Житомирський апеляційний суд
Справа №295/8949/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
01 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого- судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 (дистанційно),
засудженого ОСОБА_9 (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі матеріали кримінального провадження № 295/8949/22 за апеляційними скаргами захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_9 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 01 листопада 2023 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 про звільнення від відбування покарання за хворобою,-
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою звільнити засудженого ОСОБА_9 від подальшого відбування покарання у зв'язку із тяжкою хворобою та встановленням йому першої групи інвалідності безстроково. Дослідити матеріали справи та медичну документацію на засудженого. Зазначає, що одним із захворювань, на яке страждає ОСОБА_9 , є геміплегія та хворі на цю хворобу особи підлягають звільненню від відбування покарання відповідно до Переліку хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання. Вважає, що судом не враховано належним чином медичну документацію засудженого та його позитивні характеристики.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_9 просить зобов'язати ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» в невідкладному порядку організувати йому проведення ЛКК, а у разі неможливості її проведення у закладах охорони здоров'я ДКВС, провести її у відповідному закладі охорони здоров'я державної або комунальної форм власності, згідно з вимогами п.1,2 розділу VI «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі». Зазначає, що має хворобу, наявність якої є підставою для проведення лікарсько-консультативної комісії та подальшого звільнення його від відбування покарання за хворобою. Вказує, що його було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак у ній відсутня ЛКК.
Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 01 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_9 про звільнення від відбування покарання за хворобою, оскільки будь-яких об'єктивних даних, які б свідчили про те, що у ОСОБА_9 наявні захворювання, які перешкоджають йому відбувати призначене судом покарання, суду надано не було.
Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_9 в підтримання апеляційних скарг, думку прокурора в заперечення апеляційних скарг, пояснення завідувача Житомирської міської медичної частини ДКВС ОСОБА_10 , перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції в повній мірі дотримані не були.
Відповідно до ч.2 ст. 84 КК України особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд зобов'язаний враховувати тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст.539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання за хворобою.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
Відповідно до ч.5 ст.154 КВК України, звільнення від відбування покарання внаслідок іншої тяжкої хвороби здійснюється на підставі висновку лікарської комісії.
Як вбачається із виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_9 від 24.02.2017, серед інших хвороб у засудженого ОСОБА_9 наявна і правостороння геміплегія (а.с.53-55).
Додатком 13 до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого Наказом МОЗ України №1348/5/572 від 15.08.2014 (з наступними змінами та доповненнями), зокрема, п.2 розділу VII визначено перелік хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання. Так, серед переліку хвороб нервової системи та органів чуття зазначено і геміплегію.
Однак, після встановлення вказаного діагнозу засуджений ОСОБА_9 не був напрвлений у встановленому законом порядку для проходження лікарсько-консультативної комісії.
Так, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції не з'ясував всі обставини, які є необхідними для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні клопотання захисника про звільнення засудженого ОСОБА_9 від відбування покарання за хворобою.
Більш того, суд першої інстанції не врахував витяг з засідання ЛКК №108 від 14.07.2023, в якому встановлено діагноз засудженому ОСОБА_9 :залишкові явища ГПМК по геморагічному типу в лівій гемісфері лобно-скронево-тімяній ділянці, правобічний геміпарез, моторна афазія. Стан після оперативного лікування інсульт-гематома. Надано рекомендації в тому числі направлення на МСЕК (а.п.111). Крім того, згідно довідки МСЕК від 23.07.2020 року ОСОБА_9 , який пройшов повторний огляд, 1 група інвалідності встановлена безстроково (а.п.69).
З листа завідувача Житомирської міської медичної частини ОСОБА_11 , вбачається, що засуджений ОСОБА_9 перебував на обстеженні в ДУ «Стрижавська багатопрофільна лікарня №81», однак висновку лікарсько-консультативної комісії про медичний огляд засудженого щодо наявності захворювання, визначеного Переліком хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання в отриманих документах не було (а.с.112).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутність відповідного висновку не залежить від волевиявлення засудженого, а тому, з метою дотримання його конституційних прав, місцевий суд мав витребувати додаткову інформацію з установи відбування покарання та закладів охорони здоров'я.
Так, відповідно до ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно.
Проте, суд першої інстанції проігнорував зазначену норму права та не з'ясував, з яких причин не було складено висновку лікарсько-консультативної комісії про медичний огляд засудженого щодо наявності чи відсутності захворювання, визначеного Переліком хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, чи не перешкоджає відбуванню покарання засудженим наявність у нього невиліковного захворювання.
Також місцевий суд залишив поза увагою, що уповноваженими особами «Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Житомирській області не було виконано рекомендації, зазначені у виписці №224 із медичної карти ОСОБА_9 (а.с.111).
Поза увагою суду першої інстанції залишилась і практика ЄСПЛ, яка формує позицію про обов'язок органів державної влади утримувати баланс між невідворотністю призначеного судом покарання та дотриманням невід'ємних прав людини та громадянина щодо особи, яка утримується в органах пенітенціарної системи.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам кримінального процесуального закону та постановлена без належного аналізу доказів у їх сукупності та взаємозв'язку.
Наведені вище обставини, відповідно до ст. 412 КПК України, апеляційний суд вважає істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи вищенаведене, ухвала суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Під час нового судового розгляду, суд першої інстанції має ретельно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, які мають значення для вирішення клопотання захисника, у разі необхідності витребувати додаткову інформацію, ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
На підставі викладеного, ухвала суду підлягає скасуванню, внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 та засудженого ОСОБА_9 задовольнити частково.
Ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 01 листопада 2023 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 про звільнення від відбування покарання за хворобою - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :