Справа № 2а - 1511/2010
13 жовтня 2010 року м. Бахчисарай
Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючий суддя Большаков Ю.М.
при секретарі Вальшині І.Н.
за участю позивачки ОСОБА_1
розглянувши в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Бахчисарайському районі про поновлення строку на звернення до суду, визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та сплатити суми щомісячної соціальної допомоги як дитині війни
ОСОБА_1 звернулася 04.03.2010 року у Бахчисарайський районний суд з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Бахчисарайському району, у якому просила зобов'язати нарахувати та сплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в сумі 2733.3 гривні. Заявою від 07.07.2010 року позивачка вимоги по адміністративній справі на підставі ст.. 51 КАС України змінила і надала адміністративний позов у новій редакції, де просила визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати ії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та за 2009 рік і з 01.01.2010 року по день розгляду справи судом 30 мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити за зазначений період 30 мінімальної пенсії за віком на підставі Законів України «Про соціальний захист дітей війни» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а. с. 25 - 29). Заявою від 12.07.2010 року позивачка надала заяву про уточнення позовних вимог, де просила відновити пропущений строк для звернення до суду, зобов'язати відповідача виплатити ії щомісячну доплату до пенсії за віком, яка станом на 01 липня 2010 року складала 6085.45 гривень (а. с. 31 - 33). Заявою від 04.08.2010 року позивачка вимоги по адміністративній справі вточнила і просила відновити пропущений строк для звернення до суду, визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати підвищення пенсії в розмірі 30 процентів за період з 01.01.2006 року по 01.07.2010 року в розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити ії за зазначений період у відповідності до Законів України Законів України «Про соціальний захист дітей війни» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підвищення до пенсії до розміру 30 процентів встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а. с. 39 - 42). Усі вимоги мотивоване тим, що вона є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом, які ії не сплачене в повному обсязі.
У судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала і просила адміністративний позов задовольнити на підставі наявних в справі доказів.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи сповіщений у встановленому порядку. Суду надане клопотання про розгляд справи у відсутності представника Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі та письмові заперечення, відповідно до яких просять застосувати строк позовної давності і що вказані позивачем виплати не були передбачені Законом України «Про державний бюджет України», тому й не виплачувались.
Заслухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у матеріалах справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступного.
При перевірці обставин доказами судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, що слід з даних паспорту, копія якого наявна у матеріалах справи (а. с. 6).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
За такими обставинами суд вважає, що позивачка є дитиною війни і має право на пільги, передбачені цим Законом.
Згідно з пунктом 1 розділу ІV “Прикінцеві положення” зазначеного Закону він набирає чинності з 01.01.2006. Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Так, пунктом 17 статті 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Однак Законом України від 19.01.2006“Про внесення змін до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 01.01.2006, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей Закон був опублікований 22.03.2006 та набрав чинності 02.04.2006. Тобто з 02.04.2006 стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватися лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. На підставі викладеного суд дійшов висновку, що у 2006 році не настали встановлені законодавством умови такого підвищення, оскільки бюджетні витрати на виконання цього закону Кабінетом Міністрів України не визначалися.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла у 2007 році, було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення ст.ст.29, 36, ч.2 ст.56, ч.2, ст.62, ч. І ст.66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, ЗО, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст.71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України. Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з моменту прийняття рішення Конституційним судом України.
Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» був викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни». Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № Юрп-2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України та втратили чинність з моменту прийняття рішення Конституційним судом України окремі положення зазначеного закону. У 2009 та 2010 роках рішень Конституційного Суду України, які стосуються виплат особам, які за статусом є дітьми війни, не відбулося.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині донарахування та сплати доплат на збільшення пенсії позивачці як дитині війни є обґрунтованими, але повинні бути задоволені у межах строку позовної давності, тобто протягом року з дня звернення до суду, оскільки доказів поважності причин пропуску строку позовної давності позивачка суду не надала.
При визначенні розміру щомісячного підвищення до пенсії та допомоги суд виходить з положень установленого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. За цією нормою мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Визначення поняття “прожитковий мінімум”, правові основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень регулюють закони України від 15.07.1999 № 966-ХIV “Про прожитковий мінімум” та від 05.10.2000 № 2017-ІІІ “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”. Частиною третьою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” установлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Таким чином, для обчислення розміру підвищення до пенсії дітям війни відповідно до законів України “Про соціальний захист дітей війни” та “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” є розмір мінімальної пенсії за віком (прожиткового мінімуму), визначений статтею 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у наступному розмірі: з 1 квітня - 481 гривню, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Законом України № 1646-VІ від 20.10.2009 року «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлене з 01 листопаду 2009 року 573 гривні, з 01 січня 2010 року 695 гривень, з 01 квітня 2010 року 706 гривень, з 01 липня 907 гривень.
Таким чином, відповідач повинен був сплачувати з березня по червень 2009 року 597.6 гривень (498х30%х4); з липня по вересень 2009 року 489.6 гривень (544х30%х3), з жовтня по грудень 2009 року 515.7 (573х30%х3), за загалом за 2009 рік 1104.9 гривні. З січня по березень 2010 року 625.5 гривень (695х30%х3), з квітня по червень 2010 року 635.4 гривні (706х30%х3), з липня по вересень 2010 року 638.1 гривень (709х30%х3) підлягало виплаті загалом 1450.8 гривень, чого відповідач не робив, оскільки бюджетні витрати було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Остаточний розрахунок щомісячних виплат позивачці як дитині війни необхідно проводити з урахуванням виплачених сум, які зазначені в довідці відповідача і складають 49..8 гривень щомісячно (а. с. 15).
Згідно з п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24.10.2007р. до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплат пенсій та інших виплат, які здійснюються за рахунок коштів Пенсійного Фонду.
Тому суд вважає, що саме відповідач повинен виплачувати щомісячне підвищення пенсії позивачці. Відсутність бюджетних коштів не є підставою для відмови в задоволені позовних вимог. Особа, яка повинна отримати бюджетні кошти, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання відповідача на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом до уваги не приймається. Одночасно суд зазначає, що у відповідності до ст.. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Оскільки у 2009-2010 роках бюджетні асигнування на витрат для виплат для осіб, які мають статус дітей війни визначене не було, самі місцеві органи виконавчої влади не мають повноважень самостійно визначати обсяги виплат з бюджетних коштів, суд вважає, що вимоги щодо визнання дій відповідача неправомірними задоволенню не підлягають.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши докази, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню через зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці щомісячне підвищення до пенсії допомогу як дитині війни за березень - грудень 2009 року та січень - вересень 2010 року у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням сплачених сум.
Відповідно до ст.. 94 КАС України судові витрати суд присуджує на користь позивачки.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 21, 152 Конституції України, ст. ст. 1,6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законів України “Про прожитковий мінімум”, «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 70-72, 86, 94, 158-163, 167 КАС України суд
Позов задовольнити частково. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Бахчисарайському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з березня по грудень 2009 року в розмірі 1104 (одну тисячу сто чотири) гривні 90 копійок, з січня по вересень 2010 року 1450 (одну тисячу чотириста п'ятдесят) гривень 80 копійок, а всього 2 557 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) гривень 70 копійок, в інший частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили через десять днів після ії оголошення. Якщо постанову оскаржено, вона набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського Апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Бахчисарайський районний суд в порядку та строки, передбачені ст.. 186 КАС України.
Головуючий
суддя