Справа № 286/334/22
08 квітня 2024 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Вачко В. І.
з секретарем Деменчук О. Г.,
розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення , -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до відповідача Головного управління національної поліції в Житомирській області, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 952132 від 10.02.2022 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.2 ст.122 та ч.1 ст.126 КУпАП та піддано штрафу в розмірі 510 грн.
Позивач в позовній заяві зазначає, що 10.02.2022 року близько 16 год. 54 хв. він їхав на власному легковому автомобілі по вул.Механізаторів в с.Бігунь Коростенського району Житомирської області та був зупинений інспектором СРПП ВП № 7 Житомирського РУП старшим лейтенантом поліції Ходаковським Валерієм Миколайовичем. Старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 винесена відносно нього постанова серії БАА № 952132 від 10.02.2022 року, про те що він керуючи транспортним засобом ВАЗ 063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 10.02.2022 року о 16 год. 54 хв. в с.Бігунь по вул.Механізаторів здійснив поворот праворуч та не увімкнув показчик повороту, а також не був пристебнутий ременем безпеки та не пред'явив для перевірки посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП, за що на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн. Пояснює, що в дійсності по вул.Механізаторів в с.Бігунь Коростенського району Житомирської області близько 16 години на легковому автомобілі ВАЗ-063 підвозив на роботу свою дружину, де вони разом сівши в автомобіль пристебнулися ременями безпеки, здійснивши поворот праворуч, він увімкнув показчик повороту. Причину зупинки транспортного засобу ст.лейтенант поліції ОСОБА_2 пояснити не зміг і доказів не надав.
Позивач вважає, що його безпідставно та без належних доказів притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП.
Також зазначає, що відповідачем порушені ст.264 КУпАП, ст.16 Закону України «Про дорожній рух», п.11 п.1 ст.23 та п.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», ст.268 КУпАП.
Відповідно до п.1-9 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» інспектор не пред'явивши причину зупинки не має права надавати водієві подальші вказівки, щодо пред'явлення документів.
Частиною 3 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Позивач зазначає, що підставою вимоги у водія пред'явити документи передбачені п.2.1. ПДР України вказано саме порушення ним ПДР. Тобто, вказана підстава, що передбачена п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію», згідно якої поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна з із вичерпного переліку підстав). Відповідно інших підстав для перевірки документів на право керування транспортним засобом у посадової особи відповідача в спірних правовідносинах не було.
Позивач вказує, що згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Також посилається на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17, відповідно до якої поліцейські не можуть вимагати у водія будь-яких документів, якщо у них немає доказів правопорушення.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
В силу положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частинами 1,2,3,5,6,8,10,11 статті 121, частинами 1,2,3 статті 122, частинами 1,2,4 статті 126 КУпАП; від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні знання, відповідно до покладених на них повноважень. Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Пунктом 4 вказаної Інструкції передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якої віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Зі змісту постанови вбачається, що 10.02.2022 року о 16 год. 54 хв. в с.Бігунь по вул.Механізаторська, позивач здійснив поворот праворуч та не увімкнув показчик повороту, а також не був пристебнутий ременем безпеки та не пред'явив на місці посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб. У зв'язку з порушенням вищевказаних норм поліцейський СРПП ВП № 7 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_2 винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121 КУпАП, ч.2 ст.122 КУпАП та ч.1 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
Абзацом 2 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу працівників поліції, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідач зазначає, що наведеними положеннями чинного законодавства закріплений безумовний обов'язок при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особи, яка керує ним, мати при собі посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб та страховий поліс (сертифікат).
У Постанові ВС КСУ від 16.08.2019 року у справі № 524/126/17 та у постанові ВС КСУ від 25.09.2019 року у справі № 127/19283/17 зазначено: «Верховний Суд наголошує, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена карта») кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Враховуючи вище викладене, позивач на вимогу працівників поліції зобов'язаний надати посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб на місці зупинки транспортного засобу, однак позивач відмовився виконувати законну вимогу працівників поліції.
Відповідач вказує, що підставою зупинки позивача, слугувало керування водієм транспортним засобом з не пристебнутим ременем безпеки, яким обладнаним автомобіль. Даний факт підтверджується відеозаписом з відеореєстратора службового автомобіля поліцейських, який був наданий для ознайомлення позивачеві на місці зупинки транспортного засобу. Відповідно до «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» строк зберігання відеозаписів становлять: з відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА - 30 діб, а тому на момент написання відзиву та враховуючи великий проміжок часу з дня винесення постанови, відео з реєстратора службового автомобіля відсутнє.
Також зазначає, що при перегляді відеозапису з нагрудної камери поліцейських встановлено, що позивач на вимогу працівників поліції, не пред'явив реєстраційні документи, та посвідчення водія відповідної категорії.
Отже, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення БАА № 952132 від 10.02.2022 року винесена у зв'язку із порушенням позивачем Правил дорожнього руху України, цей факт підтверджується матеріалами справи та відеодоказами.
Позивач відповідь на відзив не подав.
Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема і про порушення правил дорожнього руху, передбачені ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі -ПДР України).
Пунктами 1.3. та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як вбачається з копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 952132, винесеної 10.02.2022 року інспектором СРПП ВП № 7 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Ходаківським В.М., 10.02.2022 року о 16 год. 54 хв., по вул.Механізаторів в с.Бігунь Коростенського району Житомирської області, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом автомобілем ВАЗ-21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив поворот праворуч та не ввімкнув показчик повороту, а також був непристебнутий ременем безпеки, та не надав для перевірки посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП, за що до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.
Зауважень, заперечень, клопотань порушника постанова не містить.
Частиною 5 статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч.1 ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Однак, відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відтак, поліцейським накладено стягнення за сукупністю правопорушень в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.
Порядок оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачений Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за № 1408/27853.
Відповідно до положень пункту 4 розділу І, пунктів 2, 8, 9 розділу ІІІ, пунктів 1, 2, 5 розділу ІV цієї Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Зокрема постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП). Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
У відповідності до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до змісту статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 року у справі № 357/10134/17 звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відсутність в матеріалах справи будь-якого доказу, як-то наприклад відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, невичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст.251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено неприпустимість ігнорування прав осіб, які притягаються до відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових і речових доказів, висновків експертів, показань свідків.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність винесеної ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно із статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевірку документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідачем не подано суду належних доказів факту порушення позивачем ПДР України, а саме: порушення правил користування ременями безпеки (непристебнення ременями безпеки).
Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Згідно зі статтею 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати у водія пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, за відсутності доказів на підтвердження факту порушення позивачем ПДР України, вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред'явлення документів, в тому посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документу на транспортний засіб, а також полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не ґрунтуються на законі.
Суд при розгляді справи не знайшов підтвердження фактів вчинення позивачем правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП.
У відповідності до постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень; у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь; недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про недоведеність вини позивача у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За вказаних обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю в зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП.
Вимога позивача про визнання оскаржуваної постанови протиправною задоволенню не підлягає, оскільки не належить до повноважень суду, передбачених ч.3 ст.286 КАС України.
Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно Закону України «Про судовий збір», відтак судовий збір підлягає стягненню на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, службова особа якого виступала відповідачем у справі.
Тому керуючись ст.ст.241, 245, 246, 255, 257, 286, 295, пп.15.5) п.15) п.1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задоволити частково.
Скасувати постанову інспектора СРПП ВП № 7 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції Ходаківського Валерія Миколайовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 952132 від 10.02.2022 року, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126, КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126, КУпАП.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління національної поліції в Житомирській області на користь держави 496,20 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Овруцький районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 08.04.2024 року.
Суддя: В. І. Вачко