Справа № 343/481/22
Провадження № 22-ц/4808/515/24
Головуючий у 1 інстанції Монташевич С. М.
Суддя-доповідач Пнівчук
08 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Пнівчук О.В.,
суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.
з участю секретаря Петріва Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України на рішення Долинського районного суду від 25 травня 2022 року, у складі судді Монташевич С.М., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю,
У березні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заяву обґрунтовувала тим, що з січня 2015 року вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу в приватному будинку по АДРЕСА_1 .Також з ними проживали два її сини від першого шлюбу ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 . За час спільного проживання з ОСОБА_3 у них народився син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочка ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Заявниця вказувала, що вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, придбали меблі та інше майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, несли спільні витрати з утримання житлового будинку, оплати житлово-комунальних послуг, спільно обробляли огород, а також спільно у вільний від роботи час проводили разом із дітьми дозвілля та відпочинок.
ІНФОРМАЦІЯ_6 під час бойових дій в Україні ОСОБА_3 загинув, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу їй необхідне для спадкування за законом майна покійного ОСОБА_3 та призначення і виплати їй як члену сім'ї загиблого військовослужбовця одноразової грошової допомоги.
Враховуючи викладене, заявниця просила встановити факт проживання разом з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу у період із січня 2015 року до дня смерті ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Рішенням Долинського районного суду від 25 травня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 2015 року до дня смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Не погоджуючись з рішенням суду, представник Міністерства оборони України Лесик-Гошко О.Є., подала апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, суд неповно з'ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Порядок № 975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Вважає, що рішення у справі може вплинути на права та обов'язки Міністерства оборони України, в зв'язку з чим останній підлягає залученню до участі у справі в якості заінтересованої особи. Також до участі у справі слід було залучити Управління соціального захисту Івано-Франківської області та нотаріуса у якого буде оформлено спадщину загиблого ОСОБА_3 оскільки рішення у справі може вплинути на їхні права та обов'язки.
Зазначає, що суд першої інстанцій невірно застосував вимоги статті 315 Цивільного процесуального кодексу України до спірних правовідносин, оскільки відповідно до цієї статті юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. В іншому випадку між цими особами виникає спір про право.
Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 зазначила мету встановлення факту - для спадкування за законом майна покійного ОСОБА_3 та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, отже існує спір про право, який не підлягає розгляду у порядку окремого провадження.
Вважає, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що для встановлення факту спільного проживання необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, де визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки саме як членів сім'ї.
Обов'язковою умовою для визнання факту проживання однією сім'єю, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупністю вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти спільної присутності на святах або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між особами є усталені відносини, притаманні сім'ї.
Вважає, що факт спільного проживання та/або реєстрації місця проживання без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, не може свідчити про те, що мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю та що ОСОБА_1 спільно проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюб.
Зазначає, що показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , не підтверджують ознак, властивих для проживання однією сім'єю та ведення спільного господарства ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 . Також копія специфікації від 12.02.2021 не може слугувати доказом спільного проживання, оскільки клієнтом в ній зазначена ОСОБА_10 .
Крім того, судом не з'ясовано сімейний стан ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_3 , а вони могли мати зареєстрований шлюб з іншими особами.
На обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що заявниця не надала належних, допустимих і достатніх доказів про факт спільного проживання однією сім'єю, як чоловіка і жінки, без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та на підтвердження спільного проживання, пов'язаності спільним побутом, наявності взаємних прав та обов'язків заявником не надано, тому відсутні підстави для визнання такого факту доведеним.
Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити повністю.
Представник ОСОБА_1 адвокат Кажук В.Б. подав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим. Вказує на помилковість доводів викладених у скарзі, оскільки встановлення судом факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про цивільне право.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 червня 2023 року апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України Лесик-Гошко О.Є. задоволено частково. Рішення Долинського районного суду від 25 травня 2022 року скасовано.
Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрито. Роз'яснено ОСОБА_1 право на звернення з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 червня 2023 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В суді апеляційної інстанції представник Міністерство оборони України Лесик-Горошко О.Є. підтримала доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 вимоги апеляційної скарги підтримав.
