03 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 756/11081/20
провадження № 14-25цс24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Ступак О. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
перевіривши наявність підстав для прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалуОболонського районного суду міста Києва від 23 січня 2023 року (суддя Жук М. В.)
та постановуКиївського апеляційного суду від 22 травня 2023 року (колегія суддів Лапчевська О. Ф., Березовенко Р. В., Мостова Г. І.)
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_3
про стягнення трьох процентів річних за договором позики,
1. У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних за договором позики.
2. Позов мотивувала тим, що 06 жовтня 2009 року сторони уклали договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 отримала у борг 35 000 дол. США, які зобов'язалася повернути до 01 квітня 2010 року. Оскільки свій обов'язок відповідачка не виконала, то рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року, яке набрало законної сили, стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 196 627,80 грн. Оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог позикодавця за договором позики, яке не виконане боржником, не припиняє договірних правовідносин між сторонами, ОСОБА_2 просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 06 вересня 2017 року до 05 вересня 2020 року в розмірі 2 214 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05 вересня 2020 року еквівалентно 61 307,43 грн.
3. Оболонський районний суд міста Києва заочним рішенням від 01 червня 2021 року позов задовольнив: стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 три відсотки річних за договором позики від 06 жовтня 2009 року за період з 06 вересня 2017 року до 05 вересня 2020 року в розмірі 2 214,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05 вересня 2020 року еквівалентно 61 307,43 грн; вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
4. Київський апеляційний суд ухвалою від 08 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 01 червня 2021 року повернув відповідачці та роз'яснив їй право на звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення відповідно до статті 285 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
5. У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просила скасувати заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 01 червня 2021 року, а також поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що копію цього судового рішення не отримувала, про його наявність дізналася лише 11 листопада 2022 року.
6. Оболонський районний суд міста Києва ухвалою від 23 січня 2023 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 01 червня 2021 року відмовив, заяву залишив без розгляду.
7. Суд першої інстанції мотивував свою ухвалу тим, що відповідачка пропустила строк для подання заяви про перегляд заочного рішення і не навела поважних причин для поновлення цього строку.
8. Київський апеляційний суд постановою від 22 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 23 січня 2023 року залишив без змін.
9. Апеляційний суд мотивував постанову тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність поважних обставин, які об'єктивно перешкоджали ОСОБА_1 звернутися до суду із заявою про перегляд заочного рішення у визначений процесуальним законом строк, а тому її клопотання про поновлення цього процесуального строку задоволенню не підлягає.
10. У червні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 23 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2023 рокуі направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
11. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що відповідачка не навела поважних причин для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення з огляду на дату отримання заочного рішення і факт звернення з апеляційною скаргою на це рішення, яка була їй повернута через недотримання процедури перегляду заочного рішення. Скарга містить доводи про те, що суди не врахували правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), згідно з яким місцевий суд не наділений повноваженням залишати заяву про перегляд заочного рішення без розгляду.
12. Ухвалою від 22 червня 2023 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 01 червня 2021 року та відкрив касаційне провадження на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 23 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2023 року.
13. Ухвалою від 28 лютого 2024 року Верховний Суд передав справу № 756/11081/20 для відступу від правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), згідно з яким суд не може залишати заяву про перегляд заочного рішення без розгляду.
14. Мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вказав, що за загальним правилом (стаття 126 ЦПК України) процесуальні документи, подані поза межами встановлених законом процесуальних строків на вчинення певних процесуальних дій, приймаються та розглядаються по суті за наявності підстав для поновлення строку; в іншому випадку така заява залишається без розгляду.
15. Зазначені правила застосовувалися й при розгляді заяв про перегляд заочного рішення, поданих поза межами визначених процесуальним законом строків (стаття 284 ЦПК України). Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зауважив, що ухвала про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду може бути оскаржена до апеляційного суду, який у такому випадку має право оцінити доводи відповідача щодо поважності причин пропуску процесуального строку. Практика застосування цієї норми процесуального права, на переконання Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, була сталою та однозначною під час дії як попередньої редакції ЦПК України, так і чинної редакції цього Кодексу і не викликала суттєвих труднощів у її застосуванні.
16. Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21) істотно змінила підхід до розгляду заяви про перегляд заочного рішення суду в разі її подання з пропуском установленого процесуального строку. Логіка застосованого Великою Палатою Верховного Судупідходу полягала, зокрема, у тому, що під час розгляду апеляційної скарги на заочне рішення апеляційний суд може надати оцінку поважності причин для пропуску відповідачем строку на подання заяви про перегляд цього рішення, у той час як суд першої інстанції не наділений повноваженнями залишати заяву про перегляд заочного рішення без розгляду.
17. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду не погодився з таким висновком Великої Палати Верховного Суду та зазначив, що у разі постановлення ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення об'єктом оскарження в суді апеляційної інстанції є не ухвала про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, а безпосередньо заочне рішення, перегляд якого буде здійснюватися саме за апеляційною скаргою відповідача.
18. Суд в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду акцентував на тому, що при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження апеляційний суд не вирішує поважність / неповажність причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, а лише перевіряє дотримання заявником строку на апеляційне оскарження заочного рішення, який починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).Водночас очевидним є той факт, що відповідач у своїй апеляційний скарзі на заочне рішення не буде порушувати питання про пропуск ним строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, адже ці доводи будуть не на його користь.
19. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зауважив, що процесуальним законом чітко визначені повноваження апеляційного суду щодо скасування, зміни та ухвалення нового рішення по суті спору, підставою для чого не може бути сам по собі пропуск строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Із цих підстав не може бути залишено без змін заочне рішення суду, оскільки апеляційний суд зобов'язаний перевірити додержання норм матеріального і процесуального права відповідно до статті 375 ЦПК України. Так само суд апеляційної інстанції не може вийти і за межі доводів апеляційної скарги, погіршивши при цьому становище заявника (відповідача, який подав апеляційну скаргу та доводів про пропуск ним строку на подання заяви про перегляд заочного рішення не навів).
20. Тобто апеляційний суд за апеляційною скаргою відповідача не може погіршити його становище, досягнуте при розгляді заяви про перегляд заочного рішення, та, відповідно, скасувати ухвалу із залишенням заяви про перегляд заочного рішення без розгляду або з цих підстав залишити заочне рішення без змін, не надавши йому оцінки по суті заявлених вимог.
21. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду при передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначив, що встановлені законом процесуальні строки при перегляді заочного рішення та наслідки їх недотримання мають важливе значення для забезпечення принципу юридичної визначеності (res judicata). Натомість за висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21) строки на подання заяви про перегляд заочного рішення по суті нівельовані.
22. Пропуск процесуального строку може бути значним та очевидним (наприклад, за наявності беззаперечних доказів про отримання відповідачем копії заочного рішення), проте у випадку застосування запропонованого Великою Палатою Верховного Суду підходу відповідач отримує безумовне право на апеляційне оскарження заочного рішення навіть у разі, коли йому було достовірно відомо про таке рішення вже значний час, який може вимірюватися як роками, так і десятиріччями, що не повною мірою узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в контексті застосування принципу правової визначеності як складової основного принципу цивільного судочинства - верховенства права.
23. В ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зауважив, що не може переглянути оскаржувані судові рішення та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення суду без відступу від правового висновку, викладеного у наведеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду, наполягаючи на тому, що якщо процесуальну дію вчинено після спливу встановленого для неї процесуального строку і клопотання про його поновлення не заявлене або якщо в задоволенні такого клопотання відмовлено, то процесуальних підстав для подальшого провадження за відповідною заявою немає.
24. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду прийняв до уваги, що неодноразове попереднє передання цього ж питання на вирішення Великої Палати Верховного Суду різними колегіями різних палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду свідчить про наявність та актуальність правової проблеми, зокрема у застосуванні норм процесуального права у такій категорії справ, тоді як тривалий час правові норми, які регулюють спірні правовідносини, застосовувалися (і застосовуються, з огляду на оскаржувані у цій справі судові рішення) по-іншому. Суди різних інстанцій та різних регіонів держави продовжують застосовувати вимоги закону щодо наслідків пропуску процесуального строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення.
25. Тому Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вказав на наявність підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21).
26. Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, викладені в ухвалі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 лютого 2024 року, такими, що містять підстави для прийняття справи до провадження Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України, оскільки існує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень статей 126, 127 цього Кодексу при розгляді заяв про перегляд заочного рішення, поданих з пропуском установленого статтею 284 ЦПК України строку.
27. Велика Палата Верховного Суду у своїй практиці сформувала підхід, за якого саме по собі періодичне передання їй на розгляд справ для вирішення однієї і тієї ж проблеми за відсутності обґрунтованих підстав та лише з мотивів незгоди з раніше сформульованими Великою Палатою Верховного Суду висновками не сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності (див., зокрема, ухвалу від 19 жовтня 2023 року у справі № 465/5184/14-ц).
28. Водночас аналіз відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, свідчить, що навіть після формулювання Великою Палатою Верховного Суду висновку щодо застосування норм процесуального права у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21) застосування судами першої та апеляційної інстанцій статей 126, 127 ЦПК України у поєднанні зі статтею 284 цього Кодексу продовжує бути неоднаковим та непослідовним: в одному випадку суди залишають без задоволення заяви про перегляд заочного рішення, подані з пропуском установленого процесуальним законом строку на їх подання, а в іншому випадку такі заяви залишаються судами без розгляду.
29. Тому наявні підстави для формулювання остаточного висновку Великої Палати Верховного Суду щодо порядку розгляду судами заяв про перегляд заочного рішення, поданих після спливу встановленого процесуальним законом строку на їх подання, з метою усунення подальших розбіжностей у застосуванні судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
30. Констатуючи наявність підстав для прийняття справи до розгляду, Велика Палата Верховного Суду врахувала, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
31. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
32. У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
33. Виходячи з наведеного цю справу, яка приймається до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження).
34. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
35. Керуючись частиною першою статті 402, частиною третьою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
Прийняти до розгляду справу № 756/11081/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних за договором позики.
Призначити справу № 756/11081/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 12 червня 2024 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачка О. В. Ступак
Судді: О. О. Банасько С. І. Кравченко
О. Л. Булейко О. В. Кривенда
Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв
І. А. Воробйова К. М. Пільков
М. І. Гриців С. О. Погрібний
Ж. М. Єленіна І. В. Ткач
І. В. Желєзний О. С. Ткачук
Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич
В. В. Король Є. А. Усенко
Н. В. Шевцова