04 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/56/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
та представників
Позивача: Сивик А.П.
Відповідача : Гуменюк Д.В., Лозовицький М.С.
Третя особа: не зявився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023
(головуючий суддя - Плотніцький Б.Д., судді - Кордюк Г.Т., Кравчук Н.М.)
та рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2022
(суддя - Козак І.Б.)
у справі №914/56/22
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
до Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
про стягнення заборгованості 1 038 729 732,47 грн,
1. У зв'язку з відпусткою судді Баранця О.М. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 26.02.2024.
Короткий зміст позовних вимог
2. Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ«Укренерго», позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» (далі - АТ «ДТЕК Західенерго», відповідач) про стягнення заборгованості 1.038. 729.732,47 грн.
3. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не оплачено в повному обсязі надані позивачем послуги з передачі електричної енергії в межах договору №0424-02013 від 04.05.2019 (в редакції Додаткової угоди №2 від 14.08.2019) за період вересень 2019 - жовтень 2021 на загальну суму 697.483.504,87 грн з ПДВ. Крім того, позивач нарахував відповідачу 96.994.426,33 грн штрафу, 88.796.051,29 грн пені, 40.546.433,31грн 3% річних, 114.909.316,67 грн інфляційних втрат, у зв?язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо оплати наданих послуг передачі електричної енергії.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.2022 , залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023, у задоволенні позову відмовлено.
5. Судове рішення мотивовано тим, що позивачем не надано доказів того, що сума основного боргу є вартістю електричної енергії, використаної відповідачем для внутрішнього споживання, тоді як, заборгованість включає і вартість експортованої електроенергії, отже, позивачем не надано пояснень щодо структури заявленої заборгованості. Судами враховано, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі 910/9627/20, викладено висновок про те, що нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту не передбачено умовами договору про передачу електроенергії та чинним законодавством.
Оскільки суди вказали на відсутність підстав для стягнення основної заборгованості, відповідно суди відмовили у стягненні нарахованих відповідачу 96 994 426,33 грн штрафу, 88 796 051,29 грн пені, 40 546 433,31грн 3% річних, 114 909 316,67 грн інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.
7. У касаційній скарзі скаржник посилається на п. 2 частини 2 ст. 287 ГПК України, та зазначає про необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, оскільки вважає, що правові висновки викладені Верховним Судом у справі № 910/9627/20 не можуть бути застосовані у справі № 914/56/22, зважаючи, що вказані справи є різними за встановленими судами фактичними обставинами справи. Тоді як суди приймаючи судові рішення у справі про відмову у позові обґрунтовували рішення, зокрема, і посиланням на правові висновки, викладені Верховним Судом у справі № 910/9627/20.
8. Водночас, як вбачається із судових рішень у справі № 910/9627/20 спір у справі виник за позовом АТ «ДТЕК Західенерго» до ПрАТ«Укренерго» про зобов'язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 04.05.2019 № 0424-02013 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії. У справі № 910/9627/20 судові рішення, зокрема, базувалися на тому, що обов'язок сплати тарифу за передачу обсягів експортованої електричної енергії було запроваджено із прийняттям Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) постанови від 07.02.2020 № 360 «Про затвердження змін до Кодексу систем передачі», яка набула чинності 08.02.2020 (далі - Постанова № 360). При цьому рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 640/3041/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2020, ця Постанова № 360 визнана протиправною та нечинною з моменту її прийняття.
Разом з цим, на час розгляду судами справи № 914/56/22 постановою Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 640/3041/20 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2020, скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові щодо визнання протиправною та нечинною з моменту прийняття постанови НКРЕКП № 360. Отже, на час розгляду судами справи № 914/56/22 постанова НКРЕКП № 360, якою встановлювався обов'язок експортерів оплачувати послугу з передачі обсягів експортування енергії, була чинною і підлягала застосуванню всіма суб'єктами ринку електроенергії, чого не було враховано судами, оскільки суди зробили висновок, що відповідач не повинен оплачувати таку послугу, посилаючись на судові рішення у справах №914/935/20 та № 910/9627/20.
