Справа № 282/481/24
Провадження № 2/282/151/24
Іменем України
09 квітня 2024 року селище Любар
Суддя Любарського районного суду Житомирської області Вальчук В.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів,-
05 квітня 2024 року до Любарського районного суду Житомирської області надійшла вказана позовна заява.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 175 ЦПК України встановлює обов'язкові вимоги до змісту та форми позовної заяви, обов'язок дотримання яких покладається на позивача.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.
Згідно ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з ч.3 ст.128 Сімейного кодексу України позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Відповідно до вимог ч.4 ст.128 Сімейного кодексу України, позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006, справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у ч.3 ст.128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо: дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч.1 ст.135 СК України).
В той же час, звертаючись до суду з вимогою про визнання батьківства, позивачкою, окрім свідоцтва про народження, не було додано до своєї позовної заяви доказів на підтвердження вчинення запису про народження дитини відповідно до ч.1 ст.135 СК України, тобто при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.
Крім того, позивачка звертається до суду з позовом про встановлення батьківства, однак як вбачається з прохальної частини позову, прохає лише визнати батьківство.
Таким чином, позивачці необхідно визначитися із вимогами, виклавши заявлені вимоги та зміст цих вимог у виправленій заяві у відповідності до вищевказаних вимог.
Крім того, відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
До суду необхідно надати докази, що підтверджують батьківство відповідача. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
Доказами до позову про визнання батьківства можуть бути, наприклад:
- докази, що свідчать про спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (довідка про склад сім'ї, витяги з господарських та домових книг, особисті листи, сімейні фотокартки, рішення судів в інших справах тощо); покази свідків, яким відомо про відносини сторін та про їх батьківство щодо дитини; висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи (що є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку).
Верховним Судом було роз'яснено, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №591/6441/14-ц).
Позивач не зазначив обставини, тобто ті юридично значимі факти, на підставі яких він звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, з посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.
В матеріалах справи відсутні будь-які фактичні докази того, що відповідач дійсно є батьком ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.4 ст.175 ЦПК України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Частиною 4 ст.177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачкою ОСОБА_1 в позовній заяві заявлені дві позовних вимоги, однак позовна вимога про визнання батьківства підлягає оплаті судовим збором в сумі 1168,00 грн., а від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів позивачка звільнена на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
В порушення вимог ст.177 ЦПК України ОСОБА_1 не подано до суду оригіналу квитанції, що підтверджує сплату судового збору за позовну вимогу про визнання батьківства.
Натомість, останньою до позовної заяви додано клопотання про звільнення її від сплати судового збору, оскільки вона як позивачка діє в інтересах малолітньої дитини.
Так, відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір», суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті, зокрема якщо позивачем є особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб, при цьому, як зазначено у ч.1 ст.8 вказаного Закону, враховується майновий стан сторони.
Разом з тим, звертаючись до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, ОСОБА_1 не надала будь-яких доказів, про перебування у важкому матеріальному становищі, крім «Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу» за період квітня - вересня 2023 року.
Відтак, позивачу слід надати оригінал квитанції про сплату судового збору в сумі 1168,00 грн. або документи, які підтверджують підстави звільнення від його сплати.
Також, позивачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Романівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ). Однак, чому саме суд повинен залучати по справі даний орган в якості третьої особи в своєму клопотанні позивач не зазначає, а лише посилається на відповідні статті ЦПК України. Хоча, сам позивач вправі зазначити в своїй позовній заяві осіб, яких він вважає за необхідне залучити до участі в розгляді його справи, у відповідності до п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України.
Відповідно до ч.1, 2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху та визначає строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, заяву необхідно залишити без руху відповідно до ст.185 ЦПК України, про що повідомити позивачку та надати їй строк для виправлення викладених вище недоліків.
Керуючись ст.ст.175, 177, 185, 260, 353 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів - залишити без руху та надати строк для усунення викладених вище недоліків не пізніше п'яти днів з дня вручення їй ухвали про залишення заяви без руху.
Роз'яснити позивачці, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачці для виконання.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В. В. Вальчук