03.04.24
22-ц/812/519/24
Єдиний унікальний номер судової справи: 487/3097/19
Провадження № 22-ц/812/519/24 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.
03 квітня 2024 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого - Крамаренко Т.В.,
суддів - Темнікової В.І., Тищук Н.О.,
із секретарем судового засідання - Ковальським Є.В.,
за участю: представника позивачки - адвоката Луконіної Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2024 року, постановлену під головуванням судді - Карташевої Т.А. в приміщенні того ж суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , що діє від свого імені та від імені і в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Служба у справах дітей Адміністрації Заводського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про стягнення боргу за договором позики,
У квітні 2019 року ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та від імені і в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
Позов мотивовано тим, що 02 листопада 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 був укладений договір позики у простій письмовій формі, відповідно до якого ОСОБА_6 передав у позику відповідачці грошові кошти в сумі 400 000 доларів США. На підтвердження укладення договору позики відповідачкою була власноруч складена розписка від ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер та після його смерті відкрилась спадщина. Позивачі та відповідачка є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 . Відповідачка - мати чоловіка відмовилася від права на спадщину на користь малолітніх дітей спадкодавця - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Посилаючись на те, що надані відповідачці в борг кошти є спільним сумісним майном подружжя, які в установлений строк не повернуті, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 6 412 800 грн на свою користь, 1 068 800 грн на користь доньки ОСОБА_7 та по 1 603 200 грн на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
У судовому засіданні представником позивачів ОСОБА_2 - адвокатом Луконіною Н.В. заявлено клопотання про призначення у справі повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи, на вирішення якої просить поставити наступне питання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 в розписці від «02 ноября 2016г.» самою ОСОБА_1 або іншою особою? Проведення експертизи доручити комісії експертів Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали клопотання про призначення повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Олещук Т.Л. проти задоволення клопотання заперечували.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2024 року клопотання представника позивачів - адвоката Луконіної Н.В. про призначення повторної комісійної судово - почеркознавчої експертизи задоволено частково.
По справі призначено комісійну судову-почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлено наступне питання:
Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 в розписці від «02 ноября 2016г.» самою ОСОБА_1 або іншою особою?
Проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (04119, м. Київ, вул. Джонса Гарета, 5) та попереджено про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.
Надано на дослідження експертам матеріали цивільної справи №487/3097/19, провадження №2/487/17/24 разом з оригіналами документів: расписка ОСОБА_1 от 02 ноября 2016 г. (т. 1, а.с. 181), договір позички річчю для користування від 01.02.2012р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (т. 1, а.с. 191), договір позички приміщення для користування №2 від 10 жовтня 2018р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 (т.1, а.с. 192), договір позички нежитлового приміщення для користування №3 від 01 жовтня 2018р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 (т.1, а.с. 193), договір позички приміщення для користування від 20 липня 2018р., укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_10 (т. 1, а.с. 194), акт прийому-передачі нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 від 01 жовтня 2018р. (т. 1, а.с. 195), договір №А/1716 від 01 січня 2009р. на постачання питної води та приймання стічних вод (т.1, а.с. 196-199), додаткова угода №А/1716/5970 від 01 січня 2012р. до договору №А/1716 від 01.01.2009р. (т.1, а.с. 200), додаткова угода №6 від 23 грудня 2013р. до договору №А/1716 від 01.01.2009р. (т.1, а.с. 201), розрахунок №4 вартості приймання 1 куб. м наднормативно забруднених стічних вод ПП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) (т.1, а.с. 202), додаткова угода №3 від 15 листопада 2010р. до договору на постачання та транспортування природного газу №П/2010-ПГ-Г (т.1, а.с. 203), акт ввода в эксплуатацию (выполненых работ) №325 от 25 ноября 2009г. (т.1, а.с. 204), договір позички нежитлового приміщення для користування від 01 січня 2016р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 (т.1, а.с. 205), акт прийому-передачі нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 від 01 січні 2016 року (т.1, а.с. 206), договір №п/2010-ПГ-Г-552 на постачання та транспортування природного газу від 1 серпня 2010р. (т.1. а.с. 207-211), вимога ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_8 про розірвання договору від 23.11.2018р. (т.1, а.с. 188); копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 (т.2, а.с. 169), додаткова угода від 27.03.2015 до договору про постачання електричної енергії №44/6006 від 31.08.2006 року (т.2, а.с.170), акт прийому-передачі офісних приміщень і холодильних камер в оренду від 31.12.2015 року (т.2, а.с. 171); опитувальник для фізичних осіб-підприємців від 19.02.2016, анкета актуалізації даних клієнта від 19.02.2016 (т. 2, а.с. 199-201), інструкція про порядок забезпечення захисту ключової інформації від 21.01.201_р. (т, 2, а.с. 216), сертифікат відкритого ключа ЕЦП клієнта у системі "iBank 2 UA" АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" від 21.01.2016 (т. 2, а.с. 217); заява про надання матеріалів справи для ознайомлення від 06.11.2019 (т. 1, а.с. 238), письмова відповідь на клопотання від 04.09.2019, складена 30.09.2019 (т. 1, а.с. 171), відзив на позовну заяву від 16.08.2019 (т. 1, а. с. 141), клопотання про витребування доказів та призначення судової експертизи від 16.08.2019 (т. 1, а.с. 132), заява від 17.03.2019 (т. 2, а.с.130), клопотання від 17.03.2019 (т. 2, а.с. 128), клопотання про об'єднання позовів від 16.03.2020 (т. 2, а.с. 127), заява від 08.08.2019 (т. 1, а.с. 127), розписка про повідомлення про виклик до суду від 09.08.2019 (т. 1, а.с.128); експериментальні зразки підпису ОСОБА_1 , виконані в судовому засіданні 24.10.2019 у кількості 15 аркушів, та виконані гелевими чорнилами в судовому засіданні 30.09.2020 року на 8 аркушах (т. 1, а.с. 212-226, т. 2, а.с. 240-247).
Витрати по проведенню судової експертизи покладено на позивачку ОСОБА_2 . Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність вимогам процесуального закону ухвали суду, просила її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні клопотання представника позивачів - адвоката Луконіної Н.В. про призначення по справі повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що по даній справі вже були проведені комплексна почеркознавча та технічна експертизи документу від 18 березня 2021 року, 26 квітня 2021 року Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України та додаткова судово-почеркознавча експертиза від 28 січня 2022 року, Кіровоградським НДЕКЦ МВС України висновки яких відповідають вимогам ст. 102 ЦПК України. Призначивши комісійну почеркознавчу експертизу, суд не вказав, які конкретно дослідження повинні бути проведені для усунення на його думку неповноти та неясності попередніх експертиз. При цьому безпідставно надано експертам додаткові матеріали - зразки підпису ОСОБА_1 на процесуальних документах, які відносяться до цієї справи для порівняльного дослідження, які не були надані експертам під час проведення попередніх експертиз, не мотивуючи необхідності їх дослідження, що є неприпустимим при проведенні повторної експертизи. Вказані документи не були надані для ідентифікації підпису на них у судовому засіданні. Також відповідачка не погоджується з проведенням експертизи в установі Міністерства внутрішніх Справ України, оскільки вдруге призначив експертизу в установі, яку обрала сторона позивачки, тим самим фактично надавши їй процесуальну перевагу.
До того ж, зазначає, що на даний час підготовче провадження у справі закрито, надання сторонами доказів закінчено, справа розглядається по суті, досліджені письмові докази, допитані свідки та експерт ОСОБА_13.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судове засідання відповідачка та її представник не з'явилися про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідачка надала заяву про розгляд справи у її відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Луконіної Н.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Ухвала суду відповідно до ч.1 ст. 258 ЦПК України є судовим рішенням.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку, що відомості, які позивачі прагнуть з'ясувати в результаті проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи, стосуються предмета доказування у справі та мають значення для правильного вирішення спору, оскільки встановлення цих обставин потребує спеціальних знань та з урахуванням наведених представником позивачів питань у справі слід призначити вказану експертизу, проведення якої доручити саме експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та в повній мірі відповідає вимогам закону з огляду на наступне.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, а правом визначати предмет та підставу позову наділений лише позивач (статті 13, 43, 49, 175 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та від імені і в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики від «02 ноября 2016г».
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положення цього конституційного принципу закріплені у статтях 12, 13 ЦПК України, якими встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2020 року у справі було призначено судову комплексу почеркознавчу та технічну експертизу документу - борговій розписці, проведення якої було доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
На вирішення експерта поставлені наступні питання: 1) Яким способом виконана розписка від 02 листопада 2016 року та підпис в ній, а саме: чи виготовлена розписка від імені ОСОБА_1 з підписом в ній шляхом монтажу за допомогою комп'ютерної або копіювально-монтажної техніки (розпечатана на принтері чи скопійована), тощо? Чи сканований (скопійований) підпис, чи накладений він на інше зображення підпису, або виготовлений чорнилами? Якщо підпис має ознаки накладення на інший, то яким способом це зроблено? 2) У якій послідовності виконувалися печатний текст розписки та підпис від імені ОСОБА_1 ? 3) Чи можливо виконання спочатку підпису від імені ОСОБА_1 , а потім нанесення на чистий аркуш паперу (шляхом друкування на принтері тощо) печатного тексту документу разом із датою розписки та прізвища, імені по батькові підписанта? 4) Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 в розписці від «02 ноября 2016г.» самою ОСОБА_1 або іншою особою? 5) Чи відповідає давність (дата час) нанесення тексту розписки та підпису даті складення розписки зазначеної в ній?
З наданого суду висновку експерта № 20-6594 судово-почеркознавчої експертизи від 26 квітня 2021 року вбачається, що експертом вирішувалось лише питання № 4 та надано відповідь про те, що оцінкою результатів проведеного дослідження встановлено, що ні збіжні ні розбіжні ознаки підпису не утворюють сукупності, достатньої для якого-небудь (позитивного чи негативного) висновку про виконання досліджуваного підпису від імені ОСОБА_1 нею самою. З вказаних причин вирішити питання, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1 у наданій на експертизу розписці про отримання грошових коштів від 02 листопада 2016 року самою ОСОБА_1 або іншою особою не виявилось можливим. Таким чином, експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання.
У зв'язку з цим за клопотанням представника позивачів - ОСОБА_12 ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 вересня 2021 року, в якій ухвалою того ж суду від 20 жовтня 2021 року виправлено описку, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року, призначено додаткову судово-почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлено наступне питання: Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 в розписці від «02 ноября 2016г» самою ОСОБА_1 або іншою особою. Проведення вказаної експертизи доручено експертам Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Згідно висновку експерта від 28 січня 2022 року підпис, розташований нижче тексту розписки від імені ОСОБА_1 , датованої 02.11.2016, з лівого боку від запису « ОСОБА_1 » - ймовірно виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 (т. 4 а.с. 23-35).
У вказаному висновку зазначено, що наведені розбіжні ознаки стійки, суттєві, але у своїй сукупності достатні лише для ймовірного висновку про те, що досліджуваний підпис виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Що ж стосується встановлених збіжних ознак, то вони малохарактерні , несуттєві і пояснюються виконанням даного підпису із наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 .
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_13 пояснила, що оцінивши комплекс позитивних та негативних ознак досліджуваного підпису вона прийшла до ймовірного висновку.
У судовому засіданні під час розгляду справи представник позивачів - адвокат Луконіна Н.В. заявила клопотання про призначення повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи на вирішення якої поставити питання - чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 в розписці від «02 ноября 2016г.» самою ОСОБА_1 або іншою особою? Проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України.
Своє клопотання обґрунтовувала тим, що експертний висновок від 28 січня 2022 року, складений експертом Кіровоградського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_13. є неповним та незрозумілим, а оскільки усунути неповноту або наявність висновку шляхом допиту експерта виявилося не можливим, є таким, що викликає сумніви щодо його правильності.
Крім цього посилалася на наявний у матеріалах справи висновок експертного дослідження № 28П від 20 березня 2019 року, яке проведено експертом Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, відповідно до якого підписи: між текстами «02 ноября 2016г.» та « ОСОБА_1 » в розписці від імені ОСОБА_1 від 02.11.2016, у графі «Позичкодавець» від імені ОСОБА_1 в договорі позички річчю для користування (нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 ) від 01.01.2014, у графі «Позичкодавець» від імені ОСОБА_1 в договорі позички річчю для користування (нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 ) від 01.01.2014, - виконані однією особою.
Вважала, що висновок експертного дослідження № 28П від 20 березня 2019 року, висновок експерта № 20-6594 від 26 квітня 2021 року, висновок експерта №СЕ-19/112-21/10958-ПЧ від 28 січня 2022 року як кожні окремо так і в своїй сукупності не містять відповідей на поставлені експертам запитанням щодо предмету спору. Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують або спростовують позицію позивача або відповідача, у зв'язку з чим є необхідність у призначенні повторної судово - почеркознавчої експертизи, виконання якої слід доручити комісії експертів за експертною спеціальністю «Дослідження почерки і підписів» Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у складі двох експертів.
Представник відповідачки - адвокат Олещук Т.Л. просила у задоволенні клопотання про призначення повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи відмовити.
Посилалася на те, що клопотання представника позивачки суперечить як вимогам закону, так і вимогам процесуального права, за якими збір доказів на стадії розгляду справи по суті не передбачено. Вказує на те, що мотивування в клопотанні побудовано на завідомо неправдивих відомостях, як то зміст пояснення експерта, зміст експертиз, зміст правової позиції представника відповідачки тощо, та по суті не містить жодного обґрунтованого доводу необхідності проведення ще одної експертизи. Незгода ж с висновками експертиз, сама по собою не є підставою для призначення чергової експертизи. Заперечувала крім того, проти обраної позивачкою експертної установи.
Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
За змістом частин другої, третьої статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Згідно з ч. 1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Аналіз зазначених норм права свідчить, про те що суд має право для з'ясування обставин, що мають значення у справі і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки чи ремесла, призначити експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Пленум Верховного Суду України у п.17 постанови від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» роз'яснив судам, що для з'ясування обставин, які мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.
Судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.
При вирішенні питання про призначення експертизи суди повинні керуватися статтями 143-150 ЦПК, Законом України від 25 лютого 1994 року № 4038-XII «Про судову експертизу», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 №1950/5), та враховувати роз'яснення, дані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року №15), з урахуванням особливостей правового регулювання захисту конкретних суб'єктивних прав.
Згідно п. 3.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мінюста України від 08.10.1998 року № 53/5, у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані, зокрема, обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; перелік об'єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Відповідно до статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам);
Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Комісійна експертиза проводиться не менш як двома експертами одного напрямку знань. Якщо за результатами проведених досліджень думки експертів збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх питань або з питань, які викликали розбіжності ( ст. 111 ЦПК України).
Згідно з п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» № 8 від 30 травня 1997 року, комісійна експертиза призначається у випадках, коли є потреба провести дослідження за участю декількох експертів - фахівців у одній галузі знань.
У матеріалах справи наявні два висновки судово-почеркознавчої експертизи, зроблені в різних установах: висновок № 20-6594 судово-почеркознавчої експертизи від 26 квітня 2021 року Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та висновок №СЕ-19/112-21/10958-ПЧ від 28 січня 2022 року Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України які відрізняються, щодо встановлення обставини, яка має вирішальне значення для вирішення спору, а саме, чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 в розписці від «02 ноября 2016г.» самою ОСОБА_1 або іншою особою? та з огляду на те, що експертам обох установ надавалась однакова кількість зразків підпису а також матеріали справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про необхідність проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи, з метою усунення таких розбіжностей.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що без проведення відповідної судової комісійної почеркознавчої експертизи не можливо буде правильно вирішити справу та вірно вважав необхідним призначити її у даній справі з урахуванням зазначених вище питань та надання на дослідження в якості умовно-вільних зразків підпису ОСОБА_1 процесуальні документи, підписані відповідачкою, складені у зв'язку з розглядом даної справи, а саме: заява про надання матеріалів справи для ознайомлення від 06.11.2019 (т. 1, а.с. 238), письмова відповідь на клопотання від 04.09.2019, складена 30.09.2019 (т. 1, а.с. 171), відзив на позовну заяву від 16.08.2019 (т. 1, а. с. 141), клопотання про витребування доказів та призначення судової експертизи від 16.08.2019 (т. 1, а.с. 132), заява від 17.03.2019 (т. 2, а.с.130), клопотання від 17.03.2019 (т. 2, а.с. 128), клопотання про об'єднання позовів від 16.03.2020 (т. 2, а.с. 127), заява від 08.08.2019 (т. 1, а.с. 127), розписка про повідомлення про виклик до суду від 09.08.2019 (т. 1, а.с.128).
Посилання в апеляційній скарзі на те, що вказані документи не були надані для ідентифікації підпису на них у судовому засіданні, не заслуговують на увагу, оскільки на підставі саме вказаних документів, підписаних та складених відповідачкою й вирішувалися процесуальні питання під час розгляду справи. Крім того, під час вирішення клопотання про призначення комісійної експертизи відповідачка не висловлювала заперечень стосовно її підпису на вказаних документах. Разом з тим, надати ОСОБА_1 для ідентифікації підпису на вказаних документах під час апеляційного розгляду не представилося можливим у зв'язку з неявкою відповідачки у судове засідання.
Що стосується доводів апеляційної скарги відносно експертної установи, якій доручено проведення експертизи, то вони також не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на право суду визначити експертну установу відповідно положення ч.3 ст. 103 ЦПК України та з урахуванням обставин даної справи.
Посилання на те, що експертизу призначено під час розгляду справи, а не у підготовчому засіданні не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали виходячи з встановлених обставин (допиту експерта) під час даної справи.
Інші доводи не можуть слугувати підставою для скасування ухвали суду, оскільки зводяться до доводів на заперечення щодо клопотання про призначення експертизи та яким судом було надано оцінку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2024 року про призначення експертизи - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Крамаренко
Судді: В.І. Темнікова
Н.О. Тищук
Повний текст постанови складено 08 квітня 2024 року.