Житомирський апеляційний суд
Справа №274/3143/23 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т.М.
Категорія 68 Доповідач Борисюк Р. М.
02 квітня 2024 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,
з участю секретаря
судового засідання Гарбузюк Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 274/3143/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та про поділ майна подружжя,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2024 року, постановлену під головуванням судді Вдовиченко Т.М. у м. Бердичеві,
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, зокрема транспортних засобів, які були придбані у період шлюбу.
14 липня 2023 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов про визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та про поділ майна подружжя.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2024 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки вказана ухвала постановлена із порушенням цивільно-процесуального законодавства.
Вказує, що дійсно він не з'явився у судове засідання, яке було призначено 14 грудня 2023 року. При цьому, його представник подав через підсистему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду. Його неявка у це судове засідання, а також у деякі попередні були зумовлені тривалим перебуванням у сезонному відрядженні у південних регіонах України, оскільки він працює у компанії «Рудь».
14 грудня 2023 року клопотання його представника про відкладення судового розгляду до надходження та вирішення заяви про відвід судді було визнано необґрунтованим.
Вважає, що рішення про залишення його зустрічного позову без розгляду ухвалено суддею, якому було заявлено відвід та який порушив порядок вирішення цього відводу, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити із підстав, зазначених у доводах скарги.
ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнала, просила відмовити у її задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
За змістом частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 та пунктом 3 частини 2 статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Зустрічний позов дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох сторін, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їхніх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у цивільній справі.
Частиною 1 статті 193 ЦПК України визначено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Відповідно до частини 2 статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
За змістом вищезазначених норм процесуального права, умовами прийняття зустрічного позову є те, що зустрічна позовна заява повинна бути подана до суду в строк, встановлений ст.193 ЦПК України, а також доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів. Доцільно їх розглядати в одному процесі тоді, коли це дозволить більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих або взаємовиключних судових рішень. І, навпаки, недоцільно розглядати ці вимоги сумісно тоді, коли це затягне розгляд справи, а вимоги повністю можуть бути розглянуті окремо.
Взаємний зв'язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв'язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем. Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв'язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача.
Судом встановлено, що 31.05.2023 Бердичівським міськрайонним судом відкрито провадження у справі (том 1 а.с.51).
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 11.09.2023 прийнято зустрічну позовну заяву та об'єднано в одне провадження з первісним позовом (том 1 а.с.102-103).
Призначені судові засідання неодноразово відкладались.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України, позов залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із частиною 5 статті 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами, обов'язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 43, 49 України, але зобов'язана здійснювати їх добросовісно відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України.
Європейський Суд з прав людини у рішенні "МПП "Голуб" проти України" від 18 жовтня 2005 року відзначив, що право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6, якщо вони не мають легітимну мету та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
У справі "Церква села Сосулівка проти України" у рішенні від 28 лютого 2008 року, де релігійна організація заявника була змушена звернутися за судовим захистом, проте безуспішно, Європейський Суд з прав людини у пункті 53 вказав, що така ситуація прирівнюється до відмови у здійсненні правосуддя, що порушує саму суть права заявника на доступ до суду, яка гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Загалом Європейський Суд з прав людини у своїй практиці критично оцінює надмірну формалізованість вимог національного законодавства різних держав-учасниць, що перешкоджають доступу до суду.
Позивач за зустрічним позовом виявляє інтерес до розгляду позовних заяв та вирішення спору, ставить зустрічну вимогу про визнання нерухомого майна об'єктом спільного сумісного майна подружжя та його поділ.
Відтак, при таких обставинах залишення зустрічної позовної заяви без розгляду не відповідає завданням та основним засадам цивільного судочинства.
Відповідно, залишення зустрічного позову ОСОБА_2 без розгляду, при продовженні розгляду первісного позову ОСОБА_1 є суперечливим та невиправданим з точки зору цивільного процесу, а враховуючи тривалість розгляду справи та витраченого часу, обсяг зібраних доказів, призведе лише до додаткових не виправданих затримок у вирішенні спору по суті, де сторона ОСОБА_2 завідомо буде поставлений в нерівне процесуальне становище порівняно з первісним позивачем та спонукає до сумніву щодо об'єктивності та неупередженості суду.
За таких обставин та на переконання суду апеляційної інстанції, ухвала суду першої інстанції є помилковою, а тому, відповідно до положень статті 379 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2024 року скасувати і матеріали справи направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 08 квітня 2024 року.