ОСОБА_1 надіслала на адресу апеляційного суду заяву в якій посилаючись на те, що перебуває на реабілітації після оперативного втручання, просила здійснювати розгляд справи у її відсутності, апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.
Задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_3 проживали однією сім'єю з 2015 року і до смерті останнього, разом систематично вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки, виховували дітей, дбали про утримання житла. Зазначене свідчить про те, що між ними як жінкою та чоловіком склалися усталені відносини, які притаманні подружжю, та є підтвердженням факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Для заявниці встановлення факту проживання однією сім'єю породжує юридичні наслідки, вона зможе скористатися правом на оформлення одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця.
З вказаним висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_12 , з 2015 року проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 , однак шлюб вони офіційно не реєстрували. За час спільного проживання у них народилося двоє дітей, вони надбали спільне майно та вели спільне господарство.
Рішенням Долинського районного суду від 22 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, встановлено факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та внесено зміни в актові записи про народження дітей в частині відомостей про батька, вказавши їх батьком ОСОБА_3 .
В акті обстеження від 27 квітня 2022 року, складеному депутатом Долинської міської ради Зелінським М.В., вказано, що зі слів ОСОБА_1 , вона є цивільною дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та проживала з ним за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 48).
У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала суду, що вона є сусідкою покійного ОСОБА_3 , проживає у АДРЕСА_2 . Вона знає його з дитинства. Його обраницю ОСОБА_1 вперше побачила, коли вона вже була при надії. Переїхала вона проживати до нього ще в 2015 році. Вони вели спільне господарство, проводили у помешканні ремонт, обробляли городи. Проживала заявниця в будинку ОСОБА_3 і тоді, коли він брав участь у АТО та перебував у складі ЗСУ. Їхні спільні діти дуже схожі на свого батька.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що він також був сусідом покійного ОСОБА_3 . Коли він приходив зі служби, вони навідувалися один до одного у гості, спілкувалися. ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 як одна сім'я, вони виховували двох спільних дітей, вели спільне господарство, обробляли городи. Жили вони разом близько 7 років. Спочатку з ними жила і мама ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , але згодом вона пішла проживати окремо.
На підтвердження ведення спільного побуту, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонту заявниця надала докази придбавання вікон, дверей, інших будівельних матеріалів, які були використані при ремонтних роботах їх спільного помешкання (а.с. 14-19). Також надала спільні фото з покійним ОСОБА_3 та їх дітьми (а.с. 49-51).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 247 від 26.11.2021, старшого солдата за контрактом ОСОБА_3 призначено наказом командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади від 26.11.2021 № 314-РС на посаду розвідника розвідувального взводу 3-го механізованого батальйону (а.с. 20).
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 05.03.2022 (а.с. 13).
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час загибелі ОСОБА_3 ) передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права й обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. До того ж, цим рішенням Конститційного Суду України визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року по справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283 цс 18).
Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України)».
Вирішуючи вимогу про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки слід врахувати, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Суд першої інстанції, враховуючи принцип змагальності сторін, встановив, що наданими заявницею доказами підтверджується факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в АДРЕСА_1 з 2015 року.
Щодо посилань представника Міністерства оборони України про неможливість доведення спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу показаннями свідків необхідно зазначити наступне.
Як вже зазначалось, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, оскільки факт спільного проживання сам по собі без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склалися та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.
За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України, вважати майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.
При цьому факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов'язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів.
Суд першої інстанції, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання заявниці та ОСОБА_3 , однією сім'є як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2015 року по час смерті ОСОБА_3 ..
Встановлення вказаного факту є необхідним для отримання ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як член сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, а тому судове рішення відповідає вимогам частини першої статті 259 ЦПК України .
Доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України про те, що справи про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу жінки та чоловіка, який загинув під час участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, тому провадження у справі підлягало закриттю, є безпідставними.
Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Отже, незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень, справи про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року, у справі № 560/17953/21.
З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених апелянтом підстав відсутні.
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог заяви ОСОБА_1 та постановив рішення з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду від 25 травня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09 квітня 2024 року.
Головуюча О.В. Пнівчук
Судді: І.В. Бойчук
О.О. Томин