Провадження № 11-кп/803/703/24 Справа № 202/2174/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 квітня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2023 року у кримінальному провадженні № 22022050000004532, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, маючого середню освіту, уродженця АДРЕСА_1 , раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, -
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
в режимі відеоконференції
прокурора ОСОБА_8
За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2023 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років і шість місяців.
Цим вироком ОСОБА_6 визнаний винним за наступних обставин.
Обвинувачений ОСОБА_6 , достовірно розуміючи, що Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам президент рф, а також інші невстановлені представники влади рф, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф на територію України.
Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці збройних сил рф шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією рф проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 року його строк продовжено до 21 листопада 2022 року.
Так, громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, з ідеологічних мотивів, в умовах воєнного стану, перебуваючи на території м. Краматорськ Донецької області, більш точна адреса не встановлена, за допомогою власного мобільного телефону марки «Honor» моделі «LLD-L31», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , використовуючи акаунт мобільного додатку «Telegram», зареєстрований за номером мобільного зв'язку НОМЕР_3 під псевдонімом «ІНФОРМАЦІЯ_5» в особистій переписці з користувачем додатку «Telegram», що зареєстрований під псевдонімом « ОСОБА_9 » ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), який належить представнику незаконних збройних формувань т.зв. «ЛДНР» ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (перебував у складі російських окупаційних військ, тривалий час був членом розвідувального підрозділу незаконних збройних формувань в/ч НОМЕР_4 1-го армійського корпусу т.зв. «донецької народної республіки»), поширив останньому інформацію військового характеру шляхом пересилання голосового повідомлення, а саме:
- 27.08.2022 о 20 год. 08 хв. про місце розташування особового складу та військової техніки ЗСУ на території гуртожитку, розташованого у АДРЕСА_3 , а також про місце будівництва військовослужбовцями ЗСУ фортифікаційних споруд (окопів) біля Краматорського автовокзалу по бульвару Машинобудівників.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 , які виразилися у поширенні інформації про розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчиненому в умовах воєнного стану та з метою надання такої інформації незаконним збройним формуванням, кваліфіковані за ч. 3 ст. 114-2 КК України.
В апеляції:
- захисник просить вирок суду скасувати та виправдати ОСОБА_6 .
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на не дослідження судом додатку до протокол огляду речей, що на думку захисника свідчить про помилковість висновків суду про наявність в діалозі ОСОБА_6 з ОСОБА_12 повідомлень про розташування Збройних Сил України на території м. Краматорська.
Також захисник вказує, що з дослідженого судом аудіофайлу 5213260724410784698.0gg, про який у вироку, нічого не зазначено, що можна ідентифікувати та конкретизувати на місцевості повідомлену ОСОБА_6 інформацію про розташування Збройних Сил України.
Вказує на невідповідність порядку проведення слідчого експерименту тому, який записаний в протоколі та у вироку, оскільки у програмі google map саме слідчим були введені географічні координати, а не за допомогою курсора обвинуваченим ОСОБА_6 . Також зазначає, що з протоколу слідчого експерименту не слідує, що обвинувачений передавав інформацію представнику незаконного збройного формування.
Крім цього, захисник зазначає, що обвинувачений не усвідомлював різницю між тим, що він говорив у повідомленнях ОСОБА_13 , та тим, що він мав на увазі, оскільки ОСОБА_6 емоційно декілька лабільний, нестійка увага, слабо розвинений інтелект, критика присутня частково, знижений запас загальних знань та уявлень, інтелектуальна працездатність на низькому рівні, що є ознакою недостатньої критики, з боку мислення знижений рівень узагальнення та елементів конкретизації, в нього лабільний емоційний стан, виявлене зниження продуктивності мнестичної функції, яка є основою психічного розвитку людини.
Також захисник зазначає, що прокурором не було відкрито матеріалів оперативно-розшукової справи, а тому не зрозуміло, яким чином була отримана інформація з телефону обвинуваченого з лютого по вересень 2022 року прокурору, яка є державною таємницею.
При цьому звертає увагу, що матеріали кримінального провадження не містять допустимих доказів, які стали підставою для направлення органу досудового розслідування повідомлення про кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_6 , відсутні дані, чому відомості до ЄРДР не були внесені своєчастно, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022040000004532 від 09.09.2022 року було розпочато у спосіб, не передбачений КПК України.
Заслухавши обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим. Законним є рішення, постановлене компетентним судом згідно норм матеріального права із дотриманням вимог кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Досліджені судом першої інстанції та покладені в основу вироку докази є належними та допустимими, оцінені судом в їх сукупності з точки зору їх достатності і взаємозв'язку, які беззаперечно підтверджують вину ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, а саме поширення інформації про розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчиненому в умовах воєнного стану та з метою надання такої інформації незаконним збройним формуванням.
Так, за показами безпосередньо допитаного судом першої інстанції свідка ОСОБА_14 слідує, що ОСОБА_6 завжди підтримував російські погляди, також ОСОБА_6 повідомляв, що спілкується з ОСОБА_15 через телеграм канал.
Підстави для недовіри або сумнівів щодо особи свідка, а також правдивості та об'єктивності його пояснень, відсутні, оскільки надані пояснення є послідовними, логічними та такими, що узгоджуються між собою, а також з дослідженими судом письмовими доказами у справі.
Відповідно дослідженого судом першої інстанції протоколу огляду інтернет мережі з фото таблицею до нього від 09 вересня 2022 року, було оглянуто сайт "Міротворець", де викладені відомості щодо громадянина рф ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що перебуває у складі російських окупаційних військ, тривалий час був членом розвідувального підрозділу НЗФ В/Ч НОМЕР_4 1 АК т. зв. "днр", здійснював озброєний опір ЗСУ та терористичні дії проти мирного населення.
Крім того, здійснено огляд телеграм каналу " ОСОБА_9 ", який належить ОСОБА_11 .
Вказаний протокол складений у відповідності з вимогами ст. 237 КПК України, містить всю необхідну інформацію та реквізити.
Зауваження захисника щодо не дослідження судом додатків до цього протоколу з посиланням на відсутність доказів спілкування ОСОБА_6 з " ОСОБА_16 ", не є слушними з огляду на те, що зміст цього протоколу відображає документування двох епізодів спілкування між даними особами, які містять інформацію про розташування ЗСУ на території м. Краматорська, що в повній мірі розкриває об'єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_6 злочину, а також доповнюється та узгоджується з іншими доказами у кримінальному провадженні.
Що стосується посилання захисника на дослідження судом першої інстанції аудіофайлу 5213260724410784698.оgg, то слід зазначити, що вказаний доказ був врахований в сукупності з іншими доказами, зокрема додатком до висновку експертного дослідження № 30 від 19 січня 2023 року, відповідно до якого, даний аудіофайл, є голосовими повідомленнями військового характеру, які ОСОБА_6 27 серпня 2022 року пересилав за допомогою «Telegram» контакту на ім'я " ОСОБА_9 " ( ІНФОРМАЦІЯ_4 )", який належить представнику незаконних збройних формувань т.зв. "ЛДНР".
Що стосується зауваження захисника щодо неможливості ідентифікувати з цього аудіофайлу локацію, назви вулиць, номери будинків, на які вказував ОСОБА_6 , то ці зауваження не є спроможними, оскільки дані фактичні обставини також встановлені й іншими доказами у справі.
Таким чином, на наведених обставин, відсутні підстави для ствердження про неповноту судового розгляду в цій частині, як на це вказує захисник в апеляційній скарзі.
Крім того, згідно протоколу огляду від 30 січня 2023 року, який був досліджений судом першої інстанції, було оглянуто телефон "Ноnor", моделі "LLD-L31", на якому встановлено акаунт під назвою «Kostyan Shevelev Kostyan129» із номером телефону НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 .
Також, під час цього огляду виявлено список контактів, які були записані у телефоні ОСОБА_6 , серед яких виявлено контакт під назвою " ОСОБА_17 " ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), який належить представнику незаконних збройних формувань т.зв. "ЛДНР" ОСОБА_11 .
В ході аналізу діалогу між цими контактами встановлено, що ОСОБА_6 переслав ОСОБА_11 голосове повідомлення, а саме інформацію військового характеру про місце розташування особового складу та військової техніки ЗСУ на території гуртожитку, розташованого у АДРЕСА_3 , а також про місце будівництва військовослужбовцями ЗСУ фортифікаційних споруд (окопів) біля Краматорського автовокзалу по бульвару Машинобудівників.
Крім цього, відповідно дослідженого судом першої інстанції протоколу огляду речей від 09 вересня 2022 року, в мобільному телефоні, яким користувався ОСОБА_6 , виявлено діалог з користувачем " ОСОБА_17 ", в ході огляду діалогу встановлено, що ОСОБА_6 , під псевдонімом "Kostyan Shevelev Kostyan129", надіслав голосове повідомлення користувачу " ОСОБА_17 ", в якому повідомляє, що у будівлі залишеного гуртожитку біля ОСОБА_18 автовокзалу розміщені військовослужбовці та військова техніка, також повідомляє про факти обстрілів інфраструктури м. Краматорськ та зведення військових фортифікаційних споруд біля Краматорського автовокзалу.
Також виявлено, що користувач " ОСОБА_17 " надсилає співрозмовнику голосове повідомлення, в якому повідомляє, що його цікавить виключно переміщення військової техніки та особового складу українських військ.
В ході дослідження судом першої інстанції протоколу проведення слідчого експерименту від 10 вересня 2022 року за участю обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника - ОСОБА_19 , встановлено, що ОСОБА_6 здійснив пошук на відкритій електронній карті та показав місця знаходження військових підрозділів ЗСУ на території м. Краматорськ Донецької області, які останній передавав за допомогою мобільного додатку «Telegram» користувачу " ОСОБА_17 ".
Що стосується зауважень захисника в тій частині, що під час проведення слідчого експерименту обвинувачений ОСОБА_6 визначав місця дислокації не за допомогою курсора, а шляхом введення слідчим географічних координат місцевості, то вони не є прийнятними, оскільки як слідує з протоколу цього слідчого експерименту, учасники були ознайомлені з протоколом слідчої дії та не мали зауважень, доповнень або скарг.
Також слід зазначити, що слідчий експеримент проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Метою проведення слідчого експерименту у даному кримінальному провадженні було встановлення ОСОБА_6 на електронній Google карті місць дислокації військовослужбовців ЗСУ на території м. Краматорськ, які останній передавав представнику незаконного збройного формування.
Тобто, під час проведення слідчого експерименту встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 орієнтується в місцевості м. Краматорська та може визначити певні об'єкти на електронній карті та в даному випадку не має суттєвого значення, яким чином була відкрита певна ділянка місцевості на електронній карті.
Зауваження захисника на те, що протокол слідчого експерименту не підтверджує того, що обвинувачений передавав інформацію, також не є прийнятними, оскільки в протоколі слідчого експерименту наявні пояснення ОСОБА_6 , в яких останній повідомив, що регулярно повідомляв ОСОБА_20 (" ОСОБА_13 ") оперативну обстановку на території м. Красаторськ, зокрема місця ракетних ударів по території міста, місця базування, скупчення особового складу ЗСУ та військової техніки.
Що стосується посилання захисника на те, що з огляду на слабо розвинений інтелект обвинуваченого ОСОБА_6 , не можливо встановити що саме він мав на увазі та не усвідомлював різницю між тим, що він говорив у повідомленнях ОСОБА_13 , то з цього приводу слід зазначити, що згідно дослідженого судом першої інстанції висновку судово-психіатричної експертизи № 567 від 16 грудня 2022 року, ОСОБА_6 на хронічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, інший хворобливий стан психіки в період інкримінованого йому діяння не страждав і в теперішній час не страждає.
Вказані обставини також підтвердив допитаний в суді першої інстанції експерт ОСОБА_21 , який підтвердив вказане вище дослідження та який повідомив, що хоча ОСОБА_6 і має легку розумову відсталість, але незважаючи на це, ОСОБА_6 мав здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Таким чином, ствердження захисника в тій частині, що обвинувачений ОСОБА_6 не усвідомлював різницю між тим, що він говорив у повідомленнях ОСОБА_13 , та тим, що він мав на увазі, не знайшли свого підтвердження.
Судом першої інстанції в повній мірі наведені усі дослідженні ним докази у їх сукупності, які узгоджуються між собою і надана їм вмотивована об'єктивна оцінка, які покладені в основу вироку, а тому відсутні підстави, вважати з цього приводу, висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, як на це вказує захисник в апеляційній скарзі.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчинені ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, його правова кваліфікація, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі і досліджених в повному обсязі в судовому засіданні усіх доказах в їх сукупності, які не викликають сумнів щодо їх належності та допустимості. Рішення прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини (рішення «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року).
Вирок суду першої інстанції належним чином мотивований та обґрунтований, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та за своїм змістом відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК України.
Що стосується зауваження захисника на те, що у зв'язку з не відкриттям матеріалів оперативно-розшукової справи, та не наданням доказів законності отримання інформації з телекомунікаційних мереж ОСОБА_6 , досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022040000004532 від 09.09.2022 року було розпочато у спосіб, не передбачений КПК України, то вони не є слушними, з огляду на наступне.
Так, фактично захисник погоджується з тим, що підставою для початку досудового розслідування слугував рапорт начальника 9 відділу ГВ ЗНД 2 Управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГБ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 09 вересня 2022 року ОСОБА_22 та його повідомлення начальнику слідчого відділу 2 Управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 09 вересня 2022 року про здійснення ОСОБА_6 , передачі розвідувальної інформації громадянам рф щодо місць дислокації підрозділів ЗСУ у місті Краматорську Донецької області.
В той же час, захисник не вважає законним отримання інформації з телекомунікаційних мереж ОСОБА_6 .
Однак, така позиція захисника є помилковою з огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 264 КПК України, зняття інформації з електронних інформаційних систем або їх частин можливе без дозволу слідчого судді, якщо доступ до них не обмежується їх власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Як встановлено судом першої інстанції, інформація, яка була наявна в мобільному телефоні була досліджена шляхом включення телефону та огляду мобільних додатків, текстових повідомлень, які в ньому знаходились та доступ до яких не був пов'язаний із наданням володільцем відповідного серверу (оператором мобільного зв'язку) доступу до електронних інформаційних систем.
Крім того, відповідно до протоколу огляду речей від від 09 вересня 2022 року, під час огляду мобільного телефону ОСОБА_6 , останній добровільно повідомив цифровий пароль від телефону.
Таким чином, доводи захисника в цій частині не є слушними, а тому відсутні підстави вважати, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022040000004532 від 09 вересня 2022 року було розпочато у спосіб, не передбачений КПК України.
Таким чином, підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 відсутні, оскільки, враховуючи вищенаведене, вирок суду першої інстанції ухвалений згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав, а висновки у судовому рішенні прямо випливають з аргументації, є чіткими, не допускають неоднозначного трактування, а тому, колегія суддів погоджується з вироком суду першої інстанції, і вважає необхідним у задоволенні апеляційної скарги захисника відмовити.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції дотримався наведених вище вимог ст. ст. 50, 65 КК України та врахував особу винного, зокрема, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого кримінального правопорушення, особливості й обставини вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , судом не встановлено.
Таким чином, при призначенні покарання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання у виді у вигляді позбавлення волі, строком наближеним до мінімального, встановленого санкціює ч. 3 ст. 114-2 КК України.
Такий вид і розмір покарання є достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
За загалом вище наведеного, підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 положень ст. 69, 75 КК України, колегія суддів не знаходить.
Колегія суддів, також зважає на дотримання судом першої інстанції при призначенні покарання практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).
З огляду на вище разом наведене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну захисника ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2023 року у кримінальному провадженні № 22022050000004532, щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4