09 квітня 2024 року м. Чернівці Справа № 726/2376/23
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Лисака І.Н.,
суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.,
секретар: Факас А.В.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради,
при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 26 січня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Асташева С.А., дата виготовлення повного тексту рішення 26 січня 2024 року, -
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідача знести за власний рахунок самовільне будівництво за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог вказував на те, що є власником будинковолодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а на суміжній ділянці, що належить відповідачці, здійснюється самовільне будівництво без дотримання санітарних норм та норм ДБН, із постійною загрозою здоров'ю та безпеці мешканців будинку.
Як доказ позивачем надано висновок експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №99/23-29 від 31.08.2023 року, з якого вбачається, що виконані будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1 , які проведені ОСОБА_2 не відповідають вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» в частині відстані до межі, в частині погіршення інсоляції та природного освітлення житлових кімнат його будинку та в частині протипожежних розривів.
З посиланням на положення ст.391 та ч.4 ст.376 ЦК України та викладених обставин, просив прийняти рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Провадження №22-ц/822/322/24
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 26 січня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Наводить обставини, викладені в позовній заяві, а також вказує, що земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є суміжними і мають спільну межу.
Зазначає, що на час дослідження на частині межі від Б до В (червоний колір на кадастровому плані) розташована капітальна стіна, яка є зовнішньою капітальною стіною будівлі, що зводиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час обстеження земельної ділянки встановлено, що відстань від межі до нового будівництва має становити 3м, розташування частини будівництва на межі не відповідає вимогам п.6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019, згідно якого «Присадибні ділянки з боку вулиць та сусідніх ділянок допускається огороджувати. Висоту огорожі слід встановлювати згідно з вимогами ДБН Б.2.2-5 та правилами благоустрою населеного пункту. Встановлення огорожі не може погіршувати інсоляцію житлових будинків на суміжних територіях».
Оскільки стіна нового будівництва виконує функцію огорожі (межі) - вимоги п.6.1.34 ДБН Б.2.2-12:2019 порушені - сталось погіршення інсоляції та рівня природного освітлення житлових приміщень квартири позивача.
Згідно наявного висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 31.08.2023 року №99/23-29 вбачається, що виконанні будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1 , проведені ОСОБА_2 , не відповідають вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» в частині відстані до межі, в частині погіршення інсоляції та природного освітлення житлових кімнат кв. АДРЕСА_1 та в частині протипожежних розривів. Здійснюване будівництво має значний негативний вплив на сусіднє будинковолодіння, власником якого є ОСОБА_1 .
В умовах забудови, що склалася, протипожежні відстані між житлових будинками та від житлових будинків до будівель і споруд іншого призначення слід визначати згідно з протипожежними вимогами даних норм, наведеними у таблиці 15.2, а тому мінімальне і значення протипожежної відстані між житловими, громадськими, адміністративно-побутовими будинками промислових підприємств, гаражами І становить 6 м.
При цьому, відстань від житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 до стіни новобудови за адресою: АДРЕСА_1 коливається від 3 м до 4 м, таким чином порушені вимоги п. 15.2.2. ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» щодо протипожежних розривів.
Вважає, що судом неправомірно встановлено, що відповідач має належні докази на здійснення реконструкції гаража і не здійснює самочинне будівництво, оскільки докази, на які посилався суд, підтверджують, що станом на час отримання дозволів на початок будівництва таке вже велося майже рік, що вказує на те, що фактично має місце нове будівництво, а не реконструкція гаража.
Звертає увагу на те, що суд дійшов хибних висновків про те, що висновок
експерта ОСОБА_3 поданий із порушенням норм ЦПК України, оскільки експерт не попереджався про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, адже експерт була допитана у судовому засіданні і попереджена судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення.
Стверджує, що суд помилково дійшов висновку про недотримання позивачем порядку досудового вирішення спору про знесення самочинного будівництва.
З посиланням на норми права, що регулюють спірні правовідносини, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким його вимоги задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу сторона відповідача заперечує щодо задоволення такої, просить рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які прийняли участь у справі, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної
дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що висновок експерта не є належним та допустимим доказом, а тому такий не може бути взятий до уваги при винесенні рішення суду, а із клопотанням про призначення судової експертизи на предмет порушення інсоляції чи інших будівельних норм та правил, позивач до суду не звертався.
