Номер провадження: 22-ц/813/2543/24
Справа № 519/1095/23
Головуючий у першій інстанції Барановська З.І.
Доповідач Заїкін А. П.
05.04.2024 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 519/1095/23
Номер провадження: 22-ц/813/2543/24
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
- позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,
- відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на рішення Южного міського суду Одеської області, ухвалене у складі судді Барановської З.І. 29 серпня 2023 року, повний текст рішення складений 29.08.2023 року,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором б/н від 07.04.2011 р. у розмірі - 30 669,88 грн.. Банк також спросить стягнути з відповідачки судові витрати у розмірі - 2 684,00 грн..
Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернулася до нього із метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 07.04.2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі - 6 000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до - 25 000,00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua., складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Банк свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме - надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на передбачених Договором умовах та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачка зобов'язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме - щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором.
У процесі користування кредитним рахунком відповідачка не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку, яка додається до позовної заяви.
У порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання в повному обсязі не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 14.06.2023 року у розмірі - 30 669,88 грн., яка складається з: - 25 653,36 грн. - заборгованість за кредитом; - 5 016,52 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3 Договору відповідачка при укладанні Договору дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Відповідачка продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів Банку.
До позову Банк надав клопотання: 1) про отримання процесуальних документів в електронному вигляді (а. с. 63); 2) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 64); про розгляд справи за відсутності позивача (а. с. 65).
Позиція сторін в суді першої інстанції
18.08.2023 року до суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву від адвоката Сікорської Ірини Станіславівни, діючої від імені ОСОБА_1 , в якій представник відповідачки просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідачки посилається на те, що Банком не надано кредитний договір та первинні документи, які б підтверджували видачу кредитних коштів, а також не надано заяв позичальника про надання йому кредиту (встановлення кредитного ліміту). Матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими витягами з Умов та Правил надання банківських послуг відповідач ознайомився і погодився, підписуючи заяву-анкету. Крім того, в анкеті-заяві розмір відсотків за кредитом не встановлено, розмір відсотків сторонами не узгоджено, тому позивач не має права нараховувати їх (а. с. 79 - 82).
25.08.2023 року до суду першої інстанції від Банку надійшла відповідь на відзив, згідно якої крім обставин викладених в позовній заяві зазначено, що Банком виконанні всі передбачені законодавством умови для надання кредиту у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок, строк позовної давності позивачем не пропущений, так як згідно Постановам Верховного Суду України № 6-14цс14 від 19.03.2014 та № 6-61цс14 від 18.06.2014 перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, яка в даному випадку діє до 02.2026 року (а. с. 86 - 93).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Южного міського суду Одеської області від 29 серпня 2023 року задоволено частково вищевказаний позов Банку.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором в розмірі - 30 669,88 грн..
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Банку витрати по сплаті судового збору в розмірі - 2 684,00 грн..
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме зазначені позивачем Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Не підтверджено належним чином існування за вказаним кредитним договором процентної ставки, визначеного позивачем, а отже суд прийшов до висновку про недоведеність позовних вимог банку щодо стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом у сумі - 5 016,52 грн.. Тому в цій частині позову суд відмовив.
У той же час, із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами та, частково погашаючи заборгованість за кредитом, фактично визнавала факт отримання нею кредитних коштів.
Доказів на спростування отримання кредитних коштів у розмірі, зазначеному в розрахунку банку, відповідачка суду не надала.
Таким чином суд першої інстанції вважав наявними підстави для стягнення з відповідачки заборгованості по тілу кредиту в розмірі - 30 669,88 грн. (а. с. 99 - 104).
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 02 жовтня 2023 року виправлено описку в рішенні суду від 29.08.2023 року. Зазначено про необхідність вважати вірним в резолютивній частині рішення суду наступне: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитом в розмірі - 25 653,36 грн.» (а. с. 110).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Банк в апеляційній скарзі оскаржує рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині. Ухвалити нове судове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення в оскарженій частині ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що: 1) чинним законодавством не встановлено обов'язковість підписання всіх складових документів, які складають один цілий договір. Узгодження приєднання до них з боку сторони, яка не приймає участі у їх розробці та лише приєднується до них, може відбуватись у будь-якій формі, зокрема, підписанням типового бланку або типової анкети-заяви. З моменту підписання фізичною особою заяви між Банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України, шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору. Між сторонами були узгоджені усі істотні умови договору; 2) з матеріалів справи вбачається наявність доказів, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір; 3) відповідачкою не було доведено, що вона не була ознайомлена з Умовами та правилами та Тарифами банку (а. с. 114 - 115).
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи в апеляційному суді
31.10.2023 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від адвоката Сікорської Ірини Станіславівни, діючої від імені ОСОБА_1 , в якому представник відповідачки просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Банку, рішення суду залишити без змін (а. с 130 - 131).
