Дата документу 03.04.2024 Справа № 335/10719/21
Єдиний унікальний №335/10719/21 Головуючий у 1-й інстанції: Геєць Ю.В.
Провадження №22-ц/807/722/24 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
03 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Маловічко С.В., Остащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маковецька Олена Анатоліїна про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, -
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маковецька Олена Анатоліїна про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.
В обґрунтування позову зазначила, що 24 січня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір про іпотечний кредит № ZPD0GI0000002978, за умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у розмірі 100 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15% на рік та з кінцевим терміном повернення до 24 січня 2028 року.
Із метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 24 січня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) було укладено договір про іпотечний кредит № ZРD0GI0000002978, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Коваленко В.В., зареєстровано в реєстрі за №35. Предметом договору іпотеки стала однокімнатна квартира загальною площею 27,84 кв.м, житловою площею 27,84 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2010 року у справі №2-403, було задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернуто стягнення на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки в рахунок погашення зобов'язань за кредитним договором № ZPD0GI0000002978 від 24.01.2008 року з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь - яким способом з іншою особою-покупцем, яке набрало законної сили 15 березня 2010 року.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2016 року у справі №331/10443/13-3, було задоволено позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ZPD0GI0000002978 від 24 січня 2008 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за зазначеним кредитним договором у розмірі 194 904, 66 грн, а також судовий збір у розмірі 1949,05 грн, яке набрало законної сили 30 травня 2016 року.
ОСОБА_2 , вказане рішення було виконане та отримано довідку в АТ КБ «ПриватБанк» про те що, заборгованість по кредитному договору за № ZPD0GI0000002978 від 24 січня 2008 року відсутня. Дата закриття кредиту 04 серпня 2021 року. Також повідомлено позивачу, що заборгованість виплачена та вона може розпоряджатись квартирою на власний розсуд.
При оформленні документів, після формування інформаційної довідки стало відомо, що на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Маковецької О.А., Херсонський міський нотаріальний округ, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32014051 від 24.10.2016, внесено до Державного реєстру речових права на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на квартиру: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1063539923101 за ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570).
До теперішнього часу позивачу не було відомо про реалізацію спірної квартири, та на адресу позивача не надходили листи чи будь які інші повідомлення про здійснення виконавчого напису чи будь - яких інших дій щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з цим, у вказаній квартирі на сьогоднішній день проживають діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . А також, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 було отримано посвідчення матері багатодітних сімей.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Маковецької О.А., Херсонський міський нотаріальний округ про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32014051 від 24.10.2016, яким внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на квартиру, АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1063539923101 за ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570). Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію прав власності 32014051 від 24.10.2016, про реєстрацію за ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1063539923101 та поновити запис про право власності за квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ). Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» сплачений позивачем судовий збір.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 32014051 від 24.10.2016, прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Маковецькою Оленою Анатоліївною Херсонського міського нотаріального округу щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1063539923101 за ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570).
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію прав власності 32014051 від 24.10.2016, про реєстрацію за ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 106353992310 та поновити запис про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).
Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1362 грн, витрати пов'язані із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 4000 грн, а всього стягнуто 5362 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2024 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Судові витрати покласти на позивача.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 було виконане рішення суду щодо стягнення заборгованості за кредитним договором за № ZPD0GI0000002978 від 24 січня 2008 рокута отримано відповідну довідку в АТ КБ «ПриватБанку» про закриття кредиту, а саме 04 серпня 2021 року. Зазначає, що заборгованість є непогашена, що підтверджується випискою про рух коштів, яка судом не взята до уваги. Позивач замовчувала факт наявності довіреності, яку вона особисто надала банку щодо уповноваження виконання дій про державну реєстрацію права власності на квартиру, яка є предметом іпотеки, тому їй наразі відомо з 2012 року про намір банку продати вищезазначену квартиру, проте суд першої інстанції не взяв довіреність до уваги. Окрім того, банком неодноразово було зазначено, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з вказаним позовом, оскільки позивач з 2012 року була обізнана щодо наявних рішень суду як про звернення стягнення на предмет іпотеки так і про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24 січня 2008 року, та була чітко обізнана щодо надання з її боку відповідних повноважень банку, а з даним позовом позивач звернулася лише в жовтні 2021 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 , адвокат Богач А.О. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