Наголосив, що доказів та фактів, які б вказували на порушення відповідачкою санітарного законодавства, не зазначено та не долучено, як і доказів про відхилення від проекту, чи на підтвердження того, що будівельні роботи з реконструкції власних приміщень впливають на міцність і безпечність та загрожують життю й здоров'ю людини, а також, що при цьому порушено права та законні інтереси позивача суду.
Вказав, що здійснюване ОСОБА_2 будівництво з реконструкції гаражу та навісу з прибудовою та надбудовою під гараж на АДРЕСА_1 не є самочинним будівництвом в розумінні ст.376 ЦК України. Разом з тим, належними та допустимими доказами позивач не довів, що ОСОБА_2 істотно відхилилася від проекту, а будівельні роботи з реконструкції власних приміщень з добудовою впливають на міцність і безпечність та загрожують його життю й здоров'ю, а також, що при цьому порушено його права та законні інтереси.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та вважає, що рішення наведеним вимогам закону відповідає.
Згідно копії технічного паспорта на квартиру встановлено, що ОСОБА_1 є власником двокімнатної квартири в одноповерховому будинку по АДРЕСА_5 (а.с.11).
З копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7301672952016 від 30.09.2016 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7310136900:49:003:0239, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0132 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у приватній власності (а.с.12-14).
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №338557616 від 10.07.2023 року вбачається, що право власності на нежитлові будівлі (гараж), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу (а.с.15).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №338557176 від 10.07.2023 року земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 7310136900:49:003:0268, площею 0,1205 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу (а.с.16-17).
З листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради від 14.07.2023 року №7-93/18/01-10 на скаргу від 03.07.2023 року щодо самочинного будівництва станції технічного обслуговування за адресою: 1-й пров. Я. Мудрого, 2-В, АДРЕСА_1 вбачається, що управлінням містобудування та архітектури Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради Кучеряну Л.Д. видано містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва за № 662-МУО від 03.04.2020 на об'єкт «Реконструкція гаражу та навісу з прибудовою та надбудовою під гараж на 1 АДРЕСА_1»;
- ТОВ «ІНСТИТУТ ЧЕРНІВЦІАГРОПРОЕКТ» від 15.06.2023 року розроблено проектну документацію на об'єкт «Реконструкція гаражу та навісу з прибудовою та надбудовою під гараж на 1 АДРЕСА_1»;
- ТОВ «Експертиза МВК» від 30.06.2021 року видано експертний звіт (позитивний) щодо розгляду проектної документації на будівництво в частині міцності, надійності та довговічності за № 35336 на об'єкт «Реконструкція гаражу та навісу з прибудовою та надбудовою під гараж на 1 АДРЕСА_1»;
- Інспекцією 24.09.2021 року зареєстровано подане ОСОБА_2 повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об'єкті «Реконструкція гаражу та навісу з прибудовою та надбудовою під гараж на АДРЕСА_1 » за № ЧВ051210922236.
Також зазначено, що провести перевірку відповідності виконаних робіт на зазначеному вище об'єкті будівництва на відповідність проектній документації, на сьогоднішній день не вбачається можливим, оскільки в Україні введено воєнний стан, а п. 1 постанови КМУ від 13.03.2022 року «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану.
Таким чином, здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю у порядку проведення позапланової перевірки на об'єкті «Реконструкція гаражу та навісу з прибудовою та надбудовою під гараж на АДРЕСА_1 » можливе після закінчення дії воєнного стану в Україні та рекомендовано звернутися за захистом до суду, у випадку порушення особистих немайнових та майнових прав (а.с.18).
Також, у додаток до раніше надісланого листа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради листом від 18.06.2019 року №ко-153/18-01/11 повідомляє, що на підставі колективної заяви мешканців 1-го пров. АДРЕСА_1 від 09.04.2019 року, службової записки головного спеціаліста, головного державного інспектора Інспекції ДАБК Чернівецької міської ради Гедзя В.А. від 17.05.2019 року та наказу Інспекції від 23.05.2019 року № 18-01/6-39/19, посадовим особам Інспекції було видано направлення від 23.05.2019 року №18-03/7-39/19 для здійснення позапланової перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_2 під час виконання будівельних робіт на будівництві будівлі на 1 пров. АДРЕСА_1 . 23.05.2019 року, 30.05.2019 року та 05.06.2019 року посадовими особами Інспекції були здійснені виїзди за адресою будівництва, складено відповідні акти, однак ОСОБА_2 була відсутня. Тому до відділення поліції направлено лист з проханням посприяти у забезпеченні присутності суб'єкта містобудування - ОСОБА_2 на об'єкті будівництва для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю (а.с.21-22).
В матеріалах справи міститься копія колективної скарги на незаконне будівництво за адресою: АДРЕСА_1 від 15.09.2023 року (а.с.19-20).
З копії висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №99/23-29 від 31.08.2023 року встановлено, що виконані будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1 проведені ОСОБА_2 не відповідають вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» в частині відстані до межі, в частині погіршення інсоляції та природно освітлення житлових кімнат кв. АДРЕСА_1 та в частині протипожежних розривів. Також вказано, що здійснюване будівництво має значний негативний вплив на сусіднє будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 .
Крім того, у дослідницькій частині висновку експертного дослідження вказано, що земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та за адресою : АДРЕСА_1 , є суміжними і мають спільну межу (а.с.23-27).
03.04.2020 року Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради видано містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва №662-МУО на реконструкцію гаражу та навісу з прибудовою та надбудовою під гараж на АДРЕСА_1 (а.с.83).
Матеріали справи містять містобудівний розрахунок та робочий проект щодо реконструкції гаражу та навісу з прибудовою та надбудовою під гараж на АДРЕСА_1 (а.с.94-97).
Згідно копії експертного звіту експерта ОСОБА_4 №35336 від 30.06.2021 року щодо розгляду проектної документації на будівництво в частині міцності, надійності та довговічності вказано, що таку документацію розроблено з дотриманням вимог щодо міцності, надійності та довговічності об'єкта будівництва проектної документації, відповідно до конструктивного рішення робота виконується згідно діючих ДБН та погоджень з замовником (а.с.98-106).
З копії відповіді експерта ОСОБА_4 на запит адвоката Рожок Л.П. вбачається, що таким було здійснено позаплановий захід з технічного нагляду за спірним об'єктом будівництва «реконструкцію гаражу та навісу під гараж на АДРЕСА_1 » і встановлено, що виконані будівельно-монтажні роботи, конструкції, матеріали та обладнання відповідають вказаним проектним рішенням, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, тобто вказана реконструкція здійснюється відповідно до затвердженого замовником робочого проекту, відхилення від робочого проекту відсутні, зауважень не має (а.с.126).
Згідно з даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 74158759 від 28.11.2016 року ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136900:49:003:0239, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0132 га (а.с.133).
Відповідно до даних Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23273294 від 13.07.2009 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 23273294, номер запису: 20753/14174 в книзі 159 с. 342 (а.с.134).
З копії витягу із рішення №1945 від 07.11.2019 року Чернівецької міської ради вбачається, що ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою зі зміни цільового призначення земельної ділянки, присвоєно адресу земельній ділянці площею 0,1205 га, кадастровий номер 7310136900:49:003:0268 по АДРЕСА_1 (а.с.152).
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Тобто стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Частина друга статті 16 ЦК України вказує, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Поняття земельної ділянки як об'єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом статті 391 ЦК України та статті 155 ЗК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
За приписами статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року в справі №6-1721цс16 зроблено висновок, що «право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 цього Кодексу)».
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частина 1 ст.77 ЦПК України вказує на те, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України), а достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст.79 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Що стосується посилання позивача на здійснення ОСОБА_2 самовільного будівництва, колегія суддів вказує наступне.
Відповідно до статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (стаття 376 ЦК України).
Отже, юридичними фактами, які становлять правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.
Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров'ю людини, тощо.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №725/5630/15-ц та постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №361/765/16-ц, від 02 лютого 2022 року у справі №521/16974/17, від 17 січня 2022 року у справі №442/4338/17.
У п.4 постанови «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» № 6 від 30 березня 2012 року Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ роз'яснив, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена на для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві.
