04 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/6909/23 пров. № А/857/101/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Кузьмича С.М. та Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Атаманюка Володимира Михайловича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Атаманюка Володимира Михайловича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл., Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській обл. про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком в частині обчислення страхового стажу, зобов'язання зарахувати період здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу (суддя суду І інстанції: ОСОБА_2 , час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 28.11.2023р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-
09.10.2023р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) представник адвокат Атаманюк В.М., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням уточненої позовної заяви, просив:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Миколаївській обл. № 092950012075 від 03.08.2023р. в частині обчислення страхового стажу ОСОБА_1 ;
зобов'язати ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. зарахувати ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності з 17.09.2001р. по 31.12.2003р. до страхового стажу;
стягнути з відповідача понесені судові витрати (а.с.1-3, 88, 95-98).
Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників страви (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи (а.с.100-101).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.126-131).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив представник адвокат Атаманюк В.М., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлені позовні вимоги задовольнити (а.с.133-140).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1998р. по 31.12.2003р. зараховується до страхового стажу на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а не на підставі довідки про сплачені страхові внески.
Визначений період по 31.12.2003р. обумовлений тим, що з 01.01.2004р. набрав чинність Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким вперше визначено поняття страхового стажу як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Враховуючи, що позивач здійснювала підприємницьку діяльність в період до набрання чинності вказаним Законом, а законодавець передбачив можливість зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності до 31.12.2003р. на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності.
За таких умов період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 17.09.2001р. по 31.12.2003р. повинен зараховуватися до страхового стажу на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно довідки ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. № 0900-0604-5/13947 від 29.03.2023р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебувала на обліку в органах Пенсійного фонду України з 17.09.2001р. по 19.10.2005р.; позивач з 01.01.2002р. по 31.12.2003р. перебувала на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок).
Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема, доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Відомості такої довідки містять інформацію про сплату страхових внесків, єдиного внеску з 01.07.2000р. з часу запровадження персоніфікованого обліку. Такі відомості будуть повними за умови, що підприємець був своєчасно зареєстрований у відповідному територіальному управлінні ПФ України і своєчасно сплачував страхові внески, а в подальшому єдиний внесок.
Таким чином, на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних ПФ України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи)
Отже, у період з 1993 року по 01.07.2000р. на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій період здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до ПФ України, які підлягали обов'язковій реєстрації як платники внесків в органах пенсійного фонду
Таким чином, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебувала на обліку в органах Пенсійного фонду України з 17.09.2001р. по 19.10.2005р., що свідчить про необхідність зарахування періоду провадження підприємницької діяльності, за які позивачем сплачено страхові внески, до її страхового стажу.
Відповідачі Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській обл. та Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. скерували до апеляційного суду відзиви на апеляційну скаргу, в яких останні вважають її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошують на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.165-167, 175-179).
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. із заявою від 26.07.2023р. про призначення пенсії за віком.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності ГУ ПФ України в Миколаївській обл. визначено органом, уповноваженим розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.07.2023р.
За результатами зазначеної заяви відповідачем ГУ ПФ України в Миколаївській обл. прийнято рішення № 092950012075 від 03.08.2023р. про відмову у призначенні пенсії. Підставою для такого рішення визначено відсутність необхідного страхового стажу. Наявний страховий стаж позивача для призначення права склав 21 рік 04 місяці 08 днів, страховий стаж становить 20 років 11 місяців 24 дні. Не враховано періоди здійснення підприємницької діяльності з 17.09.2001р. по 31.12.2001р., оскільки за вказаний період не нараховувались страхові внески, та з 01.01.2002р. по 31.01.2003р. - відсутня інформація про сплату страхових внесків (а.с.9 і на звороті).
Про вказане рішення пенсійного органу ОСОБА_1 повідомлено листом ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. № 0900-0211-8/37433 від 07.08.2023р. (а.с.8).
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії та із розрахунком страхового стажу, представник позивача звернувся до суду із розглядуваним позовом.
Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01.07.2000р. - довідка ПФ України про сплату страхових внесків, після 01.07.2000р. довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
На підтвердження здійснення підприємницької діяльності позивачем надано до суду копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи та копію свідоцтва про сплату єдиного податку.
При цьому, позивачем не надано визначених законодавством торгового патенту, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку або довідки про сплату страхових внесків, а також доказів перебування у спірний період на спрощеній системі оподаткування.
Отже, у пенсійного органу не було підстав для зарахування до страхового стажу для призначення пенсії позивачу періодів здійснення підприємницької діяльності з 17.09.2001р. по 31.12.2001р. та з 01.01.2002р. по 31.01.2003р., а отже спірне рішення про відмову в призначенні пенсії є правомірним.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав щодо задоволення заявленого позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України № 1788-XII від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» /Закон № 1788-XII/, Законом України № 1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» /Закон № 1058-ІV/, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою Правління ПФ України № 22-1 від 25.11.2005р. /Порядок № 22-1/, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затв. постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 637 від 12.08.1993р. /Порядок № 637/.
Статтею 2 Закону № 1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Відповідно до п.п.«а», «б» ч.1. ст.3 Закону №1788-XII право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема:
особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України;
особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;
Відповідно до ст.56 Закону № 1788-XII до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Згідно п.1 ч.1 ст.8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
У ст.1 Закону № 1058-ІV наведено наступні визначення:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За приписами п.1 ч.1 ст.24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст.24 Закону № 1058-ІV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Отже, обов'язковою умовою набуття права на трудову пенсію фізичній особі-підприємцю є наявність стажу роботи, за умови сплати останніми страхових внесків до ПФ України.
Відповідно до п.1 ч.3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Окрім того, постановою КМ України № 793 від 03.10.2018р. доповнено п.4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затв. постановою КМ України № 637 від 12.08.1993р., новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Також, правлінням Пенсійного фонду зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.07.2014р. за № 895/25672 постанову «Про внесення змін до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою були внесені зміни до Порядку №22-1.
З урахуванням внесених змін, зокрема, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Отже, за вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Натомість, періоди провадження підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності лише у разі перебування особи на спрощеній системі оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку.
Відповідно до пп.2 п.2.1 Порядку № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Отже, належними доказами, якими підприємець, який перебував на загальній системі оподаткування, може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01.07.2000р. - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01.07.2000р. - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.10.2018р. по справі № 643/20104/15-а.
За таких обставин, до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
з 01.01.1998р. по 31.12.2003р. періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків;
з 01.05.1993р. для осіб, які обрали загальний спосіб оподаткування, період провадження підприємницької діяльності до 01.07.2000р. зараховується до страхового стажу за умови надання особою документів про сплату страхових внесків, а з 01.07.2000р. періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням загальної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, на підтвердження здійснення підприємницької діяльності позивачем надано копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 07.09.2001р. та копію свідоцтва про сплату єдиного податку від 25.12.2002р. (а.с.30, 31).
Водночас позивачем не надано визначених законодавством торгового патенту, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку або довідки про сплату страхових внесків, а також доказів перебування у спірний період на спрощеній системі оподаткування.
Отже матеріалами справи не підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , будучи фізичною особою-підприємцем, у спірні періоди перебувала на спрощеній системі оподаткування та сплачувала страхові внески.
Окрім цього, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з доводами відповідачів щодо правомірності не взяття до уваги при розгляді заяви позивача копії свідоцтва про сплату єдиного податку, оскільки відповідно до п.2.23 Порядку 22-1 такі документи подаються в оригіналах.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у пенсійного органу підстав для зарахування до страхового стажу для призначення пенсії позивачу періодів здійснення підприємницької діяльності з 17.09.2001р. по 31.12.2001р. та з 01.01.2002р. по 31.01.2003р.
При цьому, суб'єктами владних повноважень в межах спірних правовідносин не було допущено вчинення протиправних дій, а відтак їх поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача залишені без задоволення.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів приходить до переконливого висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленого позову, через що останній не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ОСОБА_1 .
Окрім цього, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024р. в частині зупинення дії рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023р. в адміністративній справі № 300/6909/23 належить визнати такою, що втратила чинність (а.с.160-161).
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника адвоката Атаманюка Володимира Михайловича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023р. в адміністративній справі № 300/6909/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 .
Визнати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024р. в частині зупинення дії рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023р. в адміністративній справі № 300/6909/23 такою, що втратила чинність.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді С. М. Кузьмич
З. М. Матковська
Дата складання повного тексту судового рішення: 04.04.2024р.