких позивач обгрунтовує свої вимоги;
2) інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
До обставин, на яких позивач обгрунтовує свої вимог, відносять обставини, які становлять предмет доказування у спорі. Предмет доказування -це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
На підтвердження позовних вимог заявником було надано як додаток до позовної заяви копії оскаржуваних рішень Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” від 26.02.2010 року б/н, адміністрації Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” від 01.04.2010 року б/н та наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” від 26.07.2010 року №121, копії договорів про надання послуг ринку від 01.09.2007р. №58, від 01.09.2007р. №179, від 01.09.2007р. №205, копію заяви від 27.08.2010р. про порушення кримінальної справи, копію постанови від 05.08.2010р. про відмову у порушенні кримінальної справи.
При цьому судова колегія зазначає, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 м.Запоріжжя в позовній заяві посилається на Правила торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Мінекономіки, європ.інтеграції, МВС України, ДПА України, Держкомстандартизації від 26.02.2002р. №57/188/84/105, зареєстрованим Міністерством юстиції України 22.03.2002р. №288/6576, на Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009р. №868.
В цій частині ухвала господарського суду першої інстанції немотивована і необгрунтована і тому у господарського суду Донецької області були відсутні підстави для застосування в даному випадку положень п.3 ст.63 ГПК України шляхом повернення позовної заяви без розгляду.
Згідно з п.5 ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо в одній позовній заяві об'єднано кілька вимог до одного відповідача і сумісний розгляд цих вимог суттєво утруднить вирішення спору.
Відповідно до ч.58 ГПК України суд має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.
Однорідними позовні вимоги вважаються за одночасної наявності таких умов:
- вони передбачають один і той самий спосіб захисту прав чи охоронюваних законом інтересів;
- ці вимоги виникли з одних і тих самих або з аналогічних підстав; підставами слід вважати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.
Фактично йдеться про об'єднання в одній позовній заяві однорідних вимог немайнового характеру, і таке об'єднання відповідає приписам частини першої статті 58 ГПК України.
При цьому судова колегія зазначає, що однорідний характер позовних вимог вбачається зі змісту позовних вимог, які зв'язані між собою підставою виникнення.
Наведене свідчить про неправильне застосування місцевим господарським судом пункту 5 частини 1 статті 63 ГПК України, при поверненні позову без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, однією з заявлених позовних вимог позивача є вимога про припинення дій Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” щодо позбавлення позивача торгівельних місць і створенню позивачу перешкод у здійсненні господарської діяльності.
Відповідно до ст.1 ГПК України, ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України. Положення зазначених статей передбачають такий спосіб захисту порушеного права чи інтересу як припинення дії, яка порушує право.
Отже, відмова господарським судом першої інстанції у прийнятті позовної заяви в частині припинення дій Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” щодо позбавлення позивача торгівельних місць і створенню позивачу перешкод у здійсненні господарської діяльності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України не відповідає положенням чинного законодавства.
Апеляційна інстанція погоджується з висновком господарського суду Запорізької області щодо відмови у прийнятті позовної заяви в частині позовних вимог про визнання недійсним наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” від 26.07.2010 року №121 щодо позбавлення позивача торгівельних місць на Запорізькому автомобільному ринку на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, оскільки позовна заява в цій частині не підлягає розгляду в господарських судах.
З огляду на вищезазначене, ухвала господарського суду Запорізької області від 09.09.2010р. по справі №09-07/1059 підлягає частковому скасуванню в частині повернення без розгляду позовної заяви на підставі п.3, п.5 ч.1 ст.63 ГПК України про визнання недійсним рішення Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” від 26.02.2010 року б/н та визнання недійсним рішення адміністрації Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” від 01.04.2010 року б/н та в частині відмови у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України про припинення дій Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” щодо позбавлення позивача торгівельних місць і створенню позивачу перешкод у здійсненні господарської діяльності.
В порядку ст.106 ГПК України матеріали справи №09-07/1059 передаються на розгляд місцевого господарського суду.
Результати апеляційного провадження у справі №09-07/1059 оголошені в судовому засіданні.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст.50-51, ст.58, п.3, п.5 ч.1 ст.63, ст.91, ст.93, ст.811, ст.85, ст.87, ст.99, ст.101, ст.102, ст.103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105, ст.106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м.Запоріжжя -задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 09.09.2010р. по справі №09-07/1059 -частково скасувати в частині повернення без розгляду позовної заяви про визнання недійсним рішення Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” від 26.02.2010 року б/н та визнання недійсним рішення адміністрації Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” від 01.04.2010 року б/н та в частині відмови у прийнятті позовної заяви про припинення дій Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ЗОРЗ” щодо позбавлення позивача торгівельних місць і створенню позивачу перешкод у здійсненні господарської діяльності.
В іншій частині ухвалу господарського суду Запорізької області від 09.09.2010р. по справі №09-07/1059 -залишити без зміни.
В порядку ст.106 ГПК України матеріали справи №09-07/1059передати на розгляд до господарського суду Запорізької області.
Головуючий:
Судді:
Постанова складена в повному обсязі 15.10.2010р.