Відповідно до п.24 вказаної Постанови знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (в тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення (гаражу) і земельної ділянки, на якій такий розташований згідно договору купівлі-продажу, звернулася у відповідні інстанції й отримала містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва «Реконструкція гаражу та навісу з прибудовою та надбудовою під гараж на АДРЕСА_1 », отримала робочий проект, експертний звіт (позитивний).
Також, рішенням сесії Чернівецької міської ради від 07.11.2019 року №1945 ОСОБА_5 було затверджено зміну цільового призначення земельної ділянки, присвоєно адресу такій, що, в свою чергу, виключає здійснення нею самочинного будівництва, не містить необхідних ознак такого, а тому доводи позивача з вказаного приводу є неспроможними та судом не приймаються.
Що стосується доводів сторони позивача про здійснення будівництва з порушенням норм ДБН та визнання недопустимим доказом висновку експерта, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з'ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.
Відповідно експертного висновку №99/23-29 від 31.08.2023 року встановлено, що виконані будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1 проведені ОСОБА_2 не відповідають вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» в частині відстані до межі, в частині погіршення інсоляції та природно освітлення житлових кімнат кв. АДРЕСА_1 та в частині протипожежних розривів. Також вказано, що здійснюване будівництво має значний негативний вплив на сусіднє будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 .
Однак, у відповідності до вимог ч.1 ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч.3 ст.102 ЦПК України).
Згідно ч.7 ст.102 ЦПК України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Частина 1 ст.106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, а в ч.5 цієї статті визначено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
У вказаному вище висновку заначено, що такий підготовлено для подання до суду, однак не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що в силу процесуального законодавства такий висновок є недопустимим доказом.
У постанові Великої Палати від 18 грудня 2019 року №522/1029/18 вказано, що висновок експерта не є належним та допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду.
Крім того, колегія констатує, що згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України.
В свою чергу, відповідачем на спростування доводів позивача надано лист експерта ОСОБА_4 , згідно якого вбачається, що будівельні роботи здійснені відповідно до робочого проекту та на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт ЧВ 051210922236 від 24.09.2021 року. Відхилення від робочого проекту відсутні, зауважень немає.
З урахуванням того, що в силу ч.2 ст.26 ЗУ «Про архітектурну діяльність» проектна організація, яка розробляла проектну документацію, а також головний архітектор та головний інженер проекту несуть відповідальність за відповідність проектної документації вихідним даним на проектування, вимогам норм і правил, можна дійти висновку, що вищезазначений письмовий доказ є належним, допустимим та приймається судом, оскільки спростовує доводи позивача щодо наявних порушень та впливу таких на його будинковолодіння.
При цьому, позивач просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, однак як підставу такого вказував негативний вплив на його будинковолодіння, що з урахуванням висновків, встановлених вище у цій постанові, колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги позивача про знесення самочинного будівництва та виходить із того, що позивач не довів наявність перешкод щодо володіння та користування своєю земельною ділянкою внаслідок будівництва відповідачем саме спірного об'єкту (реконструйованої будівлі гаража), не довів обґрунтованості захисту його прав у такий спосіб як знесення цієї будівлі та що обраний ним спосіб захисту має відновити права на володіння та користування належною позивачу земельною ділянкою у такому спорі, а також наявності заявлених загрози життю і здоров'ю мешканців сусіднього будинку.
Тобто ОСОБА_1 наполягав на усунення йому перешкод в користуванні земельною ділянкою саме шляхом знесення будівлі, що є крайнім заходом.
Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач не довів, які саме перешкоди у володінні та користуванні своєю земельною ділянкою є у нього внаслідок будівництва відповідачкою саме спірного об'єкта, а також не довів обґрунтованості захисту його прав у такий спосіб, як знесення цієї будівлі. При цьому суд вірно вказав, що позивачем також не надано доказів санітарного порушення законодавства, відхилення від проекту та що спірне будівництво загрожує життю та здоров'ю останнього.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження в суді першої інстанції.
Із урахуванням того, що інші доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам, яким судом першої інстанції надана належна оцінка, апеляційний суд приходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому, колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 26 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий І.Н. Лисак
Судді: І.М. Литвинюк
І.Б. Перепелюк