№ провадження 11-сс/4809/195/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія - ст. 309 КПК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
02.04.2024 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
при участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
адвоката ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 , який здійснює захист підозрюваного ОСОБА_8 , ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.03.2024, якою стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Удачне Мирнинського району, Якутія, російська федерація, якута, громадянина російської федерації, із середньою освітою, без утриманців, не одружений, безробітний, проживає із реєстрацією за адресою: АДРЕСА_1 , згідно із положеннями ст. 89 КК не має судимості,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк на 60 днів, з 15 години 03 хвилини 18 березня 2024 року до 15 години 03 хвилини 16 травня 2024 року включно, із визначенням застави у розмірі двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто, у незаконному придбанні, зберіганні та збуті боєприпасів без передбаченого законом дозволу (№12024121010000560, ЄУНС 404/2397/24).
Обставини вчинення кримінального правопорушення як їх наразі встановлено органом досудового розслідування, наступні.
ОСОБА_8 , 29.02.2024, знаходячись у пров. Гаражний м. Кропивницького, незаконно збув ОСОБА_9 дві бойові ручні осколкові гранати оборонної дії типу Ф-1 за грошові кошти у сумі 3 000 гривень; а також, 18.03.2024, у тому ж провулку, збув ОСОБА_9 бризантну вибухову речовину нормальної потужності за грошові кошти у сумі 5 000 гривень.
Слідчим суддею розглянуто клопотання слідчого СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, погодженого з прокурором Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_10 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, і за наслідками такого розгляду дане клопотання задоволене, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів із визначенням застави.
У судовому рішенні слідчим суддею зазначено, що встановлені заявлені прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК України, такі як можливість незаконного впливу на свідків, переховування від органів досудового розслідування та/або суду, вчинення нового кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Враховано слідчим суддею й тяжкість кримінального правопорушення, підозру про вчинення якого вручено ОСОБА_8 , відсутність міцних соціальних зв'язків у підозрюваного, його посередні характеристики.
Із судовим рішенням не погоджується сторона захисту, адвокат ОСОБА_7 , який здійснює захист підозрюваного ОСОБА_8 , просить у поданій апеляційній скарзі скасувати ухвалу слідчого судді, застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний період доби: з 23 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.
Свої вимоги мотивує тим, що слідчим суддею не надано оцінки наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_8 , вказане не зазначене і не обґрунтоване в ухвалі слідчого судді.
Крім того, відсутні й вагомі докази наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, зареєстроване постійне місце проживання.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку адвоката ОСОБА_7 , підозрюваного ОСОБА_8 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечив апеляційну скаргу, дослідивши матеріали клопотання та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу; запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів зважає на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
Колегія суддів ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Встановлено, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Причетність ОСОБА_8 до інкримінованого кримінального правопорушення (обґрунтованість підозри) підтверджується наданими прокурором інформацією та фактами, як от: рапорти оперуповноваженого Кропивницького РУП про виявлення кримінального правопорушення від 26.02.2024, протоколи про результати проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 29.02.2024 та від 18.03.2024, протокол огляду покупця і вручення грошей від 18.03.2024, протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 26.02.2024, протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками із додатками від 26.02.2024, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.03.2024 із додатками, висновки експерта № СЕ-19/112-24/3384-ВТХ від 12.03.2024, № КСЕ-19/112-24/3716 від 19.03.2024.
Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, позицію ЄСПЛ, яка висвітлена в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», - суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, відноситься до категорії умисних, тяжких, карається позбавленням волі на строк до семи років; об'єктом посягання є громадська безпека.
Також, відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються й наступні обставини.
Підозрюваний ОСОБА_8 характеризований негативно як особа, що зловживає алкогольними напоями, не навчається, безробітний, сталого джерела доходу для існування не має, не одружений і без утриманців.
Отже, підозрюваний, фактично, не має міцних соціальних зв'язків.
Не судимий згідно із положеннями ст. 89 КК України, характеризований як такий, що має кримінальну історію минулого - притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень.
У межах даного кримінального провадження станом натепер ОСОБА_8 приховує джерело походження боєприпасів.
ОСОБА_8 є громадянином іншої держави (має посвідку міграційної служби на проживання).
Враховуючи зазначене вище у сукупності, можливо стверджувати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зокрема, підозрюваний ОСОБА_8 , зважаючи на тяжкість інкримінованого злочину та усвідомлюючи міру покарання, що може йому загрожувати, будучи особою без міцних соціальних зв'язків, громадянином іншої держави, об'єктивно може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (в тому числі - на тимчасово окупованих та непідконтрольних територіях держави або залишити територію держави).
Враховуючи інкримінування вчинення умисного злочину, із корисливою метою, оскільки незаконний збут боєприпасів інкримінується в оплатний спосіб, безробіття та відсутність сталого джерела доходу у підозрюваного, є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Також, беручи до уваги наведене, можливо допускати, що підозрюваний зможе чинити спроби перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З огляду на наведені вище обставини у їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що слідчий суддя місцевого суду правильно оцінив наявні ризики та обґрунтовано задовольнив клопотання органу досудового розслідування, обравши стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою обумовлено процесуальною необхідністю та є доцільним у межах даного кримінального провадження, оскільки більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, також запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а у такому випадку не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
Отже, на думку колегії суддів, обраний стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, за наведених обставин, з урахуванням встановлених ризиків, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; тримання підозрюваного під вартою у конкретному випадку виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Крім того, слідчий суддя визначив підозрюваному й альтернативний запобіжний захід - у вигляді застави, встановленої у відповідності до вимог ч. 4, ч. 5 ст. 182 КПК України.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту, в тому числі з приводу неврахування слідчим суддею вимог ст. ст. 177-178 КПК України, - спростовуються зазначеним вище.
Відтак, беручи до уваги зазначене, виходячи з положень ст. 177-178 КПК України, ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про законність постановленого слідчим суддею судового рішення, тому залишає оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який здійснює захист підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.03.2024 про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк на 60 днів, з 15 години 03 хвилини 18 березня 2024 року до 15 години 03 хвилини 16 травня 2024 року включно, із визначенням застави у розмірі двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень, - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4