Справа № 346/3303/23
Провадження № 33/4808/21/24
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.
Суддя-доповідач Васильєв
02 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю захисника адвоката Боднарука В.В.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Боднарука В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працює, громадянина України,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.,-
Судом першої інстанції встановлено, що 18.06.2023 року о 20 год. 45 хв. в м. Коломия, по вул. Петлюри, Івано-Франківської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Jetta», д.н.з. « НОМЕР_1 », перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння. Зі згоди вказаного водія огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у КНП «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради Івано-Франківської області, та підтверджується відповідним висновком № 50 від 19.06.2023 року.
Не погодившись з вказаним рішенням суду захисник адвокат Боднарук В.В,, який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи і підлягає скасуванню.
Зазначає, що працівники поліції незаконно, безпідставно зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , не роз'яснили йому процесуальних прав та обов'язків та почали проводити незаконний обшук автомобіля ОСОБА_1 та пасажира, який перебував у салоні автомобіля. При цьому, працівники поліції не висловлювали підозри про перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння, оскільки ознак наркотичного сп'яніння в поведінці і зовнішньому вигляді останнього виявлено не було. Посилається на те, що на відеофайлі зафіксовано, що більше як через дві години після зупинки транспортного засобу, в 22 год.50 хв., працівники поліції не проводячи огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння, не склавши акту перевірки на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, не вручивши копію даного, не виписавши направлення на проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в медзаклад, без роз'яснення процесуальних прав та обов'язків, запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в КНП «Коломийська ЦРЛ». Вказує, що працівники поліції застосовували до ОСОБА_1 психологічний тиск та змусили йому пройти відповідний огляд на стан сп'яніння у медичному закладі.
Звертає увагу на те, що з моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 і до складання протоколу пройшло 3 год 25 хв. Разом з тим, відеозапис, який долучено до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення загальною тривалістю 19 хв. 29 секунд, складається з нарізок відеофайлів і є змонтованим.
Крім того, вважає, що працівники медичного закладу, куди був доставлений ОСОБА_1 для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, провели відповідний огляд в порушення вимог Інструкції, оскільки, без проведення лабораторного дослідження біологічного зразка наданого ОСОБА_1 , обмежились проведенням швидкого тесту з застосуванням засобу, який викликає сумнів у правомірності його застосування. При цьому працівники медичного закладу заставляли ОСОБА_1 здати біологічні зразки (сечу) з застосуванням психологічного насильства і погрозою застосування фізичного насильства.
Посилається на те, що адміністративний протокол, який складено відносно ОСОБА_1 є неналежним та не допустимим доказом, оскільки в ньому фактично не зазначено час його складання.
На його думку працівниками поліції навмисно сфальсифіковані всі матеріали, про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке передбачене ст.130 ч.1 КУпАП.
Вважає, що при таких обставинах огляд на стан сп'яніння водія транспортного засобу було проведено з порушенням вимог ч.5 ст.266 КУпАП.
Просить постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції.
Зі змісту доводів захисника адвоката вбачається, ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за його відсутності.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).
Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв'язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження в суді апеляційної інстанції, повідомлявся про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомив про бажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 .
В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Боднарук В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду і закрити провадження у зв'язку із відсутністю складу правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав.
Так, Європейський суд неодноразово вказував на те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника та оскаржити судові рішення.
Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення.
Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, Коломийський міськрайонний суд прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При з'ясуванні обставин справи та доводів захисника,, суд прийшов до правильного висновку поро те, що вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доводиться зібраними та дослідженими судом доказами.
Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)
Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористуватись юридичною допомогою професійного захисника та були перевірені її доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів.
Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.
Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в своїх доводах в апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисник адвокат Боднарук В.В. посилаються на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
Зокрема, зі змісту доводів захисника адвоката Боднарук В.В. вбачається, що останній не заперечує, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом, однак вважає, що останній був безпідставно зупинений працівниками поліції під час керування автомобілем та не мав наявних ознак перебування у стані наркотичного сп'яніння. Стверджує, що працівники поліції в порушення вимог ст.266 КУпАП безпідставно змусили ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, застосовуючи до нього психологічне насильство. Вказує на те, що огляд на стан сп'яніння у медичному закладі був проведений в порушення вимог Інструкції, оскільки не було проведено лабораторне дослідження біологічного зразка (сечі), лікарем медичного закладу, який не мала проводити такий огляд, із застосуванням тесту, результати якого не могли бути використані для надання відповідного медичного висновку щодо перебування ОСОБА_2 у стані наркотичного сп'яніння.
Звертав увагу на те, що на даний час органом досудового розслідування проводиться розслідування кримінального провадження за заявою ОСОБА_2 про те, що лікар медичного закладу ОСОБА_3 підробила його підпис у висновку щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані доводи сторони захисту вже перевірялись судом першої інстанції та їм була надана відповідна правова оцінка у мотивувальній частині судового рішення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративних правопорушень, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №19 1053 від 19.06.2023 року, ОСОБА_1 18.06.2023 о 20 год. 45 хв. м.Коломия, вул.Петлюри керував транспортним засобом марки «Фольцваген Джетта», д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння. Медичний огляд проводився на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку у медичному закладі та підтверджується висновком медичного закладу №50 від 19.06.2023 року, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП
Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння та порушенні вимог ст.2.9а Правил дорожнього руху України.
Твердження захисника про те,що протокол не є належним доказом по справі, є безпідставним.
Зокрема, зі змісту протоколу вбачається, що він був складений поліцейським СРПП Коломийського РВП капралом поліції Шаламай Ю.І.А о 00 год.10 хв. 19 червня 2023 року, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особою, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення містить дані, які свідчать про те, що ОСОБА_1 були роз'яснені її права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, повідомлено про розгляд справи в Коломийському міськрайонному суді, про що свідчить його власноручний підпис.
У вказаному протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовився надавати пояснення.
До вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення долучено направлення на огляд водія транспортного засобу, відповідно до якого водій ОСОБА_1 направлявся до КНП « Коломійська ЦРЛ» КМР №50 від 19.06.2023 року, де було проведено огляд водія лікарем ОСОБА_3 , в результаті якого виявлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп'яніння.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Зі змісту доводів захисника адвоката Боднарука В.В. вбачається, що він вважає, що працівники поліції без достатніх правових підстав незаконно зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , який не перебував у стані наркотичного сп'яніння та взагалі не мав ознак наркотичного сп'яніння та запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі.
Відповідно до рапортів поліцейських СРПП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області старшого сержанта поліції Комара Ігоря та капрала поліції Шаламая Юрія вбачається,що 18.06.2023 року о 20 год.45 хв.в м.Коломия , вул Петлюри згідно ЗУ «Про Національну поліцію» ст.35 ч.1 п.1 було зупинено транспортний засіб марки «Фольксваген Джетта» д.н.з. НОМЕР_1 ,під керуванням ОСОБА_1 . В ході спілкування з водієм, було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння: розширені зіниці, які не реагують на світло,сповільнена жвавість та неприродня блідість та запропоновано проїхати у медичний заклад для проходження освідчення, на факт вживання наркотичних засобів на що останній погодився. Висновок лікаря результат позитивний. У зв'язку із зазначеним, відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КупАП та адміністративну постанову за ч.1 ст.121 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказані рапорти працівників поліції за своїм правовим змістом є службовими документами, якими поліцейські інформують начальника Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області полковника поліції Тимківа Андрія про законність своїх дій.
Разом з тим, дані вищевказаних рапортів працівників поліції разом із копією постанови про накладення адміністративного стягнення, повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, до матеріалів справи долучено копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №980616 від 18.06.2023 року о 20 год.45 хв. в м.Коломия вул.Петлюри здійснював рух на транспортному засобі , у якого на розсіювачі світлових приладів нанесено тонування, що зменшує їх прозорість та світлопропускання, чим порушив вимоги п.з.1, 4.3 г ПДР України, внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції та відео реєстратора службового автомобіля працівників поліції.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з відео реєстратора службового автомобіля працівників поліції, нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Зі змісту відеозапису вбачається, що працівниками поліції було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Працівник поліції запитав чи не перевозить останній нічого забороненого, а саме: колючих, ріжучих предметів чи наркотичних речовин. Згодом було здійснено обшук багажника і салону автомобіля. В ході обшуку пасажира, який знаходився в салоні автомобіля у нього була знайдена речовина невідомого походження. Згодом на відеозаписі зафіксовано, як працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння та проїхати в медзаклад, на що ОСОБА_1 погодився. В подальшому відеозаписом зафіксовано, як лікарем медичного закладу було проведено огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння, в тому числі із застосуванням лікарем комбінованого швидкого тесту ECOTEST MD-U53 на наркотики в сечі №3, яким було отримано позитивний результат.
Вказаний відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Досліджені судом відеозаписи мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Доводи захисника про недопустимість долученого відеозапису та його фальсифікацію працівниками поліції є неспроможними та носять упереджений, бездоказовий характер.
Зокрема, відеозапис складається із 12 відеофайлів, якими зафіксовані обставини, які мають важливе значення для розгляду провадження та стосуються зупинки транспортного засобу, поведінки водія транспортного засобу та працівників поліції, огляду на стан сп'яніння у медичному закладі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, дозволяють встановити психологічне ставлення правопорушника до вчиненого правопорушення та інші обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння.
Апеляційний суд приймає до уваги, що матеріали адміністративного провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та фальсифікацію доказів по справі.
Разом з тим, враховуючи, що презумпція невинуватості є одним з основоположних конституційних принципів судочинства, апеляційний суд вважає, що доводи апелянта про фальсифікацію доказів по даному провадженню про адміністративне правопорушення та застосування психологічного насильства працівниками поліції та медичного закладу, не можуть бути належним чином перевірені в межах вказаного провадження, оскільки виходять за межі обвинувачення та свідчать про перевищення посадовими особами своїх повноважень та вчинення кримінального правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідальність за ч1 ст.130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зі змісту матеріалів провадження вбачається, правовою підставою для зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 було порушення ним ПДР за що він в подальшому був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
В своїх доводах захисник Боднарук В.В. стверджує, що дії працівників поліції не відповідали вимогам ст.266 КУпАП.
Перевіряючи вищевказані доводи захисника адвоката Боднарука В.В. , апеляційний суд приймає до уваги, що при оформленні поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху патрульна поліція керується Конституцією України, КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС,МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, іншими нормативно правовими актами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Зі змісту вищевказаної статті закону вбачається, що огляд у медичному закладі має більше правове значення, оскільки проводиться лікарем, який має відповідну професійну спеціалізацію та проводить огляд із застосуванням сукупності різних методів, які дозволяють йому отримати достатньо об'єктивний результат щодо перебування водія транспортного засобу у стані сп'яніння, який він оформлює у встановленому законом порядку та за який несе персональну відповідальність.
Апеляційний суд звертає увагу, що у разі незгоди водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного поліцейським огляду на стан сп'яніння або неможливості проведення такого огляду на стан сп'яніння поліцейським, такий огляд повинен бути поведений у медичному закладі відповідним лікарем.
Так, у разі виявлення поліцейськими ознак наркотичного сп'яніння у водія транспортного засобу, вони повинні прийняти відповідні заходи для того, щоб провести медичний огляд водія на стан сп'яніння та пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп'яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані наркотичного сп'яніння є злочином, який може привести до особливо тяжких наслідків та повинен бути негайно припинений.
Вказана норма закону більш детально відображена у п. 12 Інструкції, яким встановлено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє, цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Аналіз вказаних нормативних актів та усталеної судової практики свідчить, що у разі виявлення у водія ознак наркотичного сп'яніння працівниками поліції огляд поліцейським за допомогою спеціальних технічних засобів не проводиться, а водій транспортного засобу направляється до найближчого закладу охорони здоров'я для проведення медичного огляду лікарем медичного закладу.
Відповідно до п. 7 Порядку направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
У відповідності до приписів закону ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у найближчому спеціалізованому медичному закладі, на що останній погодився та в добровільному порядку пройшов такий огляд.
Перевіряючи доводи про те, що висновок лікаря КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР від 19.06.2023 яким встановлено, що водій ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння не відповідає фактичним обставинам.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що висновок лікаря медичного закладу, яким встановлено, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп'яніння є доказом, який повинен бути оформлений у встановленому законом порядку та може бути визнаний недопустимим за наявності певних правових підстав.
Зокрема, висновок лікаря про перебування обстежуваної особи у стані сп'яніння може бути визнаний недопустимим доказом, якщо судом буде встановлено, що він отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Висновок лікаря може бути визнаний недопустимим доказом, коли судом буде також встановлено, що він був зроблений у порушення встановленого законом порядку або лікарем медичного закладу, який не мав права проводити такий огляд, не мав належних повноважень.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції зроблений лікарем ОСОБА_3 КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР №50 від 19.06.2023 року, про перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння оформлений у відповідності до вимог діючого законодавства, підписаний лікарем та має відповідну печатку медичного закладу ( а.п.2) У вказаному висновку зазначені дані, які дозволяють конкретизувати особу водія транспортного засобу ОСОБА_1 , яку було встановлено на підставі посвідчення водія НОМЕР_3 , зазначена дата складання вказаного висновку та його номер, дані про особу, яка доставила водія транспортного засобу на огляд, дані про лікаря, який здійснює такий огляд. Вказаний висновок містить дані про ознайомлення ОСОБА_1 з вказаним висновком.
Зі змісту матеріалів провадження вбачається, що водій транспортного засобу добровільно пройшов огляд на стан сп'яніння, а тому медичним закладом не було допущено порушення відповідних прав та свобод водія транспортного засобу .
Апеляційний суд неодноразово звертав у своїх рішеннях увагу на те, що лікар медичного закладу самостійно, у відповідності до вимог Інструкції проводить медичний огляд обстежуваної особи та застосовує різні методи дослідження з метою виявлення стану алкогольного або наркотичного сп'яніння і на підставі сукупності отриманих даних, оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, як особа яка має спеціальні знання та кваліфікацію і несе правову відповідальність за правильність свого висновку.
Зокрема, зі змісту матеріалів провадження вбачається, що лікар медичного закладу КНП «Коломийська ЦРЛ» ОСОБА_3 має відповідне посвідчення про проходження підвищення кваліфікації до диплому № 36958278 за спеціалізацією діагностика станів сп'яніння. ( а.п. 27)
Апеляційний суд вважає, що під час апеляційного розгляду не встановлені обставини, які свідчать про те, що вищевказаний медичний висновок щодо перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння не відповідає дійсності та зроблений з порушенням вимог, які регламентують його проведення.
Апеляційний суд вважає, що вищевказаний висновок зроблений лікарем КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР в межах наданих повноважень, відповідає вимогам Інструкції, містить необхідні дані, щодо особи, стосовно якої проводився медичний огляд та часу та місця його проведення.
Зі змісту Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 вбачається, що відповідно до п. п. 16, 17, 20 Розділу III вищевказаної Інструкції висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акту медичного огляду.
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який його доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про те, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції зроблений лікарем ОСОБА_3 КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР №50 від 19.06.2023 року є недопустимим доказом, оскільки наявний в ньому підпис ОСОБА_1 йому не належить та є підробленим.
Відповідно до п.22. Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Разом з тим, наявність або відсутність у вищевказаному висновку підпису особи, стосовно якої він зроблений, не може бути правовою підставою для визнання вказаного доказу недопустимим, оскільки не впливає на правильність зазначених даних щодо перебування у стані сп'яніння. Вищевказаний підпис підтверджує тільки факт ознайомлення водія транспортного засобу із відповідним висновком лікаря медичного закладу щодо перебування у стані сп'яніння, оскільки особа, стосовно якої проведено такий огляд повинна знати про результати такого огляду.
Апеляційний суд також вважає безпідставними доводи сторони захисту про те, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції зроблений лікарем ОСОБА_3 КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР №50 від 19.06.2023 року є неправильним, оскільки під час проведення огляду не було проведено лабораторне дослідження біологічного зразка (сечі), лікарем медичного закладу та було застосовано швидкий тесту, результати якого не могли бути використані для надання відповідного медичного висновку щодо перебування ОСОБА_2 у стані наркотичного сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що питання щодо законності використання тестів при проведенні огляду лікарем медичного закладу при проведенні огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння неодноразово вирішувалось судом і відповідно до усталеної судової практики використання застосування таких тестів є правомірним, оскільки передбачено національним законодавством. Проведення тесту за допомогою тест-систем є лабораторним дослідженням, передбаченим Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд вважає, що проведення відповідних тестів за допомогою тест-систем повністю узгоджується із вимогами п.7 Інструкції, яким передбачено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
Зокрема, комбінований швидкий тест ECOTEST MD-U53 на наркотики в сечі №3, представляє собою одностадійний імуноаналіз, в якому хімічно мічені препарати конкурують за обмежені ділянки зв'язування антитіл із препаратами, які можуть бути присутніми в сечі та передбачений тільки для професійного використання.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що лікар, який застосовує використання вищевказаного тесту обізнаний стосовно його обмежень та приходить до результату про перебування водія транспортного засобу у стані наркотичного сп'яніння на підставі сукупності даних, які встановлює в результаті безпосереднього огляду.
