Справа № 286/1654/22
08 квітня 2024 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Вачко В. І.
з секретарем Деменчук О. Г.,
розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення , -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до відповідача Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якій просить скасувати постанову поліцейського СРПП ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області старшого сержанта поліції Левківського М.П. винесену 18.07.2022 року серії БАБ № 164447 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126, ч.1 ст.126, ч.6 ст.121, ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, ст.125 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн.
Позивач в позовній заяві зазначає, що 18.07.2022 року поліцейським СРПП ВП № 1 Коростенського районного управління патрульної поліції у Житомирській області старшим сержантом поліції Левківським Миколою Петровичем винесено постанову серії БАБ № 164447 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126, ч.1 ст.126, ч.6 ст.121, ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, ст.125 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн. Відповідно до описової частини постанови, 18.07.2022 року він керував мотоциклом «Спартак» без відповідної категорії на управління таким видом транспорту, далі згідно описової частини постанови не можливо розібрати за які ще порушення його притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку із нерозбірливим почерком. За вказане порушення інспектором поліції застосовано адміністративне стягнення штраф у розмірі 3400 грн. відповідно до врученої йому квитанції серії БАБ № 164447 за ч.2 ст.126 КУпАП, яку він вручив йому на місці розгляду правопорушення. Копію постанови йому не надано, він отримав її лише 22.07.2022 року після написання відповідної заяви до відділу поліції.
Вважає, що зазначена постанова є незаконною та підлягає скасуванню за таких підстав.
Позивач пояснює, що він їхав мотоциклом «Спартак» після збору ягід у лісі, які збирав оскільки в родині на даний час не має іншого доходу. Рухаючись по автодорозі у с.Норинськ Коростенського району, включивши маячки та подавши звукову сирену його зупинили поліцейські, їх у автомобілі було троє; один із поліцейських представившись попросив пред'явити документи на мотоцикл, це був ОСОБА_2 . Позивач пред'явив йому квитанцію про купівлю мотоциклу та показав паспорт і водійське посвідчення категорії «B». Взявши паспорт і талон, поліцейський попросив його підійти до автомобіля і повідомив, що складає постанову за те, що він не має відповідної категорії. Він просив його не штрафувати, оскільки має навики водіння, що підтверджується водійським посвідченням серії «В» та ніколи не притягувався до адміністративної відповідальності. Поліцейський склав постанову та надав йому квитанцію про сплату штрафу в сумі 3400 грн., вийшов на двір, включив «Боді камеру» і почав розказувати за що він склав на нього постанову, однак копію постанови не вручив, відірвав лише квитанцію.
Позивач в позовній заяві вказує, що згідно з наказом № 1026 під час здійснення повноважень поліцейським портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Однак в порушення вказаних норм наказу поліцейський включав камеру коли захотів.
Крім того, позивач зазначає, що з усіх поспіх оголошених йому поліцейським на камеру прав він зрозумів лише, що може оскаржити його дії в суді, інші права він йому роз'яснив нерозбірливо, як і нерозбірливо написав постанову, проте про правову допомогу адвоката йому не пояснив. Позивач наголошує, що поліцейський роз'яснив йому права лише після винесення постанови, наголошуючи на праві оскаржити до суду винесену постанову.
Також позивач вказує, що отримавши копію оскаржуваної постанови та звіривши її з квитанцією, виявив, що в квитанції відсутні статті, за які його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Позивач, посилаючись на ч.3 ст.258 КУпАП, вказує що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення, тобто на місці зупинки транспортного засобу. Проте постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи. Постанова щодо притягнення особи до відповідальності виноситься за результатами розгляду справи. Частина 3 статті 258 КУпАП вказує на те, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватися вимог ст.283 КУпАП, яка визначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи. Позивач зазначає, що разом з тим, ст.276 КУпАП вказує, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, тобто - за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, тобто в даному випадку за адресою де розташований відділ поліції у м.Овручі. На думку позивача, поліцейський положень закону не дотримався та розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу, тим самим суттєво порушив його права, у тому числі на правову допомогу при розгляді справ такої категорії. Незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, поліцейський не надав йому можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП у повному обсязі. Поліцейський проігнорував вимоги ч.2 ст.33 КУпАП. Розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу, унеможливило виконання вимог ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Після висловлення звинувачень, поліцейський пішов до свого патрульного автомобіля, де і виніс постанову, будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, не допитано свідків, зокрема не запрошені його батьки, які б підтвердили, що вони не отримують заробітної плати, винесену постанову не вручив. Тобто, своїми діями поліцейський грубо порушив вимоги ст.ст.278, 279 КУпАП.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач вважає, що поданий позов є безпідставним та необґрунтованим з наступних причин.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
В силу положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частинами п'ятою та шостою статті 121, частиною другою статті 122, частинами першої та другою статті 126 та статтею 125 КУпАП; від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні знання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно з ч.3 ст.258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185-3 цього Кодексу, та порушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Пунктом 4 вказаної Інструкції передбачено, що у разі виявленні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якої віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Зі змісту постанови вбачається, що 18.07.2022 року позивач, рухаючись по автодорозі Овруч-Велідники, поблизу с.Норинськ, керував транспортним засобом марки «Spark» без номерного знаку та без мотошолому. Так, відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським СРПП було зупинено зазначений транспортний засіб. При зупинці зазначеного транспортного засобу водій, в супереч вимог пп.9.2 а ПДР України, не включив показчик повороту. Після зупинки, поліцейський висловив позивачу законну вимогу пред'явити для перевірки у відповідності до п.2.4 та 2.1 ПДР України посвідчення водія відповідної категорії. Однак позивачем не було надано посвідчення водія відповідної категорії та керований ним транспортний засіб не зареєстрований у встановленому законом порядку, а також у водія не було чинного страхового полісу про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Також було виявлено, що транспортний засіб не відповідає технічним вимогам, а саме не має дзеркала заднього виду.
У ч.1 ст.40 вказаного Закону передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку.
Так зазначені порушення підтверджуються відеозаписом та не заперечуються і самим позивачем, як на відео, так і у позовній заяві. При перегляді відеозапису із місця розгляду справи вбачається, що позивач дійсно керував транспортним засобом без права керування таким транспортним засобом, без відповідних документів та у порушення вимог ПДР України. На доданому відеозаписі позивач підтверджує скоєння зазначених порушень.
Згідно п.2.9 (в) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення.
Частина 4 статті 34 Закону України «Про дорожній рух» визначає, що державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюється територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.
Законом України від 17.11.2008 року № 586-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху» з 1 січня 2010 року передбачена обов'язкова реєстрація мопедів.
Посвідчення водія видається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року № 340 «Про затвердження Положень про порядок видачі посвідчення водія і допуск громадян до керування транспортними засобами».
Постановою Кабінету Міністрів № 511 від 20 травня 2009 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року № 340 та затверджено нову редакцію Положення про порядок надання посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами та передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їхніх типів і призначення, поділяються на категорії, в т.ч. А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Правилами дорожнього руху визначено термін «транспортний засіб» та «мопед», під якими розуміється «пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів» та «двоколісний транспортний засіб», який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт», відповідно.
Позивач заперечує скоєння правопорушення, в якому його звинувачують.
Однак, за вказаних обставин доводи позивача стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме факту не здійснення ним правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч.2 ст.126 КУпАП, є безпідставними та необґрунтованими, а крім того жодними доказами не підтвердженими.
Відповідач звертає увагу, що позивач і сам додає до позовної заяви докази, що підтверджують склад адміністративного правопорушення. До позовної заяви ОСОБА_1 додає копію посвідчення водія серії НОМЕР_1 , у якому є тільки одна категорія, а саме «В». Відповідно до п.3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993 року № 340, транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії, зокрема категорія «В» - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія - восьми. Відповідно, категорія А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт , категорія А - мопеди, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше. На думку відповідача, зазначене підтверджує адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП.
Також позивач додає копію накладної від 04.06.2019 року, яка підтверджує купівлю ним транспортного засобу, а також є підставою для реєстрації зазначеного транспортного засобу, відповідно до п.7.8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою кабінету міністрів України від 07.09.1998 року № 1388. Отже, позивач цілеспрямовано не здійснив державну реєстрацію зазначеного транспортного засобу.
Щодо місця розгляду справи, відповідач звертає увагу, що відповідно до ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Конституційний суд України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 26.05.2015 № 5-рп/2015 у справі № 1-11/2015 встановив, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Тобто у вказаному випадку адміністративно-територіальною одиницею є овруцька ТГ, на яку поширюється юрисдикція ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, до штату якого входить поліцейський, який виявив адміністративне правопорушення та в подальшому виносив постанову.
Щодо права користування юридичною допомогою відповідач зазначає.
Положеннями ст.59 Конституції України, визначено саме право на професійну правничу допомогу та у випадках, передбачених законом, отримання допомоги безоплатно.
Положеннями ст.268 КУпАП закріплено право, зокрема, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
У відповідності до ч.2 ст.271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Отже, зазначеними положеннями закріплено право позивача саме користуватися юридичною допомогою адвоката, а не обов'язок працівника поліції забезпечити позивача юридичною допомогою, яке не обмежувалось.
Матеріали справи свідчать, що інспектор поліції роз'яснив зазначені права позивачу. Позивач жодних клопотань не заявляв. Таким чином, встановлені обставини справи не свідчать про недотримання поліцейським процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також порушення ним прав позивача, що передбачені ст.268 КУпАП.
Відповідач зазначає, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачений обов'язок у даному випадку патрульного поліцейського забезпечувати правопорушника на місці розгляду адміністративної справи правовою допомогою шляхом надання йому фахівця в області права. Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена також шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду, яким позивач скористався. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у справі № 537/6068/16-а від 20.08.2020 року.
Отже, аналіз матеріалів справи свідчить про дотримання працівниками поліції порядку прийняття постанови з роз'ясненням суті скоєного адміністративного правопорушення, наданням (роз'ясненням) позивачу його прав, можливості подання заперечень (клопотань), залучення спеціаліста в галузі права (адвоката).
Позивачем відповідь на відзив не подано.
Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема і про порушення правил дорожнього руху, передбачені частинами п'ятою та шостою статті 121, частиною другою статті 122, частинами першої та другою статті 126 та статтею 125 КУпАП; від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні знання, відповідно до покладених на них повноважень.
З приводу доводів позивача щодо неправомірності розгляду справи на місці зупинки транспортного засобу і порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Згідно з п.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу.
У відповідності до ч.5 ст.258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 вказаної статті Законом встановлені випадки здійснення скороченого провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення, в тому числі, справи за ч.5 та ч.6 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 та ч.2 ст.126 та ст.125 КУпАП відносно позивача.
Порядок оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачений Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за № 1408/27853.
Відповідно до положень пункту 4 розділу І, пунктів 2, 8, 9 розділу ІІІ, пунктів 1, 2, 5, 6 розділу ІV цієї Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Зокрема постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених ч.5 та ч.6 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 та ч.2 ст.126 та ст.125 КУпАП. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 та ч.6 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 та ч.2 ст.126 та ст.125 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП). Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
У зв'язку з цим, відповідач мав право розглянути справу у скороченому провадженні та на місці вчинення правопорушення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Щодо посилання позивача на порушення процесуального порядку винесення постанови, в тому числі позбавлення права на правову допомогу і захист, то варто зазначити, що судом було досліджено матеріали фіксації, які були надані відповідачем та не встановлено порушення порядку винесення оскаржуваної постанови.
Відповідно до ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Так, положення Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Як вбачається з відеозапису, здійсненого на нагрудну відеокамеру поліцейського та долученого до матеріалів справи, на виконання вимог ст.ст. 268, 278, 279 КУпАП, відповідач, розпочавши розгляд справи, назвав своє ім'я, посаду та спеціальне звання, особу відносно якої розглядається справа, зазначив порушення, яке вчинив позивач, а саме керування мотоциклом «Spark», реєстраційний номер б/н без посвідчення водія відповідної категорії, також був відсутній поліс обов'язково страхування наземних ТЗ, даний ТЗ не був зареєстрований у встановленому порядку протягом десяти днів з моменту придбання, водій ТЗ не користувався мотошоломом, відсутнє дзеркало заднього виду, роз'яснив позивачеві його права, передбачені ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст.268 КУпАП, запитав чи позивачеві зрозумілі роз'яснені права, надав можливість надати письмові чи усні пояснення з приводу вчиненого правопорушення, здійснив дослідження та оцінку наявних доказів та повідомив позивача про прийняте по справі рішення (накладення штрафу на позивача в розмірі 3400 грн.) та виніс постанову. Положеннями КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП, не здійснювалось, оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч.4 ст.258 КУпАП. Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частиною першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу. З вищенаведеного можна зробити висновок, що винесення постанови відповідачем в порядку скороченого провадження на місці вчинення правопорушення позивачем було здійснено відповідно до чинного законодавства. За приписами закону про адміністративні правопорушення розгляд справи і накладення штрафу інспектором поліції фактично відбувається у спрощеному порядку, а тому підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачені. Відсутність захисника при винесені оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень. Позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв'язку. В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі, про що роз'яснено порушнику. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має змогу спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення, в іншому випадку правомірність дій водія доводиться у судовому порядку шляхом подання позову про скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень, з можливістю скористатись правовою допомогою.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі не порушено.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3. та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як вбачається з копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 164447 від 18.07.2022 року, винесеної поліцейським СРПП ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області старшим сержантом ОСОБА_3 , 18.07.2022 року о 11 год. 30 хв., на а/д Овруч-Велідники біля с.Норинськ, водій ОСОБА_4 керував мотоциклом «SPARK», реєстраційний номер б/н, без посвідчення водія відповідної категорії, також був відсутній поліс обов'язкового страхування наземних транспортних засобів, даний транспортний засіб не був зареєстрований у встановленому законом порядку протягом 10 діб з моменту придбання, водій даного транспортного засобу не був в застебнутому мотошоломі, при вимушеній зупинці транспортного засобу не увімкнув правий показчик повороту, також було відсутнє дзеркало заднього виду, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.126, ч.1 ст.126, ч.6 ст.121, ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, ст.125 КУпАП, за що до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн.
Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двухсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 5 статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 6 статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 125 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, що тягне за собою попередження.
Згідно з ч.1 ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Однак, відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відтак, поліцейським накладено стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто ч.2 ст.126 КУпАП у виді штрафу в розмірі двухсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
У відповідності до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Позивач ОСОБА_1 керував мотоциклом «SPARK», реєстраційний номер б/н, без посвідчення водія відповідної категорії, також був відсутній поліс обов'язкового страхування наземних транспортних засобів, даний транспортний засіб не був зареєстрований у встановленому законом порядку протягом 10 діб з моменту придбання, водій даного транспортного засобу не був в застебнутому мотошоломі, при вимушеній зупинці транспортного засобу не увімкнув правий показчик повороту, також було відсутнє дзеркало заднього виду, чим порушив п.п.2.4., 2.1., 2.3. г, 9.2. а, 31.4.7. а, 2.9. в ПДР України.
Пунктом 2.1. ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон);
в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м;
г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України “Про автомобільний транспорт”, “Про дорожній рух” та “Про перевезення небезпечних вантажів” (далі - спеціальні правила);
ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
У відповідності до п.2.4. ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. ПДР України.
Згідно з п.2.3. ПДР України г) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
Пунктом 2.9. в) ПДР України передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення.
Пунктом 31.4.7. а) ПДР України передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам як немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду.
Посвідчення водія видається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року № 340 «Про затвердження Положень про порядок видачі посвідчення водія і допуск громадян до керування транспортними засобами».
Постановою Кабінету Міністрів № 511 від 20 травня 2009 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року № 340 та затверджено нову редакцію Положення про порядок надання посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами та передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їхніх типів і призначення, поділяються на категорії, в т.ч. категорія А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт, категорія А - мопеди, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше.
Позивач в позовній заяві вказує, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорії «В», тобто не має посвідчення водія на керування транспортним засобом категорії А1 чи А, що підтверджується доданою ним до позовної заяви копією посвідчення водія серії НОМЕР_1 , в якому зазначена тільки одна категорія «В».
Відповідно до п.3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993 № 340, транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії, зокрема категорія «В» - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія - восьми; категорія А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт; категорія А - мопеди, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше.
Також позивачем додано до позовної заяви копію накладної б/н від 04.06.2019 року, згідно якої ФОП ОСОБА_5 відпущено ОСОБА_4 мотоцикл «SPARK» за ціною 15500 грн., що підтверджує купівлю позивачем транспортного засобу, та є підставою для реєстрації зазначеного транспортного засобу, відповідно до п.7.8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, відтак позивач не зареєстрував зазначений транспортний засіб у встановленому законом порядку.
Оглядом доданого відповідачем до відзиву на позовну заяву відеозаписом з нагрудної відеокамери поліцейського, судом встановлено, що позивач не заперечує вчинення ним вказаних порушень.
Відповідно до змісту статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд, оцінивши докази у справі, дійшов висновку, що інспектором СРПП ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області старшим сержантом поліції Левківським Миколою Петровичем рішення, яке оспорюється позивачем, прийнято на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Рішення прийнято з використанням повноваження з тою метою, з якою це повноваження надане зазначеному суб'єкту владних повноважень, тобто про правомірність оскаржуваної постанови, яка є предметом оскарження позивачем.
Позивачем будь-яких інших доводів в обґрунтування позовних вимог про скасування оскаржуваної постанови та заперечень щодо вчинення ним правопорушень, передбачених ч.2, ч.1 ст.126, ч.5, ч.6 ст.121, ч.2 ст.122, ст.125 КУпАП не наведено.
Враховуючи, що на позивача у відповідності до ч.2 ст.36 КУпАП накладено стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто ч.2 ст.126 КУпАП у виді штрафу в розмірі двухсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн., суд не виходить за межі позовних вимог та доводів позивача.
Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За вказаних обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, а позовна заява без задоволення.
Позивачем сплачено судовий збір в сумі 501,60 грн., який у зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог відшкодуванню не підлягає.
Тому керуючись ст.ст.241, 245, 246, 255, 257, 286, 295, пп.15.5) п.15) п.1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позову відмовити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 164447 від 18.07.2022 року, винесену поліцейським СРПП ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області старшим сержантом ОСОБА_3 , залишити без змін.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Овруцький районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 08.04.2024 року.
Суддя: В. І. Вачко