Справа № 606/242/24
08 квітня 2024 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Іванченко А.М., при секретарі Порчик Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Теребовля в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Тернопільській області, третя особа: поліцейський СРПП ВП №3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП Лукачик Ігор Михайлович про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
В провадженні Теребовлянського районного суду Тернопільської області перебуває вказана справа. На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою серії ББА № 573405 від 27.01.2024 року винесеною поліцейським ВП №3 (м.Теребовля) ГУНП в Тернопільській області застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 126 КУПАП. Згідно вказаної постанови, 27.01.2024 року о 00 годині 15 хвилин, по вул. Заставок в с.Ласківці, передав право на керування транспортним засобом ВАЗ-2108 особі яка не має посвідчення водія відповідної категорії, а саме ОСОБА_2 , чим порушив вимоги п.2.2 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст. 126 КУПАП. Зазначив, що він дійсно передав право керування вказаній особі, однак на той момент йому було не відомо, що ОСОБА_2 не має посвідчення водія, окрім того вважає вказану постанову незаконною, оскільки у поліцейських не було причин для зупинки транспортного засобу яким керував ОСОБА_2 в комендантську годину, тому просить суд скасувати вказану постанову.
Ухвалою суду від 05 лютого 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Від ГУНП в Тернопільській області, надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позов не визнав, зазначив, що 27.01.2024 року о 00 годині 15 хвилин, на вул. Заставок в с.Ласківці, позивач перебував у транспортному засобі ВАЗ-2108 та передав право керування ТЗ особі яка не має посвідчення водія відповідної категорії, а саме ОСОБА_2 якому 17 років, чим порушив п.2.2 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст. 126 КУПАП, за що працівником поліції на позивача складено постанову ББА № 573405 від 27.01.2024 року на накладено штраф в розмірі 3400 грн. Зупинка транспортного засобу є законною, оскільки позивач перебував в комендантську годину на вулиці, що є порушенням, оскільки на Тернопільщині встановлена комендантська година щоденно з 00.00 до 05.00 год, під час якої заборонено громадянам перебувати на вулицях без спеціально виданих перепусток та посвідчень та встановлена заборона руху власного транспорту. У зв'язку з чим, у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі. Разом з позовом суду надані відеоматеріали фіксації порушення.
Позивач до судового засідання не з'явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи за його відсутністю.
Представник відповідача ГУНП в Тернопільській області у судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу без його участі у зв'язку із зайнятістю по службі.
Третя особа - поліцейський СРПП ВП №3 (м.Теребовля) Лукачик І.М. до судового засідання не з'явився, повідомлявся у встановленому законом порядку.
Дослідивши письмові матеріали справи, переглянувши відеозапис суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Судом встановлено, що постановою поліцейського СРППВП №3 (м.Теребовля) ГУНП в Тернопільській області серії ББА № 573405 від 27.01.2024 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП за фактом того, що 27.01.2024 року о 00 годині 15 хвилин, на вул. Заставок в с.Ласківці, ОСОБА_1 передав право керування ТЗ ВАЗ-2108 державний номер НОМЕР_1 особі яка не має посвідчення водія відповідної категорії, а саме ОСОБА_2 якому 17 років, чим порушив вимоги п.2.2 ПДР.
Відповідно до п.2.2 ПДР України - власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з ч. 2 ст. 126 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.
Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підтвердження того факту, що позивач вчинив вказане вище адміністративне правопорушення, відповідач надав відеозапис, з якого вбачається, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб ВАЗ-2107 під керуванням ОСОБА_2 , який у ході спілкування з поліцейським повідомляє їм, що не має посвідчення водія, оскільки йому 17 років.
Щодо доводів позивача про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24,25,27,28 , 29,40, 47,51,52,55,56, 57, 58, 59, 60, 61,62,63 цієї Конституції.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», згідно з яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, та діє на даний час.
Відповідно до п. 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року № 573, на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Особи, які вчинили кримінальні та адміністративні правопорушення затримуються в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Визначення терміну комендантська година міститься у п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Комендантська година- це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.
На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Так, на Тернопільщині запроваджено комендантську годину з 00 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин поточної доби, що у відповідності доп.7 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» є рішенням уповноваженого органу державної влади про обмеження руху у ці години. Перебувати на вулицях під час комендантської години мають право військові, поліцейські та громадяни, які мають спеціальну для цього перепустку.
З матеріалів справи встановлено, та не заперечується сторонами по справі, що автомобіль позивача було зупинено працівниками поліції 27.01.2024 в 00.15 год. під час дії комендантської години, документів, що надають право перебувати на вулицях під час комендантської години, працівникам поліції не надано.
Враховуючи вказані вище положення чинного законодавства України, перебування позивача в період обмежень, які запроваджені комендантською годиною, тобто в період дії комендантської години, є достатньою та законною підставою для зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції, в зв'язку із чим зупинка працівниками поліції та перевірка документів є правомірними.
Також, суд не враховує посилання позивача на те, що йому не було відомо на момент передачі права керування автомобілем ОСОБА_2 , що останній не має посвідчення водія на право керування транспортними засобами. Оскільки це не може слугувати підставою для звільнення його від відповідальності за вчинене адміністративне порушення.
На підставі аналізу законодавчих положень та вищезазначених обставин справи, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем правильно встановлено фактичні обставини, надано вірну правову кваліфікацію діям позивача, стягнення накладено у передбаченому законом розмірі, а наведені позивачем підстави своєї невинуватості у вчиненні зазначеного правопорушення не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, тому у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 77, 122, 159, 243, 246, 262, 286 КАС України, ст.ст. 122, 245, 283, 286 КУпАП, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Тернопільській області, третя особа: поліцейський СРПП ВП №3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП Лукачик Ігор Михайлович про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, відповідно до частини 4 статті 286 КАС України.
Суддя А.М.Іванченко