донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.10.2010 р. справа №36/119пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів , Приходько І.В.
при секретарі:Казімір Л.Р.
за участю представників сторін:
від позивача:не з'явились,
від відповідача:Клещеногов В.В. - по довір. №671 від 29.07.10р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДонецького комунального підприємства "Фармація"
м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від02.08.2010 року
по справі№36/119пд
за позовомДонецького комунального підприємства "Фармація"
м. Донецьк
доТовариства з обмеженою відповідальністю "АРТУР-К"
с. Чайки Київської області
предмет спорувизнання недійсним договору поставки №310/09 від 27.01.09р.
Донецьке комунальне підприємство «Фармація»м. Донецьк (далі по тексту -ДКП «Фармація») звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТУР-К» с. Чайки, Київської області (далі по тексту -ТОВ «АРТУР-К») про визнання недійсним договору №310/09 від 27.01.09р. відповідно до ст.ст. 203, 215, 230 Цивільного кодексу України, у зв'язку з введенням позивача в оману щодо порядку сплати за отриманий товар та неузгодженням сторонами ціни та загальної вартості товару в договорі.
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.08.10р. по справі №36/119пд відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано жодного доказу в підтвердження викладених в позовній заяві обставин щодо недійсності укладеного між сторонами договору поставки №310/09 від 27.01.09р. з підстав, передбачених ст. 230 Цивільним кодексом України, або його невідповідність ч. 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.
ДКП «Фармація» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 02.08.10р. по справі №36/119пд скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заявник в апеляційній скарзі вважає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права.
ТОВ «АРТУР-К» у відзив на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення від 02.08.10р. по справі №36/119пд без змін виходячи з того, що за умовами договору сторони дійшли взаємної згоди, що асортимент, кількість та ціна товару зазначаються у накладних, тому вважає, що умови діючого на теперішній час спірного договору не суперечать чинному законодавству, та жодних обставин, які б могли перешкоджати вчиненню правочину не існує.
Представник скаржника у судове засідання апеляційної інстанції 11.10.10р. не з'явився. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про отримання 25.08.10р. поштового відправлення з відповідною ухвалою суду, яке знаходиться у матеріалах справи. Про наявність поважних причин неявки у судове засідання апеляційної інстанції уповноваженого представника скаржник суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.10р. про порушення провадження по справі №36/119пд явка сторін не була визнана обов'язковою.
Враховуючи, що апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв'язана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу ДКП «Фармація» за відсутністю представника скаржника.
Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Дослідивши докази матеріалів справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Позивач у позові просив суд визнати недійсним договір поставки №310/09 від 27.01.09р. відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України посилаючись на те, що у спірному договорі сторони не визначили загальну ціну товару, що є істотною умовою договору.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №310/09 від 27.01.09р., за умовами якого, продавець (відповідач) бере на себе зобов'язання поставляти та передавати у власність (повне господарське відання) покупця (позивача) лікарські засоби та товари медичного призначення в асортименті, кількості, та за ціною (узгоджується за заявками, що здійснюються через електронний, факсимільний ти телефонний зв'язок), та зазначаються у накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору. Покупець зобов'язується прийняти цей товар та вчасно здійснити його оплату на умовах визначених Договором.
Ціни на кожну поставку визначається відповідною накладною і є твердою, незмінною. Загальна сума Договору визначається, як сумарна вартість всіх партій товару, які були поставлені за даним Договором, протягом усього терміну його дії, відповідно до всіх накладних Продавця (п.п.5.1, 5.2 Договору).
Відповідно до п. 5.3 -5.5 договору поставки №310/09 від 27.01.09р. передбачені умови розрахунків.
Таким чином судова колегія вважає, що сторонами в спірному договорі були узгоджені всі істотні умови (предмет, ціна, та інші умови поставки, у тому числі умови оплати товару).
Також, позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що під час переговорів щодо укладення спірного договору сторони дійшли згоди укласти договір за умов розрахунку поставленого товару у строк не менш ніж 60 календарних днів. Позивач вважає, що відсутність у договорі умови про конкретний термін оплати поставленого товару та визначення у видаткових накладних строку оплати поставленого товару менш ніж 60 календарних днів є навмисним введенням ДКП «Фармація» в оману щодо обставин, які мають істотне значення по справі. Дана обставина, на його думку, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення їх, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Частиною 1 статті 229 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
При цьому істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має Істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 229 - 233 Цивільного кодексу України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.
Отже, під обманом законодавець визначив активну поведінку сторони правочину, яка проявляється в наданні неправдивих відомостей, завідомо замовчування тих чи інших обставин, які мають суттєве значення та могли б перешкодити вчиненню правочину, якби інша особа дізналась про їх існування.
Позивач, як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких введено в оману, і сам факт омани (обману).
Позивачем, не було надано ані суду першої ані апеляційній інстанції жодного доказу (попередній договір, пропозиція про укладення договору, протоколу розбіжностей, листування тощо) в підтвердження того факту, що між сторонами на момент укладення спірного договору поставки №310/09 від 27.01.09р. існувала домовленість про строк оплати поставленого товару (60 календарних днів), що також заперечує відповідач.
Доказів в підтвердження того факту, що відповідачем здійснені навмисні дії, направлені у введення в оману ДКП «Фармація» позивачем апеляційній інстанції не представлено.
На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Позивачем спірний договір поставки №310/09 від 27.01.09р. підписаний без заперечень та зауважень.
Таким чином судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави для визнання недійсним договору поставки №310/09 від 27.01.09р.
Враховуючи викладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 02.08.10р. по справі №36/119пд ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 02.08.10р. по справі №36/119пд підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Донецького комунального підприємства «Фармація» м. Донецьк залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 02.08.10р. по справі №36/119пд залишити без змін.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС
5 господарському суду