За таких обставин посилання сторони захисту на те, що відповідно до Інструкції застосування комбінованого швидкого тесту ECOTEST MD-U53 на наркотики в сечі №3, аналіз за допомогою вказаного тесту має певні обмеження та забезпечує лише попередній результат є неспроможними, оскільки питання про перебування водія транспортного засобу у стані сп'яніння вирішується лікарем медичного закладу, який має відповідну спеціалізацію на підставі сукупності даних, які отримує в результаті безпосереднього огляду .
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що при проведення огляду на стан сп'яніння лікар медичного закладу самостійно вирішує які саме засоби та методи ним будуть використані та вирішує питання щодо достатності отриманих даних для висновку про те, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп'яніння.
Крім того, до матеріалів справи долучено копію Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №50, складеного 19.06.2023 року о 00 год.05 хв.
З даного Акту вбачається, що лікарем медичного закладу КНП «Коломийська ЦРЛ» ОСОБА_3 проведено медичний огляд ОСОБА_1 з метою визначення стану сп'яніння, обстежено зовнішній вигляд особи, поведінку, стан свідомості, орієнтування на місці, у часі та власній особистості, досліджено мовну здатність обстежуваного, вегетативно-судинні реакції, рухову сферу, інші прояви та симптоми. В Акті огляду містяться дані про застосування комбінованого швидкого тесту та зазначено, що отримано позитивний результат та виявлено амфетамін, марихуану. Висновок та діагноз за результатами огляду: наркотичне сп'яніння.( а.п.25)
Апеляційний суд позбавлений можливості більш детально перевірити доводи про те, що отримані лікарем дані не дозволяли йому прийти до висновку про перебування водія транспортного засобу у стані сп'яніння, оскільки вирішення цього питання потребує наявності спеціальних знань.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що лікар медичного закладу володіє відповідними знаннями, які носять спеціальний характер та досвідом, які дозволяють за допомогою передбачених методів провести медичне дослідження та отримати достатню інформацію, яка дозволяє прийти до висновку стосовно стану сп'яніння водія транспортного засобу.
Таким чином, висновок щодо результатів медичного огляду складається лікарем медичного закладу безпосередньо після проведення такого огляду і складання саме цього висновку передбачено ч.4 ст.266 КУпАП , якою встановлено, що огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Відповідно до вимог ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Таким чином, в результаті перевірки доводів апеляційної скарги не було встановлено даних, які б свідчили про неправомірність огляду, який було проведено відповідно до вимог ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.06.2023 року № 50 щодо результатів медичного огляду, проведеного лікарем ОСОБА_3 . Комунального некомерційного підприємства «Коломийська ЦРЛ» КМР стосовно водія ОСОБА_1 відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, є чітким та зрозумілим, не містить суперечностей і не потребує додаткового роз'яснення.
Разом з тим, апеляційний суд неодноразово зазначав, що огляд порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, який передбачений статтею 266 КУпАП проводиться з метою відсторонення водія від керування транспортним засобом. Питання щодо доведеності вини особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення вирішується судом у встановленому законом порядку на підставі сукупності належних та допустимих доказів. Таким чином, факт керування транспортним засобом у стані сп'яніння може бути доведений сукупністю належних та допустимих доказів, які поза розумним сумнівом, доводять вину у вчиненні вказаного правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 252 КУпАП прийшов до обґрунтованого та належним чином мотивованого рішення про доведеність обвинувачення .
Апеляційний суд вважає, що поза розумним сумнівом, доведено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння пов'язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян.
Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.
Зокрема, встановлена законодавцем санкція за ч.1 ст. 130 КУПаП, якою передбачена відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, не передбачає призначення іншого стягнення ніж те, яке застосовано судом першої інстанції до правопорушника.
При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.
Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.
Адміністративне стягнення обране судом в мінімальних межах ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
За таких обставин, підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП ,-
Апеляційну скаргу захисника адвоката Боднарука В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв