«08» квітня 2024 року
м. Харків
справа № 638/9977/23
провадження № 22ц/818/1082/24
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Маміної О. В., Яцини В.Б.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , представник відповідача - ОСОБА_3
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2023 року в складі судді Теслікової І.І.
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовна заява мотивована тим, що з 07 березня 2013 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , від якого вони мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначила, що сімейне життя у сторін не склалося. Вони припинили вести спільне господарство та підтримувати шлюбні відносини у зв'язку із непорозумінням один до одного, різними поглядами на життя, розбіжностями в способах та методах ведення спільного побуту.
Вважала, що поновлення сімейних стосунків та примирення є неможливим. Вона втратила довіру до відповідача, тому збереження шлюбу суперечить її інтересам.
Просила розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був укладений та зареєстрований 07 березня 2013 року Виконвчим комітетом Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, актовий запис № 7; після розірвання шлюбу прізвище залишити « ОСОБА_1 ».
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 - задоволено, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 07 березня 2013 року Виконавчим комітетом Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, актовий запис № 7; після розірвання шлюбу прізвище позивачки залишити « ОСОБА_1 »; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 073,60 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; під час розгляду апеляційної скарги зупинити провадження у справі до закінчення його служби у Збройних Силах України.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки доказам у справі, не врахуавав того, що він бажає зберегти сім'ю, а позивачка не довела, що збереження сім'ї і примирення подружжя є неможливим, а також того, що подальше подружнє життя сторін суперечить інтересам однієї з них. Зазначив, що він фактично позбавлений можливості налагодити стосунки з позивачкою через службу в Збройних Силах України. Посилався на те, що суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності та відсутності його представника, незважаючи на поважність неявки. Він перебував у складі Збройних Сил України, а його представник був задіяний в іншому процесі. Про зазначені обставини суд був повідомлений клопотанням від 27 грудня 2023 року, однак не відклав розгляд справи.
Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для розірвання шлюбу між сторонами.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 07 березня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, зареєстрованому Виконавчим комітетом Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, актовий запис № 7 (а.с.7,43).
Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11,43).
Статтею 51 Конституції України та статтею 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (частина 1статті 110 СК України).
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов'язком.
Отже шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Судом встановлено, що сімейні відносини між сторонами припинені. Подальше сімейне життя чоловіка і дружини та збереження сім'ї є неможливим, збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки.
Примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує, порушуватиме його законні права та інтереси і суперечитиме вимогам закону.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 369/7035/18, провадження № 61-1658св20.
Суд першої інстанції, з урахуванням зазначених вимог закону та встановлених обставин у справі, на підставі досліджених доказів, яким надано належну правову оцінку, встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, а збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідач в апеляційній скарзі не навів обґрунтованих мотивів, які б свідчили про неправильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для розірвання шлюбу. Кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини, і не може бути примушений до їх збереження.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді О. В. Маміна
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 08 квітня 2024 року.