Справа № 304/188/24 Провадження № 1-кс/304/136/2024
02 квітня 2024 року м. Перечин
Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за № 42023072030000169 від 25 жовтня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про арешт майна,
прокурор у провадженні ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 42023072030000169 від 25 жовтня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про накладення арешту на речовий доказ у даному кримінальному провадженні, а саме мобільні телефони марки «iPhone 7», марки «Readmi» та марки «XIAOMI», що були вилучені у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування таким майном. Клопотання мотивує тим, що Перечинським відділом Ужгородської окружної прокуратури здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення слідчим відділенням відділення поліції № 1 досудового розслідування даного кримінального провадження, в ході якого встановлено, що ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6 маючи умисел на незаконне переправлення громадян України через державний кордон, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, під час дії воєнного стану, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, з прямим умислом та з корисливих мотивів, організував незаконне переправлення громадян України через Державний кордон України шляхом надання вказівок щодо перетину кордону та шляхом перевезення таких на автомобілі в АДРЕСА_2 . Так слідчий вказує, що 23 грудня 2023 року ОСОБА_5 , при розмові із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомив останнього про можливість організації виїзду такого за кордон поза межами пунктів пропуску за 3 500 доларів США, а також у невстановлені органом досудового розслідування місці та часі - домовився з ОСОБА_6 про допомогу у незаконному переправленні осіб через державний кордон поза межами пунктів пропуску шляхом надання засобів, за що той отримає винагороду. 26 грудня 2023 року за заявою ОСОБА_7 прокурором залучено останнього до конфіденційного співробітництва, однак 29 грудня 2023 року ОСОБА_5 повідомив його про необхідність залучення ще когось, оскільки займатися переправленням однієї особи йому не вигідно. 10 січня 2024 року, як вказує прокурор, ним залучено ще одну особу - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а 16 січня ОСОБА_5 попередньо домовився з вказаними громадянами щодо організації їх незаконного переправлення 17 січня 2024 року за грошову винагороду у розмірі по 3 500 доларів США з кожної особи, та з цією метою керував їх діями та діями спільника ОСОБА_6 , вичікуючи слушний час для їх незаконного переправлення. Так, 17 січня 2024 року о 05.50 год на вулиці Миру у місті Виноградів забрав вказаних осіб до автомобіля марки «Опель Віваро», р/н НОМЕР_1 , та відвіз їх на залізничний вокзал, де отримав розрахунок у сумі 7 000 доларів США, після чого надав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 чіткі вказівки з приводу їх дій - на поїзді сполученням Дяково - Солотвино доїхати до села Королево, де їх зустріне ОСОБА_6 та доставить до кордону, а у разі їх виявлення прикордонним нарядом нічого не говорити про них з ОСОБА_6 . Одночасно ОСОБА_5 поїхав вслід за поїздом до станції села Королево, де впевнившись, що все йде за планом, направився до м. Виноградів, однак на блокпосту «Теково» був затриманий працівниками поліції. ОСОБА_6 у свою чергу, знаходячись за вказівкою ОСОБА_5 у селі Королево Берегівського району, зустрів на залізничному вокзалі ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та на автомобілі марки «Мерседес Бенц», р/н НОМЕР_2 , попрямував до лінії державного кодону у селі Дяково, однак о 07.33 год 17 січня 2024 року був викритий та затриманий працівниками поліції. Крім цього, як зазначає прокурор, громадянин ОСОБА_4 , мешканець АДРЕСА_1 , добровільно видав три мобільні телефони марок «iPhone 7», «Readmi» та «XIAOMI», які після огляду були вилучені та упаковані до спец пакету НПУ PSP2027501. Також прокурор вказує, що слідчим відділенням відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління ГУ НП в Закарпатській області, постановою від 18 січня 2024 року вказані мобільні телефони серед іншого майна були визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні. Посилаючись на норми кримінального процесуального закону, які визначають питання речових доказів та накладення арешту на майно, прокурор зазначає, що у органу досудового розслідування існує необхідність у накладенні арешту на зазначене у клопотанні майно, задля його збереження як речового доказу у даному кримінальному провадженні, а тому просить клопотання задовольнити.
У судове засідання прокурор не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі та підтримав таке у повному обсязі, а також просив долучити до матеріалів додаткові документи.
Власник майна у судове засідання також не з'явився, про місце, дату та час розгляду клопотання повідомлявся у встановленому законом порядку.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не проводиться.
Слідчий суддя, вивчивши надані ініціатором клопотання матеріали, дослідивши додатково подані слідчому судді документи, зваживши доводи викладені у клопотанні, прийшов до такого висновку.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 цього Кодексу під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 цього Кодексу арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
На підставі матеріалів клопотання встановлено, що органом досудового розслідування - слідчим відділенням відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 25 жовтня 2023 року здійснюється досудове розслідування за фактом незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчинені організованою групою. Так 25 жовтня 2023 року до окружної прокуратури надійшли матеріали про те, що громадянин ОСОБА_9 у період воєнного стану, з корисливих мотивів, організував схему незаконного переправлення через Державний кордон України осіб призовного віку, яким обмежено можливість виїзду за межі України (а. к. 5, 16, 20).
За вказаним фактом 25 жовтня 2023 року розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42023072030000169 від 18 січня 2024 року (а. к. 5).
Сімнадцятого січня 2024 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, повідомлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. к. 18-20, 21-24).
З наявного у матеріалах клопотання протоколу огляду місця події від 17 січня 2024 року видно, що органом досудового розслідування було оглянуто добровільно видані громадянином ОСОБА_4 , мешканцем АДРЕСА_1 , добровільно видав три мобільні телефони - марки «iPhone 7» у рожевому корпусі та жовтим чохлом, марки «Readmi» у темно-синьому корпусі, та марки «XIAOMI», які після огляду були вилучені та упаковані до спецпакету НПУ PSP2027501 (а. к. 14-17).
Окрім цього за протоколом огляду предметів від 27 січня 2024 року проведено огляд мобільного телефону марки «XIAOMI», ІМЕІ: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 із сім-картками оператора мобільного зв'язку НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , який було вилучено від громадянина ОСОБА_4 , та на якому виявлено інформацію, що має оперативний інтерес для органу досудового розслідування, що в тому числі підтверджується й протоколом за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 24 січня 2024 року.
Постановою старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_10 від 18 січня 2024 року серед іншого й вказані мобільні телефони були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42023072030000169 (а. к. 8-11).
Зі змісту ч. 2 ст. 173 КПК України видно, що при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Прокурором доведено, що вилучене майно, має значення речового доказу у кримінальному проваджені № 42023072030000169 та відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України прокурор довів слідчому судді необхідність такого арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
Поряд з цим слідчий суддя додатково враховує, що арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів та являється самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, на відміну від інших правових підстав.
В ході розгляду клопотання не доведено та не встановлено обставин, які б давали слідчому судді підстави вважати, що на даний час необхідності у дії такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з підстав збереження речових доказів немає, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке обмеження для виконання завдань кримінального провадження, а також завдань арешту майна, визначених в абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
На думку слідчого судді, таке втручання органів досудового розслідування у права і свободи особи, є розумним та пропорційним меті кримінального провадження.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для арешту майна, враховує можливість використання як доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки за його допомогою може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 36, 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя
клопотання прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за № 42023072030000169 від 25 жовтня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на вилучені у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , мобільні телефони марки «iPhone 7», марки «Readmi» та марки «XIAOMI», шляхом заборони користуватися та розпоряджатися вказаним майном.
Виконання зазначеної ухвали покласти на прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Згідно із ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Роз'яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти діб з моменту її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1