Доводи відзиву на апеляційну скаргу співпадають із доводами на відзив на позовну заяву.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.10.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на рішення Южного міського суду Одеської області від 29 серпня 2023 року (а. с. 122 - 122 зворотна сторона).
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 06.10.2023 року документ в електронному вигляді «01 (Р) Відкриття» від 06.10.2023 року доставлено до електронної скриньки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а. с. 124 зворотна сторона).
16.10.2023 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла заява від адвоката Сікорської Ірини Станіславівни, діючої від імені ОСОБА_1 , про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (а. с. 126).
31.10.2023 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від адвоката Сікорської Ірини Станіславівни, діючої від імені ОСОБА_1 (а. с. 130 - 131).
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім'я ОСОБА_1 повернулося до апеляційного суду з відміткою про закінчення терміну зберігання (а. с. 135 - 136).
За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що учасники справи є повідомленими про розгляд справи в апеляційному суді.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.04.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини.
Дана справа з ціною позову (30 669,88 гривень) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику його учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Банку підлягає частковому задоволенню.
Встановлені обставини, визначені відповідно до них правовідносини
ОСОБА_1 звернулася до Банку із метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 07.04.2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі - 6 000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до - 25 000,00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
У вказаній заяві зазначено, що підписавши її позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною картою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору надав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 підтверджується випискою за договором б/н, що міститься в матеріалах справи (а. с. 53 - 62).
Однак, відповідачка не виконує належним чином свої зобов'язання та не дотримується терміну повернення наданого їй кредиту.
Згідно з наданим Банком розрахунком, відповідачка за вказаним кредитним договором станом на 14.06.2023 року має заборгованість в загальній сумі - 30 669,88 грн., з яких: - 25 653,36 грн. - заборгованість за кредитом; - 5 016,52 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
У встановлений договором термін відповідачка свої зобов'язання не виконала та не погасила кредит, що призвело до виникнення перед Банком заборгованості.
Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апелянтом оскаржується рішення в частині відмови у стягненні відсотків за кредитом, тому законність та обґрунтованість рішення суду в іншій частинні апеляційним судом не переглядається.
Згідно з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у стягненні заборгованості за відсотками.
Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Згідно із статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).
За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
У позовній заяві позивач зазначає, що відповідачка несвоєчасно та не в повному обсязі повертала кредитні кошти та не сплачувала передбачені зазначеним вище кредитним договором платежі, що призвело до виникнення перед банком заборгованості.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами шляхом їх зняття з кредитної картки, здійснювала платежі, а також поповнювала картку.
На відміну від кредитних договорів, за якими загальний розмір кредиту надається відразу (одноразово), в договорі про надання споживчого кредиту у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку (за яким позичальник має можливість використовувати ліміт частинами з правом подальшого використання вільного залишку ліміту, а у разі повного повернення коштів до закінчення строку кредитування - повторно отримати кредит (зняти кошти) або його частину в межах ліміту), - розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені, а тому сукупна сума всієї заборгованості за тілом кредиту може включати в себе заборгованість за частиною кредиту, строк сплати якої не закінчився (поточне тіло кредиту), та/або заборгованість за частиною кредиту, яка не була повернута в обумовлений термін (прострочене тіло кредиту).
Колегія суддів, зазначає, що з доданої Банком до позовної заяви, яка підписана відповідачкою, Довідки про умови кредитування (а. с. 13) вбачається, що сторонами було погоджено Базову проценту ставку за кредитним лімітом на момент її підписання, яка становить - 2,5 % в місяць із розрахунку 360 днів на рік.
Підписавши вказану Довідку, яка є складовою частиною кредитного договору, ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилася на такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов'язання.
Вказану Довідку було підписано ОСОБА_1 , останньою не було спростовано вказані обставини, отже сторонами було погоджено сплату Клієнтом відсотків за користування кредитними коштами.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку суми заборгованості нарахованих відсотків за користування кредитом у розмірі - 5 016,52 грн..
Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням
є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відтак, висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні заборгованості по відсоткам не ґрунтується на законі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимоги Банку про стягнення з відповідача відсотків за користування коштами у сумі - 5 016,52 грн. підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Банку є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитом, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а саме в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитом, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення вимог Банку про стягнення відсотків.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позов Банку підлягає задоволенню необхідно провести остаточний розподіл судових витрат.
На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь Банку понесені ним та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в суді апеляційній інстанції - 4 026,00 грн. (а. с. 116).
Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справи,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити.
Рішення Южного міського суду Одеської області від 29 серпня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення відсотків за користування кредитом та стягнення судового збору - скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками - задовольнити.
Стягнути із до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі - 5 016 (п'ять тисяч шістнадцять гривень) 52 коп..
Здійснити остаточний розподіл судових витрат.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д, код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору в розмірі - 4 026 (чотири тисячі двадцять шість гривень) 00 коп..
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: О. М. Таварткіладзе
С. О. Погорєлова