58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
04 квітня 2024 року Справа № 926/869-б/23
Господарський суд Чернівецької області в складі судді Ковальчук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос”, м. Чернівці,
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковина Кайрос”, с. Банилів-Підгірний Чернівецького району Чернівецької області,
про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 338601,71 грн.
у справі за заявою Головного управління ДПС у Чернівецькій області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос”
про відкриття провадження у справі про банкрутство,
за участю секретаря судового засідання Орловської М.Л.
представників сторін:
позивача - Бурма С.В., ліквідатор,
відповідача - не з'явився,
Господарським судом Чернівецької області здійснюється провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос”, відкрите ухвалою суду від 28.02.2023 за заявою Головного управління ДПС у Чернівецькій області.
Постановою Господарського суду Чернівецької області від 11.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бурму С.В. Повідомлення про визнання ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос” банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури оприлюднено на веб-порталі судової влади України 12.07.2023, № публікації 70986.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос” в особі ліквідатора Бурми С.В. звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковина Кайрос” про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 338601,71 грн. На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що уклав з відповідачем договір оренди від 01.07.2021, який двічі переукладався на змінених умовах та на підставі якого передав відповідачеві в платне орендне користування нежитлові приміщення в будівлі столярного цеху в с. Банилів-Підгірний Чернівецького району Чернівецької області, однак відповідач орендну плату не сплачував, у зв'язку з чим заборгованість за користування приміщеннями станом на 15.09.2023 склала 338601,71 грн.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.01.2024 позовну заяву ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос” передано на розгляд судді Ковальчук Т.І.
Ухвалою від 19.01.2024 позовну заяву ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос” залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви, зокрема для подання обгрунтованого розрахунку ціни позову.
Заявою від 27.01.2024 та клопотанням від 30.01.2024 позивач усунув недоліки позовної заяви, з урахуванням чого ухвалою від 02.02.2024 у межах справи про банкрутство № 926/869-б/23 відкрито провадження у справі за позовом ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос” до ТОВ “Буковина Кайрос” за правилами спрощеного позовного провадження за участю представників сторін, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 27.02.2024, відповідачеві встановлено десятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою від 27.02.2024 розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 13.03.2024 за клопотанням адвоката відповідача Новікова О.П. для ознайомлення з позовною заявою і доданими до неї документами.
Ухвалою від 13.03.2024 розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 04.04.2024 за клопотанням адвоката відповідача Новікова О.П., який не мав змоги з'явитися в судове засідання у зв'язку із участю у заході з підвищення кваліфікації адвоката.
У судове засідання 04.04.2024 адвокат Новіков О.П. учергове не з'явився, причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву від відповідача не надійшло.
В матеріалах справи наявне повідомлення про доставлення ухвали від 13.03.2024 до електронного кабінету представника відповідача адвоката Новікова О.П. 14.03.2024 (довідка про доставку електронного листа від 14.03.2024).
Відповідно до частин 2-4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
За частиною 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України).
У постанові об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 8 лютого 2024 року у справі № 480/8341/22с висловлено позицію, що надсилання електронної копії судового рішення адвокату як представнику позивача на офіційну електронну адресу є належним і достатнім способом вручення судового рішення учаснику справи.
Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання 04.04.2024, а тому неявка його представника не перешкоджає вирішенню справи.
Позаяк відповідач не подав відзиву на позов, суд керується положеннями частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України та розглядає справу за наявними матеріалами.
Представник позивача ліквідатор Бурма С.В. у судовому засіданні 04.04.2024 позовні вимоги підтримав, пояснив, що в ході процедури розпорядження майном ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос” виявив належне банкруту нерухоме майно в с. Банилів-Підгірний, яке відповідно до договорів оренди передано в орендне користування відповідачеві ТОВ “Буковина Кайрос”, дослідженням документації позивача ліквідатор з'ясував, що орендна плата за використання нерухомого майна відповідачем не сплачувалася, при цьому, сторони склали акт звірки взаєморозрахунків та позивач обліковував вказану в акті заборгованість і передав її ліквідатору в ході інвентаризації майна ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос”.
Ліквідатор Бурма С.В. також пояснив, що 15.09.2023 заявив Товариству з обмеженою відповідальністю “Буковина Кайрос” про відмову від виконання договору оренди нерухомого майна, пізніше направив відповідачеві претензію про сплату заборгованості по орендній платі, але відповіді не отримав, у зв'язку з чим звернувся до суду з вимогами про стягнення боргу і нарахованих за прострочення його сплати пеню, 3% річних та інфляційних втрат на вказану у позовній заяві суму.
Заслухавши пояснення представника позивача ліквідатора Бурми С.В., розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 361922871 від 15.01.2024 за Товариством з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос” (код ЄДРПОУ 39478145) зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 1480,4 кв.м: столярний цех літ. А-І, прибудови літ. А1-І,а, сходи літ. “а1”, світлиця СВ, прохідна Б, ворота з хвірткою № 1, огорожа № 2 за адресою Чернівецька область, Сторожинецький район (на даний час Чернівецький район - суд), с. Банилів-Підгірний, вулиця Головна, будинок 90/1, розмір частки 1, дата державної реєстрації 23.04.2018.
01 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос” в особі директора Морщагіна Андрія Валерійовича (Орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю “Буковина Кайрос” в особі директора Морщагіна Андрія Валерійовича (Орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень, згідно з пунктами 1.1, 1.2, 2 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове користування для здійснення статутної діяльності приміщення комерційного призначення (в подальшому - об'єкт, що орендується), що знаходиться за адресою: Чернівецька обл., Сторожинецький р-н, с. Банилів-Підгірний, вул. Головна,90/1, загальна площа об'єкту 1480,40 м2.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 названого договору приймання-передача об'єкту, що орендується, здійснюється представниками сторін за актом здачі-приймання; об'єкт повинен бути переданий Орендодавцем та прийнятий Орендарем протягом 1 дня з моменту укладення даного договору. Такий акт до вказаного договору оренди відсутній.
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 даний договір оренди набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 30 червня 2022 року та автоматично пролонгується на один рік, якщо за один місяць до закінчення терміну його дії жодна сторона не заявить про намір розірвати договір. Після закінчення терміну оренди Орендар зобов'язаний передати Орендодавцю приміщення, що орендується, протягом 15 днів з моменту закінчення терміну оренди за актом передачі (пункт 7.1 договору).
У пунктах 5.1, 5.2 договору оренди нежитлових приміщень від 01 липня 2021 р. сторони обумовили розмір орендної плати в сумі 5000,00 грн. з ПДВ на місяць та порядок її сплати - в готівковому або безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця або через касу підприємства. Комунальні витрати (газ, електроенергія, телефон) оплачуються Орендарем безпосередньо підприємствам, які надають дані послуги (п. 5.3).
Пунктом 8.1 договору оренди нежитлових приміщень від 01 липня 2021 р. передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.
Від імені Орендодавця і від імені Орендаря договір оренди нежитлових приміщень від 01 липня 2021 р. підписано однією особою - директором Морщагіним А.В.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ “Буковина Кайрос” (код ЄДРПОУ 42254759) є Морщагін Андрій Валерійович. Ця ж особа була керівником Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос” до ухвалення судом постанови від 11.07.2023 про визнання ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос” банкрутом та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Бурму С.В.
01 березня 2022 року ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос” (Орендодавець) і ТОВ “Буковина Кайрос” (Орендар) підписали договір оренди нежитлових приміщень, відповідно до якого в оренду передається приміщення комерційного призначення за адресою: Чернівецька обл., Сторожинецький р-н, с. Банилів-Підгірний, вул. Головна,90/1, перелік приміщень, що складають об'єкт оренди, визначено в додатку № 1 до договору, загальна площа об'єкту 700 м2 (пункти 1.1-1.3). Додаток № 1 до договору, з якого можна судити про перелік орендованих приміщень, акт приймання-передачі приміщень в оренду у матеріалах справи відсутні.
Умови договору оренди нежитлових приміщень від 01 березня 2022 р. аналогічні умовам договору оренди нежитлових приміщень від 01 липня 2021 р., окрім пункту 4.1, відповідно до якого договір діє до 31 січня 2025 року та пункту 5.1, згідно з яким орендну плату за об'єкт, що орендується, встановлено з розрахунку 7000,00 грн. з ПДВ на один місяць. Договір оренди нежитлових приміщень від 01 березня 2022 р. також підписаний від імені Орендодавця і Орендаря однією особою директором ОСОБА_1
01 липня 2022 року ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос” (Орендодавець) і ТОВ “Буковина Кайрос” (Орендар) в особі керівника обох товариств ОСОБА_1 уклали ще один договір оренди нежитлових приміщень, відповідно до якого в оренду передається приміщення комерційного призначення за адресою: Чернівецька обл., Сторожинецький р-н, с. Банилів-Підгірний, вул. Головна,90/1, перелік приміщень, що складають об'єкт оренди, визначено в додатку № 1 до договору, загальна площа об'єкту 700 м2 (пункти 1.1-1.3). Додаток № 1 до договору про перелік орендованих приміщеньт і акт приймання-передачі приміщень в оренду відсутні. Згідно з пунктом 4.1 договір оренди нежитлових приміщень від 01 липня 2022 р. діє до 31 грудня 2024 року, орендна плата встановлена в розмірі 10000,00 грн. з ПДВ на один місяць (п. 5.1 договору). Інші умови цього договору аналогічні умовам договорів оренди нежитлових приміщень від 01.07.2021 та від 01.03.2022.
Між ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос” і ТОВ “Буковина Кайрос” було підписано акт звірки взаєморозрахунків без дати, з якого вбачається наявність дебіторської заборгованості на користь ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос” станом на 01.04.2023 року на суму 283601,71 грн., яка складається з початкового сальдо по розрахунках на суму 253601,71 грн. та 30000,00 грн. станом на 01.04.2023 року по господарській операції (продаж 01.04.2023).
Як пояснив представник позивача, даний акт звірки підписаний А.В. Морщагіним від імені ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос” і від імені ТОВ “Буковина Кайрос” по розрахунках за оренду нежитлових приміщень по вул. Головній, 90/1 в с. Банилів-Підгірний.
У ліквідаційній процедурі ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос” арбітражний керуючий ліквідатор Бурма С.В. надіслав керівнику ТОВ “Буковина Кайрос” повідомлення від 14.09.2023 про відмову від укладеного договору оренди від 01.07.2022 та про повернення майна у володіння власника, а також претензію від 25.09.2023 про сплату заборгованості в сумі 333601,71 грн. з орендної плати за оренду приміщень по вул. Головна,90/1 села Банилів-Підгірний Чернівецького району Чернівецької області.
За поясненнями ліквідатора Бурми С.В., відповіді на вказані повідомлення і претензію від ТОВ “Буковина Кайрос” він не отримав, заборгованість відповідачем не погашена.
У той же час, за результатами інвентаризації майна ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос” у ліквідаційній процедурі заборгованість ТОВ “Буковина Кайрос” перед банкрутом зі сплати орендної плати на суму 253601,71 грн. включена ліквідатором до складу активів (ліквідаційної маси) в якості дебіторської заборгованості, яка підтверджена первинними документами та щодо якої не сплив строк позовної давності (акт інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами від 29 липня 2023 р.).
Згідно з виконаним ліквідатором Бурмою С.В. розрахунком заборгованості з орендної плати заборгованість ТОВ “Буковина Кайрос” складає 213000,00 грн., у тому числі ;
- 40000,00 грн. за період з 01.07.2021 по 01.03.2022 (8 міс. х 5000,00 грн. (місячна орендна плата за договором оренди нежитлових приміщень від 01 липня 2021 року);
- 28000,00 грн. за період з 01.03.2022 по 01.07.2022 (4 міс. х 7000,00 грн. (місячна орендна плата за договором оренди нежитлових приміщень від 01 березня 2022 року);
- 145000,00 грн. за період з 01.07.2022 по 15.09.2023 (14,5 міс. х 10000,00 грн. (місячна орендна плата за договором оренди нежитлових приміщень від 01 липня 2022 року).
При цьому, ліквідатор просить стягнути з відповідача борг з орендної плати в сумі 338601,71 грн., яку формує початкове сальдо заборгованості відповідача в сумі 253601,71 грн. станом на 01.01.2023 року згідно з актом звірки взаєморозрахунків між ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос” і ТОВ “Буковина Кайрос” і заборгованість з орендної плати в сумі 85000,00 грн., нарахованої за період з 01.01.2023 по 15.09.2023 з розрахунку 8,5 міс. х 10000,00 грн..
Також на підставі пункту 8.1 договорів оренди нежитлових приміщень і статті 625 Цивільного кодексу України ліквідатор Бурма С.В. нарахував пеню за прострочення сплати орендної плати на суму 43389,35 грн. за період з 03.08.2021 по 16.01.2024, 7915,54 грн. 3% річних за період з 03.08.2021 по 16.01.2024 та 23366,96 грн. інфляційних втрат за період з серпня 2021 року по грудень 2023 року, проте, в складі ціни позову у позовній заяві та в заяві про усунення недоліків ці вимоги до відповідача не пред'явлені.
Вирішуючи справу, суд застосовує такі норми чинного законодавства України.
Відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Згідно з абзацом 4 частини 2 статті 7 КУзПБ заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до абзаців 1, 3, 4, 6-8 частини 1 статті 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.
Частиною 1 статті 62 КУзПБ унормовано, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 237 від 08.10.1999 зі змінами, дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату, яка визнається активом, якщо існує ймовірність отримання установою майбутніх економічних вигід або досягнення поставленої мети та/або задоволення потреб установи і може бути достовірно визначена її сума (п.п. 4, 5 НП(С)БО 10).
За змістом наведених правових приписів до обов'язків ліквідатора входить стягнення дебіторської заборгованості з контрагентів боржника, щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема із завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разів його порушення, невизнання чи оспорення та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Серед способів захисту цивільного права законодавець передбачив відшкодування збитків та іншої способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Спірні правовідносини між сторонами виникли з договору оренди (найму) нежитлового приміщення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 ЦК України).
Згідно норми статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (стаття 763 ЦК України).
Відповідно до статті 765 цього Кодексу наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.
Статтею 793 Цивільного кодексу України урегульовано, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений на строк більше п'яти років.
Згідно положень статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Поняття і порядок укладення цивільно-правових (господарських) договорів (правочинів) та загальні вимоги, додержання яких є необхідним для їх чинності, визначені Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
Так, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України), зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України, ст. 180 ГК України), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договорів (ч. 1 ст. 638 ЦК України, ст. 181 ГК України).
За змістом статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
У судовому засіданні встановлено, що всі три договори оренди нежитлових приміщень майна, на яких ґрунтуються позовні вимоги, від імені орендодавця ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос” і орендаря ТОВ “Буковина Кайрос” укладені (підписані) однією і тією ж особою - Морщагіним А.В., який зазначений директором обох названих товариств.
Однак, відповідно до частини 3 статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Відтак, у зв'язку тим, що ОСОБА_1 виступав одночасно представником як орендодавця, так і орендаря у всіх трьох договорах оренди нежитлових приміщень, зазначені договори не відповідають вимогам закону, а саме частині 3 статті 238 ЦК України.
Крім того, як згадано вище, нормою статті 793 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений на строк більше п'яти років.
Договір оренди нежитлових приміщень від 01.03.2022 укладений на строк до 31 січня 2025 року, тобто на 3 роки і 10 місяців, отже, підлягав нотаріальному посвідченню. Однак, нотаріально даний договір не посвідчений, при цьому, відповідно до статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно зі статтею 215 ЦК України нікчемний правочин є недійсним, а відповідно до статті 216 цього Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Позовні вимоги ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика” про стягнення боргу з орендної плати засновані на зобов'язальних правовідносинах оренди (а не як наслідок недійсності договору), однак з поданих позивачем доказів неможливо встановити реальне виконання договорів оренди нежитлових приміщень.
Так, до жодного з цих договорів не складено акту приймання-передачі приміщень в оренду та не вказано ці приміщення в тексті договору, що унеможливлює ідентифікацію, склад і стан переданого в оренду майна, а також не складено актів повернення приміщень з оренди.
При цьому, договори оренди від 01.03.2022 та від 01.07.2022 укладені як нові договори і не містять умови про припинення дії попередніх договорів чи про їх пролонгацію на нових умовах.
За таких обставин неможливо встановити, чи передавалися нежитлові приміщення в оренду ТОВ “Буковина Кайрос” і якщо передавалися, то які саме.
Крім того, відсутні будь-які первинні документи, які б підтверджували здійснення сторонами спору господарських операцій з передачі позивачем в оренду та платного тимчасового використання відповідачем нежитлових приміщень по вул. Головній, 90/1 у с. Банилів-Підгірний Чернівецької області.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В контексті даної норми названого Закону основним первісним документом, що підтверджує факт передачі майна в оренду і початок строку оренди, є акт приймання-передачі майна в оренду (ст. 795 Цивільного кодексу), однак таких актів за жодним договором оренди суду не подано.
Факт користування об'єктом оренди може також підтверджуватися таким первинним документом як акт виконаних робіт (наданих послуг), який підписується орендодавцем та орендарем. Такі документи в матеріалах справи відсутні.
Доказами орендного користування майном можуть бути платіжні документи, які засвідчують сплату орендарем орендної плати (її частини), однак і таких документів позивач не надав.
При оренді нерухомого майна (будівель, приміщень) договором може бути передбачено, що орендар відшкодовує орендодавцеві вартість комунальних послуг. Для підтвердження їх вартості орендодавець може надати орендареві копії документів, оформлених постачальниками - комунальними підприємствами, і навести перелік таких послуг в акті виконаних робіт (наданих послуг) з оренди або ж додатково оформити акт приймання-передачі послуг, вартість яких відшкодовується. Мета складання всіх цих документів одна - підтвердити орендні взаємовідносини між сторонами (зокрема, здійснені при цьому витрати). Умовами укладених між позивачем і відповідачем договорів оренди нежитлових приміщень передбачено, що комунальні витрати (газ, електроенергія, телефон) оплачуються орендарем безпосередньо підприємствам, які надають дані послуги (п. 5.3). Проте, доказів оплати відповідачем таких комунальних витрат позивач також не надав.
Акт звірки взаєморозрахунків, на який покликається позивач, суд відхиляє в якості доказу, що підтверджує заборгованість відповідача зі сплати орендної плати в розмірі 283601,71 грн.
Зокрема, звертаючись до відповідної усталеної судової практики, суд зазначає, що 21 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/499/20 (ЄДРСРУ № 93783649) досліджував питання щодо використання акту звірки взаєморозрахунків як доказу господарської операції та зробив висновок, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.
Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств і має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.
Стосовно наявного у матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків суд зазначає, що цей акт не містить посади, прізвища, ім'я та по батькові осіб (особи - як вказує позивач, власне Морщагін А.В., суд), які (яка) його підписали, в акті відсутня дата його складення та вказівка на вид господарських операцій, по яких відображено початкове сальдо в сумі 253601,71 грн. (купівля-продаж, оренда, послуги тощо), операцію з продажу на суму 30000,00 грн. станом на 01.04.2023 неможливо ідентифікувати як операцію з надання нежитлових приміщень в оренду, оскільки не вказано підстави її здійснення (договір, угода, видаткова накладна, акт виконання робіт/надання послуг тощо).
Не є первинними документами також акти інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами, а також акт передачі договорів, первинних та інших документів, що підтверджують право вимоги (дебіторську заборгованість), складені за участю арбітражного керуючого Бурми С.В і керівника ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос” Морщагіна А.В. у процедурах банкрутства в справі № 926/869-б/23.
За визначенням статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” указані документи не можуть бути ототожнені з первинними документами, які в установленому порядку підтверджують здійснення господарської операції з передавання нерухомого майна в оренду.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (статті 76, 77 ГПК України).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У ході розгляду справи суд встановив, що позовні вимоги ліквідатора ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос” про стягнення заборгованості з орендної плати засновані на договорах оренди нежитлових приміщень, які не відповідають закону (підписані одним і тим же представником, ч. 3 ст. 238 ЦК України), при цьому один з договорів, а саме від 01.03.2022, є нікчемним (не дотримано вимогу закону щодо нотаріального посвідчення, ст.ст. 220, 739 ЦК України), тобто не породжує зобов'язальних правовідносин між сторонами спору.
Крім того, всупереч вимогам статті 795 ЦК України відсутні акти приймання-передачі приміщень в оренду до всіх трьох договорів, що свідчить про відсутність в орендаря (відповідача) підстав для сплати орендної плати. Більше того, відсутні будь-які первинні документи (в розумінні ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”), якими б підтверджувався факт орендного використання відповідачем нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 .
За таких обставин суд дійшов до висновку, що наведені позивачем підстави позовних вимог є недоведеними, з огляду на що не досліджує обгрунтованість розрахунку ціни позову та констатує про те, що в позові належить відмовити в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору в сумі 5079,03 грн. залишити за позивачем (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 20, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковина Кайрос” про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 338601,71 грн. відмовити у повному обсязі.
Судовий збір у сумі 5079,03 грн. залишити за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос.”
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 257 ГПК України).
У судовому засіданні 04.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення підписано 09 квітня 2024 року.
Суддя Т.І. Ковальчук