08.04.24
22-ц/812/460/24
Справа №488/1535/21 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.
Провадження №22-ц/812/460/24
Постанова
Іменем України
08 квітня 2024 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого Кушнірової Т.Б.,
суддів: Лівінського І.В., Яворської Ж.М.,
із секретарем Голощаповою А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва постановлене 18 січня 2024 року, під головуванням судді Селіщевої Л.І., в приміщенні суду першої інстанції, по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 22 липня 2011 року між Банком і ОСОБА_1 укладений договір про надання банківських послуг, шляхом підписання анкети-заяви №б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку, згідно якої відповідачка отримала кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У порушення вимог закону та умов договору ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 13 квітня 2021 року утворилась заборгованість в розмірі 16156 грн 77 коп., із яких: 12984 грн 99 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 3171 грн 78 коп. заборгованість за простроченими відсотками.
Посилаючись на наведене, Банк просив стягнути з відповідачки вищевказаний борг та судові витрати.
18 січня 2024 року рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва частково задоволені позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк».
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 22 липня 2011 року, станом на 13 квітня 2021 року, у розмірі - 12 984,99 грн (тіло кредиту).
В задоволені іншої частини позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції зазначив, що між Банком та відповідачкою було укладено договір про надання банківських послуг, відповідно до якого відповідачці видано кредитну картку з кредитним лімітом.
Банк виконав умови цього договору та надав відповідачці у користування кредитні кошти, а відповідачка отримала у користування ці кошти, однак не виконала своїх зобов'язань щодо їх повернення, внаслідок чого утворилася заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 12 984 грн 99 коп.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення вказаної суми з відповідачки на користь АТ КБ «ПриватБанк».
Що стосується стягнення з відповідачки заборгованості за простроченими відсотками, то суд звернув увагу на те, що анкета - заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» від 22 липня 2011 року, підписана відповідачкою, не містить інформації щодо погодженого розміру відсотків, які застосовуються у разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.
Пам'ятка клієнта, Умови та Правила надання банківських послуг, які передбачали сплату процентів не містять підпису відповідачки, а отже, позивачем не доведено, що відповідачка, підписуючи анкету-заяву, погодилася на приєднання до цих Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, ознайомившись з ними.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідачка розуміла саме ці умови та погодилася з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, саме у зазначених документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тому у цій справі не можна вважати Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Умови та Правила надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», розміщені на сайті: www.privatbank.ua, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 3 171 грн 78 коп. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення районного суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, представник ОСОБА_1 посилався на те, що оскільки суд дійшов висновку, що між сторонами при укладанні кредитного договору не були досягнуті усі істотні умови договору, відсоткова ставка не була визначена і відсутні підстави для стягнення відсотків, то суд не мав підстав стягувати й тіло кредиту. Виходячи з розрахунку, наданого Банком, заборгованість за тілом кредиту відсутня, а навпаки має місце переплата у розмірі 23 147 грн 32 коп., враховуючи, що кредит отримано на загальну суму 174 174 грн 98 коп, а на його погашення сплачено 197 322 грн 30 коп.
Судом також не взято до уваги, що 28 січня 2019 року, під час перебування у громадському транспорті, невідомими особами у неї було викрадено гаманець, в якому знаходились банківські картки, у тому числі картка АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 . Інформації про пін-код від цієї картки в гаманці не було. Одразу вона зателефонувала на гарячу лінію Банку із проханням блокування викраденої картки, де дізналася про проведення операції невідомими зі зняття готівки на загальну суму 7 000 грн. Також оператор їй повідомив, що під час здійснення платіжної операції, у банкоматі було введено неправильний пін-код. Вважає, що викрадення у неї платіжної карти є тим випадком, який дає підстави для звільнення її від відповідальності за повернення коштів, тому Банком безпідставно було заявлено позов на вказану суму та нараховані на неї проценти.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч. 13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Рішення суду в частині відмови у стягненні відсотків сторонами не оскаржується, тому відповідно до приписів ч.1ст.367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 22 липня 2011 року ОСОБА_1 підписала анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», у якій зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами є договором про надання банківських послуг, укладеним між нею та АТ КБ «ПриватБанк». Відповідачка ознайомилася та погодилася із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банка, які були надані їй у письмовій формі. Відповідачка зобов'язалася виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті ПриватБанку, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку (а.с.17).
До позовної заяви позивачем додано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», підписані відповідачкою та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 18).
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, станом на 13 квітня 2021 року, становить 16 156 грн, яка складається з наступного: 12 984 грн 99 коп. заборгованість за тілом кредиту, 3171 грн 78 коп. заборгованість за простроченими відсотками.
При цьому із доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що за період з 01 вересня 2014 року по 13 квітня 2021 року відсоткова ставка Банком змінювалась неодноразово, а саме з: 01 вересня 2014 року відсоткова ставка становила 34,80%, 01 квітня 2015 року - 43,20%, з 01 червня 2015 року - 30%, з 31 жовтня 2015 року - 34,80%, з 01 січня 2016 року - 43,20%, з 01 серпня 2020 року - 42%.
На підставі цієї анкети-заяви АТ КБ «ПриватБанк» видав такі картки: № НОМЕР_3 від 22 липня 2011 року кінцевий строк дії якої 04/15, № НОМЕР_5 від 04 червня 2015 року кінцевий строк дії якої 03/18, № НОМЕР_4 від 29 січня 2019 року кінцевий строк дії якої 09/22.
Кредитний ліміт неодноразово змінювався.
Задовольняючи позовні вимоги частково та відмовляючи у задоволені вимог щодо стягнення заборгованості по процентам, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності, оскільки матеріали справи не містять Витягу з Тарифів та Витяг з Умов, які діяли на час підписання відповідачкою заяви позичальника, суду не надано письмового договору, підписаного відповідачкою, про те, що вона приймає умови щодо нарахування відсотків.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів у повній мірі погодитись не можна.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з ч.1 та 2ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ч.1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.ст.1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост.1048 цього Кодексу.
Статтями 525,612,625 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк», позивач обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту посилався на те, що такі умови договору були узгоджені між сторонами, оскільки ОСОБА_1 підписала анкету-заяву, та погодилася на встановлені Тарифи банку, які передбачали оплату процентів на користь позивача.
Одночасно з Анкетою-заявою відповідачкою було підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду 2, в якій зазначено: базова відсоткова ставка за користування кредитом 2,5% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом; розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн та не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним; порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості; розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж 30 днів; розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів тощо (а.с.18).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції зосередив свою увагу на анкеті-заяві відповідачки, де дійсно не обумовлювалась процентна ставка, але не зважив на наявну у справі Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка була підписана позичальником 22 липня 2011 року в якій сторонами договору було узгоджено умови кредитування, що у розумінні статті 628 ЦК України є обов'язковим до виконання ОСОБА_1 .
Таким чином, підписавши 22 липня 2011 року анкету-заяву та Довідку про ознайомлення із умовами кредитування, відповідачка погодилась у письмовому вигляді з умовами кредитування.
Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у справі №70/6058/17 від 04 грудня 2019 року та №382/327/19 від 12 лютого 2020 року.
Отже, наявними у справі матеріалами підтверджено, що укладений між сторонами кредитний договір складається з ряду позицій, що у сукупності визначають кредитний ліміт і обсяг плати за користування ним.
За наведених обставин, суд помилково вважав, що між сторонами при укладанні кредитного договору не були досягнуті усі його істотні умови, а відтак Банк безпідставно нарахував відсотки за користування кредитом.
Водночас, докази дотримання банком процедури (погодження сторонами) збільшення процентної ставки, які вказані в розрахунку позивача при подачі позову, в матеріалах справи відсутні.
Тому, на думку колегії суддів, нарахування Банком відсотків за користування кредитом у завищеному розмірі, є безпідставним.
Перевіривши правильність розрахунку наданого банком до позовної заяви відповідно до процентної ставки у розмірі 30% річних, колегіює суддів апеляційного суду встановлено наступне.
Як видно з наданої Банком виписки за договором б/н станом на 13 квітня 2021 року, у ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором була відсутня, а сума власних коштів становила 1729 грн 11 коп.
Починаючи з 31 грудня 2018 року по 13 квітня 2021 року ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та здійснювала погашення заборгованості.
Таким чином, неповернута сума кредитних коштів за тілом кредиту, виходячи з відсоткової ставки 30 % ,станом на 13 квітня 2021 року, склала 9 714 грн 80 коп., яка має бути стягнута з відповідачки.
За такого апеляційний суд частково приймає доводи апеляційної скарги щодо помилкового розрахунку судом першої інстанції залишку непогашеної заборгованості за тілом кредиту.
На зазначене суд першої інстанції належної уваги не звернув, неповно з'ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, внаслідок чого помилково визначився із розміром заборгованості відповідачки.
За такого, оскаржуване судове рішення на підставі положень пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України необхідно змінити.
Доводи апеляційної скарги про відсутність обов'язку відповідачки сплачувати 7000 грн в рахунок погашення тіла кредиту з огляду на викрадення у неї банківської картки та зняття з банкомату невідомими особами вказаної грошової суми, не можуть бути прийняті до уваги.
Відповідно до вимог пунктів 1, 2, 6 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705), згідно з якими користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Користувач зобов'язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН-код та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 28 січня 2019 року в банкоматі відділення Банку в м. Миколаєві із застосуванням картки відбулося зняття коштів з рахунку на суму 6000 грн та 1000 грн.
З витягу з ЄДРДР № 12019150050000210 видно, що 29 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Інгульського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області із заявою, в якій зазначила, що 28 січня 2019 року при невідомих обставинах з банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» зникли грошові кошти у сумі 7 000 грн.
За вказаним фактом відомості внесені до ЄДРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.
Постановою ст. слідчого СВ Інгульського ВП ГУНП в Миколаївській області від 30 січня 2020 року кримінальне провадження закрито, у зв'язку з закінченням строку досудового розслідування.
Як видно з листа Банку від 04 травня 2023 року, під час проведення операції зі зняття готівкових коштів в банкоматі відділення Банку (м. Миколаїв просп. Богоявленський 55 Е ), 28 січня 2019 року о 18.35 год та 18.37 год було правильно введено пін-код картки. Лише о 18.38 год 28 січня 2019 року картка була заблокована.
Наведені обставини свідчать про те, що внаслідок необачної поведінки ОСОБА_1 відбулась крадіжка банківської карти, і як наслідок, виникла заборгованість у розмірі 7 000 грн.
Дізнавшись про викрадення картки відповідачка, з метою запобігти незаконному використанню грошових коштів, вчасно не вжила необхідних заходів, передбачених Умовами та Правилами у випадку крадіжки картки, вчасно не проінформувала банк про крадіжку та блокування картки, внаслідок чого її бездіяльність призвела до незаконного використання інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою.
Тому, до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність має нести користувач, тобто ОСОБА_1 .
Відповідно до частин 1, 13статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на викладене, виходячи із принципу пропорційності розподілу судового збору до задоволених вимог 60,13 % підлягає зміні судове рішення в частині розміру стягнутого судового збору. Зокрема з відповідачки на користь Банку підлягає стягненню за подання позовної заяви 1364 грн 95 коп судового збору та за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог скарги 39,87%, із Банку на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 687 грн 36 коп судового збору.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2024 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги 50), заборгованість за кредитним договором № б/н від 22 липня 2011 року, станом на 13 квітня 2021 року, у розмірі 9 714 грн 80 коп та 1364 грн 95 коп судового збору за подачу позовної заяви.
Стягнути з Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) 687 грн 36 коп судового збору за подачу апеляційної скарги.
В іншій частині вказане судове рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий
Судді:
Повний текст судового рішення виготовлено 08.04.2024 р.