Справа № 740/6689/23 Головуючий у 1 інстанції Шевченко І. М.
Провадження № 33/4823/363/24
Категорія - - ч.1 ст.130 КУпАП
05 квітня 2024 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю захисника - Рясного В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Морозова В.Ю. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 лютого 2024 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 07 жовтня 2023 року о 23 год. 53 хв., по вул. Шевченка, 160, у м. Ніжині, ОСОБА_1 керував автомобілем «Шкода Октавіа», р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови; від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку водій відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник Морозов В.Ю. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі, у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу даного адміністративного правопорушення. Вказує, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, так як у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, якими встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинки працівниками поліції під час руху. Апелянт вважає, що процедура проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була порушена, оскільки працівники поліції відмовили ОСОБА_1 у проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, не роз'яснили права та порядок проходження огляду, не були залучені свідки. Посилається на те, що в протоколі відсутні дані засобу відео фіксації, відеозапис не є безперервним та не відображає усіх обставин даної події. Звертає увагу, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння, які зазначені в протоколі. Крім того, в матеріалах справи відсутня довідка про те, чи отримував ОСОБА_1 посвідчення водія.
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином, що підтвердив його захисник, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши пояснення захисника Рясного В.Д., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.ст.245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №005015 від 07.10.2023, ОСОБА_1 , 07 жовтня 2023 року о 23 год. 53 хв., по вул. Шевченка, 160, у м. Ніжині, керував автомобілем «Шкода Октавіа», р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови; від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку - відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить усі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами по справі.
Посилання апелянта з приводу відсутності даних щодо технічного засобу, за допомогою якого здійснювалась відеофіксація, є необґрунтованими, оскільки ст.256 КУпАП та інші норми закону не містять вимоги до засобу відеофіксації.
Доводи апелянта на відсутність доказів керування ОСОБА_1 автомобілем, не є переконливими, з огляду на таке.
Як убачається із переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, працівники поліції зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Під час перевірки документів у поліцейських виникла підозра про перебування водія в стані алкогольного сп'яніння, про що йому було повідомлено. ОСОБА_1 повідомив, що вживав спиртні напої, після чого йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки або в медичному закладі, проте водій відмовився. Поліцейським роз'яснено, що відносно нього буде складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. При цьому, ОСОБА_1 намагався домовитися з працівниками поліції не складати на нього протокол про адмінправопорушення.
Отже, вищевказаним відеозаписом беззаперечно підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що було обґрунтованою підставою для пропонування поліцейськими водію пройти огляд на стан сп'яніння.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп'яніння та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Доводи апелянта з приводу того, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі, а запропонували пройти такий огляд на місці зупинки транспортного засобу, не ґрунтуються на законі, так як дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зокрема, вищенаведений пункт 6 розділу І даної Інструкції передбачає альтернативний порядок проведення огляду на стан сп'яніння, або на місці зупинки, або у закладі охорони здоров'я. Крім того, з відеозапису вбачається, що працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Твердження захисника про те, що відеозапис не може бути допустимим доказом, оскільки відеофіксація не є безперервною, місцевий суд правильно визнав необґрунтованими, так як хронологія подій була зафіксована з використанням спеціальних технічних засобів (бодікамери) за часом безперервно, і при його огляді у суду не виникає сумнівів у достовірності зафіксованої на відеозаписі інформації, а тому відеозапис є належним та допустимим доказом.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не було роз'яснені права, є неспроможними, оскільки згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, що він підтвердив своїм підписом.
Інші твердження сторони захисту висновків суду першої інстанції про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не спростовують, та не є підставою для скасування судового рішення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королвства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й апеляційний суд.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відтак, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу захисника Морозова В.Ю. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний