04 квітня 2024 року м. Харків Справа № 922/4618/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін у судове засідання апеляційну скаргу відповідача, за вх. №299 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від 05.01.24 (суддя Калантай М. В. ) у справі № 922/4618/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м.Київ,
до ФО-П Гікал Юлія Вікторівна, Харківська область,
про стягнення 135 689,69 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.01.2024 у справі №922/4618/23 задоволено позовні вимоги та стягнуто заборгованість з відповідача.
Не погодившись частково з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі .
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до передчасного висновку, не надав належну правову оцінку усім доказам, наявним у матеріалах справи, а також не повно з'ясував обставини справи, що є порушенням матеріального та процесуального права.
Апелянт посилається також на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.
Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи з господарського суду та ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали від учасників справи не надійшло.
Колегія суддів зауважує, що на час винесення даної ухвали, в Україні введено дію воєнного стану, а також особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду, що може привести до подовження процесуальних строків розгляду справи.
Позивачем було надано відзив, в якому він просив залишити оскаржене рішення суду без змін, а означену скаргу без задоволення через її необґрунтованість .
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на нижче викладене.
Судом першої інстанції було встановлено наступні обставини справи.
03 жовтня 2021 року між позивачем, як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, укладено договір №345166-КС-001 про надання кредиту (надалі - Кредитний договір), за умовами якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 75000,00грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Сторонами погоджено, що кредит надається строком на 24 тижні, плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,86587334% за кожен день користування кредитом. Цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої незабороненої законом діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом (п. 1 Кредитного договору).
Відповідно до пункту 2 Кредитного договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3 Кредитного договору передбачено відповідний Графік платежів.
Підписанням цього договору позичальник підтвердив, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця https://bizpozyka.com/, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір (п. 5 Кредитного договору).
Позивач зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 75000,00грн. шляхом перерахування 03.10.2021 на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , зазначену ним при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується доданими до позову довідками про видачу коштів від 04.05.2023.
03 січня 2022 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до договору №345166-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію", відповідно до умов якої сторони підтвердили, що станом на 03.01.2022 сума неповернутого відповідачем кредиту (отриманого відповідно до договору про надання кредиту № 345166-КС-001 від 03.10.2021) становить: 54192,43грн.
За умовами п.2 додаткової угоди до кредитного договору сторони домовились, що після укладення додаткової угоди: кредит збільшується на 20000,00грн. та позивач, на умовах викладених у договорі, збільшує суму кредиту, а відповідач отримує збільшення суми кредиту та зобов'язується повернути кредит, збільшений на 20000,00грн. у строки та на умовах викладених у договорі (п.2.1 додаткової угоди до кредитного договору).
Після збільшення суми кредиту загальна сума отриманого (відповідно до договору та додаткової угоди) та неповернутого відповідачем кредиту складає 74192,43грн (п. 2.2 додаткової угоди до кредитного договору).
Відповідно до п. 3 додаткової угоди до кредитного договору сторони продовжили строк кредиту на 92 дні, а термін дії договору за умовами п.4 додаткової угоди до кредитного договору продовжено до 20.06.2022.
Після укладення додаткової угоди та збільшення суми кредиту загальна сума отриманого кредиту становить 74192,43грн (п.1 та п.2.1 додаткової угоди); орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 150116,18грн (п.5 додаткової угоди до кредитного договору).
У відповідності до п.6 додаткової угоди до кредитного договору сторони погодили, що комісія за зміну умов договору складає 3500,00грн.
Згідно з п.7 додаткової угоди до кредитного договору, з дати укладення додаткової угоди сторонами встановлено новий графік платежів.
Сторони у п.8 додаткової угоди до кредитного договору дійшли згоди, що з дати укладання цієї додаткової угоди, до договору застосовуються (є його невід'ємною частиною) Правила надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям в редакції, яка затверджена наказом директора позивача від 22.06.2021 № 10-ОД.
Позивач на виконання взятих на себе зобов'язань за додатковою угодою здійснив перерахування грошових коштів на картку відповідача, що підтверджується платіжним документом №479207278 від 03.01.2022 на суму 20000,00 грн.
Відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав, отримані кредитні кошти в повному обсязі та в передбачені Графіком платежів строки не повернув.
Відповідно до Розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 345166-КС-001 відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату на загальну суму 127639,47грн.
У зв'язку з цим станом на 27.03.2023 заборгованість відповідача за Кредитним договором становить 135689,69грн., що складається з:
- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 65732,91 грн.;
- суми прострочених платежів по процентах - 69956,78 грн.
На підтвердження вказаних нарахувань позивачем було надано до матеріалів справи розрахунок заборгованості за Кредитним договором.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до господарського суду і зданим позовом про стягнення з відповідача заборгованості .
Як зазначалося вище, було задоволено позовні вимоги по справі.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що у відповідності до статті 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи ч. 2 статті 11 ЦК України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість виконання договору сторонами.
Господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 181 ГК України).
За правилом ч. 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом п. 5 ч. 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 3-6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" врегульовано використання підпису в сфері електронної комерції, відповідно до якої якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до п. 12 ч. 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
З матеріалів справи вбачається, що 03.10.2021 позивачем було направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір № 345166-КС-001 про надання кредиту.
03.10.2021 відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №345166-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Позивачем направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-7307 , на номер телефону 380 (93) 754-51-66 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий відповідачем було введено/відправлено.
Так, наявний у матеріалах справи договір № 345166-КС-001 про надання кредиту містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-7307 03.10.2021 18:05:40".
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи візуальні форми послідовності дій клієнта ФОП Гікал Ю.В. щодо укладення електронного договору про надання кредиту №345166-КС-001 від 03.10.2021.
Одноразовий ідентифікатор, яким підписаний договір, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію", а тому належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення договору між Фізичною особою-підприємцем Гікал Юлією Вікторівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика".
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що згідно з п. 5 Договору, позичальник (відповідач) підтвердив, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та відповідно, укладає договір.
Таким чином, 03.10.2021 між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".
Аналогічним чином сторонами 03.01.2022 було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання кредиту № 345166-КС-001 від 03.10.2021.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Апеляційним судом встановлено, що позивач на виконання умов Договору перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 95000,00 грн., однак останній порушив взяті на себе договірні зобов'язання, у зв'язку з чим заборгованість відповідача згідно умов Договору станом на 27.03.2023 становить 135689,69грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 65732,91 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 69956,78 грн.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідачем не було надано ані суду першої, ані апеляційної інстанцій та в матеріалах справи відсутні докази своєчасного та повного повернення вищевказаних сум кредитних коштів та процентів за Кредитним договором.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У зв'язку з цим, апеляційний суд вважає законним та ґрунтовним, задоволення позовних вимог про стягнення 65732,91 грн. суми платежів по тілу кредиту, 69956,78 грн. суми прострочених платежів по процентах.
Аналогічні правові позиції з подібних обставин також було викладено у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, від 10.09.2019 у справі №916/2403/18, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України»; вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип,пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Названий Суд також зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України).
Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ст. 276 ГПК України)
В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
1.Апеляційну скаргу відповідача, за вх. №299 Х/1, на рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.24 у справі № 922/4618/23 - залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.24 у справі №922/4618/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов