Номер провадження: 22-ц/813/2763/24
Справа № 523/7709/23
Головуючий у першій інстанції Кузьміна О.І.
Доповідач Заїкін А. П.
05.04.2024 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 523/7709/23
Провадження номер: 22-ц/813/2763/24
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітніх дітей, за апеляційною скаргою адвоката Бессараба Павла Анатолійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Кузьміної О.І. 22 вересня 2023 року,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить змінити розмір аліментів, який був встановлений рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.06.2012 року у справі № 1527/688/12 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання дочок ОСОБА_3 , 2009 року народження та ОСОБА_4 , 2011 року народження, з - 1/2 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на - 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до повноліття старшої дитини (а. с. 1 - 6).
ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що з моменту ухвалення рішення про стягнення аліментів його стан здоров'я погіршився, про що свідчать медичні довідки, він має гіпертонічну хворобу 2 ступеню, через що він змушений був звільнитися з органів поліції. Крім того, на даний час є військовослужбовцем та проходить службу в Збройних Силах України, проте грошове забезпечення, яке він отримував у розмірі, визначеному згідно Постанови КМУ № 168, на даний час не сплачується, так як вказану постанову скасовано, а тому його матеріальне становище погіршилося.
Через те, що він не має можливості сплачувати аліменти у визначеному розмірі, просить суд змінити їх розмір і стягувати з нього аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі - 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня ухвалення рішення та до досягнення старшою дочкою повноліття.
Позиція відповідачки в суді першої інстанції
09.06.2023 року до суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_2 , в якому вона просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Посилається на те, що ОСОБА_1 є працездатною особою та має нормальний стан здоров'я, оскільки був призваний до лав Збройних Сил України, пройшов обов'язкову військово-лікарську комісію (медичний огляд) та на даний час є військовослужбовцем. Надані позивачем довідки на підтвердження погіршення його стану здоров'я жодним чином не підтверджують його непрацездатний стан та не мають відношення до проходження ним військової служби. Він має стабільне грошове забезпечення, за 2022 рік він отримав в загальній сумі - 285 743,25 грн., з яких аліменти стягнуті не були (а. с. 51 - 53).
Зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні вищевказаного позову ОСОБА_1 про зміну розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що змінилися обставини, що існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, що дають підстави для зменшення розміру аліментів. Крім того, позивачем не надано доказів зміни матеріального стану, стану здоров'я, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів (а. с. 123 - 124 зворотна сторона).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Бессараб Павло Анатолійович, діючий від імені ОСОБА_1 , просить скасувати рішення суду першої інстанції. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що, відмовляючи у задоволенні позову про зміну розміру аліментів, суд першої інстанції не врахував усі надані стороною позивача докази, положення СК України, прийшов до неправильних висновків, з урахуванням стану здоров'я позивача, його доходів та інших витрат, які позивачем мають бути понесені для відновлення свого стану здоров'я (а. с. 126 - 137).
Узагальнені доводи відповідачки в апеляційному суді
ОСОБА_2 не скористалась правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.11.2023 року апеляційну скаргу адвоката Бессараба Павла Анатолійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2023 року залишено без руху у зв'язку із несплатою судового збору за подачу апеляційної скарги (а. с. 145 - 146 зворотна сторона).
06.11.2023 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява від ОСОБА_1 , на виконання вимог ухвали від 01.11.2023 року, разом із копією платіжної квитанції про сплату судового збору у розмірі - 1 610,40 грн..
06.11.2023 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява від ОСОБА_1 про відвід судді Заїкіна А.П. (а. с. 155 - 156).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.11.2023 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Заїкіна А.П. визнано необґрунтованою. Справу передано до канцелярії апеляційного суду для визначення у встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України порядку судді для вирішення питання про відвід (а. с. 164 - 165 зворотна сторона).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2023 року визначено склад суду: - суддя-доповідач - Драгомерецький М.М..
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.11.2023 року суддею Драгомерецьким М.М. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Заїкіна А.П.. Матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітніх дітей передано для продовження розгляду складу колегії суддів, визначеної у встановленому законом порядку (а. с 168 - 169 зворотна сторона).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.11.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Бессараба Павла Анатолійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2023 року в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Справу вирішено розглядати без виклику сторін по справі (а. с. 172 - 172 зворотна сторона).
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи.
З довідки про доставку електронного листа «01 (Р) Відкриття» від 20.11.2023 року вбачається, що лист доставлено до електронної адреси адвоката Бессараба П.А., діючого від імені ОСОБА_4 (а. с. 174 зворотна сторона).
З довідки про доставку електронного листа «01 (Р) Відкриття» від 20.11.2023 року вбачається, що лист доставлено до електронної адреси ОСОБА_2 (а. с. 175 зворотна сторона).
З довідки про доставку електронного документу «01 (Р) Відкриття» від 20.11.2023 року вбачається, що лист доставлено до електронного кабінету ОСОБА_4 (а. с. 176).
За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що сторони є повідомленими про надходження апеляційної скарги та розгляд справи в апеляційному суді.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.04.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 ч. 4, п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів.
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.
Дана справа за предметом позову (зменшення розміру аліментів) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників та без проведення судового засідання.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Бессараба Павла Анатолійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , не підлягає задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26.01.2011 року було розірвано.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 02.07.2009 року та серії НОМЕР_2 від 12.07.2011 року, які видані Першим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції (а. с. 13, 14).
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.02.2012 року, яке роз'яснено ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 30.05.2019 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дочок - ОСОБА_3 , 2009 року народження, та ОСОБА_4 , 2011 року народження, по 1/2 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно з дня пред'явлення позову до повноліття старшої дитини (а. с. 39 - 40, 41 - 42).
З довідки № 182, виданою Військовою частиною НОМЕР_3 , ОСОБА_1 за період з 01.03.2022 року по 16.01.2023 року було виплачено - 418 602,16 грн. (а. с. 60).
Як вбачається із довідки Головного управління ДПС в Одеській області від 30.06.2023 року за № 10155/5/15-32-50-08, ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 року по 31.03.2023 року мав постійний дохід, податки з якого утримувались у передбаченому законом порядку (а. с. 78 - 82).
Між сторонами виникли правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати дитину, зменшення розміру аліментів.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач вказує на те, що його стан здоров'я погіршився, про що свідчать медичні довідки, він має гіпертонічну хворобу 2 ступеню, через що він змушений був звільнитися з органів поліції. Крім того, на даний час є військовослужбовцем та проходить службу в Збройних Силах України, проте грошове забезпечення, яке він отримував у розмірі, визначеному згідно Постанови КМУ № 168, на даний час не сплачується, так як вказану постанову скасовано, а тому його матеріальне становище погіршилося.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що з моменту постановлення судового рішення суттєво погіршився матеріальний стан позивача, а також стан його здоров'я, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно із ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3.1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3.2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Відповідно до положень статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано жодних належних та допустимих письмових доказів на підтвердження погіршення його матеріального становища після винесення рішення Суворовським районним судом м. Одеси від 06 лютого 2012 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивач є працездатною особою, має нормальний стан здоров'я, так як був призваний до лав Збройних Сил України, пройшов обов'язкову військову-лікарську комісію, на даний час є військовослужбовцем.
Отже, вищевказані доводи апелянта не мають наслідком скасування рішення суду першої інстанції, зводяться виключно до необхідності переоцінки доказів. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується апеляційний суд.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Бессараба Павла Анатолійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката Бессараба Павла Анатолійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , відсутні.
Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 19, 268, 274, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України,
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Бессараба Павла Анатолійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: О. М. Таварткіладзе
С. О. Погорєлова