СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/194/24
ун. № 757/6441/21-к
02 квітня 2024 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі колегії суддів:
головуючого судді: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора про продовження стосовно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальних провадженнях №12020000000000178 від 27.02.2020 та № 12020000000000822 від 27.08.2020, за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вале Ахалцихінського району Республіки Грузія, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Республіка Вірменія, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Макіївка Донецька області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_9 , обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_7 ,
На розгляді суду перебуває кримінальне провадження №12020000000000178 від 27.02.2020 та кримінальне провадження № 12020000000000822 від 27.08.2020 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
14.03.2024 прокурором ОСОБА_9 до суду подані клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у виді тримання під вартою, застосованого в межах вказаного кримінального провадження, строком на 60 діб без визначення застави.
В обґрунтування поданих клопотань прокурор зазначає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні умисного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27 п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, яке карається позбавленням волі на строк до 15 років або довічним позбавленням волі, наразі продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховані при обранні та подальшому продовженні останнім запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Так, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можуть переховуватись від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як суворість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованого злочину, а також той факт, що у період з 14.08.2020 по 13.04.2021 ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_6 , переховуючись від органів досудового розслідування та суду, за місцем своєї реєстрації та фактичного проживання не перебували, а 13.04.2021 були затримані у спеціально облаштованій кімнаті для проживання під час проведення обшуку у складському приміщенні в одному з промислових районів міста Києва, право володіння та користування яким фактично належало третій особі. Окрім того, обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можуть незаконно впливати на потерпілого, а також свідків, які ще не допитані в суді, з метою схилити їх до відмови від надання свідчень або ж їх зміни, а також можуть вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не мають постійного джерела доходу та є обвинуваченими у іншому кримінальному провадженні №12020000000000804 від 17.07.2020 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України.
У поданих клопотаннях прокурор зазначив, що застосування інших більш м'яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є недоцільним і не зможе забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків. Також прокурор зауважує на тому, що з 70 призначених судових засідань, за ініціативою або з причин процесуальної поведінки сторони захисту, розгляд провадження не відбувся 30 разів.
02.04.2024 до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на особисте зобов'язання, яке вмотивоване тим, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України відсутні, її підзахисний має міцні соціальні зв'язки, та не вчиняв жодних дій, які б могли свідчити про його наміри ухилитись від кримінальної відповідальності. Захисник ОСОБА_7 зазначає, що для забезпечення житлом в м. Києві її підзахисного ОСОБА_6 , з яким вона перебуває у фактичних шлюбних відносинах, було укладено договір безоплатного користування житлом між ОСОБА_11 (власником житла), з одного боку, та ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , з другого боку, за адресою: АДРЕСА_4 . Власник вказаного житла, яка ознайомлена з усіма пред'явленими ОСОБА_6 обвинуваченнями, надала свою письмову згоду на проживання останнього за вищевказаною адресою. Також захисник ОСОБА_7 у своєму клопотанні акцентує увагу на тому,що у даному кримінальному провадженні не була дотримана процедура перейняття кримінального провадження, що свідчить про істотні порушення кримінального процесуального закону.
В судовому засіданні прокурор підтримав подані ним клопотання у повному обсязі, просив їх задовольнити та продовжити обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.
Захисник ОСОБА_7 , думку якої підтримав обвинувачений ОСОБА_6 , підтримала клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 на особисте зобов'язання з викладених у ньому підстав, щодо клопотання прокурора заперечила, зауваживши на тому, що клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою належним чином не вручено стороні захисту, правові підстави для утримання її підзахисного під вартою відсутні.
Захисник ОСОБА_10 , думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_5 ,просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора з тих підстав, що останнім не доведені заявлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 . Просив застосувати до його підзахисного більш м'який запобіжний захід.
Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши подані клопотання, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п.п.1-12 ч.1 ст.178 КПК України, суд доходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1,2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Ухвалою суду від 06.02.2024 обвинуваченому ОСОБА_5 та обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який спливає 11.04.2024.
З огляду на стадію судового провадження, завершити судовий розгляд до закінчення строку дії запобіжного заходу неможливо.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу (частина перша статті 183 КПК України).
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії.
Вирішуючи клопотання прокурора суд вважає, що ризики переховування обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення доведені стороною обвинувачення під час судового провадження.
Так, надаючи оцінку можливості обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує висока ймовірність того, що обвинувачені з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину (позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна), можуть вдатися до відповідних дій, оскільки у останніх відсутні достатні стримуючі фактори. Окрім того, до обставини, яка збільшує ризик втечі, безумовно належить військова агресія рф проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях.
При цьому суд бере до уваги, що в розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (справа«Ілійков протиБолгарії»). Тримання під вартою є виправданим, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (справа«Лабіта проти Італії»).Також судом враховується те, що ризик втечі повинен оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови»). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії»).
Зважаючи на те, що суд обґрунтовує свої висновки лише на показаннях, які він сприймав безпосередньо під час судового засідання, продовжує зберігатись ризик того, що перебуваючи не в умовах попереднього ув'язнення, обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можуть впливати на свідків сторони обвинувачення та потерпілого з метою зміни останніми показань, які ними надані в ході досудового розслідування.
Також продовжує існувати ризик можливих спроб обвинувачених вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є обвинуваченими у іншому кримінальному провадженні №12020000000000804 від 17.07.2020 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, яке перебуває у провадженні Святошинського районного суду м. Києва, що дає підстави вважати, що обвинувачені можуть бути особами, схильними до вчинення протиправних дій.
Отже, суд приходить до висновку, що на даний час не зникли ризики, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги обставини інкримінованого кримінального правопорушення та спосіб його вчинення, відомості про особу обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також те, що обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно них спливає, суд вважає, що застосування до обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу не в змозі гарантувати їх належну поведінку. Обраний запобіжний захід кореспондується з характером суспільного інтересу, а його продовження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, узгоджується з п. 79 рішення у справі "Харченко проти України" від 10.05.2011, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Жоден із інших альтернативних запобіжних заходів не в змозі забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , уникненню ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та виправдовують їх подальше тримання під вартою. Тому суд приходить до висновку, що є достатні підстави для того, щоб клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 днів.
В свою чергу доводи сторони захисту про відсутність підстав щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , встановлено наявність ризиків, визначених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відтак у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 , на особисте зобов'язання задоволенню не підлягає.
Доводи захисника ОСОБА_7 про те, що стороні захисту прокурором не вручено належним чином клопотання про продовження запобіжного заходу не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, організація прокурором вручення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5 та обвинуваченому ОСОБА_6 через адміністрацію ДУ «Київський слідчий ізолятор» не суперечить вимогам КПК України.
Також суд зауважує, що всі інші питання, зокрема, щодо винуватості чи не винуватості в скоєні кримінальних правопорушень, належності та допустимості доказів, питання щодо законності перейняття кримінального провадження із Республіки Вірменія, вирішуються під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції, сприяти якому й покликаний запобіжний захід.
Враховуючи вимоги п.1 ч.4 ст.183 КПК України, а також обставини справи та вагомість вищенаведених ризиків, суд вважає неможливим визначити розмір застави при вирішенні питання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 196, 199, 369-372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , до 31 травня 2024 року включно, без визначення розміру застави, та утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , до 31 травня 2024 року включно, без визначення розміру застави, та утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 - відмовити.
Ухвалу передати на виконання до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Строк дії ухвали визначити до 31 травня 2024 року включно.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2 .
Суддя: ОСОБА_3