9. Крім того, скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами положень ст.ст. 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає про те, що судові рішення не відповідають вимогам вказаних положень процесуального законодавства, оскільки, рішення у справі не містять належного обґрунтування щодо відсутності підстав для відмови у позові. Так, судами не було надано належної правової оцінки фактичним обставинам справи, з врахуванням всіх доказів наданих сторонами з оцінкою всіх доводів та аргументів сторін, що призвело до неповного дослідження обставин справи та прийняття необґрунтованого рішення. Вказані порушення є підставою для скасування судових рішень, зважаючи на положення ст. 311 ГПК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
10. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас, вказуючи на законність та обґрунтованість судових рішень у справі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
11. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ПрАТ«Укренерго» є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство».
12. Позивач є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ДП «НЕК «Укренерго») відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2 Статуту ПрАТ «Укренерго».
13. Позивач виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
14. Між Позивачем та АТ «ДТЕК Західенерго»» укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 04.05.2019 №0424-02013 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого, позивач (Оператор системи передачі, далі - ОСП) зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов цього Договору, а Відповідач - (Користувач) зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору.
15. Додатковою угодою №2 від 14.08.2019 договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 04.05.2019 №0424-02013 викладено новій редакції.
16. Згідно з пп. 1 п. 7.1, пп. 3 п. 9.3 договору ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату послуг; Користувач зобов'язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.
17. Відповідно до п. 6.1 договору розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
18. Пунктом 6.2 договору передбачено, що Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього Договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.
19. Згідно з п. 6.5 договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акту приймання - передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.
20. Пунктом 6.6 Договору встановлено, що у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги, Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акту приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
21. Пунктом 6.7 договору, в редакції додаткової угоди від 14.08.2019, передбачено, що за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення.
22. Відповідно до п. 6.7 договору у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов'язань. За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
23. Позивач зазначає, що відповідачем не оплачено надані ним послуги з передачі електричної енергії, внаслідок чого виникла заборгованість.
Позиція Верховного Суду
24. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
25. Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
26. Отже, суд касаційної інстанції у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги, не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги.
27. Приймаючи рішення про відмову у позові суди вказували на те, що ПрАТ «НЕК «Укренерго» не надано доказів того, що сума основного боргу є вартістю електричної енергії, використаної відповідачем для внутрішнього споживання, тоді як, заборгованість включає і вартість експортованої електроенергії, отже, позивачем не надано пояснень щодо структури заявленої заборгованості. Судами враховано, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі 910/9627/20, викладено висновок про те, що нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту не передбачено умовами договору про передачу електроенергії та чинним законодавством. Оскільки суди відмовили у задоволенні позовної вимоги про стягнення суми основного боргу, суди вказали на відсутність підстав для стягнення нарахованих відповідачу штрафних санкцій.
28. Касаційний суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.
29. За приписами статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договори про надання послуг з передачі.
30. Передача електричної енергії - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями (пункт 60 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
31. Електрична енергія - енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу (пункт 26 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
32. Передача електричної енергії (далі - передача) - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями.
33. Стаття 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» регламентує, що правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, закони України «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про природні монополії», «Про захист економічної конкуренції», «Про охорону навколишнього природного середовища», міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.
На виконання зобов'язань України за Договором про заснування Енергетичного Співтовариства та Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме Директиви 2009/72/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії та про скасування Директиви 2003/54/ЄС, Регламенту (ЄС) 714/2009 про умови доступу до мережі транскордонного обміну електроенергією та скасування Регламенту (ЄС) 1228/2003, Директиви 2005/89/ЄС про заходи для забезпечення безпеки інвестування до системи електропостачання та інфраструктури.
Основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема:
1) правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг;
2) правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку;
3) кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу;
4) кодексом комерційного обліку;
5) правилами роздрібного ринку;
6) іншими нормативно-правовими актами.
Правила ринку, кодекс системи передачі та кодекс комерційного обліку розробляються і адмініструються оператором системи передачі та затверджуються Регулятором.
34. Згідно з приписами пунктів 5.1-5.2 глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі.
Договір встановлює обов'язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами Оператора системи передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні її експорту, імпорту та транзиту.
Укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов'язковою умовою надання Користувачам доступу до системи передачі.
35. Водночас, положеннями статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що діяльність з виробництва електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.
Виробники продають та купують електричну енергію на ринку електричної енергії відповідно до положень цього Закону, правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Особливості купівлі-продажу електричної енергії виробників, потужність та/або обсяг відпуску яких менше за граничні показники, визначені Регулятором, визначаються правилами ринку.
Діяльність з виробництва електричної енергії без ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії дозволяється, якщо величина встановленої потужності чи відпуск електричної енергії менші за показники, визначені у відповідних ліцензійних умовах з виробництва електричної енергії. Виробники мають право на:
1) вільний вибір контрагента за двостороннім договором;
2) своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги;
3) недискримінаційний доступ до електричних мереж у разі дотримання відповідних вимог кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу;
4) доступ до інформації щодо діяльності на ринку електричної енергії у порядку та обсягах, визначених правилами ринку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії;
5) здійснення експорту та імпорту електричної енергії.
Виробники мають й інші права, передбачені законодавством та укладеними ними договорами на ринку електричної енергії.
36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ «Західенерго» здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, виданої Постановою НКРЕКП від 18.06.2019 №1074.
37. Частинами 4, 5 статті 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг із передачі електричної енергії та про надання послуг із диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг із передачі електричної енергії та про надання послуг із диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором. Порядок укладання таких договорів визначається Кодексом системи передачі. Оплата послуг із передачі електричної енергії та послуг із диспетчерського (оперативно-технологічного) управління здійснюється за тарифами, які визначаються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики. Тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, зокрема, включає витрати оператора системи передачі на закупівлю допоміжних послуг та врегулювання системних обмежень в ОЕС України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії, зокрема, включає як окрему складову витрати оператора системи передачі, що здійснюються ним у разі покладення на нього спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
38. Отже, національним законодавством України визначено як процедуру формування тарифу за надання послуг із передачі (транспортування) електроенергії, так і складові тарифу. Якщо ці складові частини відповідають приписам такого законодавства, а сам тариф за послуги з передачі є єдиним для учасників ринку електроенергетики в Україні, які отримують відповідну послугу, то не можна стверджувати, що вони формуються щодо окремих учасників ринку електроенергетики в Україні (зокрема виробника, який є постачальником енергії на експорт).
39. Згідно з пунктами 5.2, 5.4, 5.5 глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі, укладення договорів про надання послуг із передачі електричної енергії є обов'язковою умовою надання користувачам доступу до системи передачі. Оператор системи передачі (ОСП) укладає договір про надання послуг із передачі електричної енергії з користувачем до набуття ним статусу учасника ринку електричної енергії відповідно до Правил ринку. Договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором..
40. Станом на час укладення сторонами договору про надання послуг із передачі електроенергії типова форма такого договору передбачалася додатком 6 до Кодексу системи передачі. Планова та/або фактична вартість послуги визначалася на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги у розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховувався податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
41. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати послугу з передачі електричної енергії, а відповідач зобов'язався здійснювати її оплату в порядку визначеному договором. Умови договору є типовими та затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 «Про затвердження Кодексу системи передачі».
42. Водночас, постановою НКРЕКП від 22.04.2019 № 585 (далі - постанова НКРЕКП № 585) затверджено Порядок встановлення (формування) тарифу на послуги з передачі електричної енергії, яким визначено методологію та процедуру формування єдиного тарифу для ліцензіата та/або суб'єкта господарювання, який планує здійснювати діяльність з передачі електричної енергії (оператора системи передачі), на підставі якого розраховується вартість послуг із передачі ним електроенергії для усіх користувачів системи. В наступному, постановою НКРЕКП від 07.02.2020 №360 «Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі» (далі - постанова НКРЕКП № 360) НКРЕКП затвердила такі зміни, що стосувалися, зокрема, послуг з передачі електроенергії (розділу ХІ Кодексу систем передачі).
Так, зокрема у п. 5.6 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі внесено такі зміни: обсяг послуг з передачі електричної енергії визначається:
для ОСР - на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР;
для електропостачальників - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії та обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника, крім обсягів споживання електричної енергії споживачами, оператором системи яких є ОСП;
для електропостачальників, які постачають електричну енергію споживачам, оператором системи яких є ОСП, та які відповідно до договору електропостачальника про надання послуг з передачі електричної енергії (укладеного відповідно до Правил роздрібного ринку) оплачують послуги з передачі електричної енергії ОСП через електропостачальника, - на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами електропостачальника;
для споживачів електричної енергії, які купують електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання - на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами (з урахуванням втрат електричної енергії в мережах споживача);
для споживачів електричної енергії, оператором системи яких є ОСП, які купують електричну енергію в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку та відповідно до договору споживача про надання послуг з передачі електричної енергії самостійно (напряму) оплачують послуги з передачі електричної енергії ОСП, - на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами по точках приєднання, по яких оператором системи є ОСП (з урахуванням втрат електричної енергії в мережах споживача);
для виробників електричної енергії - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії та обсягів електричної енергії для забезпечення власних потреб електричних станцій, що заживлені від мереж ОСР/ОСП, а також власних потреб електричних станцій у випадку відсутності генерації;
для трейдерів - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії.
З цією метою використовуються дані комерційного обліку Адміністратора комерційного обліку.
43. Суди попередніх інстанцій встановили, що спір у справі виник з приводу нарахованої позивачем відповідачу заборгованості за надання послуг передачі електричної енергії за період вересень 2019 - жовтень 2021 на загальну суму 697 483 504,87 грн з ПДВ та нарахованих штрафних санкцій.
44. За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
45. Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
46. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно 33.
47. Частина 1 ст. 14 ГПК України передбачає обов'язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
48. Позовом у процесуальному сенсі є звернення позивача до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
49. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
50. Так, як зазначалось, предметом спору у справі є стягнення заборгованості за договором з надання послуг передачі електричної енергії. В обґрунтування позову позивачем надано суду акти приймання - передачі послуг передачі електричної енергії та договір укладений сторонами.
51. Як вбачається з матеріалів справи суди приймаючи рішення про відмову у позові зазначили, що у відзиві на позов відповідач спростував доводи позивача та звернув увагу суду на те, що у період з 01.07.2019 по 31.10.2021 відповідач спожив для забезпечення власних потреб електричних станцій електричну енергію в обсязі 121 044.56 МВт.год, за яку заплатив позивачу. У довідці, що подана відповідачем, відображено оплати електроенергії відповідачем на користь позивача. Окрім споживання електричної енергії для власних потреб, відповідач здійснював операції з експорту електричної енергії, за період 01.07.2019 по 31.10.2021 відповідачем проекспортовано електричну енергію в обсязі 6 307 054,744 МВт.год. Судами визначено, що у поданих відповідачем даних виділено об'єми експортованої електроенергії закордон (Угорщина, Польща) за спірний період.
52. Попри те, що судами визначено у судових рішеннях обсяг спожитої електричної енергії для забезпечення власних потреб електричних станцій відповідача, який за визначенням судів склав 121 044.56 МВт.год та обсяг проекспортованої відповідачем електричної енергії у розмірі 6 307 054,744 МВт.год, відмовляючи у позові суди зазначили, що позивачем не надано пояснень щодо структури заборгованості з розмежуванням послуг з передачі електричної енергії для забезпечення власних потреб та експортованої електричної енергії.
53. Вказане свідчить про суперечність висновків судів попередніх інстанцій.
54. Водночас, судами не було наданої належної правової оцінки, із зазначенням доказів на підставі яких встановлено обставини щодо обсягів передачі електричної енергії, актам приймання - передачі електричної енергії, які підписано сторонами та надані позивачем з позовом, а також, інформації щодо експортованих обсягів електричної енергії, у період 01.07.2019 по 31.10.2021, розміщеній в системі управління ринком (ММ5 платформа), дані з відповідною інформацією знаходиться в матеріалах справи на USB-носії.
55. Разом з цим, Верховний Суд наголошує на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанції під час вирішення спору у справі про стягнення заборгованості належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини 2 статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності.
56. Верховний Суд зазначає, що застосування приписів статті 86 ГПК України, як норми процесуального права, має загальний (універсальний) характер для усіх справ. Обов'язком суду при розгляді справи є саме оцінка доказів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Тобто, з'ясування всіх юридично значущих обставин на підставі наданих сторонами аргументів та доказів з усіма притаманними їм (доказам) властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
57. Не врахувавши вказаних вимог процесуального законодавства суди не дослідили наданих сторонами доказів, більше того, судові рішення майже не містять обґрунтувань висновків зроблених судами за результатами дослідження таких доказів, суди вдалися лише до цитування умов договору та аргументів сторін без надання відповідної правової оцінки таким аргументам та обставинам справи.
58. Крім того, судами не було враховано положень Закону України «Про ринок електричної енергії», зокрема, положень ст.ст. 30, 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пунктів 5.2, 5.4, 5.5, 5.6 глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі, що призвело до передчасних висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову.
59. Пославшись тільки на судові рішення у справах у справах №914/935/20 та № 910/9627/20, які на думку судів підтверджують безпідставність позовних вимог у справі, суди не проаналізували вимоги законодавства, чинного на момент надання послуг передачі електричної енергії, зокрема, положень постанов НКРЕКП № 585 та № 360. Судами не надавалась оцінка доводам, які викладені позивачем у запереченнях на відзив та поясненнях, зокрема, щодо розгляду судами у справі № 640/3041/20 правомірності прийняття НКРЕКП постанови № 360.
60. Тоді як вказані обставини впливають на правильне вирішення спору у справі, враховуючи також, що дослідження та встановлення обставин щодо здійснення позивачем експорту електроенергії на території конкретної країни (країн), впливає на визначення законодавства, яке підлягає застосуванню у справі, що переглядається.
61. Так, колегія суддів зауважує, що Верховний Суд переглядав судові рішення у справі № 910/14489/20 за позовом ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ПрАТ «НЕК «Укренерго» про зобов'язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0140-02024, та включення нарахування таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.
У справі № 910/14489/20 Верховний Суд зазначив такі висновки: «Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій послалися, зокрема, на статтю 41 (Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (далі - Договір про ЕС), яка забороняє встановлення мита й кількісних обмежень імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат.
Суди також взяли до уваги повідомлення Секретаріату ЕС від 28.05.2020 (Compliance Note, CN 01/2020, Ukraine - electricity transmission and dispatch tariff with respect to the tariffs for export and import), який розглядав Порядок № 585 та постанову НКРЕКП від 22.04.2019 № 586 «Про затвердження Порядку формування тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління» у контексті положень статті 41 Договору про ЕС, і виснував, що платежі, передбачені законодавством України, за своїм змістом еквівалентні митним зборам, що не відповідає напрацьованому законодавству Енергетичного Співтовариства.
Водночас стаття 41 Договору про ЕС міститься у розділі IV Договору «Створення єдиного енергетичного ринку». Глава І «Географічні межі» цього ж розділу у статті 40 визначає, що положення та заходи, вжиті згідно із цим розділом, застосовуватимуться на територіях, на яких застосовуються Угода про створення Європейського Співтовариства, за умов, викладених у цій Угоді, на територіях Сторін, що приєдналися, і на території під юрисдикцією Тимчасової Адміністративної Місії ООН у Косові.
Отже, ця стаття застосовується лише у разі, якщо експорт електроенергії здійснюється з території України на території, зазначені у статті 40 цього Договору».
62. Таким чином, врахування висновків, викладених Верховним Судом у справі № 910/14489/20, може вплинути на вирішення спору у справі № 914/56/22, а тому, касаційний суд зазначає про необхідність врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 910/14489/20, яку прийнято після подання касаційної скарги.
63. З урахуванням вищезазначеного, суди попередніх інстанцій припустилися неправильного застосування приписів статті 86 ГПК України, оскільки, судами не здійснено належної оцінки всіх обставин справи на підставі доказів і аргументів сторін, у їх сукупності та взаємозв'язку, та не досліджено та не перевірено обставини покладених в основу позову.
64. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
65. Згідно з частиною 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
66. У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 5 частини четвертої статті 238 ГПК України).
67. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
68. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
69. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
70. Вимогами процесуального закону визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. Близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, і у постановах від 26.02.2019 зі справи №914/385/18, від 05.02.2019 зі справи №914/1131/18 та від 03.11.2020 зі справи №920/611/19, від 24.02.2021 зі справи №910/1873/20.
71. З урахуванням вищезазначеного судами необхідно було встановити всі необхідні обставини справи, на підставі поданих сторонами доказів, зважаючи на предмет і підстави позову та з урахуванням встановлених обставин та положень законодавства, яке регулює правовідносини з передачі електричної енергії, прийняти законне і обґрунтоване рішення, тоді як, судові рішення у справі, зокрема щодо висновків про відсутність підстав щодо стягнення заборгованості, ґрунтуються виключно на висновках, викладених судами у судових рішеннях у справах №914/935/20 та № 910/9627/20.
72. Зважаючи на вищезазначене, Верховний Суд констатує, що судами попередніх інстанцій в повній мірі не було встановлено обставин справи, не надано їм належної правової оцінки, з урахуванням всіх доводів, заперечень сторін та положень ст.ст. 73, 74, 86, 236 ГПК України, отже, суди попередніх інстанцій зробили передчасний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.
73. Таким чином знайшли своє підтвердження доводи касаційної скарги, щодо порушення судами положень ст.ст. 86, 236 ГПК України.
74. Крім того, ПрАТ «Укренерго» у касаційній скарзі зазначає про те, що необхідно відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, на які послалися суди попередніх інстанцій.
75. Колегія суддів зазначає, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
76. Відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, тощо. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі 922/1830/19.
77. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміна суспільного контексту.
78. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.
79. Основним завданням Верховного Суду відповідно до положень частини 1 статті 36 Закону «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення сталості та єдності судової практики.
80. Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об'єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
81. Оскільки, судами у справі в повній мірі не встановлено обставини справи та не надано їм належну правову оцінку, суд касаційної, зважаючи на положення ст. 300 ГПК України, позбавлений можливості самостійно усунути допущені судами процесуальні порушення, оскільки оцінка доказів та достовірне з'ясування усіх фактичних обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених вказаною статтею процесуального закону, в свою чергу, невстановлення судами обставин справи, що мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, унеможливлює перевірку Верховним Судом здійсненого судами правозастосування, а тому, Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості надати оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності підстав для відступлення від правового висновку у справі № 910/9627/20.
82. Водночас, касаційний суд вважає, що на правильне вирішення спору у справі можуть вплинути правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі № 910/14489/20, отже, з урахуванням приписів частини 4 статті 300 ГПК України, Суд зазначає, що правові висновки, викладені у постанові від 31.01.2024 у справі № 910/14489/20, ухваленій після подання касаційної скарги, підлягають врахуванню.
83. Враховуючи наведені положення законодавства, Верховний Суд констатує, що судами попередніх інстанцій порушено положення ст.ст. 86, 236 ГПК України, водночас, зважаючи на положення частини 4 статті 300 ГПК України, та необхідність врахування правового висновку у справі №910/14489/20, касаційний суд вважає, що наявні підстави для скасування судових рішень у справі з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
84. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
85. Відповідно до частин 3, 4 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
86. Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини 4 статті 300, частин 3,4 статті 310 ГПК України касаційну скаргу позивача необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції і рішення місцевого господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
87. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Судові витрати
88. Оскільки справа направляється на новий розгляд розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити частково.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2022 у справі №914/56/22 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді Н.М. Губенко
О.О. Мамалуй