АТ КБ «ПриватБанк», будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до вимог процесуального закону, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою апеляційного суду про доставку в електронний кабінет АТ КБ «ПриватБанк» судової повістки - повідомлення про судове засідання у зазначеній справі (т. 2 а.с. 184) до апеляційного суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
При цьому, колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Оскільки АТ КБ «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маковецька Олена Анатоліїна були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справу АТ КБ «ПриватБанк» реалізувало своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності АТ КБ «ПриватБанк», третьої особи.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що суду не надано належних, допустимих і достатніх доказів того, що ПАТ Комерційний Банк «ПриватБанк» направив позивачу письмову вимогу про усунення порушень, яка ним отримана та з моменту її отримання минув 30-денний строк, а отже, дотримано вимоги статті 35 Закону України "Про іпотеку" при зверненні стягнення на предмет іпотеки. Крім того, відповідне повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, як підстава виникнення права власності, в оскаржуваній реєстрації не зазначене. Отже, суд дійшов висновку, що рішення про державну реєстрацію права власності на спірне нежитлове приміщення за ПАТ Комерційний Банк « ПриватБанк» державним реєстратором прийнято з порушенням вимог законодавства. Заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності суд не задовольнив, оскільки банк не надав належних доказів, які б свідчили про те, що позивач в 2016 році була обізнана про реєстрацію спірної квартири за банком на підставі іпотечного застереження в іпотечному договорі, а наявність судових рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за кредитним договором свідчать лише про можливу обізнаність позивача з певними судовими рішеннями. Посилання представника відповідача на наявність довіреності, яку позивач особисто надала АТ КБ ПриватБанк щодо уповноваження виконання дій «про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ПАТ КБ «ПриватБанк» не підтверджені належними доказами, адже така довіреність не долучалась представником відповідача до матеріалів справи.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитись, виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Спірні правовідносини стосуються необхідності захисту права власності позивача на квартиру, яка є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки, укладеному ним з ПАТ КБ « ПриватБанк» , та яка вибула з власності позивача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб згідно зі статтями 36, 38 Закону України "Про іпотеку".
Судом встановлено, що 24 січня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит № ZPD0GI0000002978, за яким кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у сумі 100 000 грн, сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 15% на рік, строк погашення не пізніше 24 січня 2028 року (т.1 а.с. 15-22).
Із метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 24 січня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № ZPD0GI0000002978, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Коваленко В.В., зареєстровано в реєстрі за №35. Предметом договору іпотеки стала однокімнатна квартира загальною площею 27, 84 кв. м, житловою площею 27, 84 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (т.1 а.с. 23-30).
За п. 4.1. Договору іпотеки Іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок Предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань, вони не будуть виконані (виконанні не належним чином) та у випадку, якщо інформація або документи, надані Іпотекодавцем про укладені цього Договору, виявляться недостовірними та/або недійсними, а також у випадках передбачених п. 5.2.4. Договору про іпотечний кредит.
Відповідно до п. 4.2. Договору іпотеки звернення стягнення здійснюється на підставі цього договору, виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду.
Пункт 4.3 Договору іпотеки містить застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на Предмет іпотеки, на підставі цього договору, шляхом прийняття предмета Іпотеки у власність, в порядку визначеному ст. 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.
Відповідно до п. 2.2.4 Договору у разі порушення зобов'язання Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю у встановленому чинним законодавством порядку письмову вимогу про усунення порушень.
Відповідно до п. 8.3 будь-які повідомлення, які направляються позичальнику в рамках цього договору, повинні бути здійснені в письмовій формі та будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу позичальника, окрім випадків, що передбачені окремими положеннями цього договору.
Одночасно з посвідченням Договору іпотеки № ZPD0GI0000002978 від 04 січня 2008 Кравченко І.С., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, накладено заборону відчуження зазначеного в договорі майна до припинення договору іпотеки, що за реєстровано в реєстрі за № 6 (Т.1 а.с.30).
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2010 року у справі №2-403/2010 позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Звернуто стягнення на квартиру загальною площею 27,84 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № ZPD0GI0000002978 від 24 січня 2008 року), ПАТ КБ «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570), в рахунок погашення зобов'язань за кредитним договором №ZPD0GI0000002978 від 24 січня 2008 року, укладеним між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь - яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також надати ПАТ КБ «ПриватБанк» всі повноваження, необхідні для здійснення продажу. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати пов'язані з оплатою судового збору в розмірі 1 020,77 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250 грн, а всього 1 270, 77 грн. Дане рішення набрало законної сили 15 березня 2010 року (т. 1 а.с. 31-32).
Відповідно до рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2016 року у справі №331/10443/13-ц позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором від 24 січня 2008 року за номером ZPD0GI0000002978, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 194 904,66 грн, яка складається: 99 207,31 грн - заборгованість за кредитом; 70 381,70 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 7 597,04 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до договору: 17 718,61 грн - штраф (процентна складова), а також судовий збір в розмірі 1 949,05 грн. Дане рішення суду набрало законної сили 30 травня 2016 року (т. 1 а.с. 33-34).
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна номер інформаційної довідки 278688480 від 07.10.2021 року вбачається, що на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Маковецької О.А., Херсонський міський нотаріальний округ про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32014051 від 24.10.2016, внесено до Державного реєстру речових права на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на квартиру, АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1063539923101 за ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) (т. 1 а.с. 10-11).
З копій матеріалів реєстраційної справи № 1063539923101, наданої Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради, вбачається, що 16.10.2016 року уповноважений представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до приватного нотаріуса Маковецької О.А., Херсонський міський нотаріальний округ, з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ( т. 1 а.с. 121-223).
24 жовтня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Маковецькою О.А., Херсонський міський нотаріальний округ, за результатами розгляду вказаної заяви та документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, винесено рішення провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на квартира, за адресою: АДРЕСА_1 , за суб'єктом: ПАТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 09 серпня 2021 року № SCHNN054G300 вбачається, що заборгованості за кредитним договором за номером № ZPD0GI0000002978 від 24 січня 2008 року немає. Дата закриття кредиту 04 серпня 2021 року (т. 1 а.с. 35).
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Отже, за загальним правилом право розпоряджатися майном належить власнику, а особа, яка не є власником, таким правом не наділена.
Особа, яка не є власником майна, вправі розпоряджатися цим майном лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).
Отже, за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов'язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку".
Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" пов'язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов'язання.
Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв'язку чи кур'єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) звертала увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.
Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов'язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов'язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.
У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов'язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов'язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.
За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов'язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.
При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.
В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі залишати предмет іпотеки за собою.
Верховний Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 756/15123/18 (провадження № 61-976св22) вказав, що договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати застосування в своїх відносинах юридично-значимих повідомлень (зокрема, порядок надсилання, визначати, коли повідомлення вважатиметься отриманим); належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов'язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодавця про необхідність усунення порушень основного зобов'язання, яка може бути спростована іпотекодавцем у загальному порядку.
Тлумачення змісту пунктів 2.2.4-8.3 іпотечного договору 24 січня 2008 року дає підстави для висновку, що сторони: іпотекодавець ОСОБА_1 та іпотекодержатель АТ КБ «ПриватБанк» у договорі визначили порядок надсилання повідомлень за цим договором, зокрема вимоги, передбаченої частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку", та встановили, що таку вимогу слід вважати зробленою належним чином у випадку, якщо вона здійснена у письмовій формі та надіслана рекомендованим листом. Датою отримання такої письмової вимоги буде вважатися дата її особистого вручення.
За п. 4.1. Договору іпотеки Іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок Предмет іпотеки випадку, якщо у момент настання строку виконання Зобов'язань, вони не будуть виконані (виконані не належним чином) та у випадку, якщо інформація або документи, надані Іпотекодавцем про укладені цього Договору, виявляться недостовірними та/або недійсними, а також у випадках передбачених п. 5.2.4. Договору про іпотечний кредит.
Відповідно до п. 4.2. Договору іпотеки звернення стягнення здійснюється на підставі цього договору, виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду.
Пункт 4.3 Договору іпотеки містить застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на Предмет іпотеки, на підставі цього договору, шляхом прийняття предмета Іпотеки у власність, в порядку визначеному ст. 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.
15 серпня 2016 року АТ КБ «ПриватБанк» рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення направляло ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень основного зобов'язання та про сплату боргу за кредитним договором від 24 січня 2008 року № ZPD0GI0000002978, який станом на 15 серпня 2016 року складає 86 846,27 грн. При цьому іпотекодержатель у порядку статей 35, 36 Закону України "Про іпотеку" попереджає, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку АТ КБ «ПриватБанк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" (т.1 а.с.190).
Сторони договору іпотеки погодили (пункт 4.2, 4.3 договору іпотеки), що право власності переходить до іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення, про яке йдеться у пункті 8.3 цього договору.
Суд, встановивши, що вказане поштове відправлення не вручено ОСОБА_1 , так вимогу надіслану Іпотекодавцю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , яку отримав боржник « ОСОБА_2 » (т. 1 а.с. 192).
Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк» (іпотекодержатель), який направив вимогу, передбачену частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку", однак не дотримався вимог, погоджених у пункті 8.3 іпотечного договору від 24 січня 2008 року щодо моменту, коли повідомлення вважатиметься отриманим, неправомірно звернув стягнення на предмет іпотеки.
Встановлено, що матеріали електронної копії реєстраційної справи щодо реєстрації права власності на спіну квартиру за № 106359923101, наданої Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради, не містять зміст вілправлення та підтвердження його вручення ОСОБА_1 , ціним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг зв'язку, затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 05 березня 2009 року № 270.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують факт належного надсилання та вручення іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов'язання, що у свою чергу унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.
Отже, іпотекодержателем при зверненні до державного реєстратора для реєстрації прав та їх обтяжень на спірну квартиру на підставі іпотечного договору, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, не було подано доказів направлення копії письмової вимоги іпотекодавцю, який є відмінним від боржника, про усунення порушень, а також не подано документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем, який є відмінним від боржника, письмової вимоги іпотекодержателя, що свідчить про наявність безумовних підстав для визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну квартиру за ПАТ КБ "ПриватБанк".
Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження виконання іпотекодержателем обов'язку, передбаченого частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку" та Порядком № 1127, щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ПАТ КБ «ПриватБанк» проведена з порушенням зазначених положень законодавства, що є підставою для задоволення позову про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію прав власності 32014051 від 24.10.2016, про реєстрацію за ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 106353992310 та поновлення запису про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), з огляду на наступне.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (частина четверта статті 37 Закону України "Про іпотеку").
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) вказано, що якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.
Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц; пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов'язані зобов'язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу.
Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.
Зважаючи на обставини цієї справи, які існували на момент звернення позивача з позовом та прийняття рішення судом першої інстанції, для захисту порушеного права власності позивача необхідно відновити становище, яке існувало до порушення. Вказане відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за АТ КБ «ПриватБанк», заявлені ним позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 24.10.2016 опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.
Отже, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судом як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.
Отже, судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою.
У справі, яка переглядається, позивач, окрім іншого, заявив вимогу про скасування запису про державну реєстрацію права власності на квартиру за АТ КБ «ПриватБанк» та вимогу про поновлення запису про право власності на квартиру за ОСОБА_1 .
Отже позивач пред'явив у цій справі вимоги, які не відповідають правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та просив захистити право неефективним способом.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.
Оскільки порушення своїх прав власності на вказану вище квартиру позивач пов'язувала саме із державною реєстрацією права власності на спірне нерухоме майно за іпотекодержателем, колегія суддів вважає, що після набрання законної сили судовим рішенням про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав державний реєстратор повинен відновити становище позивача, що існувало до порушення, зокрема, поновити за ним право власності на спірне нерухоме майно.
Задоволення вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності призведе до відновлення порушених прав позивача, і не потребує для застосування додаткових способів захисту, таких як скасування в Державному реєстрі запису про реєстрацію права власності за АТ КБ «ПриватБанк» та поновлення запису про право власності на квартиру за ОСОБА_1 ..
Як наслідок позовна вимога про скасування в Державному реєстрі прав власності запису про реєстрацію прав власності на спірну квартиру за банком та поновлення запису про право власності на квартиру за позивачем на спірне майно є неефективним способом захисту.
Проте, суд першої інстанції зазначеного не врахував, тому судове рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про скасування запису про реєстрацію та поновлення запису про право власності на квартиру за ОСОБА_1 не можна вважати законним та обгрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про неповернення ОСОБА_2 кредитних коштів за договором про іпотечний кредит №ZPD0GI0000002978 від 24 січня 2008 року є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме довідкою від 09 серпня 2021 року №SCHNAGSNN054G300 виданої АТ КБ «Приватбанк» банком з якої вбачається, що заборгованості по кредитному договору за №ZPD0GI0000002978 від 21 січня 2008 року немає, дата закриття кредиту 04 серпня 2021 року ( т. 1 а.с. 35).
Зазначене свідчить, що ОСОБА_2 , як боржником, були виконано усі рішення суду, що виникли з підстав такого договору.
Належних та беззаперечних доказів, які б свідчили про те, що станом на 04 серпня 2021 року у ОСОБА_2 за вищезазначеним кредитним договором мається заборгованість та складові такої заборгованості, матеріали справи не містять.
Щодо доводів банку про звернення позивачем з даним позовом до суду з порушенням строків позовної давності, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову, колегія суддів вважає безпідставними.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Початок перебігу позовної давності визначається в статті 261 ЦК України. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Встановлено, що позивач оскаржує дії державного реєстратора про державну реєстрацію прав предмету іпотеки в позасудовому порядку за банком, які були вчинені 24.10.2016.
Посилання позивача, що з 2012 року позивач була обізнана про наявність судових рішень про стягнення заборгованості, про звернення стягнення на предмет іпотеки, не свідчить про обізнаність позивача про реєстрацію право власності на спірну квартиру за банком в позасудовому порядку в жовтні 2016 року. Доказів того, що на момент перереєстрації спірної квартири позивач про це була обізнана, матеріали справи не містять, що також підтверджуються відсутністю отриманою нею письмової вимоги про усунення порушення. Позивач не була присутньою у реєстратора при вчиненні відповідної дії. В неї не витребовувалися жодні документи для перереєстрації, тощо. В матеріалах справи відсутні будь-які сповіщення ОСОБА_1 про перереєстрацію її квартири за відповідачем.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що про порушення своїх прав позивачу стало відомо лише 07.09.2021, коли нею було отримано Інформаційну довідку №273553574 про відсутність заборгованості за кредитним договором, що й стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі 08.10.2021, тобто в межах трьохрічного строку.
Апеляційна скарга АТ КБ ПриватБанк також містить твердження про те, що в матеріалах справи наявна довіреність позивача, яку вона особисто надала АТ КБ «ПриватБанк» щодо уповноваження виконання дій про державну реєстрацію права власності на її квартиру, що нібито на думку відповідача підтверджує факт обізнаності позивача про наявність підстав для такої перереєстрації ще з 2012 року. Проте, довіреність на яку посилається відповідач була видана 29 березня 2012 року. При цьому, у відповідності до заяви ОСОБА_1 від 17 квітня 2013 року, яка адресована приватному нотаріусу Запорізького міського ноиаріального округу Нечипуренко Г.Ф. з цієї дати вказана довіреність була скасована. Зазначене також підтверджується Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей №24296102 від 17 квітня 2013 року ( т. 2 а.с. 176, а.с. 178). Крім того, дана довіреність була видана строком на 3 роки, а тому вона 29 березня 2015 року втратила свою чинність. У зв'язку з тим, що відповідач здійснював перереєстрацію спірної квартири у жовтні 2016 року, то посилання на таку довіреність є безпідставним.
При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року), через що колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку решті доводів апеляційної скарги.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції неправильного застосував норми матеріального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в цілому до банку про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на квартиру за банком та поновлення запису про право власності на квартиру за ОСОБА_1 . Тому в цій частині рішення суду першої інстанції в силу вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в їх задоволенні. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, то він змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 382 ЦПК України, апеляційний суд при винесенні постанови вирішує питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивач за подання до суду позовної заяви сплатила судовий збір у розмірі 1362 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №10166 від 07 жовтня 2021 року на суму 908 грн - за подання позовної заяви (т.1 а.с.1) та квитанцією про сплату судового №10199 від 07 жовтня 2021 року на суму 454 грн - за подання заяви про забезпечення позову (т.1 а.с.58).
АТ КБ «ПриватБанк» за подання апеляційної скарги сплатило судовий збір у розмірі 2043 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №BOJ63B3X41 від 13 лютого 2024 року (т.2 а.с. 133).
З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а тому судовий збір підлягає розподілу пропорційно до задоволених вимог.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову та апеляційної скарги, то з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_7 підлягає стягненню сплачений нею за подання позовної заяви, за подання заяви про забезпечення позову судовий збір у розмірі 681 грн, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З ОСОБА_7 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до пропорційного розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1021,50 грн.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки на ОСОБА_7 покладено більшу суму судових витрат, тому з неї на користь АТ КБ « ПриватБанк» підлягає стягненню різниця судових витрат у сумі 340, 50 грн ( 1021,50-681, 00 ).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2024 року у цій справі в частині задоволених позовних вимог про скасування запису про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриваБанк», поновлення запису про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , стягнення судового збору скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПритватБанк», третя особа приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маковецька Олена Анатоліївна про скасування запису про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриваБанк», поновлення запису про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 340, 50 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повна постанова складена 08 квітня 2024 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Кочеткова І.В.Маловічко С.В.