Справа № 199/5608/23
(2/199/253/24)
Іменем України
19.03.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
за участю секретаря Свержевської В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, третя особа Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, третя особа Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.
В обґрунтуванні позовних вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 15.03.2021 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Позивачка у встановлений шестимісячний строк подала заяву державному нотаріусу про прийняття спадщини.
Після смерті спадкодавця позивачу державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, яке складається із:
-житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 26.02.2004р., за реєстровим №3-592;
-земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:01:403:0037, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0086 га, цільове призначення - для ведення підсобного сільського господарства, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 26.02.2004р., за реєстровим №3-592, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданим Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 26.02.2004 року, за реєстровим №3-592, державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДП №080965 від 03.08.2004 року, та Витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1217040002021 від 22.11.2021року.
Також, державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори було видано позивачу постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21 грудня 2021 року, якою було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:403:0036, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Підставою для відмови вказано про те, що позивачкою не подано правовстановлюючий документ, а саме: Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДП №080987 від 03.08.2004 року.
Позивачка зазначила, що оригінал Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ДП №080987 від 03.08.2004 року було втрачено. Отримати дублікат втраченого акту ОСОБА_1 не має можливості, оскільки державні акти на право власності на земельну ділянку із 2013 року вже не видаються, усі незаповнені бланки в районних відділах земельних ресурсів вилучено, а, отже, заповнити та видати дублікат державного акта неможливо.
Відповідно до листа Відділу у м. Дніпрі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 10.12.2021 року за вих. №29-4-0.38-1301/107-21 та листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 05.01.2022 року за вих. №29-4-0.222-82/2-22, які надані у відповідь на запити державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Циганко О.В., та які містяться у матеріалах спадкової справи, вбачається, що внаслідок пожежі, яка відбулася 04.08.2008 року у приміщенні інституту ДП «Дніпроцивільпроект», у якому зберігався місцевий фонд документації із землеустрою Управління земельних ресурсів м. Дніпропетровська, було знищено більшу частину документації із землеустрою разом із документами Державного реєстру земель, що посвідчують права на землю.
Право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:01:403:0036, площею 0,1000 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за спадкодавцем на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданим Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 26.02.2004 року, за реєстровим №3-592, та Витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1217039982021 від 22.11.2021 року.
Позивачка зазначає, що постійно проживала разом із померлим чоловіком ОСОБА_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 . Відмову від прийняття спадщини після померлого чоловіка ОСОБА_2 не заявляла.
Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд:
-визнати за ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:01:403:0036, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000 га га за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, її представник адвокат Дворецька Я.І. підтримала позовні вимоги, просила справу слухати у її відсутності, про що надала письмову заяву.
Представник відповідача Територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку.
Представник третьої особи Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори просив розглянути справу у його відсутності та ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства, про що надав письмову заяву.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та копію спадкової справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із 01.11.1975 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим 01.11.1975 року Амур-Нижньодніпровським відділом запису актів громадянського стану м. Дніпропетровська, актовий запис №1706 (а.с.10).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 15.03.2021 року, актовий запис №489 (а.с.11). Позивачка у встановлений шестимісячний строк подала заяву державному нотаріусу про прийняття спадщини (а.с.66).
28.02.2004 року ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений 28.02.2004 року державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальні контори, за реєстровим №3-596, відповідно до якого усе належне йому майно заповів своїй дружині ОСОБА_1 (а.с.12).
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
За приписами ч. 1 ст. 1269 ЦПК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Після смерті спадкодавця позивачу державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 26.02.2004р., за реєстровим №3-592, та земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:01:403:0037, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0086 га, цільове призначення - для ведення підсобного сільського господарства, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 26.02.2004р., за реєстровим №3-592, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 26.02.2004 року, за реєстровим №3-592, державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №080965 від 03.08.2004 року, та Витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1217040002021 від 22.11.2021року (а.с.83).
Також, державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори було видано позивачу постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21 грудня 2021 року, якою було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:403:0036, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Підставою для відмови вказано про те, що позивачкою не подано правовстановлюючий документ, а саме: Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДП №080987 від 03.08.2004 року (а.с.29-30).
Оригінал Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ДП №080987 від 03.08.2004 року було втрачено. Отримати дублікат втраченого акту ОСОБА_1 не має можливості, оскільки державні акти на право власності на земельну ділянку із 2013 року вже не видаються, усі незаповнені бланки в районних відділах земельних ресурсів вилучено, а, отже, заповнити та видати дублікат державного акта неможливо.
Відповідно до листа Відділу у м. Дніпрі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 10.12.2021 року за вих. №29-4-0.38-1301/107-21 та листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 05.01.2022 року за вих. №29-4-0.222-82/2-22, які надані у відповідь на запити державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Циганко О.В., та які містяться у матеріалах спадкової справи, вбачається, що внаслідок пожежі, яка відбулася 04.08.2008 року у приміщенні інституту ДП «Дніпроцивільпроект», у якому зберігався місцевий фонд документації із землеустрою Управління земельних ресурсів м. Дніпропетровська, було знищено більшу частину документації із землеустрою разом із документами Державного реєстру земель, що посвідчують права на землю (а.с.31,32).
Право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:01:403:0036, площею 0,1000 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за спадкодавцем на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 26.02.2004 року, за реєстровим №3-592, (а.с.13-14) та Витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1217039982021 від 22.11.2021 року (а.с.15).
Відповідно до даних спадкової справи 255/2021 спадкоємцем померлого є його дружина ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину в установленому законом порядку (а.с.66).
Положеннями статті 1217 Цивільного кодексу Україна встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до приписів статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.
Згідно з нормами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно з частинами першою та третьою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦКУкраїни спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно, який, відповідно до вимог ст. 68 Закону України "Про нотаріат", при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
Тому свідоцтво про право на спадщину є обов'язковим, коли об'єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа.
Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України "Про нотаріат", покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Цивільний кодекс України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, передбачених статтями 335, 376 та 392 ЦК України.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Припиняється право власності, зокрема, у разі смерті власника (п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України).
Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року).
У свою чергу, право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України).
Право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім'я особи, яка померла, у разі наявності документів, які б підтвердили право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів порушене питання вирішується у судовому порядку.
Відмова нотаріуса не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини, а його право в такому випадку підлягає судовому захисту.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Згідно з п. п. 1,2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування", при вирішенні спорів у зв'язку зі спадкуванням за заповітом суд повинен застосовувати правила глави 85 ЦК України та враховувати, що заповідач, зокрема, має право: призначити своїми спадкоємцями фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (частина перша статті 1235 ЦК); без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом, крім тих, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.
Відповідно до п. 23 вказаної Постанови Пленуму, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року N 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року зазначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: 1) право власності на нерухоме майно.
Статтею 16 ЦК передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи, до яких, зокрема, законодавцем віднесено визнання права. Право на обрання способу захисту своїх прав та законних інтересів (нотаріальний чи судовий) належить виключно особі і не може бути обмежене з формальних міркувань.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Частиною 4 ст. 206 ЦПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином судом вставлено, що заявлене позивачкою право підлягає визнанню, а позов задоволенню, тому суд вважає визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:01:403:0036, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На стягненні судових витрат позивачка не наполягає. Користуючись принципом диспозитивності, визначеним ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, а тому підстав для стягнення судових витрат із відповідача на користь позивачки не вбачається.
Керуючись ст.ст. 328, 331, 392, 1216-1218, 1258, 1265, 1268, 1276, 1297 ЦК України, ст.ст. 9, 12, 13, 76, 81, 133, 137, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, третя особа Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:01:403:0036, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судові витрати покласти на сторону, яка їх понесла.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Територіальна громада м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 26510514, місцезнаходження: м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75.
Третя особа: Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02890966, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Радистів,8.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Л.Г.Якименко