«08» квітня 2024 року
м. Харків
справа № 638/7753/23
провадження № 22ц/818/1321/24
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Маміної О. В., Яцини В.Б.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , представник відповідачки - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представниця відповідача - ОСОБА_5
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2024 року в складі судді Штих Т.В.
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення суми боргу, у якому просив стягнути з відповідачів солідарно суму основного боргу за договором позики від 28 вересня 2015 року - 1 945 440,00 грн, відсотки від простроченої суми боргу за договором позики від 28 вересня 2015 року станом на 30 червня 2023 року - 1 911,40 грн, інфляційні нарахування на суму боргу з 28 вересня 2020 року по 30 червня 2023 року - 956 762,48 грн, а всього 2 904 113,88 грн, вирішити питання щодо судових витрат.
У серпні 2023 року ОСОБА_4 через представника подав заяву про зупинення провадження у справі, в якій просив зупинити провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у справі № 638/3055/23 за його позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання розписки від 28 вересня 2015 року недійсною.
Заява мотивована тим, що 18 травня 2023 року Дзержинським районним судом м. Харкова відкрито провадження у справі за його позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсною розписки від 28 вересня 2015 року, на підставі якої ОСОБА_1 у даній справі заявлені вимоги про стягнення коштів. На його думку, розписка від 28 вересня 2015 року не породжує жодних правових наслідків та є фіктивною, тому не може бути підставою для стягнення коштів. Від вирішення спору у справі № 638/3055/23 залежить вирішення цієї справи, оскільки у разі визнання судом розписки недійсною стягнення коштів буде неможливим.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення суми боргу зупинено до вирішення справи № 638/3055/23, 2/638/110/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною, яка перебуває на розгляді судді Дзержинського районного суду м. Харкова Невеніцина Є.В.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через представників подали апеляційні скарги, в яких просили ухвалу суду - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права. Вважав, що наявність цивільної справи №638/3055/23 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання розписки від 28 вересня 2015 року недійсною не є підставою, за якою провадження у цій справі підлягає обов'язковому зупиненню, оскільки докази, на які він посилається у цій справі, дозволяють в повній мірі встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду. Вказана розписка є лише одним з доказів, на які він посилається у даній справі, і дослідити дійсність цього доказу можливо також і в цій справі. Оригінал розписки від 28 вересня 2015 року долучено в якості доказу саме до цієї справи. Зупинення провадження по справі призведе, крім іншого, до затягування розгляду справи по суті, що порушить розумні строки розгляду справи.
Також просив судові витрати, які він поніс у зв'язку із розглядом справи, покласти на відповідачів.
Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права. Так, судове засідання відбулось за її відсутності та її представника без вирішення заяви її адвоката про розгляд справи у режимі відеоконференції. Докази, які наявні в матеріалах справи, дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, і немає об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи. Розписка є одним із доказів, на які посилається позивач, і дослідити її дійсність або недійсність можливо і в цій справі. Зупинення провадження є незаконним та необґрунтованим та призведе до затягування розгляду справи по суті, що порушить розумні строки розгляду справи.
11 березня 2024 року від ОСОБА_4 через представника надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому він просив залишити їх без задоволення та стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 по 10 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Вказав, що його представниця не змінювала своєї позиції, підтримувала клопотання про зупинення провадження у справі, заперечувала проти об'єднання. Від вирішення спору у справі за його позовом про визнання недійсною розписки залежить вирішення цієї справи, оскільки визнання розписки недійсною унеможливить стягнення коштів за нею. Подати зустрічну позовну заяву у цій справі неможливо, оскільки провадження у справі за його позовом відкрито раніше. Договір позики від 28 вересня 2015 року у письмовій формі не укладався, тож підставою позову є саме розписка, яка могла бути єдиним належним і допустимим доказом, а показання свідків і пояснення сторін не є допустимими доказами. Дослідити дійсність розписки у цій справі неможливо.
27 березня 2024 року через систему «Електронний суд» до суду апеляційної інстанції від представниці ОСОБА_4 надійшли письмові пояснення, з яких вбачається, що твердження представника відповідачки щодо того, що його не допустили до участі у справі в режимі відеоконференції є хибними, необґрунтованими та недоведеними, тому просила апеляційні скарги залишити без задоволення та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції - скасувати.
Ухвала суду першої інстанції мотивована необхідністю зупинення провадження у цій справі до розгляду іншої цивільної справи № 638/3055/23, оскільки вирішення справи про визнання розписки недійсною може вплинути на вирішення позовних вимог щодо стягнення коштів за нею.
Однак, з таким висновком суду погодитись неможливо, виходячи з наступного.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення вчинення судом процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Основним критерієм відповідно до вказаного пункту визначення наявності підстав для зупинення провадження у справі є неможливість розгляду справи.
З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19, провадження № 61-5752сво21.
Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для зупинення провадження у справі. Взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі.
Відповідних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 910/12694/18.
Крім того, межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2023 року у справі № 380/7845/21, необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні суду першої інстанції перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення суми боргу.
У справі, що розглядається, предметом позовних вимог є стягнення з відповідачів заборгованості за договором позики, на підтвердження укладення якого видано розписку від 28 вересня 2015 року.
Разом з тим, у провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває справа № 638/3055/23 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання розписки недійсною. Провадження у справі відкрито ухвалою від 18 травня 2023 року. Справа дотепер не розглянута.
Із змісту статті 251 ЦПК України вбачається, що зупинення провадження у справі має на меті полегшити доказову діяльність осіб, які беруть участь у справі, в силу так званих преюдиціальних фактів.
При цьому, слід зазначити, що відповідно до частин 4, 5, 6 статті 82 ЦПК України тільки ті обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 752/9802/17, провадження № 61-612св17.
Із заяви представниці ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі вбачається, що єдиною підставою для його зупинення є визнання у справі № 638/3055/23 розписки, за якою відповідачі отримали грошові кошти у позивача у борг за судовим рішенням недійсною, що в подальшому можна розцінювати ці обставини як преюдиційні.
Разом з тим матеріали даної цивільної справи та наявні в ній докази, зокрема, оригінал розписки від 28 вересня 2015 року (а. с. 98), дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, у тому числі, і розписки за наявності відповідного клопотання від учасників процесу.
Сам лише той факт, що у справі № 638/3055/23 ОСОБА_4 оскаржує розписку, яка є підставою для стягнення коштів за позовом у цій справі, не перешкоджає розгляду даної справи та не дає підстав вважати, що її розгляд об'єктивно неможливий до вирішення справи № 638/3055/23.
Висновок про те, що наявність спору про визнання договору недійсним не є безумовною підставою для зупинення провадження у справі про стягнення заборгованості, відповідає викладеному в ухвалі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 337/130/21, провадження № 61-20720ск21, постанові Верховного Суду від 29 грудня 2021 року у справі № 910/5610/21.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції на зазначене та вимоги закону уваги не звернув, не проаналізував предмети та підстави спорів у справах, та необґрунтовано задовольнив клопотання представниці відповідача, дійшовши помилкового висновку щодо зупинення провадження справі.
Крім того, таке процесуальне рішення не відповідає принципу ефективності судового процесу, спрямованому на недопущення затягування розгляду справи.
Оскільки порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.
Водночас, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо порушення її прав у зв'язку з розглядом справи за її відсутності та відсутності її представника без вирішення заяви її адвоката про розгляд справи у режимі відеоконференції, не можуть бути взяті до уваги, оскільки ОСОБА_2 була повідомлена про дату та час розгляду справи, а доказів того, що її представник з'явився до суду безпосередньо чи за допомогою власних технічних засобів і електронного кабінету, однак не був допущений до участі в розгляді справи, матеріали справи не містять.
Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, що може бути оскаржена окремо від рішення суду, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України.
Оскільки наразі вирішується процесуальне питання, а не розглядається справа по суті, та справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, питання щодо стягнення судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, апеляційним судом не вирішується.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2024 року - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді О. В. Маміна
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 08 квітня 2024 року.