Справа № 644/6031/23 Головуючий суддя І інстанції Попова В. О.
Провадження № 22-ц/818/1333/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: споживчого кредиту
09 квітня 2024 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Бурлака І.В., Маміної О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 січня 2024 року, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 04 серпня 2011 року.
Зазначив, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Вказав, що банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Проте, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 17.07.2023 має заборгованість у розмірі 44907 грн 37 коп, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 37262 грн 34 коп. та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 7645 грн 03 коп.
Вказав, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав банку.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 серпня 2011 року у розмірі 44907 грн 37 коп та судові витрати в розмірі 2 684,00 грн.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 січня 2024 року позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користьАкціонерноготовариства КомерційнийБанк «ПриватБанк»
заборгованість закредитним договором№б/нвід 04.08.2011 урозмірі 37 262 грн 34 коп., яка складається із заборгованість за тілом кредиту станом на 17.07.2023.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства КомерційнийБанк «ПриватБанк»
витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 227 грн 07 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, про задоволення цих вимог,яким стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за процентами в розмірі 7645,03 грн, судові витрати покласти на відповідача, в іншій частині рішення залишити без змін, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вважає що рішення в цій частині прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, не звернув увагу на те, що відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено процентну ставку в межах та поза межами пільгового періоду. Тобто відповідач при укладенні кредитного договору був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків.
Зазначає про помилковість висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, оскільки між сторонами були узгоджено, зокрема і розмір відсотків за користування кредитом, що підтверджується підписом відповідача у паспорті споживчого кредиту та у заяві про приєднання до умов та правил надання послуг від 02 грудня 2021 року, де у п.1.3 визначено процентну ставку - 42,0% річних для карт Універсальна та 40,8 % річних для карт Універсальна Gold.
ОСОБА_1 з заявою про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції не звертався, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» необхідно задовольнити, заочне рішення суду в оскаржуваній частині - скасувати.
Рішення суду мотивовано тим, що анкета-заява, яка підписана ОСОБА_1 , не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору. За таких обставин, саме по собі факт підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не може свідчити про те, що відповідач ознайомлений з відсотками, які йому можуть бути нараховані. Крім того, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Суд апеляційної інстакнції не погоджується з таким висновком суду.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 був укладений договір № б/н від 04.08.2011 на отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
02 грудня 2021 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг, а також Тарифів банку у Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк».Також підписано паспорт споживчого кредиту.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 7645,03 грн, адже позивачем до суду було надано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 02 грудня 2021 року та Паспорт споживчого кредиту, які підписані відповідачем особисто, що підтверджує, що сторони погодили оплату процентів за користування кредитними коштами, і що у паспорті кредиту позичальник підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані, виходячи із обраних ним умов кредитування, є обґрунтованим.
Паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що інформація, що зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною до 02 грудня 2041 року (а.с.51 на зв.). Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи, що Паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була надана ОСОБА_1 й матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у Паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.
Що стосується Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» на який посилається позивач, то матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Тарифів розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку від 02 грудня 2021 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», який міститься в матеріалах даної справи не містить підпису відповідача, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 02 грудня 2021 року шляхом підписання заяви-анкети.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, також посилався на заяву про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг, яка підписана в електронному вигляді (а.с.28-37).
Правові відносини в сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регулюються Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно положень ч.ч.3, 4, 6, 7 ст.11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Стаття 12 Закону «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом норм ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається зі змісту заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 47) сторони визнають простим електронним підписом такі способи підпису клієнта: ОТР-пароль, QR-код, підпис стилусом на планшеті у відділені Банку, кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився», і т.п. в програмних комплексах, мобільних додатках або на офіційних сайтах Банку в мережі інтернет, де клієнту надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідних послуг та підписати відповідний договір, дати доручення Банку на здійснення операції по переводу коштів і т.п., якщо інтерфейс відповідного ПК Банку дає можливість клієнту зробити однозначний висновок про зміст операції, довіреність на здійснення якої клієнт надає Банку шляхом підписання способами, узгодженими сторонами вище. Сторони визнають угоди у вигляді електронних документів з використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов'язковими для сторін та такими, які не потребують додаткового підтвердження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що наданими позивачем доказами підтверджено підписання ОСОБА_1 заяви про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг, яка підписана в електронному вигляді (а.с. 47).
В підписаній відповідачем ОСОБА_1 02 грудня 2021 року заяві про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг, яка підписана в електронному вигляді, зазначено, що ОСОБА_1 (а.с.36), який діє на підставі власного волевиявлення, згідно зі статтею 634 ЦК України, приєднується до розділів «Загальні положення», підрозділів «Кредитні карти», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою.» Умов та правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка (далі - Договір), приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому Договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати.
Відповідач з викладеними в заяві умовами погодився без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого на примірнику заяви ним проставлено свій електронний підпис (а.с.47).
Із змісту цієї заяви вбачається, що сторонами погоджена базова процентна ставка 42,0 % - для карт Універсальна та 40,8 % - для карт Універсальна Gold (а.с.37 зворот), а у випадку невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту застосовується процентна ставка 84,0 % - для карт Універсальна та 81,6 % - для карт Універсальна Gold (а.с.38).
На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув.
Встановивши, що Банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні заборгованості за простроченими відсотками.
За змістом статті 1056 - 1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно з вказаним договором, 04.08.2011 ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 та в цю ж дату встановлений кредитний ліміт 8 000 грн, який неодноразово змінювався, так 09.04.2017 був збільшений до 13 000 грн, 29.04.2021 до 17 000 грн, 02.12.2021 до 38 000, з 27.07.2022 до 37 889 грн 58 коп, а з 26.12.2022 кредитний ліміт становив - 0.
З довідки Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» вбачається, що за вказаним договором ОСОБА_1 була видана кредитна картка «Універсальна» - № НОМЕР_1 , дата відкриття 94.08.2011, термін дії якої до 03/15. В подальшому ОСОБА_1 неодноразово отримувала наступні карти:
31.10.2014 - карта «Універсальна» - № НОМЕР_2 термін дії якої до 10/18;
09.04.2015 - карта «Універсальна» - № НОМЕР_2 термін дії якої до 10/18;
31.12.2015 - картка ««Універсальна» - № НОМЕР_3 термін дії якої до 12/19;
28.01.2020 - картка ««Універсальна» - № НОМЕР_4 термін дії якої до 12/23
До суду першої інстанції надано паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем 02 грудня 2021 року, в якому зазначено: тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці; сума/ліміт кредиту - до 200 000,00 грн; строк договору, місяців -12 місяців; строк кредитування, місяців - до 12 місяців; мета отримання кредиту - споживчі потреби; процентна ставка у межах пільгового періоду - 0,00001% річних; процентна ставка за межами пільгового періоду 42% річних, 40,08% річних; тип процентної ставки - фіксована; порядок повернення кредиту - договірного списання з рахунку клієнта, в тому числі за рахунок кредитного ліміту, в розмірі процентів, які підлягають сплаті за цим договором, 1-го числа календарного, наступного за місяцем, у якому здійснено трати за рахунок кредитного ліміту за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов'язань клієнта; шляхом внесення клієнта коштів в розмірі мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому здійснено трати за рахунок кредитного ліміту; розмір мінімального обов'язкового платежу - 5% від заборгованості, але не менше 100,00 грн, щомісячно; 10% від заборгованості, але не менше 100,00 грн, щомісячно - у разі прострочення, починаючи з другого місяця прострочення; пеня - у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання, але не більше за 15% суми прострочення платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань, не може перевищувати половини суми, одержаної за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін; штрафи за прострочення більш ніж 30 днів - немає; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту - 84%, 81,6% (а.с.48-52).
Аналогічна інформація міститься і в заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка підписана відповідачем 02 грудня 2021 року (а.с.36-47).
Взяті на себе зобов'язання за договором № б/н від 04 серпня 2011 року банк виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_1 кредитні ресурси, однак в порушення зазначених умов договору ОСОБА_1 зобов'язання за договором № б/н від 04 серпня 2011 року належним чином не виконав.
Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 04 серпня 2011 року вбачається, що станом на 17 липня 2023 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 44907,37 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 37262,34 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 7645,03 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову банку в частині стягнення відсотків, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 04 серпня 2011 року, посилався на заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг та паспорт споживчого кредиту, які були підписані ОСОБА_1 02 грудня 2021 року.
Як вбачається з заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг та паспорту споживчого кредиту від 02 грудня 2021 року сторони погодили, що процентна ставка у пільговий період - 0,00001% річних; процентна ставка поза межами пільгового періоду 42% річних. Тобто, сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. Тому, наявні правові підстави для стягнення не тільки тіла кредиту, а також заборгованості за простроченими відсотками.
Матеріали справи свідчать про те, що строк кредитної картки, який співпадає із строком дії кредитного договору, закінчується у грудні 2023 року. Як вбачається з розрахунку заборгованості, нарахування відсотків на кредит проводилося до 17 липня 2023 року. З розрахунку заборгованості вбачається, що розмір заборгованості за простроченими відсотками становить 7645,03 грн.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що правових підстав для відмови в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 7645,03 грн у суду першої інстанції не було.
Не в повній мірі дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, не надавши їм належну оцінку, не з'ясувавши належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні цих позовних вимог. У зв'язку з чим заочне рішення суду підлягає скасуванню в оскаржуваній частині, а апеляційна скарга - задоволенню.
Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині, що є підставою для скасування судового рішення в цій частині та ухвалення нового судового рішення з задоволенням позову банку в цій частині.
В іншій частині заочне рішення суду не оскаржувалося та не переглядалося.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовну заяву та апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволено, тому судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2 684,00 грн та судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 4 026,00 грн, а всього в розмірі 6 710,00 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк». У зв'язку з чим судове рішення в частині стягнення судового збору в розмірі 2 227,07 грн також підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381 - 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 11 січня 2024 року в оскаржуваній частині - скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 7645,03 грн заборгованості за простроченими відсотками за кредитним договором № б/н від 04 серпня 2011 року.
Заочне рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судового збору в розмірі 2 227,07 грн за подання позову - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 6 710,00 грн судового збору за подання позову та апеляційної скарги.
В іншій частині заочне рішення суду не оскаржувалося та не переглядалося.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 09 квітня 2024 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді колегії І.В.Бурлака.
О.В.Маміна.