Житомирський апеляційний суд
Справа №274/3143/23 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т.М.
Категорія 68 Доповідач Борисюк Р. М.
04 квітня 2024 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Житомирі цивільну справу №274/3143/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та про поділ майна подружжя,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2024 року, постановлену під головуванням судді Вдовиченко Т.М. у м. Бердичеві,
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, зокрема транспортних засобів, які були придбані у період шлюбу.
14 липня 2023 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов про визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та про поділ майна подружжя.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі заяви про відвід судді відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та поновити пропущений строк для подачі заяви про відвід судді.
Зазначає, що 07 грудня 2023 року ним була подана заява про відвід судді з викладенням мотивів такого відводу, дана заява була направлена ним одночасно на електронну адресу суду та засобами поштового зв'язку.
Ухвалою суду від 18 грудня 2023 року у його заяву залишено без розгляду з підстав пропущення процесуального строку для подачі відповідної заяви та відсутності клопотання про поновлення цього строку. Вказує, що 20 грудня 2023 року він подав до суду заяву про поновлення строку для подачі заяви про відвід судді і просив вирішити питання про відвід.
Окрім цього, зазначає, що несвоєчасній подачі заяви про відвід передували непрофесійні дії секретаря судового засідання, яка маючи об'єктивну можливість видати йому копію технічного запису судового засідання у день його звернення до суду із відповідною заявою, відмовилася зробити це і видала такий запис лише через тиждень.
Таким чином, вважає, що заява про відвід судді була сформована та подана у максимально стислий строк, з урахуванням наявних обмежень.
Щодо висновку суду про неподання, ним одночасно заяви про відвід судді разом із заявою про поновлення процесуального строку, він є помилковим, оскільки наступним пунктом після клопотання про поновлення строку для подачі заяви про відвід він заявив клопотання про вирішення питання про відвід судді, тобто вчинив процесуальну дію, передбачену законом.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 05.03.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
За правилом пункту 10 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.
Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі заяви про відвід судді, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_2 , одночасно із заявою про поновлення строку не подав саму заяву про відвід судді.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом частини 5 статті 12 ЦПК України, на суд покладається обов'язок щодо сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи шляхом роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов'язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального а бо спрощеного), окремого провадження (частина 2 статті 19 ЦПК України).
Підстави для відводу судді визначені статями 36-37 ЦПК України.
Відповідно до частини 3 статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу. У статях 40-41 ЦПК України встановлено порядок розгляду і наслідки відводу. Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (частина 1 статті 40 ЦПК України).
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (частина 2 статті 40 цього Кодексу).
За приписами частини 11 статті 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Встановлено, що у травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Як убачається із матеріалів справи, ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 31 травня 2023 року відкрито провадження у справі (том 1 а.с.51) та справу призначено до розгляду на 04 липня 2023 року. Призначені наступні судові засідання неодноразово відкладались.
Встановлено, що 07 грудня 2023 року та 14 грудня 2023 року ОСОБА_2 подавав до суду заяву про відвід судді, яка ухвалою суду від 18 грудня 2023 залишена без розгляду.
28 грудня 2023 року ним було подано заяву про поновлення строку для подачі заяви про відвід судді з доказами неможливості подачі такої заяви раніше (том 1 а.с.151, 152).
Оскаржуваною ухвалою на підставі ст. 127 ЦПК України йому було відмовлено в поновленні такого строку.
Частинами 1 та 2 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку ( пункт 5 стаття 4 ЦПК України).
За приписами частини 1 статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Слід також зважати на те, що вимога добросовісності є загальною для всіх суб'єктів права, у тому числі для суб'єктів цивільних правовідносин, включаючи сімейні.
Ця вимога ґрунтується на нормах статей 3 та 13 ЦК України, відповідно до яких дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними (пункт «і» статті 3 ЦК). Тобто такі дії мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоді довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
У той же час, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що надмірний процесуальний формалізм, який не враховує вимог справедливості, добросовісності й розумності, може спотворити завдання цивільного судочинства, спричинивши прийняття очевидно несправедливого рішення.
Формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08 березня 2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Враховуючи обставини справи, встановлені правовідносини учасників процесу і недопущення надмірного формалізму під час справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення даної цивільної справи, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є помилковою, а тому, відповідно до положень статті 379 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2024 року скасувати і матеріали справи направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Судді