Справа №173/1993/23
Провадження №2/173/84/2024
"25" березня 2024 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.
При секретареві - Рудовій Л.В.
За участю: представника позивача - прокурора Галінського І.В
Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в залі суду, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,-
17.07.2023 року до суду звернувся позивач, керівник Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області, з позовом про визначення порядку користування земельною ділянкою до відповідача ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04.09.2023 року позовна заява залишена без руху в зв'язку з виявленими недоліками.
19.09.2023 року позивачем усунені виявлені недоліки, надана уточнена позовна заява, в якій зазначено, що позовна заява подана в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, предметом позову визначено: припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 року відкрите провадження по цивільній справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче судове засідання на 28.11.2023 року.
28.11.2023 року проведене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 08.02.2024 року.
08.02.2024 року в судовому засіданні оголошена перерва до 25.03.2024 року
Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий.
Учасникам розгляду справи роз'яснені права та обов'язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.
25.03.2024 року в судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частину рішення.
Згідно поданої позовної заяви позивач просить: припинити право власності відповідачки на земельну ділянку, кадастровий номер 1221010300:03:007:0002, площею 0.105 га, яка за категорією земель відноситься до земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства; розташовану в АДРЕСА_1 право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер відомостей про речове право 24706030, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1478805012210 шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39835428) та стягнути із відповідачки понесені судові витрати по сплаті с удового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія ННА № 559606, посвідченого приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Тітовським С.І., та зареєстрованого в реєстрі за № 102 (спадкова справа № 29/2017) 06.02.2018 року ОСОБА_1 ,, після смерті ОСОБА_3 успадкувала земельну ділянку площею 0.1050 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 1221010300:03:007:0002 розташовану в АДРЕСА_1 .
06.02.2018 року приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Тітовським С.І., зареєстроване право власності на успадковану земельну ділянку за громадянкою Російської Федерації ОСОБА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер відомостей про речове право - 24706030, реєстраційний номер нерухомого майна 1478805012210.
Відповідно до актуальної інформації про об'єкт речового права, успадкована земельна ділянка, кадастровий номер 1221010300:03:007:0002 площею 0.1050 га за категорією земель відноситься до земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства
Згідно з інформацією державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на момент звернення з даним позовом до суду громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1221010300:03:007:0002,а отже вказана земельна ділянка перебуває у її власності більше 5-ти років.
Згідно з даними Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідкою на тимчасове та постійне проживання в Україні не документувалась, інформація щодо оформлення ОСОБА_1 ,. паспорта громадянина України відсутня.
За змістом частини четвертої ст.81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
У разі невиконання цих вимог настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, у разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужувати її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку. дана земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Наведені обставини свідчать про те, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 , набувши в 2018 році спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення у власність в порядку спадкування, вимоги закону щодо її відчуження протягом року не виконала, що є підставою для припинення її права власності на вказану земельну ділянку шляхом її конфіскації за рішенням суду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їй задовільнити, давши пояснення фактично викладенні в позовній заяву .
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про дату час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом виставлення інформації на офіційному сайті судової влади, відзив на позов чи клопотань не надала.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія ННА № 559606, посвідченого приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Тітовським С.І., та зареєстрованого в реєстрі за № 102 (спадкова справа № 29/2017) 06.02.2018 року ОСОБА_1 ,, після смерті ОСОБА_3 успадкувала земельну ділянку площею 0.1050 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 1221010300:03:007:0002 розташовану в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину .
06.02.2018 року приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Тітовським С.І., зареєстроване право власності на успадковану земельну ділянку за громадянкою Російської Федерації ОСОБА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер відомостей про речове право - 24706030, реєстраційний номер нерухомого майна 1478805012210.
Відповідно до актуальної інформації про об'єкт речового права, успадкована земельна ділянка, кадастровий номер 1221010300:03:007:0002 площею 0.1050 га за категорією земель відноситься до земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства
Згідно в ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.
Таким чином судом встановлено, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки площею 0.1050 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 1221010300:03:007:0002 розташовану в АДРЕСА_1
Згідно з даними Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідкою на тимчасове та постійне проживання в Україні не документувалась, інформація щодо оформлення ОСОБА_1 ,. паспорта громадянина України відсутня.
Так, відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Згідно норм ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних. Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Суб'єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб'єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.
У відповідності до ч. 5 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Частиною 4 ст. 81 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Право власності на земельні ділянки відповідач набув з 06.02.2018 року після державної реєстрації речового права на нерухоме майно, однак у подальшому й по даний час земельні ділянки нею самостійно не відчужено, чим безпідставно порушено річний строк, установлений ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України.
Згідно пункту "е" ч. 1 ст. 140 Земельного кодексу України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до п. "в" ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 145 ЗК України у разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.
Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38, ч. 1 ст. 39 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
У відповідності до ч. 4 ст. 145 ЗК України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.
Згідно наданої суду Інформації з державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 1221010300:03:007:0002 площею 0.1050 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є відповідачка, ОСОБА_1 , має цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.
Право власності на зазначену земельну ділянку відповідачка набула в порядку спадкування.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та той факт, що відповідачка, будучи іноземною громадянкою, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, яка відноситься до категорії земель: землі сільськогосподарського призначення, не відчужила її, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та конфіскації земельної ділянки у власність держави.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідачки в користь Дніпропетровської обласної прокуратури підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 147.00 грн., оскільки судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог .
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 142, 200, 206, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги за позовом керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації -задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки Російської Федерації, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на земельну ділянку, кадастровий номер 1221010300:03:007:0002, площею 0.105 га, яка за категорією земель відноситься до земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства; розташовану в АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер відомостей про речове право 24706030, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1478805012210 шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39835428).
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки Російської Федерації, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38,МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ код за ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) - 2147 (дві тисячі сто сорок сім ) грн. 20 коп.. на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського Апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою завою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачами та/або подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення та/або апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги та/або заяви про перегляд заочного рішення, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги та/або заяви про перегляд заочного рішення, залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.
Повний текст рішення виготовлений 05.04.2024 року
Суддя Петрюк Т.М.
Направлене до ЄДРСР: 05.04.2024 року
Дата набрання законної сили року: 07.05.2024 року