Справа № 161/2001/24
Провадження № 2/161/1556/24
01 квітня 2024 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Філюк Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Октисюк С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що їй та її членам сім'ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі ордеру на жиле приміщення № 5 від 24.07.2007 року, виданого Виконавчим комітетом Луцької міської ради, надано право на зайняття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому, між нею та директором департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради 07.12.2023 року укладено договір найму житла в м. Луцьку № 65, за умовами якого їй та вказаним вище членам сім'ї було надано право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний будинок раніше значився як гуртожиток № НОМЕР_1 та з часом у зв'язку з об'єднанням жильцями кімнат, перепланувань у гуртожитку, відповідно змінилась нумерація приміщення, де проживає позивач.
У вказаній квартирі, окрім неї та інших, зареєстрований її син - відповідач ОСОБА_3 та колишній чоловік - відповідач ОСОБА_2 .. Вказує, що відповідач ОСОБА_2 після розірвання шлюбу в 2010 році зібрав свої речі та залишив житло,де вони проживали разом із синами. Враховуючи, що спілкування між ними припинено, вона наразі не володіє інформацією щодо місця проживання останнього. Зі слів знайомих їй відомо, що ОСОБА_2 вже довгий час проживає закордоном. Окрім цього, її син ОСОБА_3 , починаючи з 2022 року за адресою: АДРЕСА_2 , також не проживає. Причини залишення квартири останнім їй не відомі, а також вона не володіє інформацією щодо його місця перебування. Будь-яких перешкод у користуванні житловим приміщенням відповідачам зі сторони позивача не вчиняються та не вчинялись, особистих речей або предметів відповідачів у квартирі немає. Останні свідомо покинули місце проживання. Звернення до суду з цим позовом зумовлено тим, що факт реєстрації відповідачів в квартирі впливає на обсяг її прав, зокрема, виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, які нараховуються за відповідачів, чим об'єктивно порушуються її права, оскільки вона несе ці витрати самостійно. Вирішити питання про зняття відповідачів з реєстрації місця проживання в добровільному порядку не являється можливим. Відсутність відповідачів за місцем реєстрації не зумовлена поважними причинами.
З огляду на наведене позивач просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратили право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою від 05 лютого 2024 року відкрито загальне позовне провадження у даній цивільній справі та призначено підготовче засідання.
Протокольною ухвалою суду від 26 лютого 2024 року ухвалено закінчити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Філюка В.І. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, позов підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Як визначено у частині першій статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідачі належним чином повідомлялись про дату, час і місце розгляду справи, однак не з'явились в судове засідання, відзиву на позов не подали та враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається. що 05 грудня 2005 року ВАТ «Волтекс» гр.. ОСОБА_1 видано ордер №97 на право зайняття житлової площі з родиною з 4 людей в гуртожитку АДРЕСА_3 (а.с.13).
Суд встановив, що 24 липня 2007 року Виконавчим комітетом Луцької міської ради, на підставі рішення МВК від 05.10.2006 року № 504-1, ОСОБА_1 видано ордер на жиле приміщення №5 на право зайняття жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . До складу сім входять ОСОБА_2 - чоловік, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - сини. (а.с.12).
Як вбачається з матеріалів справи, 07 грудня 2023 року між ОСОБА_1 та Луцькою міською радою в особі директора департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради Осіюком М.П. укладено договір найму житла в АДРЕСА_4 , за умовами якого їй та членам сім'ї (в ОСОБА_2 - колишній чоловік, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - сини, ОСОБА_5 - чоловік) було надано право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10).
З листа Виконавчого комітету Луцької міської ради № 6.7-6/280/2024 від 05.02.2024 року вбачається, що адвокату Філюку В.І., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 на його адвокатський запит щодо житлового приміщення АДРЕСА_5 ,в якому проживає ОСОБА_1 надана наступна інформація. «Згідно рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 15.11.2007 року №761-17 «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта» житловому приміщенню АДРЕСА_6 було присвоєно номер 52» (а.с.51).
Згідно з довідкою про осіб, які задекларували або зареєстрували своє місце проживання (перебування) в житлі від 04.12.2023 року № 26799, серед осіб, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , значаться відповідачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.14). Також, дана обставина підтверджується інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру від 02.02.2024 (а.с.35,36).
Відповідно до відповіді Луцького РУП у Волинській області № 7аз/50/04-24 від 18.01.2024 року встановлено, що працівниками поліції було проведено перевірку за адресою: АДРЕСА_2 , де під час опитування сусідів встановлено, що ОСОБА_2 з 2010 року та ОСОБА_3 з 2022 р. дійсно не проживають за вищевказаною адресою по даний час (а.с.29).
Також, згідно актів №№30, 31,32,33 від 05.06.2023 року, від 25.09.2023 року, від 30.11.2023 р., від 03.01.2024 р. комісії в складі голови правління ОСББ «Вікторія Луцьк-3» та свідків - сусідів, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано 5 осіб, за даною адресою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають (а.с.17-20).
В ході розгляду справи, в судовому засіданні 13.03.2024 року були допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,які вказували, що за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають.
Надаючи правову оцінку правовідносинам,суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК УРСР).
Аналіз приведених норм закону свідчить про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися в якості членів сім'ї наймача в установленому законом порядку.
Статтею 9 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.
Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи.
Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 30856/03) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, при цьому саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідачів понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами той факт, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають дійсно у спірній квартирі більше шести місяців без поважних причин, втратили інтерес до вказаного житла, за місцем реєстрації не з'являється.
Будь-яких належних, допустимих і беззаперечних доказів на підтвердження того, що відповідачам чиняться перешкоди у користуванні спірною квартирою чи проживанні в ній, про поважність причин їх відсутності понад законодавчо встановлені строки, наявність між сторонами домовленості про збереження права користування житлом або передбачених законом підстав, що унеможливлюють визнання їх таким, що втратили право користування житлом, в матеріалах справи немає та в ході судового розгляду даної справи таких фактів встановлено не було.
З врахуванням вищенаведених норм закону та аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що слід визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_5 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72 ЖК України, ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратили право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач: ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).
Дата складення повного тексту заочного рішення 04 квітня 2024 року.
Суддя
Луцького міськрайонного суду Т.М.Філюк